Рішення № 88957157, 28.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

28 квітня 2020 р. № 520/2580/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 1467 Харківської окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини 1467 Харківської окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 03 травня 2018 року включно;

- визнати протиправними дії Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік;

- визнати протиправними дії Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (03.05.2018) індексації грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 03 травня 2018 року включно, грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік;

- стягнути з Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України індексацію грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 03 травня 2018 року включно на користь ОСОБА_1 ;

- стягнути з Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на день виключення зі списків особового складу військової частини 1467 не було проведено повний розрахунок, а саме не виплачено йому індексацію грошового забезпечення та компенсацію за не використані дні додаткової відпустки. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.02.2020 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за правилами ст.257-262 КАС України.

Копія ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі надіслана учасникам справи та була отримана останніми, що підтверджується повідомленням пошти про вручення поштового відправлення.

Відповідач, Військова частина 1467 (Харківська окрема авіаційна ескадрилья), подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, а у позивача не виникло права на грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, та індексації грошового забезпечення.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в період з 23.03.2015 по 19.09.2016 в Луганському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України; в період з 21.04.2016 року по 03.05.2018 у Харківській окремій авіаційній ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1467). Період служби у військовій частині 1467 підтверджується довідкою №12/146 від 28.04.2020.

Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №201-ОС від 23.04.2018 позивача звільнено з військової служби у зв`язку із закінченням контракту.

Згідно витягу з наказу командира 26 окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 73-ОС від 02.05.2018 ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків військової частини 1467.

З метою вирішення питання отримання грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій та індексації, ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до командира військової частини 1467 (Харківської окремої авіаційної ескадрильї).

Військовою частиною 1467 листом №11/1216 від 05.07.2019 повідомлено позивача про те, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. Отже, як вказано відповідачем існує вичерпний перелік надання відпусток в особливий період, у зв`язку з чим, підстав для надання додаткової відпустки передбаченої ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», немає.

Також відповідач зазначив, що в кошторисі Харківської окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на 2019 рік не передбачені видатки на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців за 2016, 2017 та 2018 роки.

Позивач, вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір по суті, суд зазначає наступне.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік та стягнення з Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини на користь ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону №3551-ХІІ Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За змістом статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" передбачено використання учасниками бойових дій чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

З огляду на викладене, наявні правові підстави для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію", затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

Положеннями статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-ХІІ визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", припиняється.

Згідно частини 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Таким чином, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, згідно з частиною 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (далі - Наказ №260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.16-2 Закону №504/96-ВР та п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ.

Проте, ОСОБА_1 проходив військову службу у Харківській окремій авіаційній ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1467) в період з 21.04.2016 року по 03.05.2018, тоді як просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2015 року по 2017.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу від 23.04.2018 №201-ОС, відповідачем протиправно не здійснено з позивачем розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частиною 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2016 по 2017 рік.

Суд зазначає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 по зразковій справі №620/4218/18.

Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд також враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі "Тимошенко проти України" (заява №49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту "законності", передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку за 2016, 2017 рік, як учасник бойових дій, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ, відтак позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, з огляду на встановлені обставини допущення відповідачем протиправних дій стосовно позивача та з метою належного, повного та об`єктивного захисту прав позивача, на думку суду, наявні підстави для зобов`язання військової частини 1467 (Харківської окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2017 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини на користь ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 03 травня 2018 року включно та стягнення з Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України індексації грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 03 травня 2018 року включно на користь ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення".

Так, статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році - 103 відсотка, у 2018 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що нормами Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Поряд з цим, пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Суд також враховує і рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Як вище було зазначено судом, ОСОБА_1 проходив військову службу у Харківській окремій авіаційній ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1467) в період з 21.04.2016 по 03.05.2018, тоді як просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення з 01.07.2015 по 03.05.2018.

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 21.04.2016 по 03.05.2018.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що досліджені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій військової частини 1467 (Харківської окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України), щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.04.2016 по 03.05.2018 включно та зобов`язання військової частини 1467 (Харківської окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 21.04.2016 по 03.05.2018 включно на користь ОСОБА_1 .

Також суд зазначає, що позовна вимога визнати протиправними дії Харківської окремої авіаційної ескадрильї (військова частина 1467) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, щодо не проведення повного розрахунку при звільненні - невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (03.05.2018) індексації грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 03 травня 2018 року включно, грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік дублює вище досліджені судом позовні вимоги, яким надана правова оцінка, та у зв`язку із цим задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 14, 243-246, 257-262, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 1467 (Харківської окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) (вул. Аерофлотська, буд. 16, м. Харків, 61031, код ЄДРПОУ 14321794) про визнання дій протиправними та стягнення грошового забезпечення та грошової компенсації - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини 1467 (Харківської окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України), щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 21.04.2016 по 03.05.2018 включно.

Визнати протиправними дії Військової частини 1467 (Харківської окремої авіаційної ескадрильї Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України), щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2017 рік.

Зобов`язати Військову частину 1467 (Харківську окрему авіаційну ескадрилью Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 21.04.2016 по 03.05.2018 включно на користь ОСОБА_1 .

Зобов`язати Військову частину 1467 (Харківську окрему авіаційну ескадрилью Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2017 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини на користь ОСОБА_1 .

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов