Рішення № 88956918, 28.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 р. № 520/13810/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень від 28.01.2020, просить суд:

- визнати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлене листом №К-9657/0-5206/0/95-19 від 28.08.2019, та наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.10.2019 №9952-СГ протиправними та скасувати їх;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі площею 1,45 гектарів, яка розташована на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району та належить ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХР-18-00-016873 від 17 лютого 1997 року, так яка надана для ведення особистого підсобного господарства, з метою встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та внесення відомостей про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, зокрема присвоєння кадастрового номера.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлене листом №К-9657/0-5206/0/95-19 від 28.08.2019 року, та наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.10.2019 р. №9952-СГ про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 1,45 гектарів, на думку позивача, є протиправними та підлягають скасуванню. Вважає, що відповідач повинен повторно розглянути його заяву, з метою відновлення порушеного права.

Ухвалою суду від 02.01.2020 прийнято до розгляду адміністративну справу, відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.02.2020 розгляд справи призначено здійснювати в загальному позовному провадженні в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.03.2020 відкладено підготовче судове засідання по адміністративній справі №520/13810/19 на 02 квітня 2020 року о 15:30 год.

27.03.2020 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 03-05/23 та відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Згідно проведеного розподілу автоматизованою системою документообігу суду, вказана справа повторно розподілена до провадження судді Тітова О.М.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 23.04.2020 об 11:00.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.04.2020 о 14:30.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

13.04.2020 на адресу суду позивач надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

27.04.2020 представник відповідача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та просив повідомити про прийняте судом рішення.

Згідно з п.10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся із заявою від 22.07.2019 року з приводу надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,45 гектарів, яка розташована на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району та належить ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХР-18-00-016873 від 17 лютого 1997 року, та яка надана для особистого підсобного господарства, з метою визначення меж земельної ділянки у натурі та внесення відомостей про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, зокрема присвоєння кадастрового номера.

Вказана заява зареєстрована у Головному управлінні за №К-9657/0/94-19 від 30.07.2019.

До заяви ОСОБА_1 додано наступні документи:

- копія державного акту на право постійного користування землею ХР №18-00-016873 від 17.02.1997;

- копія паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ;

- копія схеми земельної ділянки.

За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 . Головним управлінням надано письмову відповідь №К-9657/0-5206/0/95-19 від 28.08.2019.

ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою від 13.09.2019 з приводу надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 1,45 гектарів, яка розташована на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району та належить ОСОБА_1 згідно з державним акті на право постійного користування землею серії ХР-18-00-016873 від 17 лютого 1997 року, так яка надана для особистого підсобного господарства, з метою встановлення меж земельної ділянки в натурі та внесення відомостей про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, зокрема присвоєння кадастрового номеру. Вказана заява зареєстрована у Головному управлінні за №К-12944/0/94-19 від 17.09.2019.

За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням було прийнято наказ №9952-СГ від 16.10.2019 про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, про що ОСОБА_1 було поінформовано листом №К-12944/0-6237/0/95-19 від 16.10.2019.

ОСОБА_1 15.11.2019 звернувся до відповідача з заявою з приводу неотриманням ним відповіді на його попередню заяву.

За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 . Головним управлінням надано відповідь від 02.12.2019 за №К-1211/0/6-1729/0/21-19, до якої додано копію раніше прийнятого наказу Головного управління №9952-СГ від 16.10.2019.

Відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою відновлення меж земельної ділянки, що суперечить вимогам ст. 55 Закону України «Про землеустрій».

Відновлення меж земельної ділянки здійснюється на підстави згоди на відновлення меж земельної ділянки користувачем, наданої органом, уповноваженим здійснювати розпорядження земельною ділянкою, для земель державної чи комунальної власності.

Вважаючи рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлене листом №К-9657/0-5206/0/95-19 від 28.08.2019, та наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.10.2019 №9952-СГ протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

В розумінні Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.0.2011 №3613-VI Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ч.1 ст.1 Закону).

Згідно частин першої та другої статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

В силу абзацу третього частини першої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Отже, право отримати згоду на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі має лише її користувач.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №808/3080/16 від 19.12.2018 та від 17.04.2019 у справі №812/1143/17.

Згідно з ст.55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Таким чином, необхідною складовою технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для земель державної та комунальної власності є згода органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою.

Проте, позивач у заявах від 22.07.2019 та 13.09.2019 просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Суд зазначає, що ОСОБА_1 з 1997 є землекористувачем, якому у встановленому порядку надана в постійне користування певна земельна ділянка, яка в силу пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" вважається сформованою.

Право постійного користування землею посвідчується державним актом, форма якого затверджена постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 року №2201-XII. Форма державного акту не передбачала присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки. Видача та реєстрація державних актів здійснювалася за Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 № 28. Зазначена інструкція не передбачала необхідність занесення до Реєстру земель сформованої земельної ділянки та присвоєння кадастрового номеру.

Земельна ділянка площею 1,45 га, розташована за межами населених пунктів на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування, виданого ОСОБА_1 , не занесена до державного реєстру земель, їй не присвоєно кадастровий номер.

Відповідно до статті 55 Закону №858-IV у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Згідно статті 25 Закону №858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З наведеного слідує, що законодавець відносить проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до різних за своєю суттю документів із землеустрою.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно із положеннями абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Питання надання та підстави для відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, що перебуває у громадянина на праві постійного користування, законодавством не встановлені.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідач в оскаржуваних рішеннях посилається на статтю 55 Закону України "Про землеустрій" та вказує, що позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою відновлення меж земельної ділянки, що суперечить вимогам ст.55 Закону України "Про землеустрій". Відновлення меж земельної ділянки здійснюється на підставі згоди на відновлення меж земельної ділянки користувачем, наданої органом, уповноваженим здійснювати розпорядження земельною ділянкою, для земель державної чи комунальної власності.

Ті обставини, на які посилається відповідач у оскаржуваних наказі та листі, не передбачені статтею 118 ЗК України, статтею 55 Закону України "Про землеустрій" в якості підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки користувачу цієї ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.10.2019 №9952-СГ.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлене листом №К-9657/0-5206/0/95-19 від 28.08.2019, суд зазначає наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333(далі - Положення № 333) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

При цьому, пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Однак, як встановлено судом рішення у формі наказу про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки користувачем, як це передбачено статтею 118 ЗК України, відповідачем за заявою позивача від 22.07.2019 не приймалось.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) земельної ділянки чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 04.02.2019 по справі № 823/1121/16, від 14.08.2019 по справі № 480/4298/18, яка є обов`язковою для врахування в силу ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, наданий відповідачем лист №К-9657/0-5206/0/95-19 від 28.08.2019 не може вважатися належною відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки розумінні статті 118 Земельного кодексу України. В такому разі, має місце протиправна бездіяльність відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вказаний висновок суду, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,45 га, за його заявою від 22.07.2019.

Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі площею 1,45 гектарів, яка розташована на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району та належить ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХР-18-00-016873 від 17 лютого 1997 року, та яка надана для ведення особистого підсобного господарства, з метою встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та внесення відомостей про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, зокрема присвоєння кадастрового номера.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 16.10.2019 №9952-СГ.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1,45 га, за його заявою від 22.07.2019.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі площею 1,45 гектарів, яка розташована на території Пархомівської сільської ради Краснокутського району та належить ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ХР-18-00-016873 від 17 лютого 1997 року, та яка надана для ведення особистого підсобного господарства, з метою встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) та внесення відомостей про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, зокрема присвоєння кадастрового номера.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов