Ухвала суду № 88956552, 28.04.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 квітня 2020 р. № 400/1196/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н.В. розглянув заяву відповідача 1 про відвід судді в адміністративній справі

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачів:1: Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області, пр. Центральний, 83/9, м. Миколаїв, 54017 2: Ради адвокатів Миколаївської області, пр. Центральний, 83/9, м. Миколаїв, 54017

про:визнання протиправним та скасування рішення від 27.02.2020р. №75, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області( далі по тесту КДКА ), за участю третьої особи Ради адвокатів Миколаївської області (далі по тексту Рада Адвокатів), про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області від 27.02.2020 р. № 75 та зобов`язання Ради адвокатів Миколаївської області внести зміни в Електронному реєстрі адвокатів України.

Під час відкриття провадження суд залучив Раду адвокатів Миколаївської області як другого відповідача по справі, оскільки Позивач при обранні шляху захисту порушеного права визначив позовні вимоги у вигляді зобов`язання вчинити певні дії саме до Ради адвокатів Миколаївської області .

24.04.2020 р. від Відповідача 1 ( КДКА) надійшла заява про відвід судді, яка мотивована тим, що суддя Лісовська Н.В. виявила упередженість по відношенню до сторони відповідача та не зацікавлена в об`єктивному, повному та всебічному розгляді справи. До такої думки Відповідач 1 дійшов через те, що Позовна заява (на думку Відповідача 1) належала би залишенню без руху, через недотримання Позивачем положень ст. ст. 160, 161 КАС України та через те, що 24.03.2010 року судом було відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про залучення її третьою особою на стороні Відповідача без заявленя самостійних вимог на предмет спору. Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України відповідач 1 вважає, що суддя Лісовська Н.В. не може брати участі в розгляді даної справи та підлягає відводу.

Дослідивши заяву, суд встановив наступне:

Пунктом 4 ч. 1 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

За приписами ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 11 ст. 40 КАС України відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Викладені в заяві відповідача 1 підстави для відводу є по суті його незгодою з процесуальними діями судді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 р. у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення.

Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах стороннього спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Аналогічна теза міститься в п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, де зазначено, що суддя заявляє самовідвід в розгляді справи, зокрема, в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Своєю заявою про відвід Відповідач 1 створив штучну ситуацію, коли в інших учасників справи може скластися враження про упередженість та необ`єктивність судді Лісовської Н.В. у розгляді даної справи.

Однак, положеннями ст. 36 КАС України не передбачено такі підстави для відводу судді, як незгода сторони з процесуальними рішеннями головуючого судді по справі під час розгляду питання про відкриття провадження у справі та визначення кола сторін у справі.

З огляду на викладене, заява Відповідача 1 про відвід судді Лісовської Н.В. є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись статтями 18, 31, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Миколаївської області про відвід судді Лісовської Н.В.

2. Передати справу № 400/1196/20 для визначення складу суду в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, та розгляду питання про відвід.

Ухвала окремо не оскаржується.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.

Ухвала підписана суддею 28.04.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська