Рішення № 88956365, 28.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1353/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - представник позивача) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі- відповідач, УДМС України в Луганській області), в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову УДМС України у Луганській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХП у зв`язку з досягненням шістнадцятирічного віку;

- зобов`язати УДМС України у Луганській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХП в зв`язку з досягненням ним шістнадцятирічного віку та проставити відмітку про реєстрацію без передачі будь-яких даних про дитину і про нас, її батьків, до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивачка разом із сином по досягненню ним шістнадцятирічного віку звернулись до УДМС України у Луганській області із заявою від 20.11.2019 з проханням оформити і видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ІІ без згоди на обробку своїх персональних даних. Заява написана за зразком тих заяв, які подавали позивачі по зразковій справі.

Проте УДМС України у Луганській області листом від 27.11.2019 відмовив у наданні такого паспорта, повідомивши, що в них відсутні законні підстави для видачі паспорта книжечки, зокрема, без рішення суду про видачу паспорта і що без згоди на обробку персональних даних вони не зможуть видати паспорт.

Вважає, що законних підстав для відмови у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки не було, а дії відповідача не відповідають вимогам закону, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 01.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 29-30).

15.04.2020 за вх. № 15154/2020 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк.спр. 35-35-47), в якому останній заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

Запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене Планом дій до введення безвізового режиму з Євросоюзом, схваленим у листопаді 2010 року. Біометричні паспорти на сьогодні є міжнародною вимогою на шляху лібералізації візового режиму з Євросоюзом. Так, 20.11.2012 прийнято Закон України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (Закон № 5492), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Частиною першою статті 21 Закону № 5492 передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

З прийняттям вищезазначеного акта паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами ДМС, що забезпечені відповідним обладнанням, всім визначеним законодавством категоріям громадян, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) в редакції станом на 20.02.2018, момент звернення позивача, передбачено запровадити із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

- з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (далі - Положення про паспорт);

- з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викрадено), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою (далі - Порядок).

Пунктом 3 Постанови № 302 також установлено, що:

до завершення роботи із забезпеченням в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки;

прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється.

Положення Постанови № 302 передбачають поступовий перехід до виготовлення біометричних паспортів та порядок оформлення паспорта громадянина України в різні періоди запровадження біометричних паспортів, залежно від стану забезпечення матеріально-технічними ресурсами.

На момент звернення позивача всі органи та підрозділи міграційної служби у тому числі й УДМС у Луганській області забезпечені матеріально - технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України у формі ID -картки. Крім того, відповідно до п.1.1. Доручення ДМС від 15.06.2017 № 92/2-17 начальникам Головних управлінь, управлінь в областях доручено припинити з 16.06.2017 в територіальних підрозділах ДМС прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. На виконання вищевказаного Доручення з 16.06.2017 в територіальних підрозділах ДМС прийом заяв на оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року припинено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідач вважає, що територіальні підрозділи УДМС у Луганській області зобов`язані забезпечувати оформлення та видачу паспорта громадянина України у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме здійснювати видачу паспорта громадянина України у вигляді картки.

Крім того, виходячи із системного аналізу норм права, видача документу, що посвідчує особу (незалежно від його вигляду - книжка чи картка, що містить безконтактний електронний носій) неможлива без обробки персональних даних особи. Заява про видачу паспорта підтверджує волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Звертаючись до УДМС у Луганській області із заявами у довільній формі від 20.11.2019 та від 30.01.2020 позивачі звернулись до відповідача в порядку Закону України «Про звернення громадян», та не надали необхідних документів для оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Відповіді УДМС у Луганській області від 27.11.2019 вих. №КО-150/6/4401 -19/4401.3/24784-19 та від 14.02.2020 вих. № КО-19/6/4401-20/4401.3/2729-20 були надані позивачу також відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Таким чином, позивачі звертались до УДМС у Луганській області в порядку Закону України «Про звернення громадян» за роз`ясненнями щодо можливості оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року із заявою від 20.11.2019, на яку була надана обґрунтована відповідь про підстави та порядок оформлення паспорта.

Для встановлення обставин щодо можливості застосування вимог Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.06.2019 №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок), стосовно ОСОБА_2 територіальному підрозділу УДМС у Луганській області необхідно було провести відповідну перевірку.

Для проведення відповідної перевірки щодо можливості оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року ОСОБА_2 необхідно було звернутись до територіального підрозділу УДМС у Луганській області із повним переліком необхідних документів.

30 січня 2020 року позивачі повторно звернулись до УДМС у Луганській області із аналогічною заявою, знову не додавши до заяви необхідних документів. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання.

Попереднє аналогічне звернення позивача від 20.11.2019 було розглянуто УДМС у Луганській області та 27.11.2019 вих. № КО-150/6/4401 - 19/4401.3/24784-19 на його адресу надіслано відповідь.

Після того, як попередні вищевказані звернення позивача вже було розглянуто УДМС у Луганській області та надано вищезазначені відповіді заявнику, позивач майже через чотири місяці, 23.03.2020 вирішив доповнити свою заяву від 20.11.2019, яка по суті вже була розглянута та позивачем отримана відповідь, додавши до неї документ.

Таким чином, відповідач вважає, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для звільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження НОМЕР_2 (арк. спр. 10, 11-12).

20.11.2019 ОСОБА_1 звернулась із заявою довільної форми в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , в якій, серед іншого, просила оформити ОСОБА_2 бланк паспорта громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі, надати протягом трьох днів, у разі необхідності усі необхідні додатково анкети або бланки заяв для отримання паспорта у вигляді книжечки та видати ОСОБА_2 паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Поставною Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, форма якої не заборонена діючим законодавством України; проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті без внесення до ЄДДР, провести реєстрацію громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи. До заяви було додано дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, копію свідоцтва про народження, копію паспорту матері - законного представника (арк. спр. 13-17).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 листом від 27.11.2019 № КО-150/6/4401-19/4401.3/24784 відповідач, зокрема, повідомив, що згідно із п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 02.09.1993 № 3423-ХІІ, п. 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (в редакції постанови КМУ від 26.10.2016 № 745), та Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Відповідно, наявність паспорта громадянина України підтверджує громадянство України. Враховуючи вищевикладене, в УДМС у Луганській області відсутні законі підстави для оформлення і видачі паспорту громадянина України зразка 1994 року (арк. спр. 27б).

30.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з аналогічною заявою в інтересах ОСОБА_2 , в якій також просила оформити ОСОБА_2 бланк паспорта громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі, надати протягом трьох днів, у разі необхідності усі необхідні додатково анкети або бланки заяв для отримання паспорта у вигляді книжечки та видати ОСОБА_2 паспорт виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Поставною Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, форма якої не заборонена діючим законодавством України; проставити відмітку реєстрації місця проживання в паспорті без внесення до ЄДДР, провести реєстрацію громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи. До заяви було додано дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, копію свідоцтва про народження, копію паспорту матері - законного представника, копію довідки про реєстрацію за формою 13.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 листом від 14.02.2020 № КО-19/6/4401-20/4401.3/2729-20 відповідач проінформував позивачку, що відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання. Попереднє аналогічне звернення ОСОБА_1 було розглянуто УДМС у Луганській області та 27.11.2019 за № КО-150/6/4401-19/4401.3/24784-19 надіслана відповідь. У відповіді повідомлено про можливість оскарження вказаного рішення, на адресу заявника повернуто документи, додані до заяви від 30.01.2020 (арк. спр. 27а).

23.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із доповненням до заяви, в якій просила долучити до заяви на отримання паспорту від 20.11.2019 довідку про реєстрацію місця проживання (арк. спр. 25,24).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 291 КАС України визначено особливості провадження у типовій справі, зокрема, згідно з частиною третьою цієї статті при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З огляду на обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, суд визнає дану адміністративну справу типовою до зразкової справи № 806/3265/17 та вважає за необхідне розглянути її з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

При цьому, у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Таким чином, особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Так, відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 20.11.2012 № 5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. При цьому, до документу, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України відноситься, зокрема, паспорт громадянина України.

Згідно із частиною третьою статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 02 вересня 1993 року № 3423-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Водночас, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.

Згідно із пунктом 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 1 січня 2016 року оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 вказаної Постанови № 302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься, зокрема, така інформація, як біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні дані особи.

Суд погоджується із посиланням позивача на порушення принципу поваги до приватного життя суб`єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки він згоди на таку обробку не надає, враховуючи таке.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Статтею 2 Закону № 2297-VI встановлено, що персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 6 Закону № 2297-VI обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що, в свою чергу, обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 2297-VI мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

При цьому, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, вказані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

У статті 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції; …".

За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване статтею 8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Таким чином, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України № 2503-XII (чинного на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Таким чином, позовні вимоги позивачки в інтересах ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови УДМС України у Луганській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХП, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому самі по собі дії відповідача щодо відмови у видачі ОСОБА_2 паспорту громадянина України у формі книжечки відповідали Закону № 5492-VI.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 зробила висновок, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон № 1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримався вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України. На час звернення позивача до Управління питання видачі паспорту врегульовано Положенням про паспорт № 2503-XII, Порядком № 302 та Порядком № 456, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID -картки, який має обмежувальний термін 10 років (частина третя статті 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії відповідача розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Крім того, для належного захисту порушених прав особи слід зобов`язати відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ.

В той же час, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача не передавати будь-які дані про дитину до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних, задоволенню не підлягають, оскільки при видачі паспорта у формі книжечки не передбачено внесення даних особи до ЄДДР, та не передбачено надання згоди на обробку персональних даних, про що зазначено вище у мотивувальній частині рішення.

Зазначені висновки відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача проставити відмітку про реєстрацію без передачі будь-яких даних про батьків дитини, суд зазначає, що спір виник між ОСОБА_2 та відповідачем, а матір бере участь у справі як законний представник неповнолітньої дитини, відповідно, зобов`язання вчиняти будь-які дії чи заборонити вчинення таких дій щодо батьків ОСОБА_2 виходить поза межі предмету спору.

Проставляння відмітки про реєстрацію в паспорті відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015 № 888-VIII з 04.04.2016 повноваження щодо реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання особи передано виконавчим органам сільської, селищної або міської ради на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради. Таким чином, суд погоджує доводи відповідача, що до компетенції останнього не входить питання реєстрації місця проживання особи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивачка звернулась до органу УДМС в якій просила видати її неповнолітньому сину паспорт зразка 1994 року. До заяви було додано пакет документів, встановлених Порядком № 302. Зі змісту заяви встановлено, що заявником не надано дозвіл на обробку своїх персональних даних. Заявниця також просила видати додаткові анкети або бланки заяв, необхідних для отримання паспорту зразка 1994 року.

Натомість, відповідач листом від 27.11.2019 у порядку розгляду звернень громадян відмовив позивачці в оформленні паспорту у формі книжечки, про необхідність надання додаткових документів відповідач не зазначив, бланків заяв для видачі паспорту зразка 1994 року заявниці не надав.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача, що ОСОБА_2 має право на отримання паспорта у формі книжечки, тому відмова ГУ ДМС у Луганській області щодо видачі неповнолітній особі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, викладена в листі від 27.11.2019 № КО-150/6/4401- 19/4401.3/24784-19, є протиправною, а порушене право особи підлягає відновленню шляхом зобов`язання оформити та видати бланк паспорту цій особі у формі паспортної книжечки.

З огляду на наведене, позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмови управління Державної міграційної служби України в Луганській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ та зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ в зв`язку з досягненням ним шістнадцятирічного віку.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки позивач звільнений від їх сплати відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до управління Державної міграційної служби України в Луганській області (код за ЄДРПОУ 37851432, місцезнаходження: 93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Партизанська, 12) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Державної міграційної служби України в Луганській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ у зв`язку з досягненням шістнадцятирічного віку.

Зобов`язати управління Державної міграційної служби України у Луганській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ, в зв`язку з досягненням ним шістнадцятирічного віку.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя А.Г. Секірська