Рішення № 88956338, 28.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/963/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкової К.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 04 березня 2020 року надійшла позовна заява адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС України у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року № Ф-6324-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21 лютого 2020 року позивач отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року № Ф-6324-17, видану ГУ ДПС у Луганській області щодо сплати суми заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 48579,00 грн. У відповідності до відомостей ЄДРПОУ 25 лютого 2002 року здійснено державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця здійснено, 28 лютого 2002 року взято на облік як платника єдиного внеску в ДПІ у м. Сєвєродонецьк ГУ ДФС у Луганській області.

На думку представника позивача, оскільки позивач перебуває на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, позивач відповідно до пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на період проведення антитерористичної операції є звільненим від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З цього приводу позивач 14 серпня 2019 року звертався з відповідною заявою до в.о. начальника Головного управління ДФС у Луганській області, правонаступником якого є Головне управління ДФС у Луганській області.

На думку представника позивача, у відповідача відсутнє право на нарахування єдиного внеску по відношенню до позивача.

Також представник позивача зазначив, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 у справі № 360/2407/19 задоволено позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги від 14 березня 2019 року № Ф-2718-17, якою визначено позивачу суму боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою від 10 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (арк. спр. 15-16).

Від представника відповідача 30 березня 2020 року за вх. № 12594/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав (арк. спр. 21-23).

Сума боргу з єдиного внеску, зазначена в оскаржуваній вимозі, у загальному розмірі 48579,00 грн складається з: перехідного сальдо, переданого УПФУ в розмірі 6933,54 грн, нарахувань за III квартал 2013 року в розмірі 1194,03 грн, за IV квартал 2013 року - 1218,67 грн, за І квартал 2014 року - 1267,95 грн, за II квартал 2014 року - 1267,95 грн, за III квартал 2014 року - 1267,95 грн, за IV квартал 2014 року в розмірі - 1267,95 грн, за І квартал 2015 року в розмірі - 1267,95 грн, за II квартал 2015 року - 1267,95 грн, за III квартал 2015 року - 1323,47 грн, за IV квартал 2015 року - 1434,51 грн, за І квартал 2016 року - 909,48 грн, за II квартал 2016 року - 941,16 грн, за III квартал 2016 року - 957,00 грн, за IV квартал 2016 року - 990,00 грн, за І квартал 2017 року в розмірі - 1056,00 грн, за II квартал 2017 року - 1056,00 грн, за III квартал 2017 року - 1056,00 грн, за IV квартал 2017 року - 1056,00 грн, за І квартал 2018 року - 2457,18 грн, за II квартал 2018 року в розмірі - 2457,18 грн, за III квартал 2018 року в розмірі - 2457,18 грн, за IV квартал 2018 року в розмірі - 2457,18 грн, за І квартал 2019 року - 2754,18 грн, за II квартал 2019 року в розмірі - 2754,18 грн, за III квартал 2019 року - 2754,18 грн, за IV квартал 2019 року - 2754,18 грн.

Відповідачем на підставі частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449), винесено вимогу про сплату боргу форми «Ф» від 14 лютого 2020 року № 6324-17 на загальну суму 48579,00 грн, яку направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача.

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивачем отримано 21.02.2020. В той час, до суду позивач звернувся лише - 04.03.2020, з огляду на що, ним не реалізовано протягом 10 днів з дня надходження оскаржуваної вимоги право на оскарження вимоги. Таким чином, на думку представника відповідачем, позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Також представник відповідача вважає, що підстави для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відсутні, оскільки Верховна Рада України 14.01.2020 прийняла Закон України № 440-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», підпунктом «у» підпункту 83 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого пункт 9-4 розділу VІІІ Закону № 2464-VI виключено. Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 440-ІХ встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон № 440-ІХ офіційно опубліковано 12 лютого 2020 року у газеті «Голос України» № 27.

Оскільки позивач на день формування вимоги не перебував в процесі припинення та не знятий з обліку як фізична особа-підприємець, у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску, невжиття заходів впливу та стягнення відповідно до положень Закону № 2464-VI та Інструкції № 449.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27 квітня 2020 року № 1006581675 позивач з 25 лютого 2002 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку як платник єдиного внеску в ДПІ у м. Сєвєродонецьк Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області (арк. спр. 32-33).

Згідно з даними інтегрованої картки позивача ІТС «Податковий блок» за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 станом на 31 січня 2020 року за позивачем облікована недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 48579,00 грн, у тому числі: перехідне сальдо в розмірі 6933,54 грн, за III квартал 2013 року в розмірі 1194,03 грн, за IV квартал 2013 року - 1218,67 грн, за І квартал 2014 року - 1267,95 грн, за II квартал 2014 року - 1267,95 грн, за III квартал 2014 року - 1267,95 грн, за IV квартал 2014 року в розмірі - 1267,95 грн, за І квартал 2015 року в розмірі - 1267,95 грн, за II квартал 2015 року - 1267,95 грн, за III квартал 2015 року - 1323,47 грн, за IV квартал 2015 року - 1434,51 грн, за І квартал 2016 року - 909,48 грн, за II квартал 2016 року - 941,16 грн, за III квартал 2016 року - 957,00 грн, за IV квартал 2016 року - 990,00 грн, за І квартал 2017 року в розмірі - 1056,00 грн, за II квартал 2017 року - 1056,00 грн, за III квартал 2017 року - 1056,00 грн, за IV квартал 2017 року - 1056,00 грн, за І квартал 2018 року - 2457,18 грн, за II квартал 2018 року в розмірі - 2457,18 грн, за III квартал 2018 року в розмірі - 2457,18 грн, за IV квартал 2018 року в розмірі - 2457,18 грн, за І квартал 2019 року - 2754,18 грн, за II квартал 2019 року в розмірі - 2754,18 грн, за III квартал 2019 року - 2754,18 грн, за IV квартал 2019 року - 2754,18 грн (арк. спр. 26-27).

ГУ ДПС у Луганській області станом на 31 січня 2020 року сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року № Ф-6324-17, в якій зазначено, що сума боргу позивача становить 48579,00 грн, у тому числі, недоїмка - 48579,00 грн (арк. спр. 4, 28).

Згідно з відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення, позивачем вказану вимогу отримано 21 лютого 2020 року (арк. спр. 28).

Також судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ ДФС у Луганській області із заявою від 19 липня 2019 року про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, визначених статтею 6 Закону № 2464-VI. Заява отримана контролюючим органом 14 серпня 2019 року, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції на заяві та підписом уповноваженої особи про отримання (арк. спр. 6).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Що стосується дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Статтею 120 Кодексу адміністративного судочинства України визначено правила обчислення процесуального строку, зокрема:

- перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша);

- останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день (частина п`ята);

- якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина шоста);

- строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (частина дев`ята).

Судом встановлено, що оскаржувана вимога отримана позивачем 21 лютого 2020 року.

За правилами, визначеними частиною першою статті 120 КАС України, перебіг десятиденного строку на оскарження вимоги розпочався з 22 лютого 2020 року. Відповідно, позивач мав право звернутися до суду до 02 березня 2020 року включно.

Дослідженням поштової накладної, розміщеною на поштовому конверті, в якому до суду надійшов адміністративний позов, з`ясовано, що поштове відправлення здано на пошту 02 березня 2020 року (арк. спр. 13).

Таким чином, керуючись положеннями частини дев`ятої статті 120 КАС України, суд вважає, що строк звернення позивача до суду з даним позовом не вважається пропущеним.

Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Частиною першою статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) визначено, що у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2);

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3);

мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5);

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10).

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Пунктом 2 розділу VІ Інструкції № 449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до пунктів 3 та 4 розділу VІ Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 826/11623/16.

За загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом «б» підпункту 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VI, а саме розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02 березня 2015 року № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:

«9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закон № 1669-VII, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закон № 1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VI. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закон № 1669-VII після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464-VI, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закон № 1669-VII вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

З 13 лютого 2020 року пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI виключено на підставі Закону України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи».

Отже, пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 був чинним по 12 лютого 2020 року включно.

З огляду на дію в часі пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, судом встановлено, що у період з 14 квітня 2014 року 12 лютого 2020 року включно, позивач був звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, як фізична особа-підприємець, яка перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно, у вказаному періоді орган доходів і зборів не мав повноважень вживати до позивача заходів впливу та примусового стягнення недоїмки по сплаті єдиного внеску, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, у тому числі формувати та направляти позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки).

При цьому, положення пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI не скасовували обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надавали можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі, що було підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464.

На користь таких висновків суду свідчать й положення абзацу 4 пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, якими було передбачено процедуру визнання недоїмки безнадійною та її списання в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Суду не надано доказів, що позивач скористався таким правом, а недоїмка, що утворилася за позивачем за період з 14 квітня 2014 року 12 лютого 2020 року включно, була визнана як безнадійна та списана.

З огляду на наведене, зважаючи, що за даними інтегрованої картки станом на 31 січня 2020 року за позивачем облікована недоїмка по сплаті єдиного внеску в сумі 48579,00 грн, починаючи з 13 лютого 2020 року відпали підстави, що звільняли позивача від обов`язків платника єдиного внеску, визначених статтею 6 Закону № 2464-VI, та обмежували контролюючий органу у застосуванні заходів впливу та стягнення, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 лютого 2020 року № Ф-6324-17 на суму 48579,00 грн.

Суд також вважає безпідставними твердження представника позивача, що оскарження у судовому порядку попередньо направленої відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) та її скасування з підстав відсутності у контролюючого органу на період проведення антитерористичної операції повноважень у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, свідчить про неможливість включення сум недоїмки до вимог про сплату боргу (недоїмки) наступних періодів, оскільки згідно з пунктом 3 розділу VІ Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) на всю суму недоїмки, яка облікована за платником на кінець календарного місяця, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Більш того, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) згідно з положеннями пункту 9 розділу VI Інструкції № 449 не визначено як підставу для списання сум нарахованого єдиного внеску.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з огляду на правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що позов не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову адвоката Суткового Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93401, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 43143746) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова