
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/549/20
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 16 від 13.12.2018 року;
- стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України, на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 82 055 (вісімдесят дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 38 коп.
- стягнути на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 2269 Національної гвардії України.
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Військову частину 2269 Національної гвардії України, подати у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу в ВЧ 2269 Національної гвардії України та має військове звання старшого прапорщика, техніка старшого диспетчера авіаційно-диспетчерського пункту, 14.11.2018 у позивача звільнено зі служби в запас Збройних сил України відповідно до частини шостої пункту "б" пункту 2, частини п`ятої (за станом здоров`я) статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» наказом командувача Національної гвардії України від 07.11.2018 № 179о/с. Наказом командира військової частини 2269 № 234 від 12.11.2018 позивача виключено зі списків особового складу та з 15.11.2018 з усіх видів забезпечення. Зазначає, що під час звільнення з військової служби позивачу було видано довідку про вартість речового майна, що належить видачі при звільненні, в якій відповідачем самостійно визначено суму грошової компенсації за 308 предметів недоотриманого речового майна в розмірі 82055,38 грн. Разом з тим, ані на момент звільнення позивача зі служби, ані на момент звернення з позовом до суду відповідачем грошова компенсація за недоотримане речове майно виплачена не була, чим порушено права та законні інтереси позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.
20 лютого 2020 року ухвалою суду відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1-2).
04.03.2020 (вх. № 4083) на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить в позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки на момент отримання довідки про вартість та перелік неотриманого майна та звільнення зі служби (16.05.2019 позивач знав про перелік неотриманих речей та можливість отримання відповідної грошової компенсації. Таким чином, вищевказані обставини підтверджують факт усвідомлення позивачем наявності порушення його права ще на момент звільнення. (а.с.30-33).
Дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині 2269 Національної гвардії України, має військове звання старшого прапорщика, техніка – старшого диспетчера авіаційно-диспетчерського пункту.
Наказом командувача Національної гвардії України від 07.11.2018 №179 о/с позивача звільнено з військової служби в запас Збройних Сил України, відповідно до пп. "б" п.2 ч.5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
12.11.2018 командиром ВЧ 2269 видано наказ (по стройовій частині) №234, яким старшого прапорщика ОСОБА_1 (Г-019504),техніка – старшого диспетчерського пункту, звільнено відповідно до пп. "б" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з військової служби у запас Збройних Сил України (за станом здоров`я) наказом №179 о/с від 07.11.2018 та виключено з 27.11.2018 із списків особового складу частини та з 15.11.2018 з усіх видів забезпечення (а.с.10-11).
Відповідно до довідки військової частини №16, яка видана ОСОБА_1 13.12.2018, вартість речового майна (308 предметів), що належить до видачі позивачу складає 82055,38грн. (а.с.12-14).
04.02.2020 позивач звернувся до командира ВЧ 2269 Національної гвардії України з заявою щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно (а.с.15)
Листом від 10.02.2020 позивача проінформовано, що в зв`язку з відсутністю коштів на рахунку частини, військова частина може розрахуватись за заборгованість майном у натуральному вигляді. Додатково позивача повідомлено, що при виділення грошових коштів за вказаним напрямком, йому буде здійснено виплату грошової компенсації в порядку черговості (а.с.16).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речового майна протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частиною першою статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Крім того, відповідно до п.7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Аналізуючи вищевказані правові норми, суд дійшов висновку про те, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення з військової служби. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Відповідно до положень Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з пунктом 4 розділу ІІІ якої, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Виходячи зі змісту вказаних норм, військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався з заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, проте виплата такої компенсації у встановленому порядку та строки проведена не була.
Відповідач не надав суду докази прийняття командиром військової частини наказу у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
З огляду на зазначене випливає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а тому позивач має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 82055,38 грн.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позиція суду викладена в даній справі узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.10.2018р. у справі №803/963/17.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абз.1 ч.2 ст. 122 КАС України).
Предметом даного позову є невиплата позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно, право на виплачу якої виникає у разі звільнення військовослужбовця з військової служби та яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Як зазначалось судом, згідно з п.15 розділу ІІІ Інструкції 475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє суду дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження особою військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Відтак, оскільки виплата грошової компенсації за недоотримане речове майно здійснюється за заявою (рапортом), яку військовослужбовець може подати й після свого звільнення, строк звернення до суду починається із моменту ознайомлення особи з наслідками розгляду такої заяви (рапорту).
Як свідчать матеріали справи, право позивача на виплату компенсації порушене відповідачем саме за наслідками розгляду його заяви від 04.02.2020, оскільки листом від 10.02.2020 за № 69/21-473 військова частина відмовила у задоволенні вимог позивача і вже 14.02.2020 (згідно до відтиску на поштовому конверті) позивач звернувся до суду з даним позовом. (а.с.23)
Таким чином, шестимісячний строк для звернення до суду позивачем не пропущений.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., які підлягають присудженню на користь останнього.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 2269 Національної гвардії України (вул. Діброви, 77/95, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 14322859) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 16 від 13.12.2018 року.
Стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України, на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 82 055 (вісімдесят дві тисячі п`ятдесят п`ять) грн. 38 коп.
Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 2269 Національної гвардії України судовий збір у сумі 840,80 грн.
В задоволені решти позовних вимог – відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула
Судове рішення № 88956286, Кіровоградський окружний адміністративний суд було прийнято 28.04.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 340/549/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: