Рішення № 88956093, 22.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.007004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

представника відповідача Риб`як В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДІА-ГРУП ПЛЮС” до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

в с т а н о в и в:

24.12.2019 до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “ДІА-ГРУП ПЛЮС” код ЄДРПОУ 41555043 місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 98/207 (далі – позивач) до Львівської митниці ДФС код ЄДРПОУ 39420875, місцезнаходження: 79000 м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1 (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

- № UA209000/2019/205197/2 від 12.10.2019;

- № UA209000/2019/201604/2 від 15.10.2019;

- № UA209000/2019/201616/2 від 16.10.2019;

- № UA209000/2019/201661/2 від 24.10.2019;

- № UA209000/2019/201677/2 від 28.10.2019;

- № UA209000/2019/201692/2 від 30.10.2019;

- № UA209000/2019/201693/2 від 30.10.2019;

- № UA209000/2019/201731/2 від 06.11.2019;

- № UA209000/2019/201733/2 від 07.11.2019;

- № UA209000/2019/201739/2 від 08.11.2019;

- № UA209000/2019/201766/2 від 13.11.2019;

- № UA209000/2019/201767/2 від 13.11.2019;

- № UA209000/2019/201780/2 від 18.11.2019;

- № UA209000/2019/201804/2 від 19.11.2019;

- № UA209000/2019/201805/2 від 20.11.2019;

- № UA209000/2019/201820/2 від 23.11.2019;

- № UA209000/2019/201819/2 від 23.11.2019;

- № UA209000/2019/201830/2 від 25.11.2019;

- № UA209000/2019/201831/2 від 25.11.2019.

Ухвалою від 29.12.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 15.01.2020 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 29.03.2020 суд допустив заміну відповідача у справі Львівську митницю ДФС її правонаступником Галицькою митницею Держмитслужби.

Ухвалою від 08.04.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при коригуванні митної вартості товару взяв за основу митні декларації, однак протиправно не зазначив пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Посилання відповідача на неподання додаткових документів є необґрунтованими, оскільки встановлені у частинах третій та четвертій статті 53 Митного кодексу України підстави для вимоги про їх надання відсутні. Крім цього, ненадання таких документів не могло вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується раніше наданими для митного оформлення документами. Посилання відповідача на недоліки у заповненні граф CMR, які не містять числових значень не впливає на вартісне значення заявленої декларантом митної вартості товарів, яка підтверджується також й іншими поданими документами. Необґрунтованими є й посилання відповідача на те, що у рахунку-фактурі відсутні відомості про строки розрахунків, оскільки згідно з умовами контракту покупець здійснює платежі згідно з рахунком-фактурою виставленої продавцем за кожну поставлену партію товару. Тобто, оплата здійснюється по факту поставок кількох партій товарів на основі кількох інвойсів. До того ж, відповідач не врахував, що за умовами поставки DAP витрати на транспортування включені у вартість товару, тому такі посилання не стосуються числових значень заявленої митної вартості товарів. У митних деклараціях, сертифікатах дезінфекції, сертифікатах якості вказано на ступень зношеності товару у 25%, а тому посилання відповідача на відсутність такої інформації є необґрунтованими. Відповідач у кожному оскарженому рішенні вказав про проведення консультацій з декларантом, однак такі не проводились.

14.02.2020 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що всі митні декларації, які подав декларант некоректно заповнені у графах CMR. В усіх випадках митного оформлення митна вартість вантажу є однаковою, не дивлячись на різні країни відправлення, різні логістичні витрати та різну якість товару. Згадки про відправника, зазначеного у графі 2 митних декларацій відсутні у CMR та інвойсі. У рахунку-фактурі відсутні умови оплати. Видаткові накладні не містять жодної інформації про товар, яка б дозволила встановити його походження. Також усі вони датовані груднем 2018 року, тобто не містять актуальної інформації. Також представник відповідача зазначила, що висновок експертного товарознавчого дослідження від 16.02.2019 № 19/1/044 містить суттєві недоліки та посилання на джерела інформації, які неможливо перевірити, а тому такий не може слугувати належним джерелом інформації для підтвердження заявленого рівня митної вартості. Крім цього, всі платежі, здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю, позивач не підтвердив, а тому основний метод застосуванню не підлягає.

В судове засідання позивач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі представника до суду не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З метою митного оформлення придбаних партій товарів (одяг вживаний, текстильні вироби вживані, взуття вживане) за контрактом від 01.08.2018 № 01/08-2018, позивач подав до митного поста «Північний» Львівської митниці ДФС наступні митні декларації:

- № UA209140/2019/190914 від 11.10.2019,

- № UA209140/2019/191527 від 15.10.2019,

- № UA209140/2019/192020 від 16.10.2019,

- № UA209140/2019/195354 від 24.10.2019,

- № UА209140/2019/196343 від 28.10.2019,

- № UA209140/2019/197229 від 30.10.2019,

- № UA209140/2019/197230 від 30.10.2019,

- № UA209140/2019/199755 від 06.11.2019,

- № UA209140/2019/200245 від 07.11.2019,

- № UA209140/2019/200664 від 08.11.2019,

- № UА209140/2019/202108 від 13.11.2019,

- № UA209140/2019/202109 від 13.11.2019,

- № UA209140/2019/203547 від 18.11.2019,

- № UA209140/2019/204149 від 19.11.2019,

- № UA209140/2019/204578 від 20.11.2019,

- № UA209140/2019/206104 від 23.11.2019,

- № UА209140/2019/203904 від 18.11.2019,

- № UA209140/2019/206321 від 25 11.2019,

- № UA209140/2019/206323 від 25.11.2019.

У вказаних митних деклараціях позивач визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач подав до митного органу: рахунки-фактури (інвойси), автотранспортні накладні, зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками до нього, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, митні декларації країни відправлення.

Відповідач розглянув подані митні декларації разом з доданими документами та прийняв наступні рішення про коригування митної вартості товару: №UA209000/2019/201597/2 від 12.10.2019 (щодо №UA209140/2019/190914 від 11.10.2019), №UA209000/2019/201604/2 від 15.10.2019 (щодо №UA209140/2019/191527 від 15.10.2019), №UA209000/2019/201616/2 від 16.10.2019 (щодо №UA209140/2019/192020 від 16.10.2019), №UA209000/2019/201661/2 від 24.10.2019 (щодо №UА209140/2019/195354 від 24.10.2019), №UА209000/2019/201677/2 від 28.10.2019 (щодо № UА209140/2019/196343 від 28.10.2019), №UА209000/2019/201692/2 від 30.10.2019 (щодо №UA209140/2019/197229 від 30.10.2019), №UA209000/2019/201693/2 від 30.10.2019 (щодо №UA209140/2019/197230 від 30.10.2019), №UA209000/2019/201731/2 від 06.11.2019 (щодо № UA209140/2019/199755 від 06.11.2019), №UA209000/2019/201733/2 від 07.11.2019 (щодо №UA209140/2019/200245 від 07.11.2019), №UA209000/2019/201739/2 від 08.11.2019 (щодо №UA209140/2019/200664 від 08.11.2019), №UA209000/2019/201766/2 від 13.11.2019 (щодо № UA209140/2019/202108 від 13.11.2019), №UA209000/2019/201767/2 від 13.11.2019 (щодо № UA209140/2019/202109 від 13.11.2019), №UA209000/2019/201780/2 від 18.11.2019 (щодо № UA209140/2019/203547 від 18.11.2019), №UA209000/2019/201804/2 від 19.11.2019 (щодо № UA209140/2019/204149 від 19.11.2019), №UA209000/2019/201805/2 від 20.11.2019 (щодо №UA209140/2019/204578 від 20.11.2019), №UA209000/2019/201820/2 від 23.11.2019 (щодо №UA209140/2019/206104 від 23.11.2019), №UA209000/2019/201819/2 від 23.112019 (щодо № UA209140/2019/203904 від 18.11.2019), №UA209000/2019/201830/2 від 25.11.2019 (щодо №UA209140/2019/206321 від 25.11.2019), №UA209000/2019/201831/2 від 25.11.2019 (щодо №UA209140/2019/206323 від 25.11.2019).

У вказаних рішеннях про коригування митної вартості товару вказано, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: МД UA209140/2019/151651 від 18.06.2019, МД UA209140/2019/196020 від 25.10.2019, МД UA209140/2019/201753 від 12.11.2019, МД UA209180/2019/74595 від 11.11.2019.

Такими рішеннями відповідач скоригував митну вартість товарів із заявлених позивачем 1,20 (одяг вживаний несортований, текстильні вироби вживані несортовані) (сортовані — 1,32), 1,22 (взуття вживане) доларів США за кілограм товару до 1,4401 доларів США за кілограм товару.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач надав гарантії відповідно до положень розділу X Митного кодексу України та оформив товари, щодо яких прийнято оскаржені рішення, за наступними митними деклараціями: №UА209140/2019/191213 від 12.10.2019, № UA209140/2019/191812 від 15.10.2019, №UA209140/2019/192359 від 16.10.2019, № UA209140/2019/195511 від 24.10.2019, №UA209140/2019/196692 від 28.10.2019, № UA209140/2019/197461 від 30.10.2019, №UA209140/2019/197462 від 30.10.2019, № UA209140/2019/199972 від 06.11.2019, №UA209140/2019/200386 від 07.11.2019, № UA209140/2019/200872 від 08.11.2019, №UA209140/2019/202365 від 13.11.2019, № UA209140/2019/202366 від 13.11.2019, №UA209140/2019/203839 від 18.11.2019, № UA209140/2019/204522 від 19.11.2019, №UA209140/2019/204762 від 20.11.2019, № UA209140/2019/206152 від 23.11.2019, №UA209140/2019/206121 від 23.11.2019, № UA209140/2019/206622 від 25.11.2019, №UA209140/2019/206623 від 25.11.2019.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості товару протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 “Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів”, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У частинах четвертій, п`ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Із змісту оскаржених рішень відповідача вбачається, що підставою для їх прийняття слугувало те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, виходячи з наявності розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. В оскаржених рішеннях вказано, що джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугували митні декларації МД UA209140/2019/151651 від 18.06.2019, МД UA209140/2019/196020 від 25.10.2019, МД UA209140/2019/201753 від 12.11.2019, МД UA209180/2019/74595 від 11.11.2019.

Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність у відповідача підстав для вимоги про надання додаткових документів, суд зазначає наступне.

Витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд вважає, що відповідач не довів наявність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 53 МК України, для пред`явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Так само не довів обов`язкового обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач не мав підстав для пред`явлення вимог до позивача надати додаткові документи та застосування резервного методу визначення митної вартості товарів.

У відповідності до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки встановлених статею 53 МК України наявність підстав для цього митним органом не доведено, заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Незастосування методів визначення митної вартості 2а (стаття 59 МК України), 2б (стаття 60 МК України), 2в (стаття 62 МК України) та 2г (стаття 63 МК України) митний орган обґрунтовує в самому відзиві на позовну заяву.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

З огляду на викладене, суд погоджується з аргументами позивача про відсутність у відповідача підстав для пред`явлення вимоги про надання додаткових документів.

Щодо правомірності використання відповідачем при прийнятті оскаржених рішень митних декларацій як джерел інформації для коригування митної вартості товару, суд вказує таке.

У відповідності до вимог частини другої статті 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору” – рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Крім того, суд зазначає, що у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Суд також враховує також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.12.2018 у справі №820/7133/15, згідно з яким судами обґрунтовано відхилено посилання відповідача на цінову базу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Натомість, в порушення наведених положень чинного законодавства відповідач в оскаржених рішеннях вказав лише номери та дати митних декларацій без пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд також погоджується аргументами позивача про те, що митний орган в оскаржених рішеннях посилається на обставини, які не стосуються числового значення заявленої митної вартості (зокрема, на некоректне заповнення граф CMR, які не містять числових значень, на контракт від 01.08.2018 № 01/08-2018 у контексті маршруту руху товару до покупця, на неможливість встановлення походження товару), а у частині першій статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що у рахунку-фактурі відсутні відомості про строки розрахунків та у пункті 5.2 контракту від 01.08.2018 № 01/08-2018 не визначено конкретних термінів оплати, що, на його думку, порушує Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 (далі – Положення № 201), виходячи з наступного.

У пункті 5.2 контракту від 01.08.2018 № 01/08-2018 зазначено, що покупець здійснює платежі згідно з рахунком-фактурою, виставленою продавцем за кожну поставлену партію товару. Відтак, вказаним контрактом затверджено умови післяоплати позивачем за фактично поставлену партію товару. Тобто, така оплата здійснюється за фактом поставки кількох партій товару на основі кількох інвойсів. Крім цього, суд зазначає, що усі надані митному органу інвойси містять умови поставки DAP, які згідно з правилами Інкотермс означають, що контрагент-нерезидент несе усі витрати до моменту передачі товару покупцю (позивачу), а останній несе обов`язок по сплаті поставки з моменту здійснення такої.

Суд також погоджується із доводами позивача про те, що відповідач не вказав яку норму Положення № 201 порушено, та яким чином це вплинуло на визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність інформації щодо ступеня зносу товару, оскільки такі обставини, які не стосуються числового значення заявленої митної вартості. До того ж, у митних деклараціях, сертифікатах дезінфекції, сертифікатах якості вказано на ступінь зношеності товару 25%.

Крім цього, посилання відповідача у кожному оскарженому рішенні на проведення консультацій з декларантом є безпідставними, оскільки доказів проведення таких відповідно до статті 21 МК України відповідач не надав.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржені рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 8242,08 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2019/205197/2 від 12.10.2019, №UA209000/2019/201604/2 від 15.10.2019, №UA209000/2019/201616/2 від 16.10.2019, №UA209000/2019/201661/2 від 24.10.2019, №UA209000/2019/201677/2 від 28.10.2019, №UA209000/2019/201692/2 від 30.10.2019, №UA209000/2019/201693/2 від 30.10.2019, №UA209000/2019/201731/2 від 06.11.2019, №UA209000/2019/201733/2 від 07.11.2019, №UA209000/2019/201739/2 від 08.11.2019, №UA209000/2019/201766/2 від 13.11.2019, №UA209000/2019/201767/2 від 13.11.2019, №UA209000/2019/201780/2 від 18.11.2019, №UA209000/2019/201804/2 від 19.11.2019, №UA209000/2019/201805/2 від 20.11.2019, №UA209000/2019/201820/2 від 23.11.2019, №UA209000/2019/201819/2 від 23.11.2019, №UA209000/2019/201830/2 від 25.11.2019, №UA209000/2019/201831/2 від 25.11.2019.

Стягнути з Галицької митниці Держмитслужби код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м. Львів, Галицький р-н, вул. Костюшка, буд. 1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДІА-ГРУП ПЛЮС” код ЄДРПОУ 41555043 місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд.98/207 судовий збір у розмірі 8242 (вісім тисяч двісті сорок дві)грн 08коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 28 квітня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик