Рішення № 88955734, 22.04.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2020 року Справа № 334/2453/18 провадження № ЗП/280/1/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Лобановського, буд. 10, м. Запоріжжя, 69006),

треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (вул.Олександрівська, буд. 84, м. Запоріжжя, 69002), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про зняття арешту та заборони відчуження майна,

ВСТАНОВИВ:

02.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла справа №334/2453/18 за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі – відповідач), треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 про зняття арешту та заборони відчуження майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на праві спільної часткової власності належить АДРЕСА_3 /3 частки квартири АДРЕСА_4 , відповідно до дублікату свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданий 18.10.1995 Комбінатом комунальних підприємств ПЕО «Дніпроенерго». 04.05.2005 внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна Другою Запорізькою державною нотаріальною конторою, запис про обтяження № 15122881, реєстраційний номер обтяження 1941864.

Позивач 10.11.2016 звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту, однак йому повідомили, що згідно перевірки Єдиного реєстру виконавчих проваджень у 2008 році у відділі перебувало виконавче провадження № 7966739 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького районного суду м. Запоріжжя № 1-155 від 19.03.2002 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

В ході проведення виконавчих дій постановою державного виконавця ОСОБА_4 від 08.08.2008 було накладено арешт на все нерухоме майно та оголошено заборону на його відчуження. 20.11.2008 виконавчий лист з постановою державного виконавця було повернуто стягувачу на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист повторно до органів державної виконавчої служби не пред`являвся.

Згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.11.2002 було накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить позивачу, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , на виконання виконавчого листа № 1-155/02 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн.

Зазначає, що згідно вимог ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 1-155 від 19.03.2002 міг бути пред`явлений до виконання до 21.11.2011, однак цього зроблено не було.

Оскільки при закритті виконавчого провадження арешт з майна знято не було, строк предявлення до виконання виконавчого листа закінчився, а виконавче провадження на даний час знищено, тому арешт може бути знятий рішенням суду. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя (головуючий суддя Турбіна Т.Ф.) від 19.08.2019 дана адміністративна справа передана в порядку п. 3 ч. 1 ст.29 КАС України за підсудністю на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями, справа №334/2453/18 (ЗП/280/1/20) передана на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Сіпаці А.В.

Ухвалою суду від 27.01.2020 залишено позовну заяву без руху, оскільки вона була подана із порушенням вимог, встановлених ст. 160-161 КАС України, позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів від дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 14.02.2020 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 27.01.2020 про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня вручення ухвали про продовження процесуального строку.

Ухвалою суду від 12.03.2020 призначено справу до розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін на 23.03.2020 урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначених ст.287 КАС України (категорія термінових адміністративних справ).

Ухвалою від 23.03.2020 розгляд справи було відкладено на 22.04.2020.

Ухвалою суду від 22.04.2020 здійснено заміну первинного відповідача по справі Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на правонаступника Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Крім того, у своєму клопотання зазначив, що виконавчий лист від 19.03.2002 № 1-155 20.11.2008 було повернуто стягувачу. На даний час виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1-155 від 19.03.2002 знищене і перевірити його матеріали неможливо.

Представник третьої особи Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Третя особа Захарова О.В. в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження № 7966739 з примусового виконання виконавчого листа Запорізького районного суду Запорізької області № 1-155 від 19.03.2002 про стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.11.2002 було накладено арешт на все нерухоме майно, яке належить позивачу, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , на виконання виконавчого листа № 1-155/02 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000 грн.

Відповідач підтвердив, що виконавчий лист від 19.03.2002 № 1-155 20.11.2008 було повернуто стягувачу. На даний час виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 1-155 від 19.03.2002 знищене.

Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у Реєстрі 04.05.2005 року державним реєстратором на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, №189099 від 28.11.2002 року накладено арешт на нерухоме майно, належне позивачу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

За правилами статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент повернення виконавчого листа стягувачу) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника. За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Таким чином у разі повернення виконавчого документа стягувачу згідно зі статтею 40 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника.

Як вбачається зі змісту листа відповідача від 28.11.2016 № 42732 20.11.2008 виконавчий лист з постановою державного виконавця було повернуто стягувачу на підставі ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому арешт з майна боржника не було знято. Виконавчий документ повторно до відділу виконання не пред`явлений.

Відповідач зазначив, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-155 від 19.03.2002 знищене і перевірити його неможливо.

До суду не надано документи на підтвердження того, що зняття арешту з майна порушує чиї-небудь права та інтереси, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

У цивільному законодавстві визначено поняття права власності, яким є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 зазначеного Кодексу передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, у матеріалах адміністративної справи відсутні належні докази правомірності існування накладеного на майно ОСОБА_1 , згідно постанови у виконавчому провадженні № 7966739, винесеної Дніпровським ВДВС м. Запоріжжя, на все нерухоме майно.

Суд зазначає, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо зняття арешту з нерухомого майна.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач на виконання вимог ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16.0.42018 про залишення позовної заяви без руху сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн, що підтверджено квитанцією від №0.0.1022391711.1 від 26.0.42018. Дану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою.

Отже, судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Лобановського, буд. 10, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 35036926), треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради (вул.Олександрівська, буд. 84, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 40302133), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зняття арешту та заборони відчуження майна, - задовольнити.

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зняти арешт зі всього нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який зареєстрований за номером запису про обтяження № 15122881 від 04.05.2005, на підставі постанови № 189099 від 28.11.2002 та виключити зазначений арешт з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Лобановського, буд. 10, м. Запоріжжя, 69006, код ЄДРПОУ 35036926) сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.04.2020.

Суддя А.В. Сіпака