Ухвала суду № 88955443, 28.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 квітня 2020 року Справа № 160/3589/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ» про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ», в якому просить суд:

- застосувати заходи реагування у сфері державного нагляду до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ», а саме: заборонити експлуатацію крана-маніпулятора держ. № НОМЕР_1 (одна одиниця).

Ухвалою суду від 07.04.2020 року було залишено без руху позовну заяву Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду - належним чином завірених копій документів, що підтверджують повноваження т.в.о. начальника Владислава Катченка, яким підписано позовну заяву;

- документа про сплату судового збору за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру у розмірі 2102,00 грн.

22.04.2020 року від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви, в якій управління просить суд про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, а у разі відмови у вказаних пунктах – про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви по справі.

В обґрунтування свого клопотання про відстрочення сплати судового збору позивач зазначив, що він є юридичною особою з організаційно-правовою формою – орган державної влади. Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 1704624600316 від 29.06.2017 року Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області включене до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Крім того, Головне управління з 18.12.2017 року включене до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, відповідно до довідки УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра. Також, за поясненнями позивача, після отримання фінансування та оплати раніше зареєстрованих зобов`язань для сплати судового збору, буде можливість оплатити судовий збір по справі № 160/3589/20.

Суд, вивчивши клопотання позивача, проаналізувавши норми КАС України, доходить наступних висновків.

Питання щодо сплати судових витрат урегульовано главою 8 розділу І Кодексу V адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі – Закон).

Відповідно до положень ст. 1, ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору – громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється, у тому числі за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Натомість, зазначені позивачем у клопотанні підстави для відстрочення сплати судового збору не відповідають тим умовам, які відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про судовий збір», надають суду правові підстави для відстрочення сплати судового збору.

Також, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачу сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011року № 3674-VІ “Про судовий збір”, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. При цьому, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом. З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги посилання позивача на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016 року по справі № 826/16796/14, бо викладені в зазначеній ухвалі мотиви відстрочення сплати судового збору стосуються конкретного випадку.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Так, ч. 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити судовий збір, та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується, установлено статтею 8 Закону, про що зазначено судом вище. Однак, судом було встановлено, що позивач не навів умов відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», які б свідчили про наявність у суду правових підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору.

Крім того, у своєму клопотанні позивач посилається на відомості КЕКВ 2800 «Інші видатки», проте не надає їх суду на підтвердження зазначених тверджень. При цьому, суд доходить висновку, що позивач як суб`єкт владних повноважень, що утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися обґрунтованою підставою для відстрочення сплати судового збору.

Тому, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків позовної заяви, повернути позовну заяву Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, подану 02.04.2020 року.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовження строку для усунення недоліків позовної заяви в адміністративній справі – відмовити.

Позовну заяву Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АКАМ» про застосування заходів реагування – повернути позивачу.

Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька