Рішення № 88955378, 24.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року Справа № 160/1922/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1922/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 165-17 від 19.06.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

1. 18.02.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень від 23.03.2020 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 19.06.2015 року №165-17, винесене ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області на адресу платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про визначення суми податкового зобов`язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб 18011001» в сумі 25 000 грн. за 2015 рік.

2. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 18.02.2020 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

3. Ухвалою суду від 20.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 165-17 від 19.06.2015 року, було залишено без руху, з підстав передбачених ст. 122,123,160,161 КАС України.

4. 23.03.2020 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі суду від 20.02.2020 року про залишення позову без руху.

5. Ухвалою суду від 24.03.2020 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №165-17 від 19.06.2015 року, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративний справі №160/1922/20 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін в порядку положень ст. 262 КАС України.

6. Також, ухвалою суду від 24.03.2020 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:

- інформацію (відомості) отримані від Мінекономрозвитку про автомобіль позивача, а саме INFINITI FX37 , з об`ємом двигуна 3696 куб.см., 2011 року випуску;

- податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 19.06.2015 року №165-17, винесене ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо ОСОБА_1 на суму 25000,00 гривень;

- відомості (інформацію) на підставі, якої було прийнято оскаржуване позивачем рішення від 19.06.2015 року №165-17;

- докази на підтвердження того, що у позивача перебував у 2015 році у власності легковий автомобіль INFINITI FX37 , з об`ємом двигуна 3696 куб.см., 2011 року випуску;

- лист Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Бабушкінського, Жовтневого та Кіровського районів м.Дніпропетровськ, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 31.03.2015 року №14/1203-1063 та інші наявні докази щодо суті спору.

7. 09.04.2020 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

8. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

11. Отже, рішення у цій справі приймається судом 24.04.2020 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

12. У позовній заяві, позивач зазначила про те, що є власником транспортного засобу - автомобіля марки INFINITI FX37, реєстраційний номер НОМЕР_3 , об`єм двигуна 3696, рік випуску 2011, що підтверджується відповідним свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

13. У лютому 2020 року позивач дізналася про те, що контролюючим органом, в порушення норм чинного законодавства, було прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 19.06.2015 року №165-17 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб 18011001» в сумі 25 000,00 грн. за 2015 рік.

14. На думку позивача, вищевказане податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 19.06.2015 року №165-17 є протиправним, незаконним та таким, що порушує її права, у зв`язку із чим позивач звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

15. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

16. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив про те, що об`єктом оподаткування в 2015 році були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

17. Позивачу на праві власності у 2015 року належав легковий автомобіль марки INFINITI FX37 2011 року випуску, з об`ємом циліндра двигуна 3696 куб. см.

18. Отже, на думу контролюючого органу, відповідно до положень ст. 267 ПК України, легковий автомобіль INFINITI FX37, 2011 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 3696 куб. см. Був об`єктом оподаткування в 2015 році.

19. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, на думку відповідача, позовні вимоги позивача є безпідставними та помилковими, тому не підлягають задоволенню.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

20. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - легкового автомобіля марки INFINITI FX37, 2011 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 3696 куб. см., що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

21. Як свідчать матеріали справи, у лютому 2020 року позивач хотіла вчинити правочин з відчуження належного їй рухомого майна, а саме вищевказаного автомобіля, однак під час оформлення правочину приватний нотаріус повідомила позивачу про неможливість розпорядження належним їй майном у зв`язку з його арештом, у зв`язку із несплаченим позивачем податкового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2015 року, винесеним ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

22. 13.02.2020 року позивач звернулась до Соборного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області з метою з`ясування підстав виникнення в неї податкового боргу, на що посадовою особою відповідача позивачу було вручено копію податкового повідомлення-рішення за формою «Ф» від 19.06.2015 № 165-17, про визначення суми податкового зобов`язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб 18011001» в сумі 25 000,00 грн. за 2015 рік.

23. 06.03.2020 року адвокатом позивача до Соборного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області було подано запит, в якому він просив надати письмову інформацію відносно того чи надсилалось відповідачем на адресу позивача ППР від 19.06.2015 року № 165-17.

24. Листом-відповіддю відповідача №27024/10/04-36-33-01-12 від 13.03.2020 року на адвокатський запит, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, було повідомлено представника позивача про те, що сформоване податкове повідомлення-рішення з транспортного податку за 2015 рік від 19.06.2015 року №165-17 в сумі 25000,00 грн. було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою: АДРЕСА_1 , проте, згідно поштового повідомлення, лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

25. У листі від 13.03.2020 року зазначено про те, що позивачем 12.02.2020 року було подано заяву вх. №17746/ФОП від 13.02.2020 року, з проханням надати копію ППР за 2015 рік від 19.06.2015 року за № 165-17, у зв`язку із чим вказана копія ППР була надана позивачу, про що свідчить особистий підпис позивача про отримання цього ППР на заяві.

26. Таким чином, судом встановлено, що оскаржуване позивачем ППР від 19.06.2015 року за №165-17 було отримано у лютому 2020 року, що також не спростовується відповідачем.

27. Згідно матеріалів справи, податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.06.2015 року №165-17 позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 гривень.

28. Підстави для прийняття вищевказаного рішення, стало те, що об`єктом оподаткування в 2015 році були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Позивачу на праві власності у 2015 року належав легковий автомобіль марки INFINITI FX37, 2011 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 3696 куб. см, а отже, на думу контролюючого органу, відповідно до положень ст. 267 Податкового кодексу України, вказаний автомобіль позивача був об`єктом оподаткування в 2015 році.

29. Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 19.06.2015 року №165-17, позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на протиправність та незаконність прийнятого контролюючим органом рішення.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

30. Відповідно до п. 1.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

31. Законом України від 28.12.2014 року № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової норми» передбачено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в тому числі в частині транспортного податку).

32. Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти які мають зареєстровані в Україні згідно чинним законодавством у власності легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу, є об`єктами оподаткування.

33. Згідно з п. п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

34. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування, а базовий податковий звітній період дорівнює календарному року.

35. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об`єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів на підставі відомостей, необхідних для розрахунку податку, отриманих від органів внутрішніх справ.

36. Суд зазначає, що вказана норма Податкового кодексу України введена в дію з 01 січня 2015 року.

37. Так, із набранням чинності вказаними Положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об`ємом більше 3000 куб.см, є платниками транспортного податку.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

38. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу - легкового автомобілю марки INFINITI FX37, 2011 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 3696 куб. см., що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

39. Відповідно до листа Центру надання послуг, пов`язаних з використанням автомобільних засобів, з обслуговування Бабушкінського, Жовтневого та Кіровського районів м.Дніпропетровськ, підпорядкованого УДАЇ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 31.03.2015 року № 14/1203-1063, у власності позивача в 2015 році перебував легковий автомобіль INFINITI FX37 , 2011 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 3696 куб. см., з урахуванням чого, на підставі ст.267 ПК України, контролюючим органом було сформовано податкове повідомлення-рішення за 2015 рік від 19.06.2015 року №165-17 в сумі 25000,00 гривень.

40. Надаючи правову оцінку законності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішення, суд виходить із такого.

41. Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

42. Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (ст. 9 Податкового кодексу). Разом з тим, відповідно до п. 9.4 ст. 9 ПК України установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

43. У ст. 10 ПК України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (п. п. 10.1.1), що складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст.7 ПК України.

44. Так, відповідно до ст. 265 ПК України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

45. Отже, транспортний податок згідно з ПК України є місцевим податком.

46. Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

47. Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

48. Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

49. Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 ПК України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

50. Безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

51. Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.

52. Отже, Верховна Рада України не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

53. Так, відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

54. Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

55. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (п. п. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

56. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (п. п. 12.3.2 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

57. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п. 12.3 ст. 12 ПК України).

58. При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 цього Кодексу.

59. Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

60. Таким чином, місцеві ради згідно з ПК України мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

61. Судом встановлено, що транспортний податок у м.Дніпропетровську встановлювався рішенням Дніпропетровської міської ради № 7/60 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста" від 28.01.2015 року.

62. Згідно з ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

63. Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Дніпропетровську, є 2016 рік.

64. З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми п.п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, прийняте рішення Дніпропетровської міської ради №7/60 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 "Про місцеві податки і збори на території міста" від 28.01.2015 року", яким встановлений на території м. Дніпропетровська новий податок на майно - транспортний податок, не могло бути застосовано в 2015 році, оскільки, плановим періодом для застосування цього рішення, є 2016 рік.

65. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 року у справі № 826/10080/16.

66. У іншому випадку, застосування контролюючим органом положень цього Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

67. Суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом» та держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». При цьому, така концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає, до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення «Щокін проти України» пункти 50, 51; «Сєрков проти України» пункти 33, 34).

68. Тобто Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалося у своїх рішеннях, що введене державою законодавство, на підставі якого відбувається втручання у мирне володіння майном, має бути чітким, зрозумілим та передбачуваним для громадян, що також підтверджує обґрунтованість висновку щодо неможливості збігу у часі періоду опублікування рішення про встановлення податку та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок).

69. Отже, зважаючи на викладене, слід зазначити про те, що у ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 19.06.2015 року № 165-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. за 2015 рік.

70. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, підтвердженими належними доказами по справі, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №165-17 від 19.06.2015 року, є такими, що підлягають задоволенню.

71. Щодо доводів відповідача про пропуск строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд зазначає про таке.

72. Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

73. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

74. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

75. Нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень є приписи п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, у відповідності до якого з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

76. Статтею 102 ПК України передбачено строк давності тривалістю 1095 днів. За таких обставин строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

77. Положеннями ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

78. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

79. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

80. Аналіз наведених норм свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з`ясування причин пропуску цього строку.

81. Як встановлено з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення направлено відповідачем на адресу позивача та повернуто на адресу відповідача, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

82. Натомість, визначені позивачем, в обґрунтування позовних вимог, обставини полягають в тому, що позивач дізналася про наявність податкового боргу з транспортного податку 13.02.2020 року. Зазначене також підтверджується матеріалами справи та відповідно не спростовано відповідачем.

83. Таким чином, беручи до уваги те, що саме у 13.02.2020 року позивач дізналась про порушення своїх прав, за захистом яких звернулась до суду, подання до суду адміністративного позову 18.02.2020 року свідчить про дотримання встановленого пунктом 56.18 статті 56 ПК України 1095-денного строку на судове оскарження рішення контролюючого органу, що, у свою чергу, спростовує наявність обставин, які можуть бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Крім того, ухвалою суду від 24.03.2020 року було поновлено судом ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №165-17 від 19.06.2015 року.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

84. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

85. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

86. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

87. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

88. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

89. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

90. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

91. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

92. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

93. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення від 19.06.2015 року №165-17, яким позивачу було визначено суму податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. за 2015 рік.

94. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №165-17 від 19.06.2015 року, підлягають задоволенню та визнанню протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення форми Ф № 165-17 від 19.06.2015 року, яке було прийнято ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

95. Щодо розплоду судових витрат.

96. Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

97. Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

98. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

99. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 165-17 від 19.06.2015 року - задовольнити.

100. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Ф №165-17 від 19.06.2015 року, яке прийнято ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

101. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 гривень.

102. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

103. Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 43145015).

104. Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

105. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

106. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

107. Відповідно до п.3 розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

108. Повний текст судового рішення складено 24.04.2020 року.

Суддя В.В Ільков