Рішення № 88954859, 27.04.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1413/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9971) (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо не проведення нарахування та виплати в період з 01.07.2015 по 28.08.2019 індексації грошового забезпечення; зобов`язання здійснити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 28.08.2019; визнання бездіяльності протиправною щодо не проведення остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби; зобов`язання здійснити нарахування та виплату середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 29.08.2019 по день постановлення судового рішення у цій справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за контрактом та 28.08.2019 його виключено зі списків особового складу Луцького прикордонного загону і знято з усіх видів забезпечення. За час проходження військової служби у період з 01.07.2015 по 28.08.2019 відповідач не нараховував та не виплачував індексацію грошового забезпечення. Водночас, за приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Таким законом є Закон України "Про індексацію грошових доходів населення"; ним та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.072003 №1078, встановлено механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Також зазначає, що станом на 29.08.2019, тобто на час виключення зі списків 6 прикордонного загону (військова частина 9971) позивачу не було виплачено відповідачем належних грошових сум та компенсацій та не надано розрахунків належних виплат.

ОСОБА_1 вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. а тому просив задовольнити позов повністю.

Ухвалою від 28.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивач ОСОБА_1 дійсно проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні та з 28.08.2019 відповідно до наказу начальника Луцького прикордонного загону №464-ос був виключений зі списків частини, всіх видів забезпечення. Під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось у межах виділених відповідачу коштів. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Разом з тим, проведення індексації грошових доходів населення з 01.01.2015 (у зв`язку з внесенням змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Законом України від 28.12.2014 №76-VІІІ) здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Відповідач зазначив, що починаючи з липня 2015 року видатки на виплату індексації грошового забезпечення були відсутні, тому нарахування та виплата індексації не здійснювалися. Нарахування індексації доходів за відсутності бюджетних асигнувань у кошторисі вважається порушенням бюджетного законодавства. Крім того, вказує, що положення статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на спірні правовідносини не поширюються.

З урахуванням наведеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Інші заяви по суті справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні від сторін не надходили.

Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Згідно із частиною першою статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною першою статті 258, частиною другою статті 262 КАС України.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні, та ця обставина не є спірною.

Відповідно до витягу з наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.08.2019 №464-ос "По особовому складу" виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення з 28.08.2019 прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії - оператора відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби (тип С), звільненого з військової служби в запас наказом начальника 6 прикордонного загону від 09.08.2019 №424-ос за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», без права носіння військової форми одягу (а. с. 16).

В матеріалах справи міститься лист-довідка Луцького прикордонного загону, видана на звернення представника ОСОБА_1 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за періоди проходження служби у Луцькому прикордонному загоні (за 2015-2019 роки), з якої вбачається, що видатки на виплату індексації в кошторисних призначеннях Державної прикордонної служби України були передбачені у 2015 році з січня по червень включно; з липня 2015 року та до листопада 2018 року включно такі видатки не передбачені, у зв`язку з цим нарахування та виплата індексації не здійснювалась (а. с. 9-10).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення та невиплати середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби станом на 29.08.2019 звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини другої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).

Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону №1282-XII встановлено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Законом України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" у частині першій статті 4 Закону №1282-XII цифри "101" замінено цифрами "103".

Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону № 1282-XII).

Статтею 9 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (зі змінами, далі - Порядок №1078).

Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Згідно з пунктом 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

При вирішенні даного спору відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 07.08.2019 у справі №825/694/17, відповідно до яких виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення; звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

З особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2019 роки слідує, що Луцьким прикордонним загоном позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період липень 2015 року - грудень 2018 року - 0,00 грн.; січень 2019 року - 71,08 грн., лютий 2019 року - 71,08 грн., у серпні 2019 нараховано та виплачено 931,31 грн. за період березень - серпень 2019. Тобто, всупереч вимогам наведених вище нормативно-правових актів відповідачем не була нарахована та не була виплачена індексація грошового забезпечення за період липень 2015 року - грудень 2018 року - 0,00 грн. При цьому, у відповідача був такий обов`язок, оскільки ОСОБА_1 у цей період проходив військову службу та перебував на забезпеченні у Луцькому прикордонному загоні.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 31.12.2018, що свідчить саме про бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за вказані періоди.

На підставі досліджених доказів, аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з урахуванням повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України позовні вимоги підлягають задоволенню повністю шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності Луцького прикордонного загону щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 серпня 2019 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період проходження військової служби з врахуванням виплачених сум.

Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.

Згідно із частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно з статтею 117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В свою чергу, постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", та Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 року №425, не містять норм щодо виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку в зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.

За таких обставин суд вважає, що нерозповсюдження на військовослужбовців норм КЗпП України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати. Водночас, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, неврегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, а тому щодо них слід застосувати положення КЗпП України, а саме ст. ст. 116, 117 цього Кодексу, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Суд зазначає, що непоширення норм КЗпП України на рядовий і начальницький склад військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14.

Враховуючи наведене, суд вважає помилковими висновки відповідача про те, що виплата компенсації за затримку виплати при звільненні осіб, які проходили військову службу, не передбачена спеціальним законодавством, а дія норм КЗпП України на них не поширюється.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 21.03.2017 у справі №826/5111/15, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Позивач у позовній заяві вказує, що на дату закінчення проходження ним військової служби відповідач не виплатив йому індексацію грошового забезпечення.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до витягу з наказу начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 28.08.2019 №464-ос "По особовому складу" ОСОБА_1 виключено зі списків частини та усіх видів забезпечення з 28.08.2019.

В той же час, на підставі поданих суду доказів встановлено, що при виключенні зі списків і всіх видів забезпечення та звільненні позивача з військової служби у серпні місяці 2019 року прапорщику ОСОБА_1 виплачено наступні види грошового забезпечення: грошового забезпечення 01 по 28 серпня 2019 року включно по дату звільнення, індексацію грошового забезпечення з березня по серпень 2019 року включно по дату звільнення, компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2019 рік, грошову допомогу на оздоровлення за 2019 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби. Однак, у зв`язку з обмеженим фінансуванням на момент звільнення ОСОБА_1 матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачена у листопаді 2019 року, що підтверджується довідкою відповідача від 23.04.2020.

Таким чином, відповідач всупереч нормам чинного законодавства, не здійснив з позивачем повного розрахунку при звільненні, чим допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи те, що відповідач не здійснив з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільнення з військової служби на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати належних йому при звільненні сум, а саме: в частині невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.08.2019 по листопад 2019 року, тобто по день проведення фактичного розрахунку, а в частині невиплати індексації грошового забезпечення - за період з 29.08.2019 по день постановлення судом рішення.

Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 серпня 2019 року.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, будинок 6, код ЄДРПОУ 14321661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року по 28 серпня 20197 року, з врахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) щодо не проведення ОСОБА_1 28 серпня 2019 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби.

Зобов`язати Луцький прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина 9971) (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, будинок 6, код ЄДРПОУ 14321661) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати належних йому при звільненні сум в частині невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.08.2019 по листопад 2019 року, тобто по день проведення фактичного розрахунку та в частині невиплати індексації грошового забезпечення за період з 29 серпня 2019 року по 27 квітня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Суддя О.А. Лозовський