Рішення № 88954590, 27.04.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3964/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Волевському Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61) про стягнення 1777,49 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення 1777,49 грн., з яких: пеня у розмірі 1502,62 грн. та 3% річних у розмірі 274,87 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань за договором постачання природного газу №4709/18-ТЕ(Т)-32 від10.01.2018 щодо оплати поставленого газу, а саме: виконання обов`язку з оплати з порушенням строків, встановлених договором. Здійснюючи правове обґрунтування позову, посилається на норми ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625,629, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та розгляд справи по суті призначено на 23.12.2019 об 11:30.

18.12.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 30804) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2019 розгляд справи по суті відкладено на 21.01.2020 об 11:00.

21.01.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли пояснення (вх. № 1382), в яких відповідач просить зменшити розмір пені на 90 %.

Пояснення відповідача з додатковими документами досліджено та приєднано до матеріалів справи.

У зв`язку із перебуванням судді Присяжнюка О.О. на лікарняному, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду 03.02.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/3964/19, про що керівником апарату суду складено підписано Розпорядження № 594/2020 від 03.02.2020.

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями, для розгляду справи № 922/3964/19 визначено головуючого суддю (суддю-доповідача): Жиляєва Є.М., про що керівником апарату суду складено та підписано відповідний Витяг повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2020 прийнято справу № 922/3964/19 до свого провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та розгляд справи по суті призначено на 11.03.2020 об 11:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2020 до 12:00.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2020 відкладено розгляд справи № 922/3964/19 на 07.04.2020 на 10:30.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2020 розгляд справи відкладено на 27.04.2020 на 12:30.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень № 008447-/1,/2 з відмітками уповноважених осіб сторін про вручення копії ухвали від 07.04.2020.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

З урахуванням наведеного, суд констатує, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Зміна типу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не є його реорганізацією (перетворенням, злиттям, приєднанням) у розумінні ст.104, 106-109 Цивільного кодексу України та не передбачає правонаступництва.

10.01.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова (споживач) було укладено договір № 4709/18-ТЕ(Т)-32 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір) (а.с. 16-24), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у І кварталі 2018 року природний газ (ДК 021:2015 код 09120000-6 Газове паливо (природний газ), а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Місце поставки: 61109, Україна, Харківська область, м. Харків, вул. Камишева, 129 (п. 1.2. Договору).

Порядок та умови проведення розрахунків між сторонами закріплено у розділі 6 договору. Так, згідно з 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25–го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 8.1, 8.2 договору).

Розділ 12 Договору купівлі-продажу природного газу № 4709/18-ТЕ(Т)-32 від 10.01.2018 передбачає, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2018 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору останній передав за актами приймання-передачі від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018 у власність відповідача природний газ на загальну суму 326172,00 грн. (а.с. 25-27), проте, відповідач оплату за переданий газ здійснив несвоєчасно, чим не виконав свого зобов`язання з оплати природного газу у визначений п. 6.1. Договору строк.

З урахуванням наведеного, оскільки оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно, в порушення пункту 6.1 Договору, за яким остаточна оплата за газ мала здійснюватися до 25–го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1502,62 грн. та 3% річних у розмірі 274,87 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору постачання, які регулюються законодавством про купівлю-продаж, згідно якого, в силу статті 655 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частини 2 статті 193 ГК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25–го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач свої зобов`язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином, зауважень щодо переданого газу від відповідача не надходило.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання -передачі природного газу: від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018 (а.с. 25-27).

Разом з тим, відповідач у визначений договором строк оплату за переданий природний газ здійснив із порушенням строків, зазначених у Договорі, що підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи: випискою (операції по підприємству "КЕВ м. Харків” з 01.01.2018 по 31.07.2019 (а.с. 28-29) та примірниками банківських виписок по рахунку позивача (а.с.30-38).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ч. 2 ст.193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 ГК України, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та виходячи з пункту 8.2 договору, приписів статті 231 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, є арифметично вірним, в зв`язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1502,62 грн. пені є обґрунтованими та арифметично вірними.

Поряд з цим, відповідач у поданих 21.01.2020 поясненнях (вх. № 1382) просить суд, на підставі статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, зменшити розмір пені до 90% від заявленої до стягнення.

Частиною 1 статті 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов`язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв`язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями пункту 1 статті 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду від 3110.2019 по справі № 924/243/19).

Тобто, зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки також в залежність і від співвідношення її розміру і збитків.

Слід зазначити, що поняття "значно" та "надмірно", при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

За правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто в сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

У даному разі, із обставин справи убачається, що:

- відповідно до умов договору відповідач отримував природний газ від позивача виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а не для власних потреб;

- відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що виражається у сплаті за надані послуги одразу або на наступний же день після отримання актів приймання-передачі природного газу (журнал приймання, реєстрації та обліку документів та платіжні доручення про оплату природного газу, а.с. 71-80);

- відповідно до рішення Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №932 від 23.01.2017, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків включений до Реєстру неприбуткових установ та організаці1 (а.с. 51);

- предметом судового розгляду є стягнення штрафних санкцій та передбачених статтею 625 ЦК України нарахувань, що, у свою чергу, не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність;

- позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, з урахуванням приписів частини 2 статті 233 ГК України.

Додатково суд зазначає, що на підприємстві відповідача наявний недостаток бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

При цьому, судом враховано, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Беручи до уваги наведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є стратегічним підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, з урахуванням чого, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, оцінивши надані сторонами докази, зважаючи на те, що метою отримання за спірним договором природного газу від позивача є виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а не для власних потреб, при цьому також враховуючи суспільну необхідність господарської діяльності відповідача, суд прийшов висновку про винятковість даного випадку, тому вважає за доцільне в порядку приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) на 50 % від нарахованих 1502,62 грн. та стягнути з відповідача 751,31 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Стягнення 50 % від заявленої у позові суми пені, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах: від 13.11.2019 по справі № 922/3529/18; від 24.02.2020 по справі № 925/259/19, від 26.02.2020 по справі № 922/1608/19; від 04.03.2020 по справі № 908/2634/18.

Щодо заявлених до стягнення 3 % річних, суд виходить з наступного.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних нарахувань входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, у тому числі статті 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 274,87 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 274,87 грн. підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не оспорено розрахунок 3% річних, та власного контррозрахунку до суду не подано.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 1921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 751,31 грн. пені; 274,87 грн. 3 % річних та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 751,31 грн. пені - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" квітня 2020 р.

Суддя Є.М. Жиляєв