Рішення № 88954311, 28.04.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року Справа № 925/293/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу

за позовом приватного підприємства “Агропоставка-Сервіс”, м. Ватутіне,

Черкаської області

до фермерського господарства “Престиж Агролюкс”, смт. Лисянка,

Черкаської області

про стягнення 130 000 грн. 00 коп.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “Агропоставка-Сервіс” до фермерського господарства “Престиж Агролюкс” про стягнення з відповідача 130 000 грн. 00 коп. боргу за угодою (новація) від 16 грудня 2019 року до договору поставки №01/08/17 від 01 серпня 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 16 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнав грошове зобов`язання перед позивачем в загальному розмірі 4 500 000 грн. 00 коп., в тому числі заявлену в позові його частину в сумі 130 000 грн. 00 коп.

Водночас, у задоволенні позову відповідач просив суд відмовити повністю.

При цьому відповідач зазначав, що задоволення позову та стягнення суми боргу призведе до тяжких економічних наслідків для відповідача, а також для власників паїв та працівників господарства, оскільки не буде можливості сплатити орендну плату та заробітну плату.

Відповіді на відзив позивач суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 серпня 2017 року між фермерським господарством “Престиж Агролюкс” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ЗТК” (покупець) було укладено договір поставки №01/08/2017.

Згідно п. 1.1. вищевказаного договору в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує сільськогосподарську продукцію власного виробництва загальна кількість, якість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість яких визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами (додатками) до цього договору. Товар поставляється партіями, відповідно до окремих Специфікацій.

02 серпня 2017 року між вищевказаними підприємствами було підписано Специфікацію №2 до договору поставки №01/08/17 від 01 серпня 2017 року.

Відповідно до умов зазначеної Специфікації відповідач взяв на себе зобов`язання поставити товар (пшеницю) в кількості 1000,00 тонн на суму 4 700 004 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ у строк до 31 серпня 2017 року.

Водночас свого зобов`язання у вказаний строк фермерським господарством “Престиж Агролюкс” не було виконано, товар (пшеницю) на суму 4 700 004 грн. 00 коп. відповідач не поставив.

В подальшому 20 вересня 2017 року між фермерським господарством “Престиж Агролюкс” (постачальник), товариством з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ЗТК” (покупець) та приватним підприємством “Агропоставка-Сервіс” (новий покупець) було укладено угоду про заміну сторони договору поставки №01/08/17 від 01 серпня 2017 року.

Відповідно до умов вищевказаної угоди, сторони вирішили внести зміни до договору поставки №01/08/17 від 01 серпня 2017 року шляхом заміни сторони договору - товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСЬКА ЗТК”, як покупця на приватне підприємство “Агропоставка-Сервіс”, як нового покупця із наданням усіх прав та обов`язків покупця.

Решта умов договору поставки №01/08/17 від 01 серпня 2017 року залишилися без змін.

Відповідно до ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідач є боржником у зобов`язанні з поставки пшениці, оскільки останній зобов`язаний був вчинити на користь іншої особи (покупця) дії з поставки товару (передати товар покупцю).

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з 20 вересня 2017 року відбулася заміна кредитора (покупця) і до нового кредитора перейшли всі права нового кредитора, зокрема, право вимагати від постачальника поставки товару, а в разі порушення зобов`язання вимагати стягнення неустойки та (чи) відшкодування збитків.

Проте свій обов`язок відповідач так і не виконав, товар позивачу не поставив.

Відповідальність за таке порушення визначена сторонами в договорі поставки №01/08/17 від 01 серпня 2017 року, зокрема в:

- п.4.2 постачальник за порушення обов`язків, визначених цим договором зобов`язаний сплатити останньому штраф у розмірі тридцяти процентів від вартості партії товару щодо якої допущено порушення;

- та 4.4 за непоставку, невчасну поставку (прострочення поставки), недопоставку (поставку в неповному обсязі) товару постачальник, окрім інших штрафних санкцій, сплачує покупцю неустойку у розмірі 2,5% від вартості непоставленого, недопоставленого чи невчасно поставленого товару за кожен день такого прострочення, непоставки чи недопоставки, але в межах суми непоставленого товару.

Крім того, сторонами в п. 4.9. договору поставки сторони домовились, що термін позовної давності в тому числі по стягненню штрафних санкцій за цим договором в порядку ст. 259 ЦК України, та період за який нараховуються штрафні санкції за цим договором в порядку ч. 6 ст. 232 ГК України встановити у три роки.

В зв`язку з чим позивач вказував, що станом на 01 грудня 2019 року відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу кошти в розмірі 6 110 005 грн. 20 коп., з яких:

- 1 410 001 грн. 20 коп. штраф у розмірі 30% від вартості партії

згідно п. 4.2 договору поставки;

- 4 700 004 грн. 00 коп. неустойка згідно п. 4.4 договору поставки, нарахована за період з 01 вересня 2017 року по 01 грудня 2019 року.

Разом із тим, враховуючи закріплене в п. 4.4 договору поставки обмеження по сумі максимально можливого розміру неустойки (нарахування неустойки в межах суми непоставленого товару) розмір неустойки, який підлягає сплаті становить лише 4 700 004 грн. 00 коп. (сума непоставленого товару за Специфікацією №2 від 02 серпня 2017 року).

З метою отримання даних коштів, позивач надіслав на адресу відповідача вимогу за вих. №2/2019-02/19-03 від 02 грудня 2019 року про сплату коштів.

Однак відповідач вимогу не виконав, штрафні санкції (неустойку) не сплатив.

В подальшому, 16 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду до договору поставки №01/08/17 від 01 серпня 2017 року

Відповідно до умов даної угоди, сторонами було узгоджено наступне:

Сторонами узгоджено, що станом на дату підписання даної угоди

постачальник має наступні невиконані зобов`язання перед покупцем по договору поставки №01/08/17 від 01 серпня 2017 року (надалі - первісне зобов`язання):

1.1. Зобов`язання поставити 1000,00 тонн пшениці на умовах визначених у Специфікації №2 від 02 серпня 2017 року.

1.2. Зобов`язання сплатити кошти в розмірі 6 110 005 грн. 20 коп., з яких: 1 410 001 грн. 20 коп. штраф згідно п. 4.2 договору поставки та 4 700 004 грн. 00 коп. неустойки згідно п. 4.4 договору поставки.

2. Враховуючи невиконані зобов`язання постачальника перед покупцем визначені в п. 1.1 та п. 1.2. даної угоди, маючи на меті продовження співпраці між сторонами, керуючись положеннями статті 604 Цивільного кодексу України сторони домовилися про заміну первісного зобов`язання визначеного в п. 1.1 та п. 1.2. даної угоди новим зобов`язанням між сторонами (новацію), а саме: постачальник бере на себе грошове зобов`язання в розмірі 4 500 000 грн. 00 коп., які постачальник зобов`язується сплатити у строк до 20 грудня 2019 року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок.

3. З моменту набрання даною угодою чинності, первісне зобов`язання визначене в п. 1.1 та п. 1.2. даної угоди вважається припиненим, а договір поставки №01/08/17 від 01 серпня 2017 року розірваним.

В зв`язку з чим позивач вказував, що з урахуванням умов угоди від 16 грудня 2019 року відбулася новація, а тому у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов`язання зі сплати боргу в розмірі 4 500 000 грн. 00 коп., який відповідач був зобов`язаний сплатити у строк до 20 грудня 2019 року.

Водночас позивачем заявлено до стягнення лише 130 000 грн. 00 коп., оскільки не має фінансової можливості сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення усієї суми боргу в розмірі 4 500 000 грн. 00 коп.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Застосування новації як способу припинення зобов`язань допускається виключно за наявності таких ознак: взаємна згода сторін про припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявності умов про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання. Характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов`язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов`язання.

Судом враховано, що згідно із ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1 договору поставки було передбачено, що оплата кожної партії товару покупцем здійснюється на протязі 3-х банківських днів з моменту поставки шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не визначено в Специфікації.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Пунктами 2.1, 2.2 договору поставки було передбачено, що постачальник зобов`язується передати покупцеві товар в місці поставки визначеному в Специфікаціях разом із усіма його приналежностями та документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору, у строки та на умовах зазначених в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору. Моментом поставки вважається остання з подій, що наступає за наслідками повного виконання вимог пунктів 2.1-2.3 даного Договору. Приймання товару за кількістю здійснюється шляхом підписання покупцем видаткової накладної, приймання товару за якістю здійснюється покупцем в порядку, що визначається чинним законодавством України.

Проте, як вже було зазначено вище відповідач (продавець) своє зобов`язання порушив, товар на умовах договору поставки покупцю не передав.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 615 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Зокрема, нормами ст. 665 ЦК України визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Отже, враховуючи положення статті 604 ЦК України, дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про те, що укладена між сторонами угода від 16 грудня 2019 року до договору поставки не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки за умовами даної угоди зобов`язання відповідача за договором поставки №01/08/2017 від 01 серпня 2017 року не було замінено на будь-яке інше (нове) зобов`язання, зокрема з поставки товару, надання послуг тощо.

Фактично угодою від 16 грудня 2019 року сторони лише змінили (зменшили) максимальний розмір неустойки (штрафу та пені), що може бути застосований за порушення строків поставки товару (не поставку товару) відповідачем до 4 500 000 грн. 00 коп., а також розірвали договір поставки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, сторони встановили новий максимальний розміру неустойки, яку боржник зобов`язаний сплатити кредитору внаслідок порушення свого зобов`язання з поставки товару та встановили строк сплати цієї неустойки, проте сама правова природа неустойки не змінилася.

Також судом було враховано, що відповідно до ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства неустойка (штраф, пеня) враховуються в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов`язань у шосту чергу.

Крім того, згідно ст.64 Кодексу України з процедур банкрутства у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечених заставою на відміну від інших вимог, до яких належать вимоги, щодо сплати неустойки, які задовольняються у шосту чергу.

З урахуванням наведеного та положень ч. 4 ст. 191 ГПК України суд відмовляє у визнанні відповідачем 130 000 грн. саме як заборгованості перед позивачем (основного боргу), оскільки як вже зазначалося вище правова природа неустойки після укладання між сторонами угоди від 16 грудня 2019 року не змінилася і таке визнання фактично може порушувати права та інтереси інших кредиторів боржника, зокрема, у разі застосування до нього в майбутньому процедур банкрутства.

Разом з тим, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони”) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, невірне визначення позивачем заявлених до стягнення грошових коштів як основного боргу не впливає на суть дійсних правовідносин, що склалися між сторонами, а тому враховуючи обставини справи та встановлений судом факт порушення відповідачем своїх зобов`язань, заявлені вимоги про стягнення 130 000 грн. 00 коп. грошових коштів підлягають задоволенню, проте, не як боргу, а як неустойки.

Доводи відповідача, що викладені у відзиві стосовно фінансового стану підприємства, як на підставу для відмови у позові, судом відхиляються, оскільки вони не підтвердженні жодними доказами.

Оскільки відповідачем не було поставлено товар у визначений договором поставки строк, то останній несе відповідальність за невиконання свого обов`язку, а тому з відповідача підлягає стягненню 130 000 грн. 00 коп. неустойки.

При цьому судом було також враховано, що сам розмір неустойки відповідачем не заперечується, та під час розгляду справи не був спростований.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства “Престиж Агролюкс”, провулок Жовтня, 8, смт. Лисянка, Черкаської області, ідентифікаційний код 36777704 на користь приватного підприємства “Агропоставка-Сервіс”, вул. Ювілейна, 17, кв. 32, м. Ватутіне, Черкаської області, ідентифікаційний код 36776627 – 130 000 грн. 00 коп. неустойки та 2 102 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 28 квітня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович