Рішення № 88954203, 27.04.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/535/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Форміка" (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 67, корп. "В", оф. 214) до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8) про стягнення 98000,00 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Форміка" до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" про стягнення 98000,00 грн. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (у порядку регресу). Здійснюючи правове обґрунтування позову, позивач посилається на норми ст. 22, ст. 993, ст. 1166, ст. 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 27 Закону України "Про страхування".

Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складається з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2102,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №922/535/20. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

23.04.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист (вх. № 9560) з оригіналами документів, копії яких додані до позовної заяви, які досліджено та приєднані до матеріалів справи.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 004816/3 від 27.02.2020.

На підставі викладеного, суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

В силу частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 26.02.2020, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини.

28.09.2018 між позивачем - Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Форміка" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ЮРОМАШ" (надалі - страхувальник) укладено договір № 3-860 добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір) (а.с. 14-16), в тому числі автомобіля "Mitsubishi L200" д.н.з. НОМЕР_1 , згідно якого страховик зобов`язувався в разу настання страхового випадку (в т.ч. дорожньо- транспортної пригоди) здійснити страхувальнику виплату страхового відшкодування в межах обумовленої Договором страхової суми відповідно до умов Договору.

Із обставин справи убачається, що 09.11.2018 о 07-50 год, на перехресті автодороги Якимівка-Радивонівка автодороги Харків-Сімфсрополь у Запорізькій області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю наступних транспортних засобів:

- автомобіля "Mitsubishi L200" д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ;

- автомобіля "ВАЗ-2109" д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Із матеріалів справи слідує, що 09.11.2018 представник страхувальника звернувся до страховика із повідомленням про виникнення збитку (а.с. 17) та надав відповідні документи (копії повідомлення про виникнення збитку від 09.11.2018, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу "Mitsubishi L200 " НОМЕР_1 та посвідчення водія ОСОБА_1 ).

У зв`язку з тим, що під час дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "ВАЗ-2109" д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 та пасажир автомобіля "ВАЗ-2109" д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження, відомості про дану ДТП були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 20). Відразу після дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортних засобу були перемішені на штраф майданчик для проведення відповідних експертиз.

29.03.2019 Якимівським відділенням поліції Мелітопольського відділення поліції ГУНП в Запорізькій області було прийнято рішення про закриття на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК України, а саме дії водія ОСОБА_2 не відповідають вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

"п. 16.11. На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку іх подальшого руху", що знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. В діях водія ОСОБА_1 порушень Правил дорожнього руху України не вбачається (а.с. 20).

Після закриття кримінальної справи працівниками поліції було дозволено власникам транспортних засобів забрати власні авто з штраф майданчику для здійснення ремонтних робіт. Пошкоджений автомобіль "Mitsubishi L200" д.н.з. НОМЕР_1 за допомогою евакуатора був доставлений на станції технічного обслуговування для проведення відновлювального ремонту.

04.04.2019 представником страхувальника подана заява про оплату послуг евакуатора, в якій він просив грошові кошти перерахувати на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування (а.с. 22).

04.04.2019 на підставі наданих документів cтраховиком був складений страховий акт (а.с. 23), на підставі якого страховик здійснив виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування в сумі 10399,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 229 від 04.04.2019 (оборотна сторона а.с. 23).

На станції технічного обслуговування відповідними фахівцями (в том числі експертом-оцінювачем ТОВ "Український центр післяаварійного захисту "Експерт-Сервіс" ОСОБА_4 ) був проведений огляд пошкодженого автомобіля.

25.04.2019 представником страхувальника подана копія рахунку СТО № 3340 від 25.04.2019 на суму 70000,00 грн. та заява на виплату страхового відшкодування, в якій передплату страхового відшкодування просив сплатити на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування (а.с. 24 ).

26.04.2019 на підставі наданих документів страховиком був складений страховий акт (а.с. 25), на підставі якого страховик здійснив часткову передплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування в сумі 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №291 від 26.04.2019 (оборотна сторона а.с. 25).

Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 04.062019 по справі № 330/990/19 провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України закрито у зв`язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 26).

У зазначеній вище постанові Якимівського районного суду Запорізької області від 04.06.2019 вказано:

"Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження".

11.06.2019 представником страхувальника подана заява на виплату страхового відшкодування, в якій залишок передплати страхового відшкодування просив сплатити на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування (а.с. 27).

11.06.2019 на підставі наданих документів страховиком був складений страховий акт (а.с. 28), на підставі якого страховик здійснив часткову передплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування в сумі 40000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №399 від 11.06.2019 (оборотна сторона а.с. 28).

За заявою АТ "СК "Форміка" ТОВ "Український центр після аварійного захисту "Експсрт-Сервіс" було проведене незалежне товарознавче дослідження пошкодженого у ДНІ застрахованого транспортного засобу.

Відповідно до звіту № 52 від 23.07.2019 про оцінку автомобіля Mitsubishi L200 2.5TD номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 29 ) вартість відновлювального ремонту, автомобіля Mitsubishi L200 2.5TD номерний знак НОМЕР_2 становить 398313,75 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi L200 2.5TD номерним знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 207215,22 грн.

Згідно зі звітом № 52/1 від 23.07.2019 про оцінку автомобіля Mitsubishi L200 2.5TD номерний знак НОМЕР_1 убачається, що вартість автомобіля Mitsubishi L200 2.5TD номерний знак НОМЕР_1 у пошкодженому стані на підставі Звіту № 52 від 23.07.2019 складає 51126,37 грн. (а.с. 46).

Відповідно до рахунку-фактури ТОВ "Український центр післяаварійного захисту "Експерт-Сервіс" за № СФ-183 від 15.05.2019 (а.с. 49) за проведення авто товарознавчих досліджень страховик 1400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням за № 377 від 30.05.2019 (оборотна сторона а.с. 49).

У зв`язку із тим, що розмір відновлювального ремонту перевищував вартість автомобіля страховиком було прийнято рішення залишок страхового відшкодування, що підлягає виплаті потерпілому визначити наступним чином:

- 207215,22 грн. (вартість матеріального збитку) - 51126,37 грн. (вартість залишків) - 70000 грн. (загальний розмір предоплати) = 86088,85 грн. (вісімдесят шість тисяч вісімдесят вісім гривень 85 копійок).

26.07.2019 представником страхувальника подана заява на виплату страхового відшкодування, в якій страхове відшкодування просив сплатити на розрахунковий рахунок продавця запасних частин, потрібних для проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля (а.с. 50).

26.07.2019 на підставі наданих документів страховиком був складений страховий акт (а.с. 51), на підставі якого страховик здійснив доплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок станції технічного обслуговування в сумі 86088,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням за № 491 від 26.07.2019 (оборотна сторона а.с. 51).

Таким чином, загальна сума виплат по вищезазначеному страховому випадку склала 167888,71 грн., з них:

- оплата страхового відшкодування в загальній сумі 156088,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 291 від 26.04.2019 на суму 30000 грн., № 399 від 11.06.2019 на суму 40000 грн. та № 491 від 26.07.2019 на суму 86088,85 грн.;

- витрати за послуги евакуатора в сумі 10399,86 грн., що підтверджується платіжним дорученням за № 229 віл 04 04.2019;

- витрати за проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 1400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням за № 377 від 30.05.2019.

Відповідно до централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована в Акціонерному товаристві "Страхова компанія "МЕГА-ГАРАНТ" (надалі - відповідач) за полісом AM 2939044 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 52).

З метою досудового врегулювання позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія за № 114 від 18.10.2019 (а.с.53-56) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (у порядку регресу).

Невідшкодування відповідачем зазначеної суми стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Страхування, згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про страхування", який регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про страхування", яка кореспондується зі статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком, за умовами ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За положеннями ст. 9 Закону України "Про страхування" страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст.25 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Враховуючи наведене, заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

При цьому, визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось, положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди, відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).

Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17.

При цьому, судом враховано, що у даному разі матеріали справи свідчать про дотримання позивачем річного строку з моменту скоєння ДТП на звернення до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Як зазначалося судом вище, відносини між позивачем (страховик) та страхувальника виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, правовідносини за яким регулюються Законом України "Про страхування", за положеннями ст.6 якого добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

При цьому, Законом України "Про страхування" не передбачено обов`язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб`єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Отже, визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку СТО не суперечить приписам ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та узгоджено сторонами у п. 7. Договору.

За загальним правилом обов`язковий ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілих, складатиме не більше 100000,00 гривень на одного потерпілого, а обов`язковий ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих до 200000,00 гривень на одного потерпілого.

Крім того, відповідно до ч. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка згідно умов полку AM2039044 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів становить 2000 грн.

Враховуючи положення абз. 2 ч. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір страхового відшкодування складає: 100000,00 грн. (ліміт відповідальності відповідача) - 2000,00 грн. (франшиза) = 98000,00 грн.

Отже, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач в позовній заяві просить відшкодувати судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Так, відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з статтею 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За приписами ч.1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України, передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №372/1010/16-ц, де зазначено наступне.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження понесених витрат у сумі 5000,00 грн. представник позивача надав копії: договору про надання правової допомоги за № 02/2020 від 10.02.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5630/10 від 17.03.2016, оригінал адвокатського ордеру, Оригінал платіжного доручення № 121 від 18.02.2020, акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2020 до договору про надання правової допомоги за № 02/2020 від 10.02.2020.

Відповідно до акту здавання-прийому наданої правничої (правової) допомоги від 18.02.2020 року, вартість послуг адвоката з підготовки позовної заяви з додатками склала 5000,00 грн., з яких:

- 500,00 грн. - надання юридичних консультацій;

- 500,00 грн. - підготовка пакету документів;

- 1000,00 грн. - складання позовної заяви;

- 1600,00 грн. - представництво інтересів клієнта під час судового розгляду;

- 1400,00 грн. - транспортні витрати.

Суд враховує, що розгляд даної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін, а тому вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат в сумі 3000,00 грн., а саме в частині представництва інтересів клієнта під час судового розгляду (1600,00 грн.) та транспортних витрат (1400,00 грн.).

В той же час, витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ст.129 ГПК України, оцінивши відповідність обсягу роботи адвоката з підготовки позовної заяви з додатками, з огляду на розумну необхідність відповідних судових витрат для даної справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтування заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача разом витратами по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул.Донця-Захаржевського, 6/8; код ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Форміка" (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 67, корп. "В", оф. 214; код ЄДРПОУ 22917331) - 98000,00 грн. страхового відшкодування; 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" квітня 2020 р.

Суддя Г.І. Сальнікова