Рішення № 88953995, 28.04.2020, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 квітня 2020 року м.Харків Справа № 913/127/20

Провадження №15/913/127/20

За позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601)

до Фізичної особи-підприємця Воловикова Івана Матвійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 24 783 грн 70 коп.

Суддя Смола С.В.

Без повідомлення (виклику) представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК» Нафтогаз України») 03.03.2020 звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Воловикова Івана Матвійовича (далі - ФОП Воловиков І.М.) про стягнення 24 783 грн 70 коп., з яких: пеня в сумі 13 214 грн 96 коп., 3% річних у сумі 2 403 грн 66 коп. та інфляційні втрати в сумі 9 165 грн 08 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що між сторонами 20.02.2017 укладено договір №1933/1617-БО-20 постачання природного газу.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу природний газ на суму 375 512 грн 93 коп.

Відповідач оплату за поставлений природний газ здійснив несвоєчасно та з порушенням строків оплати, у зв`язку з чим позивачем відповідно до п.8.2 договору нарахована пеня та згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020 справа передана на розгляд судді Смолі С.В.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.04.2020 на адресу електронної пошти суду від відповідача надійшла відповідь на позовну заяву від 25.03.2020 №9, яка за своїм змістом відповідно до вимог ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є відзивом.

Вказана відповідь на позовну заяву не підписана кваліфікованим електронним підписом.

Частиною 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» встановлено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частинами 1-2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно приписів ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до п.23 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Частиною 4 ст.18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Згідно з ч.2 ст.96 ГПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

З урахуванням викладеного, оскільки надіслана на адресу електронної пошти суду відповідь на позовну заяву не підписана кваліфікованим електронним підписом, вона не може вважатися офіційним документом, а тому залишається судом без розгляду.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зауважує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням №6102231395031.

Частиною 8 ст.252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.02.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Воловиковим Іваном Матвійовичем (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №1933/1617-БО-20, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.02.2017 по 31.03.2017 газ обсягом до 73,0 тис.куб.м, у т.ч. по місяцях:

МісяцьОбсягСічень Лютий40Березень33І кв.201773

Постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).

В п.3.4 договору сторони передбачили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач зобов`язується подати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором). Також споживач зобов`язується подати постачальнику у вказаний строк підписані та скріплені печатками споживача два примірника акта приймання-передачі природного газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. (п.3.5 договору).

Згідно з п.3.6 договору постачальник не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу за цим договором становить 4 942 грн 00 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу з ПДВ 5 930 грн 40 коп.

Оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

В п.8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно з п.12.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01.02.2017 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання вказаних умов договору протягом лютого - березня 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 375 512 грн 93 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, який останній оплатив несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором постачання природного газу від 20.02.2017 №1933/1617-БО-20 підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2017 на суму 183 842 грн 40 коп. та актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на суму 191 670 грн 53 коп., всього на суму 375 512 грн 93 коп.

Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1 договору сторони передбачили, що оплата за природній газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з письмовими відомостями операцій по особовому рахунку АТ «НАК «Нафтогаз України» газ, поставлений у лютому 2017 року на суму 183 842 грн 40 коп. відповідач оплатив 01.03.2017 в сумі 250 000 грн 00 коп., залишок з якої в сумі 66 157 грн 60 коп. позивачем перенесено як передплату за газ, поставлений у березні 2017 року на суму 191 670 грн 53 коп.

Таким чином, залишок заборгованості за газ, поставлений у березні 2017 року в сумі 125 512 грн 93 коп. відповідач оплатив тільки 15.12.2017, чим порушив п.6.1 договору.

У зв`язку з цим, позивачем заявлено до стягнення за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого в березні 2017 року природного газу пеня за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 у сумі 13 214 грн 96 коп., 3% річних за період з 26.04.2017 по 14.12.2017 у сумі 2 403 грн 66 коп., інфляційні втрати за період з травня 2017 по грудень 2017 у сумі 9 165 грн 08 коп.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 у сумі 13 214 грн 96 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2 договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Частиною 1 ст.259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Також п.10.3 договору сторони встановили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.20), суд вважає його обґрунтованим, арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов договору та даних первинних документів.

Таким чином, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 у сумі 13 214 грн 96 коп. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних за період з 26.04.2017 по 14.12.2017 у сумі 2 403 грн 66 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства та даних первинних документів, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з травня 2017 року по листопад 2017 року в сумі 9 165 грн 08 коп. суд зазначає наступне.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних (а.с.20) за період з травня 2017 року по листопад 2017 року в сумі 9 165 грн 08 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідача згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Фізичної особи-підприємця Воловикова Івана Матвійовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Воловикова Івана Матвійовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул.Б.Хмельницького, буд.6, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720, пеняю в сумі 13 214 грн 96 коп., 3% річних у сумі 2 403 грн 66 коп., інфляційні втрати в сумі 9 165 грн 08 коп. та судовий збір у сумі 2 102 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720);

Відповідач: Фізична особа-підприємець Воловиков Іван Матвійович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя С. Смола