Ухвала суду № 88953766, 23.04.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

23.04.2020Справа № 910/14703/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh)

до 1) Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України",

2) Міністерства охорони здоров`я України,

3) Компанії «Ксантіс Фарма Лімітед» (Xantis Pharma Limited)

про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід,

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Цвєтінський С.С.;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Компанія "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі-відповідач 1), Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач 2) та Компанії "Ксантіс Фарма Лімітед" (Xantis Pharma Limited) (далі - відповідач 3) в якому просить суд:

- зобов`язати Компанію "Ксантіс Фарма Лімітед" (Xantis Pharma Limited) припинити порушення прав компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" на винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України № 73339;

- заборонити Компанії "Ксантіс Фарма Лімітед" (Xantis Pharma Limited) незаконно здійснювати підготовку до використання винаходу "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові" за патентом України № 73339, права на який належать Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх";

- зобов`язати Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" рекомендувати Міністерству охорони здоров`я України відмовити Компанії "Ксантіс Фарма Лімітед" (Xantis Pharma Limited) в реєстрації лікарського засобу "Ривароксабан Ксантіс", поданого на реєстрацію 31 липня 2019 року;

- зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України видати наказ про відмову Компанії "Ксантіс Фарма Лімітед" (Xantis Pharma Limited) в реєстрації лікарського засобу "Ривароксабан Ксантіс ", поданого на реєстрацію 31 липня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником патенту України № 73339 на винахід "Заміщені оксазолідинони і їх застосування для запобігання згортанню крові", який використовується при виробництві та продажі лікарського засобу "Ксарелто" діючою речовиною якого є "ривароксабан". Проте, як зазначає позивач, відповідач-3 здійснює дії, спрямовані на отримання дозволу до застосування лікарського засобу на території України з метою введення лікарського засобу з діючою речовиною "Ривароксабан Ксантіс" в цивільній обіг, що є порушенням прав позивача на винахід.

Крім того, разом з позовною заявою Компанія "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх (Bayer Intellectual Property Gmbh) подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 у задоволенні заяви Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property Gmbh) про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на 23.04.2020. Зокрема, зобов`язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 року про відкриття провадження у справі № 910/14703/19 в трьох примірниках та позовну заяву з додатками в трьох примірниках в термін до 22.11.2019. Клопотання Компанії "Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх" (Bayer Intellectual Property Gmbh) про витребування доказів задоволено. Зобов`язано Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" надати суду заяви та реєстраційних матеріалів, поданих Компанією «Ксантіс Фарма Лімітед» (Xantis Pharma Limited) 31.07.2019 на реєстрацію лікарського засобу «Ривароксабан Ксантіс» (діюча речовина "ривароксабан") на електронному носії.

31.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Компанія «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) подала заяву про забезпечення позову,

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у задоволенні заяви Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) про вжиття заходів забезпечення позову - відмовлено.

05.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" подало повідомлення про відсутність можливості надати докази, в якому зазначає про відсутність можливості виконати ухвалу суду від 25.10.2019 у зв`язку з зняттям з розгляду Компанією «Ксантіс Фарма Лімітед» (Xantis Pharma Limited) заяви № 13174/Р від 15.07.2019 про державну реєстрацію лікарського засобу «Ривароксабан Ксантіс», як наслідок ненадання до Центру матеріалів реєстраційного досьє на зазначений лікарський засіб.

22.11.2019 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав письмові пояснення, в яких просив відтермінувати виконання вимог ухвали суду від 25.10.2019 щодо надання перекладу процесуальних документів до надхождення від державної установи відповіді на адвокатський запит щодо відкликання відповідачем-3 заявки на реєстарцію лікарського засобу.

27.11.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 просить суд відомовити у задоволенні позовних вимог, оскільки наказом Державного експертного центру МОВ від 14.11.2019 № 197 на підстави заяви уповноваженого представника Компанії «Ксантіс Фарма Лімітед» (Xantis Pharma Limited) лікарський засіб «Ривароксабан Ксантіс» було знято з розгляду.

Також, 27.11.2019 відповідач-3 подав до суду заяву про закриття провадження у справі, відповідно до якої, враховуючи зняття з розгляду лікарського засобу « Ривароксабан Ксантіс» на підставі заяви заявника, просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

03.12.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства охорони здоров`я України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 зазначає, що станом на 01.12.2019 жодного висновку Державного експертного центру МОВ стосовно реєстрації лікарського засобу « Ривароксабан Ксантіс» на адресу Міністерства охорони здоров`я України не надходило.

Листом № 01-37.1/256/20 від 14.04.2020 Господарський суд міста Києва повідомив сторін про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Skype або EasyCon.

21.04.2020 до суду надійшла заява відповідача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просить суд надати представнику Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - облікового запису Skype.

У дане судове засідання представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Предстанвик відповідача-2 у судове засідання також не з`явився, 21.04.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства охорони здоров`я України надійшло клопоптання, в якому відповідач -2 у зв`язку з введенням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2019 № 211 карантину на території України, якій продовжено рішенням Уряду до 24.04.2020, просить суд відкласти розгляд справи.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд відзначає наступне.

Відповдіно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Судом встановлено, що Компанія «Ксантіс Фарма Лімітед» (Xantis Pharma Limited) -відповідач-3 по справі є нерезидентом.

Як вбачається з позовної заяви, місцезнаходженнямКомпанії «Ксантіс Фарма Лімітед» (Xantis Pharma Limited) є: Республіка Кіпр, Лемесу, 5, Єврошуе Тауер, 1-ий поверх, офіс 101, 102, Нікосія, Кіпр/Lemesou, 5, Eurosure Tower, 1st floor, Flat/Office 101,2112, Nicosia, Cyprus.

Відповідно до ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами (ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, до якої Україна приєдналася 19.10.2000 року, прийнявши відповідний нормативний акт - Закон України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах".

Відповідно до ст. 1 вказаної Конвенції, передбачено, що ця конвенція застосовується у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно статті 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.

Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках (стаття 3 Конвенції).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або; b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави .

В силу застережень, викладених у Законі України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" та ст. 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території; документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Відповідно до п. b) ч. 2 ст. 15 Конвенції, кожна договірна держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією; з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців; не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Разом з тим, статтею 9 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах 2004 року визначено, що кожна договірна сторона несе всі витрати, що виникають на її території у зв`язку з виконанням запиту, і не вимагає за це відшкодування. Водночас вручення документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та або комерційних справах 1965 року згідно з інформацією кіпрської сторони, здійснюється після оплати коштів у розмірі 21 Євро. Оплата здійснюється банківським переказом до Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр на банківський рахунок: НОМЕР_1 - Міністерство юстиції та громадського порядку (Ministry of Justice and Public Order), IBAN: НОМЕР_10 , код Swift: НОМЕР_7 .

У разі, якщо оплату не буде здійснено, судові доручення про вручення документів на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних спорах 1965 року повертаються без опрацювання.

Враховуючи необхідність вручення процесуальних документів відповідачу-3, з метою забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності перед законом і судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 було зобов`язано позивача надати до суду належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 року про відкриття провадження у справі № 910/14703/19 в трьох примірниках та позовну заяву з додатками в трьох примірниках в термін до 22.11.2019, а також зобов`язано позивача здійснити оплату за виконання судового доручення про вручення документів у розмірі 21 Євро (Оплата здійснюється банківським переказом до Міністерства юстиції та громадського порядку Республіки Кіпр (Ministry of Justice and Public Order) на банківський рахунок: НОМЕР_1 - Міністерство юстиції та громадського порядку, IBAN: НОМЕР_10 , код Swift: НОМЕР_7) та надати суду докази виконання.

Проте, Компанія «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 року про відкриття провадження у справі № 910/14703/19 не виконала, а саме, не надала належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на англійську мову копії ухвали суду від 25.10.2019 року в трьох примірниках та позовну заяву з додатками в трьох примірниках в термін до 22.11.2019, як і не здійснила оплату за виконання судового доручення про вручення документів у розмірі 21 Євро для подальшого направлення для вручення відповідачу-3 в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 15.11.1965 р.), ратифікованою 19.10.2000.

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Варто зазначити, що наведені приписи були розглянуті Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012, в якому вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (яка в силу ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Приписами частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на особу, в якої знаходиться доказ, перешкоджає вирішенню спору по суті, призводить до затримання процесу судового провадження.

Суд відзначає, що позивачем без поважних причин не виконано вимог ухвали суду від 25.10.2019, відповідно відповідач-3 у справі не отримав копії позовних матеріалів та повідомлення про розгляд справи.

Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача-3 після одержання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач-3 позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Тож, позивач звернувшись до суду з даним позовом реалізував своє право на звернення до господарського суду, відповідно визначений позивачем відповідач-3 у справі, у даному випадку нерезидент також має гарантоване законодавством право на подання обґрунтованих заперечень на позовну заяву, проте невиконання позивачем вимог ухвали суду в частині надання (нотаріально) засвідчених перекладів на англійську мову копії ухвали Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 року про відкриття провадження у справі № 910/14703/19 та позовної заявої з додатками з метою повідомлення відповідача-3 про розгляд даної справи, обмежує його право на подання таких заперечень.

Між тим, суд критично розцінує подані позивачем письмові пояснення про відтермінування виконання вимог ухвали суду від 25.10.2019 щодо надання перекладу процесуальних документів до надхождення від державної установи відповіді на адвокатський запит стосовно відкликання відповідачем-3 заявки на реєстарцію лікарського засобу, оскільки процесуальним законодавством не передбачено відтермінування строків до отримання стороною відповіді від державних установ.

Частина 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачає,продовження процесуального строку встановленого судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.

Проте, відповідна заява позивача про продовження процесуального строку до суду не надходила.

При цьому, суд зазначає, що позивачем на даний час не повідомлено суд про причини невиконання вимог ухвали суду від 25.10.2019 в частині надання нотаріально засвідчених перекладів ухвали суду та позовної заяви, як і не повідомлено про результат розгляду державною установою запиту позивача стосовно відкликання відповідачем-3 заявки на реєстарцію лікарського засобу.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Ггосподарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

Суд зазначає, що положення частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом.

Аналогічного висновку, щодо застосування положень частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України дійшов Верховний Суд у постановах від 16.08.2018 року у справі №910/23344/17, від 22.01.2019 у справі № 922/2584/18, від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 та від 12.12.2019 у справі № 910/2722/19.

Судом встановлено, що представник позивача у підготовче засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, однак про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надіслав.

Суд зазначає, що неявка представника позивача перешкоджає з`ясуванню всіх обставин справи, всебічному та об`єктивному дослідженню правомірності позовних вимог по справі, з`ясуванню питання щодо підтримання заявлених позовних та причин невиконання вимог ухвали суду від 25.10.2019 та питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач без поважних причин не виконав вимог ухвали суду від 25.10.2019, суд залишає позов Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) до Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України", Міністерства охорони здоров`я України та Компанії «Ксантіс Фарма Лімітед» (Xantis Pharma Limited) про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід без розгляду відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи що відповідач-3 у справі не отримав копії позовних матеріалів та повідомлення про розгляд справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволення клопотання Міністерства охорони здоров`я України про відкладення розглдяду справи.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд відзначає, що статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, залишення позову без розгляду, у зв`зяку з неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Позов Компанії «Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх» (Bayer Intellectual Property Gmbh) до 1) Державного підприємства "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України", 2) Міністерства охорони здоров`я України, 3) Компанії «Ксантіс Фарма Лімітед» (Xantis Pharma Limited) про захист порушеного права інтелектуальної власності на винахід - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її голошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 28.04.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.О. Щербаков