Рішення № 88950314, 16.03.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20326/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Бортницької В.В.

з участю секретаря Бондаренко О.В.

позивача ОСОБА_1 ,

справа 757/20326/18-ц

за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи- ОСОБА_2 , Жовтневий районний суд м. Луганська про стягнення збитків,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2018 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Державної казначейської служби України (далі - відповідач. ДКСУ), треті особи - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа-1), Жовтневий районний суд м. Луганська (далі - третя особа-2, суд), в якій просить стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030, компенсацію збитків, понесених з причини втрати можливості стягнення за виконавчим листом Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.01.2013 № 1207/4231/12 в сумі 18 839 грн., суми інфляційних втрат за період з 18.04.2013 до 01.04.2018 в розмірі 20 346 грн., моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, а всього 49 185,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ ВП № 37652954 від 18.04.2013 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Жовтневим районним судом м. Луганська від 25 січня 2013 № 1207/4231/12 про стягнення 18839 грн. з ОСОБА_2 . Оскільки територія на якій відбувалось виконання виконавчого документа стала не підконтрольною державі Україна, зазначене виконавче провадження було втрачене. Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 05.12.2017 р. по справі № 1207/4231/12 було закрито відновлення втраченого судового провадження, в результаті якого було ухвалене рішення Жовтневого районного суду м. Луганська, за позовом позивача до третьої особи-1. Оскільки під час розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 1207/4231/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу було встановлено, що з електронної бази АСДС Жовтневого районного суду м. Луганська, доступ до якої наявний у Троїцького районного суду Луганської області, можливо одержати ухвалу від 27.01.2014 та обліково-статистичну картку на цивільній справу. Будь-яких інших документів по справі надати не можливо, оскільки вони відсутні в АСДС. Крім того, ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 22.02.2018, справа № 1207/4231/12 у задоволенні заяви державного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа було відмовлено, з причини відсутності у заявника копії рішення Жовтневого районного суду м. Луганська, на підставі якого був виданий виконавчий лист. Оскільки виконати судове рішення щодо стягнення грошових коштів на користь позивача з третьої особи-1 не вбачається можливим, всі методи передбачені чинним законодавством вичерпані, а така ситуація виникла внаслідок не надіслання до ЄДРСР Жовтневим районним судом м. Луганська, що є свідченням наявності підстав визначених ст. 1166 для відшкодування шкоди.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку - тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня. Отже, оскільки судове рішення щодо незаконності дій посадових осіб Жовтневого районного суду м. Луганська відсутнє, то позивачем помилково застосована норма ст. 1166 ЦК України.

Крім того у Державному бюджеті України передбачено кошти на відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб, але не передбачено відповідних асигнувань на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі в результаті невиконання рішення суду через втрату можливості стягнення коштів за виконавчим документом.

Також між позивачем та органами Казначейства відсутні зобов`язальні або договірні правовідносини, відповідно до умов яких органи Казначейства мають зобов`язання сплатити індекс інфляції та компенсацію у розмірі 3 % річних. Тому дія ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Васильєвої Н.П. позовної заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження. Розгляд ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

На підставі Розпорядження № 476 від 12.07.2018, у зв`язку з перебуванням судді Васильєвої Н.П. на довготривалому лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до ст. 33 ЦПК України для розгляду позову ОСОБА_1 визначено суддю Бортницьку В.В.

Ухвалою судді від 13.07.2018 позовну заяву прийнято до провадження судді. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

У відзиві до позову представник Державної казначейської служби України просив слухати справу у його відсутність.

Треті особи, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Керуючись положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутність третіх осіб.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 25.01.2013 № 1207/4231/12 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та стягнуто з останньої грошові кошти у розмірі 18 839 грн. Роботу суду на даний час припинено у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя із-за бойових дій, що відбуваються в районі розташування суду.

За вказаним судовим рішенням видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 37652954. Виконавче провадження було відкрито у Жовтневому відділі ДВС м Луганська Головного ТУЮ у Луганській області. Зазначений відділ виконавчої служби фактично припинив свою роботу.

В зв`язку з тим, що матеріали виконавчих проваджень, матеріально-технічна база та інше майно Жовтневого ВДВС знаходиться в м. Луганську, тому здійснити вивезення майна та виконавчих проваджень не вбачалось можливим.

Позивач з метою одержання судового рішення у справі № 1207/4231/12 звернувся до Троїцького районного суду Луганської області із заявою щодо відновлення втраченого судового провадження у справі № 1207/4231/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

У Троїцького районного суду Луганської області відсутня можливість відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 1207/4231/12, оскільки із зібраних судом документів не можливо відновити дійсний зміст навіть резолютивної частини рішення Жовтневого районного суду м. Луганська, тому ухвалою від 05.12.2017 розгляд питання про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі №1207/4231/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу закрито.

Крім того, ухвалою від 22.02.2018 у задоволені заяви Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі № 1207/4231/12 відмовлено.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Положення ст. 56 Конституції України гарантують кожному право на відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, саме за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових та майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є а) наявність шкоди; б) протиправна поведінку заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Згідно з частинами один та два статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частин один та шість статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, зазначає, що підставою для відшкодування йому шкоди, яка полягає у неотриманих сумах за судовим рішенням, є неправомірні дії Жовтневого районного суду Луганської області.

На думку позивача подальша можливість одержання дублікату виконавчого листа обґрунтовується відсутністю будь-яких судових рішень у справі № 1207/4231/12 як в АСДС так і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що було допущено Жовтневим районним судом м. Луганська, тим самим йому завдано шкоди в сенсі ст. 1166 ЦК України.

Однак, такі твердження позивача є помилковими, оскільки, як зазначено вище необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому, факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку.

Як зазначено у пункті 1 Розділу 10 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень обов`язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в АСДС покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.

Статтею 106 Закону України «Про судоустрій та статус судді» однією з підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є, серед іншого, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя"

Звертаючись до суду з позовом, позивач не надав доказів притягнення судді, який ухвалив рішення до дисциплінарної відповідальності, відтак склад юридичного правопорушення, який є підставою для стягнення матеріальної шкоди відсутній.

Обов`язок внесення до Єдиного реєстру судових рішень на Жовтневий районний суд Луганської області законом не покладався.

Крім того, вважати шкодою в сенсі ст.22 ЦК України суми, стягнуті за судовим рішенням є необгрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Аналізуючи вище викладене, оскільки позовні вимоги є необґрунтованими, суд не вбачає правових підстав для їх задоволення.

В силу положень п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

У разі понесення судових витрат відповідачем вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 56 Конституції України, ст. 1166 ЦК України, ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264,265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи- ОСОБА_2 , Жовтневий районний суд м. Луганська про стягнення збитків - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Суддя В.В. Бортницька