Рішення № 88949440, 16.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/9828/19

Провадження №: 2/755/853/20

"16" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання, -

у с т а н о в и в :

20.06.2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання, у якому просить прийняти рішення про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання дитини ОСОБА_3 , із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка є матір`ю дитини та колишньою дружиною позивача. Шлюб між сторонами у справі розірвано рішенням суду від 28.05.2019 року у справі №755/4710/19. Позивач вказує, що з 12.07.2018 року він фактично сам проживав зі своєю дитиною. В кінці червня 2018 року відповідачка разом з дочкою поїхала на море до АР Крим, але вже 5-7 липня відповідачка стала вимагати від позивача забрати дитину, оскільки вона втомилась і їй потрібен відпочинок від дитини. 10.07.2018 року на пропускному пункті « Чонгар » позивач забрав у відповідача дитину і відповідачка повернулась на територію АР Крим. Після повернення 12.07.2018 року до м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 , позивач проживав з дочкою до 09.03.2019 року , при цьому мати дитини постійно із донькою не проживала. Після повернення з АР Крим дитина стала відлюдькуватою та замкненою, не торкалась своїх іграшок та мала нехарактерну для себе поведінку. З самої виписки із пологового будинку, тобто з 20.11.2015 року дитина проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Поскільки відповідачка скаржилась на одноманітне життя під час догляду за дитиною та ознаки депресії, позивач запропонував останній вийти на роботу, на що остання радо погодилась. Доглядати за дитиною зголосилась мати позивача, тож у лютому 2017 року відповідачка вийшла з декретної відпуски і донька залишилась практично без уваги матері, оскільки відповідачка рано йшла на роботу та дуже пізно верталась додому. Більшість часу із донькою проводив позивач маючи з дитиною гарні стосунки та виявляючи батьківську турботу, а відповідачка знаходила для себе більш цікаве дозвілля аніж прогулянки з дитиною. Вихованням дитини займався позивач та його мати, вони ж здійснювали чергові медичні огляди дитини та у квітні 2019 року планували йти до дитячого садочка перебуваючи в електронній черзі. До дитячого садочка №243 позивач доньку оформив, і з 01.09.2019 року дитина мала піти до садочка. Про наведене позивач повідомим відповідача, однак остання відмовилась віддати дитину, що за твердженням позивача ставить під загрозу попадання дитини до садочка та суперечить її інтересам. Наступного разу відповідачка з`явилась за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ) на початку серпня 2018 року та вийшла на роботу, але 05.10.2018 року звільнилась і зі слів самої відповідачки, поїхала до АР Крим для влаштування на запропоновану роботу. У цей час відповідачем було саботовано влаштування дитини до дитячого садочка, оскільки нею не було підтверджене запрошення із садочка, і тому чергу було втрачено, хоча всі медичні довідки та щеплення були в наявності. Враховуючи наведене позивач зайнявся переведенням запису електронної черги на власне ім`я. Під час свого приїзду відповідачка розповідала позивачу, що перебуваючи з дитиною в АР Крим вона карала доньку, а саме била до губах долонями, оскільки остання не хотіла спати, а відповідач дуже втомилась та хотіла спати. Наступного разу відповідачка з`явилась 05.11.2018 року та через два тижні знов поїхала, і в цей період позивач став свідком агресії відповідача до дитини. Відповідачка сильно відштовхнула доньку у зв`язку із чим остання злетіла з дивана, та стала кричати на дитину. Зазначене стало причиною сварки між сторонами у справі, поскільки позивач вважає неприйнятним таке відношення до дитини. Наступного разу відповідачка з`явилась 29.12.2018 року та поїхала в кінці січня 2019 року. Під час приїздів відповідача порушувався режим та спосіб життя дитини, її емоційний стан та стан здоров`я, дитина була роздратованою, знервованою та капризною, при цьому такі ознаки були відсутні коли відповідачка була у від`їзді. 07.03.2019 року відповідачка приїхала додому до позивача, зустрілась із дитиною, а 09.03.2019 року позивач повертаючись ввечері додому із дитиною побачив відповідачку на лавці біля будинку. Відповідачка повідомила позивача, що випадково захлопнула вхідні двері та пославшись на те, що хоче відвідати із дитиною магазин зникла у невідомому напрямку поки позивач лагодив дверний замок. В цей час позивачу зателефонувала його мати та розповіла про те, що бачила як відповідач разом із донькою сідала до автомобіля. Відкривши квартиру в присутності своєї матері, позивач побачив, що зникла валіза відповідача, а також деякі речі і медична документація дитини. Відповідачка не виходить на зв`язок з позивачем, уникає спілкування та не повідомляє про місце знаходження дитини. За таких обставин 29.03.2019 року позивач звернувся до поліції з метою з`ясування місця перебування дитини та відповідачки, а також з`ясування чи не знаходиться дитина в небезпеці. 11.04.2019 року позивач отримав відповідь на своє звернення, яка, за твердженням позивача, не відповідала суті заяви, тому 17.04.2019 року позивач звернувся до поліції повторно. На повторне звернення позивач отримав відповідь 26.05.2019 року у якій йшлося про те, що позивач нібито вимагає організації зустрічі з дитиною. 12.04.2019 року позивач звернувся до служби у справах дітей із заявою про визначення місця проживання доньки разом із батьком. 06.05.2019 року позивач отримав відповідь про проведену з відповідачкою профілактичну бесіду та із посиланням на те, що служба у справах дітей звернулась до органів поліції для встановлення фактичного місця проживання дитини, оскільки відповідачка такої адреси не повідомила. У відповідача немає власного житла і проживання з малолітньою дитиною на орендованих квартирах чи у знайомих, на думку позивача, призводить до порушення прав та інтересів дитини. Крім того, відповідачка не має постійного місця роботи та самостійного доходу, тож не може забезпечувати та утримувати дитину. Відповідачка є легковажною та емоційною нестабільною людиною, може безпідставно кричати та карати дитину, в тому числі і фізично. Враховуючи, що відповідачка перебуває разом з малолітньою дитиною, у позивача викликає занепокоєння випадок здійснення відповідачем крадіжки речей з його квартири, що свідчить про стан справ та умови перебування дитини з негативного боку, а також демонструє моральні якості відповідача. Відповідачка безвідповідальна, не контролює свої дії та вчинки, в тому числі щодо дитини, і дитина не отримує потрібного догляду від матері. На думку позивача, відповідачка не може дати належного виховання та розвитку, матеріального забезпечення та нормальних безпечних умов для здоров`я і проживання доньки. Ситуація яку своїми діями спровокувала відповідачка, негативно впливає на психологічний стан дитини, адже донька позбавлена звичного кола спілкування, місця та умов проживання, улюблених іграшок і звичного режиму дня. При цьому, позивач зазначає, що особисто у нього є всі необхідні умови для проживання дитини, адже він є власником Ѕ частини квартири у якій зареєстрований та проживає, а інша частина належить його матері, яка в цій квартирі не зареєстрована та не проживає. Також позивач є власником ј частини іншої квартири, у якій проживає його мати та також є співвласницею цієї квартири. Умови проживання дитини за місцем проживання позивача були обстежені службою у справах дітей і визнані добрими. Позивач вказує, що має постійне місце роботи та стабільний заробіток. З 12.07.2018 року до 09.03.2019 року дитина постійно проживала з позивачем, мала належний догляд, була забезпечена всім необхідним для повноцінного зростання та розвитку і донька дуже любить свого батька, так само і батько дуже любить свою дитину та хоче й надалі займатись її вихованням. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на положення ст. 15 Конституції України, ч.ч. 6, 8 ст. 7, ч. 2 ст. 155, ст. 161, ч. 1 ст. 162 СК України, ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року та практику Європейського суду з прав людини і зазначає, що для забезпечення гідних умов життя, безпеки, уваги та забезпечення інтересів дитини, їй буде краще проживати з позивачем.

Ухвалою суду від 24.06.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 22.08.2019 року витребувано від служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації висновок щодо розв`язання спору про відібрання дитини.

В підготовчому засіданні, яке відбулось 19.09.2019 року представником відповідача було надано відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. Відповідач зазначає, що обставини справи викладені у позовній заяві не відповідають дійсності, а відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин зазначених у позовній заяві. Копія акту обстеження умов проживання №30 від 01.03.2019 року лише підтверджує готування позивача до спорів в судовому порядку стосовно дитини та подій, які мали місце 09.03.2019 року, оскільки інші підстави та мета складання зазначеного акту виходячи зі змісту позовної заяви відсутні. За твердженням відповідача, сімейне життя з позивачем дійсно не склалось, але не через недбале ставлення відповідача до сімейних обов`язків, дитини та чоловіка, а через домашнє насильство з боку позивача. 09.03.2019 року після чергової сварки позивач став погрожувати відповідачу фізичної розправою. якщо відповідачка до 18 год. вечора не покине його квартиру. У зв`язку із цим відповідачка була змушена звернутись до органів поліції за екстреним номером телефону 102 та відповідна заява зареєстрована в органах поліції під №15722 від 09.03.2019 року. Після виклику поліції погрози не припинились і страх за життя та здоров`я змусив відповідачку покинути квартиру разом з дитиною. Погрози не припиняються до теперішнього часу. Вказані обставини підтверджуються відомостями з ЄРДР про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ст. 129 КК України та ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2019 року. В свою чергу заява позивача про вчинення відповідачем крадіжки не внесена до ЄРДР, оскільки мала штучний характер, а сама по собі заява не є належним доказом, адже викладені у ній обставини не знайшли свого підтвердження з боку правоохоронних органів. Подання до суду позовів про відібрання дитини та визначення місця проживання дитини не є доказом негативного впливу на психологічний стан дитини з боку відповідача, при цьому, підтвердженням обставин може бути рішення суду, а не подача позову, який містить суб`єктивне ставлення позивача до спору. На думку відповідача, роздруківка з профілю сайту « Будинок іграшок », копії чеків та білетів стосовно дозвілля та витрат на дитину не відповідають вимогам належності та достовірності, оскільки не містять ознак (ПІБ, інші ознаки) того, що вони мають відношення саме до позивача або дитини, і відповідно стосуються відношення батька до доньки. У своїй позовній заяві позивач власноручно зазначає, що його робота пов`язана з відрядженням, в тому числі за кордон, тож протягом тривалого часу позивач відсутній вдома, що спростовує твердження про те, що з липня 2018 року він фактично сам проживав з донькою та в разі задоволення позову зможе забезпечити належний догляд за дитиною. Дитина проживає разом із матір`ю в АДРЕСА_2 у двокімнатній квартирі, умови проживання є задовільними та відповідають вимогам ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», що підтверджується актом обстеження умов проживання від 12.08.2019 року. Дитина з 16.04.2019 року влаштована до дитячого садочка № 599 , має нормальні відносини з іншими дітьми, і відповідне знаходження дитини в дитячому садочку підтверджує те, що під час проживання разом із матір`ю відбувається соціальна адаптація дитини. Відповідачка працює в ДНЗ №599, одночасно здійснює підприємницьку діяльність, на наркологічному або психіатричному обліку не перебуває. Позивач з березня 2019 року участі у вихованні та утриманні дитини не приймає, у зв`язку із чим відповідачка була змушена звернутись до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом про стягнення аліментів (справа №755/9201/19). Заперечуючи проти позову відповідачка посилається та положення ст.ст. 160, 161 СК України та принцип 6 Декларації прав дитини, у якому зазначено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Відповідачка вказує, що у позові не зазначено та не підтверджено наявності виняткових обставин у розумінні положень ст. 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір`ю. Дитина завжди залишається з матір`ю, тільки якщо батько не доведе у суді виняткових обставин неможливості цього та визначення місця проживання дитини разом з ним (ВСУ, справа №6-2445цс16 від 14.12.2016 року). На думку відповідача, у суду наявні правові підстави для визначення місця проживання дитини з матір`ю та відсутні, передбачені нормами матеріального права, підстави для розлучення дитини зі своєю матір`ю. Попередній розрахунок витрат на правову допомогу, яка надається АО «Евентум» становить 5000,00 - 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Службу у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року витребувано від Служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області висновок щодо розв`язання спору про відібрання дитини.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року задоволено клопотання представника відповідача про виклик в судове засідання свідків та їх допит.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року задоволено клопотання позивача про виклик в судове засідання свідка та його допит.

Ухвалою суду від 03.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року задоволено клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку для подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 16.04.2020 року відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву, яка надійшла до суду 26.12.2019 року, повернуто позивачу.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги своєї позовної заяви з підстав викладених у ній та просив задовольнити позов посилаючись на те, що відповідачка незаконно змінила місце проживання дитини, погіршила умови проживання доньки, не дає бачитись із донькою та приймати участь у її вихованні. За твердженням позивача, відповідачка не може забезпечити належне проживання дитини. При цьому, у позивача із донькою чудові стосунки і це видно зі спільних фотографій, а також із аудіозапису на якому чутно, що дитина бажає спілкуватись з батьком. Фотографії батька з донькою робили друзі, колишня дружина, а деякі зроблені способом «селфі». Також позивач зазначав, що відповідачка лише періодично приїздила, спілкувалась з дитиною, але постійно із нею не проживала. Крім того, позивач надав суду письмові пояснення з приводу порушення прав дитини під час розгляду питання щодо надання висновку органу опіки та піклування стосовно розв`язання спору про відібрання дитини, у яких зазначено про не взяття комісією до уваги наведених позивачем фактів та посилань, порушення членами комісії Конституції України, СК України, постанови КМУ №866 від 24.09.2008 року «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» та Конвенції про права дитини (Т. 1, а.с. 214-217).

В судове засідання призначене на 16.04.2020 року позивач та його представник не з`явились, 09.04.2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги сторона позивача підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

При цьому, 09.04.2020 року до суду надійшов письмовий виклад промови в судових дебатах представника позивача. У письмовій промові зазначено, що позовні вимоги ґрунтуються зокрема на тому, що відповідачем самостійно без погодження з позивачем було вчинено дії стосовно зміни місця проживання дитини, що є підставою для відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання у відповідності до положень ст. 162 СК України. Повернення дитини за попереднім місцем проживання не буде створювати небезпеки для життя і здоров`я дитини, оскільки позивач дуже любить свою доньку, а обставини життя не змінились на стільки, що буде суперечити інтересам дитини. Дитина від народження до теперішнього часу зареєстрована у кв. АДРЕСА_1 , Ѕ частини якої належить на праві власності позивачу. Із народження і до 09.03.2019 року дитина постійно проживала з позивачем у вказаній квартирі. Дитина на підставі Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» проживала від народження та по 09.03.2019 року і зареєстрована до цього часу разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . 09.03.2019 року відповідач самостійно, не погодивши свої дії з позивачем, змінила місце проживання дитини, шляхом вивезення її за іншою адресою. З цього приводу відповідач звертався до органів поліції, однак позитивних результатів це не дало. У період з 09.03.2019 року відповідачка змінила декілька місць проживання дитини. При цьому, за місцем проживання позивача створено всі належні умови для проживання дитини, а відношення позивача до доньки не створює небезпеку або загрозу для життя і здоров`я дитини. За час проживання доньки із батьком, дитина була забезпечена всім необхідним для розвитку та зростання, крім того донька дуже любить свого батька, а позивач свою дитину та хоче займатись її вихованням. З поведінки позивача вбачається його позитивне відношення до дитини та бажання бути разом із донькою. Позивач має власний автомобіль та офіційно працює, тож може забезпечити дитині все необхідне. Представник просить суд не брати до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність відібрання дитини, оскільки такий висновок не є обов`язковим для суду і в ньому не враховано всіх обставин справи, не надано належної уваги забезпеченню інтересів дитини, тож висновок є необґрунтованим. Представники органу опіки та піклування жодного разу не були присутніми в судовому засіданні, тож дійсні обставини справи їм не відомі. Позивач має всі необхідні умови для проживання дитини разом з ним і такі умови були обстежені працівниками служби у справах дітей та сім`ї, що підтверджується відповідним актом №30 від 01.03.2019 року. Позивач не має протипоказань медичного характеру, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце роботи та стабільний заробіток, позитивно характеризується. Натомість відповідачка не має власного житла та автомобіля, офіційно не працевлаштована та не має офіційного заробітку. Крім того, показаннями свідків підтверджено, що відповідачка разом з дитиною поїхала до АР Крим, а потім повернула дитину позивачу і повернулась до АР Крим.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, 15.04.2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без її участі, позовні вимоги відповідачка не визнає та заперечує проти їх задоволення.

15.04.2020 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача щодо додаткових доказів сторони позивача, які були долучені до матеріалів справи ухвалою суду від 11.03.2020 року. У своїх поясненнях відповідачка зазначає, що дитина знаходиться на її утриманні з 09.03.2019 року по теперішній час. Позивач почав сплачувати аліменти з 09.11.2019 року за рішенням суду у сумі 3500,00 грн., що покриває не більше 1/3 частини фактичних витрат на дитину. Позивач невчасно та не в повному обсязі сплачує аліменти у зв`язку із чим має заборгованість. Від сплати додаткових витрат на дитину відповідач відмовляється посилаючись на незаконність таких вимог та відсутність у нього відповідної фінансової можливості. Позивачу відомо, що відповідачка заробляє здійсненням підприємницької діяльності. Представник позивача отримував від державних органів інформацію про розмір доходів відповідачки, однак продовжує акцентувати увагу на роботі відповідача у ДНЗ №599, на яку відповідачка пішла лише заради отримання першочергового права зарахування дитини до садочка та спостерігання за її соціальною адаптацією у садочку. Дитина з 16.04.2019 року відвідує ДНЗ №599, однак після отримання позивачем позову про стягнення додаткових витрат на дитину та довідки про заборгованість зі сплати аліментів, останній 27.01.2020 року намагався силою забрати дитину з садочка, чим налякав дитину та довів до сліз криками і погрозами на адресу вихователів в присутності дітей. У зв`язку із тим, що відповідачка не відмовилась від аліментів та стягнення додаткових витрат, як вимагав позивач, останній став відкрито погрожувати відповідачу, що забере дитину силою та обмежить її спілкування із матір`ю не чекаючи рішень судів. Такі погрози відповідачка сприймає як реальні, адже 24.02.2020 року позивач не з`явився на засідання комісії з питань захисту прав дитини, а разом зі своєю матір`ю поїхав до садочка забирати доньку, де влаштував скандал. Обоє вели себе агресивно, ображали працівників та погрожували їм, звинувачували у корупції та штовхали. 27.02.2020 року позивач разом зі своєю матір`ю приїхали за місцем проживання відповідача і дитини близько 22:00 год. і намагались проникнути в квартиру та викликали поліцію. Надані при цьому позивачем працівникам поліції пояснення є неправдивими, адже позивачу давно відома адреса дитячого садочка та адреса проживання дитини. Приїжджати до поліції для дачі додаткових пояснень позивач відмовився, однак посилається на свої ж пояснення від 27.02.2020 року як на беззаперечний доказ його слів. Разом з погрозами забрати дитину, позивач і в межах правового поля здійснював спроби забрати дитину подавши клопотання у справах №755/7711/19 та №755/9828/19 про негайну передачу йому дитини та заборону відповідачу виїжджати разом з дитиною за кордон. Маючи підстави вважати погрози позивача щодо відібрання дитини силою та обмеження спілкування матері із донькою реальними, з лютого 2020 року відповідачка дитину до садочка не водить. При цьому, в період з 09.03.2019 року до 27.01.2020 року позивач жодного разу не виявив бажання зустрітись з дитиною. 03.06.2019 року відповідачка уклала декларацію про вибір лікаря для дитини та за необхідності забезпечує проходження дитиною лікування і профілактичних оглядів у приватних клініках. За весь час проживання дитини з відповідачем, дівчинка жодного разу не потребувала екстреної госпіталізації, що свідчить про її добрий стан здоров`я та профілактику захворювань. Дитина не тільки стала менше хворіти, а й стала спокійною, відкритою та комунікабельною. При цьому, у 2018 році в січні та квітні дитина була госпіталізована і на стаціонарному лікуванні із нею перебувала відповідачка. Стаціонарного лікування дитина потребувала і в лютому 2017 року, вдень дитину доглядала мати позивача, оскільки відповідачка працювала. За час проживання дитини з відповідачкою був єдиний виклик швидкої допомоги 27.08.2019 року. Після денного сну 26.08.2019 року у дитини з`явилась слабкість та ознаки нежитю, а надвечір підвищилась температура. Вранці 27.08.2019 року відповідачка разом з дитиною вже були на прийомі у дільничного лікаря, який оглянув дитину, надав свої рекомендації по лікуванню та відкрив відповідачці лікарняний. Протягом дня 27.08.2019 року дитина була активна, але після того як донька заснула відповідачці здалось, що вона гаряча і результат вимірювання температури склав близько 39,8 градусів. Відповідачка намагалась напоїти дитину приписаним лікарем сиропом, однак вона категорично відмовлялась його пити, тому відповідачка викликала швидку. На момент прибуття лікарів температура становила 38,9 градусів. Лікар оглянула дитину, зробила укол, повідомила, що стан не важкий, дочекалась дії уколу (вбачалось покращення та зниження температури тіла). При цьому дитина заснула на руках відповідачки. Лікар за стандартною формою при викликах у зв`язку з підвищенням температури запропонувала транспортування до лікарні, однак відповідачка відмовилась повідомивши, що вже вранці була на прийомі у дільничного лікаря, який призначив лікуванні, до того ж стан дитини покращився та не був важким навіть на час прибуття швидкої. 28.08.2019 року відповідачка з дитиною також ще раз відвідали дільничного лікаря, він надав рекомендації та у разі підвищення температури прописав давати жарознижуючий сироп. Вже 29.08.2019 року температура у дитини не піднімалась вище 36,9 - 37,1, вона почувала себе добре та була активна. Відповідачка зазначає, що протягом усього часу хвороби дитини вона пильно стежила за її станом та повідомляла дільничного лікаря про перебіг хвороби. Відповідачка стверджує, що належним чином піклується про здоров`я своєї дитини та вважає, що позивач навмисно надає суду неповну та недостовірну інформацію щодо фактичних обставин аби дискредитувати відповідача як матір перед судом.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, викладені у позовній заяві обставини ґрунтуються на припущеннях. Погіршення умов проживання дитини не доведено, також нічим не підтверджено незаконності утримання відповідачем дитини. Відповідачка батьківських прав не позбавлена і донька має жити з матір`ю. Відповідачка не є нарко- або алкозалежною та має належні умови для проживання дитини, що підтверджується відповідним актом. Квитанції та чеки, які до свого позову додав позивач, не відповідають положенням ст. 77 ЦПК України, оскільки з їх змісту не вбачається їх відношення до сторін або дитини. Позивач здійснював запис розмови з відповідачем на мобільний телефон і відповідачці про це не було відомо, однак все рівно вона казала саме те, що і викладене у відзиві на позовну заяву. Загалом представник вважав, що надані позивачем докази не стосуються предмету спору, адже в даному випадку мова йде про вимоги щодо відібрання дитини, а позивач висвітлює свої власні стосунки з дитиною.

В судове засідання призначене на 16.04.2020 року представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду показала, що вона є рідною матір`ю позивача, а відповідачка є її колишньою невісткою. Її онука народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у січні позивач звернувся до свідка з проханням доглядати дитину, оскільки відповідачка втомилась, має депресію та хоче вийти на роботу. З 01.02.2017 року свідок стала доглядати дитину, приходила з ранку та ввечері уходила додому. Залишившись із дитиною свідок виявила, що їжі у холодильнику для дитини немає, тож зателефонувала позивачу і останній сказав давати суміш. Свідок зазначає, що кормила та гуляла з дитиною постійно в робочий час, доглядала її, а мати дитину практично не бачила. Мати ніколи не дзвонила свідку щоб спитати за дитину, а всі питання вирішувались через позивача. Лише позивач зустрічав і проводжав свідка з дитиною. Саме свідок усьому навчила дитину, а мати навіть на бачила її першого кроку. У вихідні дні свідок не приходила, але бачила, що на вулиці з донькою гуляє лише позивач. Коли відповідачка зібралась в Крим з дитиною, свідок допомагала їй зробити паспорти, хоча для дитини така поїздка була стресом. Якось свідку зателефонував позивач та повідомив, що їде за дитиною, оскільки відповідачка сказала, що вона втомилась. Позивач привіз дитину і було видно, що дівчинка не доглянута, лише сиділа на руках у тата. Свідок знову почала доглядати дитину. В перших числах серпня відповідачка повернулась, а через два дні пішла на роботу і свідок її не бачила ні вранці, ні ввечері. В жовтні відповідачка знов наче поїхала в Крим, а свідок та батько дитини доглядали дівчинку, весь час дитина була з татом. Відповідачка повернулась 05 листопада, свідок її зустріла та пішла додому. Через два тижні відповідачка знов поїхала, а доглядати дитину знов стала свідок. Наступного разу відповідачка з`явилась 29 грудня і свідок пішла додому. У середині січня позивач прийшов до свідка за картоплею та повідомив, що дитині слід зробити профілактику бо в неї воші. В кінці січня відповідачка знов поїхала і за дитиною доглядали свідок та позивач. У серпні був відвіданий садочок для влаштування, дитина пройшла всі медичні огляди, але відповідачка в електронній черзі не зробила підтвердження, тож дитина до садочка не потрапила. В березні позивач повідомив свідка, що відповідачка повернулась, настали вихідні і свідок до колишнього подружжя не пішла, а вечором 09 березня побачила свідка з дитиною на руках, але свідок не розуміла, що відповідачка забирає дитину. Потім позивач сказав свідку, що відповідачка начебто в магазин пішла, а виявилось що вона викрала дитину та забрала всі її речі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що вона працювала разом з відповідачкою, через неї знає і позивача та вони товаришували. У сторін по справі є дитина і з 2018 року спілкувались разом із дітьми, часто спільно проводили час, але сторони вже разом не жили і з позивачем свідок не спілкувалась. На скільки відомо свідку, між сторонами виник якийсь конфлікт, але відповідачка не заважала позивачу спілкуватись з донькою. На даний час у дитини все добре, вона доглянута, добре вдягнута, розвинена, пізніше стала відвідувати дитячий садочок, свідок бачила фото дитини в басейні та знає, що дівчинка займається вивченням англійської мови. З березня 2019 року відповідачка з дитиною проживають у подруги відповідачки в смт. Коцюбинське. Відповідачка казала свідку, що між нею та позивачем відбувся конфлікт (сварка), тому вона пішла.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду показала, що відповідачка була її колегою по роботі, тому вони здружились. Позивача свідок особливо не знає, лише кілька разів його бачила. 09.03.2019 року відповідачка зателефонувала свідку та повідомила, що її вигнали з дому і попрохала забрати її. Свідок приїхала, забрала відповідачку та дитину і посилила відповідачку з дитиною у себе в квартирі. Відповідачка з квітня 2019 року влаштувала дитину в садочок, навіть сама влаштувалась на роботу у цей садочок щоб мати можливість влаштувати туди свою дитину. Відповідачка постійно займається своєю дитиною, доглядає її та утримує, дитина відвідує різні кружки, басейн та танці. Сама відповідачка зареєструвалась фізичною особою-підприємцем. Спочатку дитина була знервованою та навіть не вміла розмовляти, а на теперішній час психологічний стан дитини добрий, дівчинка доглянута. Декілька разів дитина хворіла і відповідачка телефонувала з цього приводу позивачу, а він відмовляв у допомозі. Сам позивач разом зі своєю матір`ю якось хотів потрапити до квартири свідка і навіть викликав поліцію. Свідок з цього приводу також викликала поліцію та написала відповідну заяву і на теперішній час із цією ситуацією розбираються правоохоронні органи. Під час спільного проживання, коли відповідачка з дитиною перебували в лікарні, позивач їх не відвідував, а за словами відповідачки проводив час з іншою жінкою. Відповідачка казала свідку, що позивач погрожує їй побити, убити, забрати дитину, щоб вона її більше не побачила, і з цього приводу відповідачка зверталась до поліції. Договір проживання оформлений на чоловіка свідка і зараз у квартирі проживає свідок, відповідачка та її дитина.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду показала, що сторони у справі є її кумами, відповідачку свідок знає з інституту, оскільки разом навчались. Свідок є хрещеною матір`ю дитини сторін у справі. Раніше свідок та сторони у справі спілкувались парами і дружили, але з березня 2019 року сторони у справі перестали жити разом, між ними виник конфлікт, і відповідачка живе із дитиною у своєї подруги. На теперішній час батьки дитини розлучені. Стосовно дитини свідок зазначила, що дівчинка здорова та щаслива, одягнена, обута, відповідачка здійснює утримання дитини. Починаючи з березня свідок побачила дівчинку в травні і дитина була замкненою та не комунікабельною. Нещодавно побачивши дитину свідок відмітила, що тепер у дівчинки все чудово. Наскільки відомо свідку, відповідачка разом зі своєю дитиною проживають у квартирі подруги відповідачки в смт. Коцюбинське.

Представник третьої особи служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи без участі представника з проханням прийняти рішення в найкращих інтересах дитини.

Представник третьої особи служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи у відсутності представника служби у справах дітей та сім`ї, враховуючи висновок комісії.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та покази свідків, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.09.2010 року сторони у справі зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюбу (Т. 1, а.с. 12).

Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (Т. 1, а.с. 11).

Шлюб між сторонами у справі розірвано за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2019 року (Т. 1, а.с. 13-15).

Дитина ОСОБА_3 та позивач у справі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання особи від 11.04.2019 року (Т. 1, а.с. 19-20).

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в рівних долях (Т. 1, а.с. 16).

Позивачу на праві приватної власності належить також ј частина квартири АДРЕСА_10 (Т . 1 , а.с. 17-18).

За змістом акту про обстеження умов проживання №30 від 01.03.2019 року, складеного головним спеціалістом служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, обстеження проведене за заявою позивача та вказано, що умови проживання в кв. АДРЕСА_1 добрі, в тому числі створені умови для виховання та розвитку дитини (Т. 1, а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2018 року під №20461 було зареєстровано заяву/повідомлення про кримінальне правопорушення старшим інспектором СЮП Дніпровського УП (Т. 1, а.с. 22).

Згідно відповіді Дніпровського управління поліції від 11.04.2019 року адресованої позивачу, питання щодо побачень з малолітньою дитиною, визначення місця проживання дитини не відносяться до компетенції поліції (Т. 1, а.с. 23).

17.04.2019 року позивач повторно звернувся до начальника Дніпровського управління поліції з проханням встановити місце перебування його доньки та чи знаходиться вона у безпеці, поскільки 09.03.2019 року його дружина обманним шляхом забрала доньку і місце знаходження дитини заявнику не відоме (Т. 1, а.с. 24).

Згідно відповіді Дніпровського управління поліції від 11.05.2019 року адресованої позивачу, питання щодо побачень з малолітньою дитиною, визначення місця проживання дитини не відносяться до компетенції поліції (Т. 1, а.с. 25).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався зі скаргами на дії та бездіяльність ст. інспектора ювенальної юстиції Дніпровського УП в м. Києві Васечко Т.С. до заступника голови Національної поліції України - начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві, директора Державного бюро розслідувань, начальника Дніпровського управління поліції у м. Києві та Генерального прокурора України (Т. 1, а.с. 26-36).

10.04.2019 року позивач звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо вирішення спірного питання стосовно визначення місця проживання дитини (Т. 1, а.с. 37).

За змістом відповіді Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.04.2019 року, спеціалістами служби у справах дітей з відповідачкою було проведено профілактично-роз`яснювальну роботу щодо дотримання нею прав дитини та ознайомлено її про відповідальність передбачену законодавством України в разі порушення прав малолітньої. Відповідачка відмовилась повідомити адресу її проживання з дитиною, тому служба у справах дітей та сім`ї звернулась із листом до поліції, з метою встановлення фактичного місця проживання малолітньої дитини (Т. 1, а.с. 38).

23.05.2019 року Дніпровським УП зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, заяву під номером 35379 (Т. 1, а.с. 39).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працює на посаді головного інженера у ТДВ КЕМЗ «СТЕНД» з 02.11.2016 року, позитивно характеризується за місцем роботи, заробітна плата за період листопад 2018 - квітень 2019 рр. склала 34926,00 грн. (Т. 1, а.с. 40-42).

До своєї позовної заяви позивач додав копію виписки з історії хвороби дитини, у якій значиться, що дівчинка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 1, а.с. 43).

На підтвердження обставин влаштування позивачем своєї дитини до дошкільного навчального закладу, позивачем надано викопіювання з особистого кабінету порталу дошкільної освіти м. Києва, зі змісту якого вбачається, що дитина оформлена до ДНЗ №243 з 17.05.2019 року (Т. 1, а.с. 44-47).

Також в обґрунтування своїх позовних вимог та на підтвердження належного виконання позивачем своїх батьківських обов`язків, останній додав до позовної заяви викопіювання з особистого кабінету «Будинок іграшок», товарні чеки та квитки до Державного музею авіації ім. О.К. Антонова (Т. 1, а.с. 48-57, 170).

За змістом посадочних документів, позивач в період 10.07.2018-12.07.2018 року залізничним транспортом вивідував ст. Новоолексіївка (Т. 1, а.с. 58-59).

У відповідності до положень п. 3 ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ст.ст. 91-92 ЦПК України, суд не бере до уваги надані стороною позивача покази свідків у письмовому вигляді (Т. 1, а.с. 60-64), оскільки згідно вимог чинного цивільного процесуального законодавства, свідки допитуються судом безпосередньо в судовому засідання із попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання.

На підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, стороною відповідача надано суду копію акту обстеження умов проживання від 12.08.2019 року, затвердженого начальником служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, зі змісту якого вбачається, що обстеження поведено за адресою: АДРЕСА_2 . У акті вказано, що для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окреме дитяче ліжко, одяг відповідно до сезону, іграшки, дитячі книжки. Висновок: створені належні умови для повноцінного розвитку та виховання дитини (Т. 1, а.с. 104).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 04.09.2019 року задоволено скаргу адвоката в інтересах ОСОБА_2 та зобов`язано уповноважену особу Дніпровського УП вчинити дію, передбачену ст. 214 КПК України за заявою ОСОБА_2 , зареєстрованої за №58819 від 13.08.2019 року (Т. 1, а.с. 105).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець (Т. 1, а.с. 106-109).

За змістом викопіювання із трудової книжки відповідача, остання на підставі наказу №32-К від 08.04.2019 прийнята на роботу до Дошкільного навчального закладу №599 з 09.04.2019 року (Т. 1, а.с. 110).

Відповідно до характеристики на відповідача ОСОБА_2 , за підписом директора ДНЗ №599, відповідачка працює у закладі з 09.04.2019 року. В дошкільний заклад прийшла працювати задля дитини, щоб мати право позачергового зарахування. Мати піклувалася щоб дитина соціалізувалася з однолітками. За час зарекомендувала себе відповідальною, сумлінною, ініціативною та дисциплінованою працівницею; відкритою, доброзичливою, порядною та врівноваженою людиною. Не палить, не вживає алкогольних напоїв, уникає конфліктних ситуацій. В колективі користується повагою та авторитетом. Посадові обов`язки виконує сумлінно. Відповідально ставиться до виконання свого батьківського обов`язку щодо виховання, утримання та піклування за своєю донькою, яка відвідує ДНЗ №599 з 16.04.2019 року, ввічливо спілкується з вихователями, турботливо та ніжно відноситься до своєї дитини (Т. 1, а.с. 166).

Зі змісту характеристики на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підписом директора ДНЗ №599, вбачається, що дитина відвідує навчальний заклад з 16.04.2019 року. Адаптаційний період відбувається на середньому рівні. Мовлення дитини розвинуте відповідно віку. ОСОБА_3 завжди гарно вдягнена, має охайний вигляд, забезпечена всім необхідним для розвитку, дотримується санітарно-гігієнічних вимог. ОСОБА_3 - вихована, чуйна, доброзичлива, наполеглива та комунікабельна дитина. Взаємовідносини з дітьми в групі добрі, іде на контакт з однолітками та дорослими закладу. В колективі рухливі ігри грає з задоволенням. На заняттях з фізичної культури, музики та малювання зацікавлена та виконує завдання. Відвідує групові факультативні заняття з англійської мови. Навички розвитку та самообслуговування сформовані відповідно до віку дитини. Дитину до садочка приводить та забирає ОСОБА_2 , яка належно виконує свої материнськи обов`язки, дбає про доньку, створює умови для розвитку та навчання дитини. Мама є активним учасником життя групи. Виконує доручення, приймає участь у виставці дитячих малюнків, поробок, цікавиться життям дитини в садочку її досягненнями, активно цікавиться програмою за якою працює вікова група. Прислуховується до порад педагогів закладу. Стиль виховання ОСОБА_3 матір`ю - демократичний. Стосунки ОСОБА_3 з матір`ю дуже теплі та люблячі: мати турботливо та ніжно відноситься до дитини: ОСОБА_3 прихильна до матері, довіряє їй, з нетерпінням очікує зустрічі з нею. Не виявлено ознак жорсткого ставлення до дитини чи негативного впливу на її особистість (Т. 1, а.с. 165).

Відповідно до листа Дніпровського УП від 27.08.2019 року адресованого позивачу, ОСОБА_2 була опитана та пояснила, що на даний час має житло, яке відповідає умовам проживання з малолітньою донькою, дитина перебуває під її опікою та піклуванням, життю та здоров`ю дитини нічого не загрожує. ОСОБА_2 відмовилась надавати повну адресу проживання з власних міркувань та побоювання вчинення чергових конфліктів. Крім того, позивачу було роз`яснено положення СК України з приводу виниклих спірних питань (Т. 1, а.с. 123).

У липні 2019 року позивач звернувся до Президента України зі зверненням щодо забезпечення прав малолітньої дитини та рівності прав батьків щодо участі у житті та вихованні дитини (Т. 1, а.с. 124-127).

Своїм листом від 01.10.2019 року на адресу представника позивача Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області повідомила, що 09.08.2019 року до служби із письмовою заявою звернулась ОСОБА_2 щодо обстеження умов проживання її малолітньої доньки за адресою: АДРЕСА_2 . До заяви були долучені копії паспорту України, свідоцтва про народження дитини, договір безоплатного користування квартирою АДРЕСА_2 , укладеного між ТОВ «Аверс-сіті» і гр. ОСОБА_10 та заява гр. ОСОБА_10 щодо надання дозволу на безоплатне та безстрокове проживання в даній квартирі гр. ОСОБА_2 разом з малолітньою донькою ОСОБА_3 . Також повідомлено, що за результатами обстеження виявлено, що для виховання та розвитку дитини створені належні умови проживання (Т. 1, а.с. 172).

За змістом заяви ОСОБА_10 від 09.08.2019 року на ім`я начальника служби у справах дітей та сім`ї, ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_2 разом зі своєю донькою ОСОБА_3 , за усною домовленістю з його згоди, безкоштовно та безстроково мешкають в квартирі, оформленій на його ім`я за адресою: АДРЕСА_2 починаючи з 09.03.2019 року. Разом з ними у зазначеній квартирі фактично проживає ОСОБА_7 . ОСОБА_2 та її доньці ОСОБА_3 створені всі необхідні умови для комфортного проживання. До заяви додано копії паспортів ОСОБА_10 та ОСОБА_7 (Т. 1, а.с. 180-184).

Відповідно до положень п. 1.1. договору №1/8 безоплатного користування від 24.04.2012 року, укладеного між ТОВ «Аверс-Сіті» (забудовник) та ОСОБА_10 (користувач), за даним договором забудовник зобов`язується надати користувачу для безоплатного тимчасового користування (з правом постійного проживання) квартиру №8, площею 83,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , строком: з моменту укладення цього договору до факту оформлення/реєстрації/перереєстрації прав власності/свідоцтва на приміщення від забудовника до користувача. Факт передачі майна у безоплатне користування підтверджується атом приймання-передачі приміщення, що підписується сторонами (Т. 1, а.с. 185-188).

За змістом висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №163/4 від 16.10.2019 року, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Батьки розлучені. З 09.03.2019 року по теперішній час малолітня ОСОБА_3 проживає з матір`ю ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка займається її вихованням та утриманням, піклується про подальшу долю. Відповідно до характеристики ДНЗ №599 від 04.10.2019 року, ОСОБА_2 працює у ДНЗ №599 з 09.04.2019 року. В дошкільний заклад прийшла працювати, щоб мати право позачергового зарахування дитини. За час роботи зарекомендувала себе відповідальною, сумлінною, ініціативною, дисциплінованою працівницею. В колективі користується повагою та авторитетом. Посадові обов`язки виконує сумлінно. Батько малолітньої дитини, ОСОБА_1 , проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Останні півроку ОСОБА_1 не приймає участі в утриманні дитини, жодних грошових коштів на забезпечення елементарних умов життя для дитини не надає, участі у компенсації витрат, пов`язаних з утриманням житла, де проживає дитина (обов`язкові комунальні платежі), її розвитку (відвідування гуртків, дитячих заходів тощо), лікуванні та оздоровленні дитини не приймає, мотивуючи свою відмову від участі в будь-яких втратах на утримання спільної дитини наявністю невирішеного спору щодо визначення місця проживання дитини. На даний час справа щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 знаходиться в провадженні Дніпровського районного суду м. Києва. Відповідно до характеристики ДНЗ №599 від 04.10.2019 року, малолітня ОСОБА_3 відвідує дошкільний навчальний заклад з 16.04.2019 року, дитину до садочка приводить та забирає ОСОБА_2 , яка належно виконує свої материнські обов`язки, дбає про доньку, створює умови для розвитку та навчання дитини. Стосунки ОСОБА_3 з її матір`ю дуже теплі та люблячі: мати турботливо та ніжно відноситься до дитини. ОСОБА_3 прихильна до матері, довіряє їй, з нетерпінням очікує зустрічі з нею. Не виявлено ознак жорстокого ставлення до дитини чи негативного впливу на її особистість. Матір, ОСОБА_12 , уклала декларацію з лікарем Філії №2КНП «ЦПМСД №1» - ОСОБА_13 щодо медичного спостереження малолітньої ОСОБА_3 , що свідчить про належне ставлення матері до медичного догляду за дитиною. Обґрунтовуючи свій висновок орган опіки та піклування посилається на положення ст. 51 Конституції України, ч.ч. 3, 5 ст. 150, ч.ч. 2,4 ст. 155, ст. 180 СК України та зазначає, що питання доцільності чи недоцільності відібрання дитини від її матері та повернення дитини за її попереднім місцем проживання з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 04.10.2019 року в присутності обох батьків. На засіданні комісії були заслухані заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розглянуті матеріали, надані батьками дитини, ДНЗ №599, акт обстеження житлово-побутових умов проживання дитини, складений спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, наявність достатньої та переконливої документальної бази, що характеризує особистість матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку не виявлено. На підставі вищевикладеного, діючи в інтересах дитини, керуючись нормами Закону України «Про охорону дитинства», СК України, Конституції України, комісія рекомендувала надати висновок про недоцільність відібрання дитини від її матері та повернення дитини за попереднім місцем проживання з батьком. Висновок: орган опіки та піклування вважає за недоцільне відібрання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від її матері ОСОБА_12 та повернення дитини за її попереднім місцем проживання з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (Т . 1 , а.с. 191-194).

Позивач обґрунтовуючи недостовірність даних про те, що його дитина відвідує ДНЗ №599 з 16.04.2019 року надав суду викопіювання із інтернет-сайту ДНЗ №599 в якому зазначено дату зарахування ОСОБА_3 з 31.08.2019 року (Т. 1, а.с. 195-199).

Однак суд звертає увагу, що дане викопіювання стосується навчального року 2019-2020, а навчальний рік дійсно починається з 31 серпня, тож усі дітки на наступний навчальний рік зараховані з 31.08.2019 року. І тільки ті діти, які фактично оформлені до дитячого садочка пізніше вказаної дати значяться зарахованими фактичним числом (наприклад, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 - 04.09.2019 року.).

У жовтні 2019 року позивач звернувся до Уповноваженого Президента України з прав людини із заявою про грубе порушення прав дитини під час розгляду питання щодо надання висновку до суду у цивільній справі №755/9828/19 про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання (Т. 1, а.с. 200-203).

Своїм листом від 25.11.2019 року Київська обласна державна адміністрація повідомила позивача, що висновок комісії з питань захисту прав дитини щодо доцільності чи недоцільності відібрання дитини прийнято в межах повноважень та із дотриманням всіх вимог законодавства України, а надання правової оцінки висновку комісії є виключною прерогативою суду (Т. 1, а.с. 204-206).

Із заявою щодо грубого порушення прав дитини під час розгляду питання щодо надання висновку до суду у цивільній справі №755/9828/19 про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання, позивач у жовтні 2019 року звернувся також до Прем`єр-міністра України (Т. 1, а.с. 210-213).

Згідно інформації директора ДНЗ №599 від 31.01.2020 року, ОСОБА_2 , підсобний працівник по кухні, дійсно працювала в дошкільному навчальному закладі №599 з 09.04.2019 року (наказ №32-К від 08.04.2019 року) по 29.11.2019 року (наказ №139-К від 29.11.2019 року) (Т. 2, а.с. 36).

За час роботи у ДНЗ №599 відповідачці було нараховано заробітну плату у загальній сумі 40614,76 грн. (Т. 2, з.б.а.с. 36).

За змістом довідки №18 від 25.02.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована до ДНЗ №599 з 15.04.2019 року. Відвідувала з 15.04.2019 року по 31.08.2019 року І молодшу групу №7. З 01.09.2019 року по теперішній час дитина відвідує ІІ молодшу групу №9 (Т. 2, а.с. 47).

Директором ДНЗ №599 станом на 25.02.2020 року надано інформацію про час відвідування ОСОБА_3 ДНЗ №599 помісячно з якої вбачають дні відвідування дитиною дитячого садочка та пропуски у відвідуванні, і станом на 25.02.2020 року, останній раз дитина відвідувала дитячий садочок 07.02.2020 року (Т. 2, а.с. 48).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2020 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до директора ДНЗ №599 із заявою у якій просила зберегти за її донькою ОСОБА_3 місце у дитячому садочку на час її відсутності за сімейними обставинами з 10.02.2020 року (Т. 2, а.с. 51).

За даними директора ДНЗ №599, фактичне місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_2 (Т . 2 , а.с. 49).

Згідно довідки учня загальноосвітнього закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду від 02.04.2019 року, ОСОБА_3 здорова (Т. 2, а.с. 50).

Із матеріалів справи також вбачається здійснення позивачем сплати аліментів у сумі 3500,00 грн. за листопад 2019 року, 3500,00 грн. за жовтень 2019 року, 3500,00 грн. за січень 2020 року. 03.01.2020 року позивачем здійснено оплату на користь відповідача у розмірі 3500,00 грн. та 21.02.2020 року у розмірі 14000,00 грн., як сплата заборгованості по аліментах (Т. 2, а.с. 72-73).

За змістом договору користування транспортними засобами від 03.02.2020 року, позивач має в користуванні автомобіль, метою користування є підвіз людей з використанням платформи УБЕР (Т. 2, а.с. 74).

Згідно даних Комунального некомерційного підприємства «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» від 11.02.2020 року, за період часу з 09.03.2019 року по 07.02.2020 року до ОСОБА_3 , 2015 р.н., 27.08.2019 року за адресою: АДРЕСА_9 , був зареєстрований один виклик та здійснений один виїзд бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги за №1781. Попередній діагноз: гостра респіраторна вірусна інфекція, гіпертермія. Температура тіла 38,9, від транспортування дитини ОСОБА_2 відмовилась (Т. 2, а.с. 76-77).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2020 року позивач звернувся до органів поліції стосовно необхідності прийняття мір до його колишньої дружини ОСОБА_2 , яка не дає бачитись із спільною дитиною ОСОБА_3 (Т. 2, а.с. 79-80).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 СК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом позовних вимог предметом спору є саме відібрання дитини, будь-яких змін предмету позову за час розгляду справи позивачем не здійснювалось.

Крім того, за даними обох сторін, на даний час питання визначення місця проживання дитини вирішується в судовому порядку за окремим позовом поданим ОСОБА_1 .

За змістом ст. 7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Статтею 151 СК України передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Згідно ст.ст. 152, 153, 155 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст.ст. 160, 161 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В контексті наведених норм Сімейного Кодексу України суд зазначає, що у даному спорі не вирішується питання визначення способів участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною або визначенням місця проживання дитини, натомість предметом позову у даний справі є відібрання дитини.

При цьому, суд приймає до уваги повідомлені сторонами справи та підтверджені належними доказами обставини проживання, виховання та розвитку дитини, ставлення кожного з батьків до своєї дитини та матеріально-побутове забезпечення кожного з батьків, і не вбачає небезпеки для дитини, її життя, здоров`я та розвитку від жодного з батьків.

Поряд із цим, вирішуючи саме спір про відібрання дитини суд констатує, що відповідно до положень ст. 162 СК України, якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Обґрунтовуючи позовні вимоги сторона позивача посилається на норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» та вважає, що наявність місця реєстрації дитини в кв. АДРЕСА_1 є передбаченою ст. 162 СК України підставою на якій згідно із законом дитина проживала з батьком.

Однак, на переконання суду, така позиція сторони позивача є помилковою, рішення суду про визначення місця проживання дитини на час вирішення спору відсутнє, а відповідні вимоги про відібрання дитини є передчасними.

За змістом ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що місце проживання малолітньої дитини визначається за згодою обох батьків, а також може бути підтверджене висновком органу опіки та піклування або встановлюється за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено при розгляді, обопільної згоди батьків на проживання дитини з батьком немає, як відсутнє і відповідне рішення суду про визначення місця проживання дитини або висновок органу опіки та піклування про підтвердженням місця проживання малолітньої дитини за місцем проживання батька.

Довідка про реєстрацію місця проживання особи підтверджує лише факт реєстрації малолітнього за адресою місця реєстрації обох батьків. А за відсутності в матеріалах справи відомостей про визначення місця проживання малолітньої дитини з позивачем (рішення органу опіки та піклування або рішення суду), не можна стверджувати про те, що відповідач змінив попереднє місце проживання малолітньої дитини з батьком, з яким дитина проживала на підставі закону або рішення суду. Адже будь-яка особа може мати декілька місць проживання та не має обов`язку проживати лише за місцем своєї реєстрації, тому в даному випадку посилання сторони позивача на положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» є безпідставними.

Питання стосовно визначення способів участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною не є предметом даного спору і зазначене питання може бути вирішено органом опіки та піклування або судом за наявності бажанням одного з батьків та у разі чинення іншим із батьків перешкод у реалізації іншим таких батьківських прав.

Так само і питання визначення місця проживання дитини з одним із батьків за наявності спору вирішується органом опіки та піклування або судом, тож позивач не позбавлений права захисту своїх батьківських прав.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження тієї обставини, що місце проживання малолітньої дитини було визначено судом або органом опіки та піклування саме з ним. Спір про визначення місця проживання дитини не є предметом даного позову.

Враховуючи те, що до моменту звернення до суду з даним позовом місце проживання малолітньої дитини не було визначено разом з батьком на підставі закону або рішення суду, вимога позивача про відібрання дитини від матері та повернення за попереднім місцем проживання є передчасною та задоволенню не підлягає.

Підстав, передбачених ст. 170 СК України для відібрання дитини від матері та передачу її батьку судом не встановлено, дослідженими судом обставинами справи та наявними у ній доказами відповідних обставин належними, достатніми та достовірними доказами не підтверджено.

За змістом ст.ст. 133, 134 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З урахуванням наведених положень цивільного процесуального закону та наявних в матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача, понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., оскільки цей розмір підтверджується укладеним договором про надання правової допомоги, додатком до вказаного договору, попереднім розрахунком сум судових витрат, який також містить опис проведених робіт з надання правової допомоги, рахунком на сплату та чеком про дійсне здійснення відповідачем оплати за надання правової допомоги у сумі 3000,00 грн. Також приймаючи рішення про відшкодування відповідачу понесених судових витрат, суд в повній мірі дослідив всі обставини, передбачені ст.с 137, 141 ЦПК України та вважає, що розмір витрат на правову допомогу в сумі 3000,00 грн. пов`язаний з розглядом справи, є обґрунтованим та пропорційним враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, час витрачений для надання послуг та значення справи для відповідача.

Крім того, роз`яснюю учасникам справи, що відповідно до п. 3 Розділу 12 «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції продовжуються на строк дії такого карантину.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, 133, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 7, 19, 141, 150-155, 157, 160-162, 170 СК України, ст. 29 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області, про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживання - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язанні з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 24.04.2020 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Краківська, 20, код ЄДРПОУ 37397237);

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області (Київська область, м. Ірпінь, вул. Авіаконструктора Антонова, 4а).

Суддя -