Вирок № 88949407, 24.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3356/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Левко В.Б.,

секретар судового засідання Балагура Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100040000304 від 15 січня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого: 09 квітня 2002 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений 06 листопада 2003 рокувідповідно до вимог Закону України «Про амністію», 22 лютого 2005 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187, ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений 27 листопада 2009 року по відбуттю строку покарання, 26 квітня 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком, 08 грудня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки, 13 червня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнився 21 серпня 2019 року по відбуттю строку покарання, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Смоліної К.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в :

11 січня 2020 року о 02 год ОСОБА_1 , перебуваючи в парку за адресою: м. Київ, вул. Марганецька 22, розпивав спиртні напої разом з ОСОБА_2 . Там він побачив у потерпілого мобільний телефон і у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів з метою протиправного збагачення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 взяв із зовнішньої кишені куртки, яка належить ОСОБА_2 , банківську картку Приватбанк « НОМЕР_1 » та мобільний телефон марки «Samsung Galaxy G6» вартістю 5 199 грн. Впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 поклав вказані речі в кишеню своєї куртки та направився до банкомату. За допомогою мобільного додатку «Приват 24» одноразово здійснив транзакцію, а саме: 11 січня 2020 року о 04 год 09 хв у сумі 1 000 грн та 11 січня 2020 року о 04 год 15 хв у сумі 600 грн, біля магазину «Вишенька» із банкомату «Приватбанк», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 103/1.

Крім того, 11 січня 2020 року, приблизно о 04 год 34 хв, за тією ж адресою за допомогою мобільного додатку «Приват 24» здійснив зняття грошових коштів у сумі 2 000 грн, о 07 год 55 хв у сумі 2 000 грн, о 07 год 56 хв в сумі 2000 грн, а о 07 год 58 год у сумі 800 грн. В подальшому викраденим майном та грошима розпорядився на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_1 завдав ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 13 599 грн.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав показання, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення. Пояснив, що 11 січня 2020 року о 02 год він вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_2 у парку. Потім помітив у нього мобільний телефон марки «Samsung» та картку банківську. Коли потерпілий заснув він забрав у нього мобільний телефон та банківську карту з якої зняв гроші в сумі 2400 грн. Телефон потім продав невідомій особі. У вчиненому щиро каявся та просив суворо не карати. Цивільний позов визнає у повному обсязі.

Також в судовому засіданні надав показання потерпілий ОСОБА_2 , який пояснив, що 11 січня 2020 року о 02 год він вживав алкогольні напої разом з ОСОБА_1 у парку за адресою м. Київ, вул . Марганецька, 22. Під час вживання алкоголю заснув, а коли прокинувся, то виявив відсутність телефону, а потім і грошей з картки. Кримінальним правопорушенням йому завдана матеріальна шкода в розмірі 13 800 грн та моральна шкода в розмірі 50 000 грн, які просить стягнути на його користь з обвинуваченого. Оскільки він пропустив декілька робочих днів, на телефоні була особиста інформація та фото, які не можна відновити.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 щодо часу, місця, способу, виду і розміру шкоди, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв`язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у тому, що він своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК України.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, стан здоров"я - ВІЧ-інфекція, клінічна стадія ІV, туберкульоз легень, вірусний гепатит-С, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те що вказаний злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, думку державного обвинувача, особи винуватого, потерпілого та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити без змін.

При вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд встановив таке.

Згідно цивільного позову ОСОБА_2 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 13 800 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1ст. 1177 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що розмір матеріальних вимог цивільного позову потерпілого становить 13 800 грн 00 к., а матеріалами кримінального провадження розмір матеріальної шкоди підтверджується на суму 13 599 грн, тому суд вважає за необхідне позов задовольнити частково на підтверджену суму.

Щодо вимог цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, то слід зазначити таке.

Згідно цивільного позову ОСОБА_2 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на його користь моральну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в розмірі 50 000 грн 00 к.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України), право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.

З огляду на п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України та ст.1167 ЦК, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Суд, з`ясувавши, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі потерпілий оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, дійшов до висновку про законність таких вимог потерпілого ОСОБА_2 .

Моральна шкода полягає у тому, що у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення потерпілий отримав моральну шкоду, яка відобразилась у пропуску робочих днів та втраті особистої інформації з телефону.

Порушення прав потерпілого і зміна режиму життя має між собою причинний зв`язок.

Проте, розмір моральної шкоди, вказаний потерпілим - 50 000 грн 00 к., не є адекватним завданій моральній шкоді і не може бути засобом отримання доходу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про те, що грошова компенсація в розмірі 5 000 грн 00 к. відповідатиме засадам розумності і справедливості.

Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 11 лютого 2020 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 залишити без зміни.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: диск CD-R з копіями фото та відео записів з банкомату залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 13 599 грн 00 к. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн 00 к.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

С у д д я : В.Б. Левко