Рішення № 88949120, 15.04.2020, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7176/19

провадження № 2/753/3156/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2020 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лужецька О.Р.,

при секретарі - Осадчук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, ОСОБА_2 про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, ОСОБА_2 про скасування рішенняприватного нотаріуса КМНО Стрельченко О.В., про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31907971 від 18.10.2016 р., щодо квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Вимоги позовної заяви вмотивовано тим, що 19.03.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М., зареєстрований в реєстрі за №483, за умовами якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 27 300 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю позику, у порядку та строки визначеному договором, з остаточним поверненням до 19.03.2011 р.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Договором позики, 19.03.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя / Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М., зареєстровано за реєстровим № 485, відповідно до умов якого в іпотеку ОСОБА_3 було передано квартиру АДРЕСА_1 .

24.06.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір, яким до Договору позики від 19.03.2010 р. внесено зміни та доповнення, відповідно до яких ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 35 175 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю позику, у порядку та строки визначеному договором, з остаточним поверненням до 19.06.2012 р.

24.06.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення відповідних змін та доповнень до договору про задоволення вимог іпотекодержателя / Іпотечний договір.

На даний час, позивачу стало відомо, що право власності на вищезазначену квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя / Іпотечний договір та Договору відступлення права вимоги.

Позивач вважає, що перехід права власності на належну їй квартиру до ОСОБА_2 відбувся незаконно, що призвело до порушення її прав, які підлягають захисту у судовому порядку. Зазначає, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 була здійснена відповідачем без достатніх правових підстав, з порушенням норм Закону України «Про іпотеку», у відповідача 1 було відсутнє право здійснення реєстрації права власності за ОСОБА_2 без перевірки виконання умов правочину, з яким пов`язана можливість виникнення, переходу речового права. Крім того, відповідач 1 не мала права реєструвати право власності на предмет іпотеки за ОСОБА_2 , оскільки, не було дотримано порядку здійснення звернення стягнення на майно та реєстрації права власності передбаченого законодавством про іпотеку. Вказує, що позивачу не надходило жодних поштових або усних повідомлень про заміну кредитора. Реєстрація права власності на квартиру здійснена приватним нотаріусом без достатніх правових підстав, з порушенням норм законодавства України.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.04.2019 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено провести розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

20.01.2020 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

21.06.2019 року до суду від приватного нотаріуса КМНО Стрельченко О.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого вбачається, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час повного та всебічного дослідження поданих ОСОБА_2 письмових документів, пред`явлених ним як доказ виникнення у нього права звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку», нотаріусом було встановлено наступне: заявлені права і подані документи повністю відповідають вимогам законодавства; відсутні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: дотримано обов`язковість письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; перевірено наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав, на нерухоме майно або обтяження таких прав. Крім того, до моменту прийняття оскаржуваного рішення про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нерухомий об`єкт, нотаріусом було встановлено, що заявником було дотримано передбачений законодавством тридцятиденний термін, наданий боржникам задля виконання ними своїх порушених зобов`язань у добровільному порядку. Це, зокрема, підтверджується надісланою 05.08.2016 року власником боржнику та іпотекодавцю ОСОБА_1 та мешканцю нерухомого майна ОСОБА_4 письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за договором позики, з викладом їх стислого змісту та вимогою про їх виконання у тридцяти денний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання, а також з Вимогою про добровільне звільнення предмета іпотеки, яка була отримана боржником та іпотекодавцем ОСОБА_1 12.08.2016 р. особисто. Із розрахунку тридцяти календарних днів, кінцевий термін для добровільного виконання боржниками їхніх порушених зобов`язань сплив 11.09.2016 року. До моменту прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень, яке було прийнято нотаріусом 18.10.2016 року, боржники так і не виконали свої зобов`язання з повернення позичених коштів, а тому вказана письмова вимога ОСОБА_2 , разом у сукупності з іншими поданими письмовими документами, свідчить про виникнення у іпотекодержателя, тобто ОСОБА_2 , беззаперечного права на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в рахунок погашення заборгованості за відповідними договорами позики. Здійснивши аналіз поданих ОСОБА_2 письмових документів, нотаріус встановила, що заявником надано їй всі передбачені Законом № 1952-ІV та Порядком № 703 документи для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості і що у неї, як державного реєстратора, не було передбачених статтею 24 Закону № 1952-ІV підстав для відмови у державній реєстрації.

21.06.2019 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення позову.

В судове засідання, призначене на 15.04.2020 р. сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надали.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

19.03.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М., зареєстрований в реєстрі за №483, за умовами якого ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 27 300 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю позику, у порядку та строки визначеному договором, з остаточним поверненням до 19.03.2011 р.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Договором позики, 19.03.2010 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя / Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М., зареєстровано за реєстровим № 485, відповідно до умов якого в іпотеку ОСОБА_3 було передано квартиру АДРЕСА_1 .

24.06.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір, яким до Договору позики від 19.03.2010 р. внесено зміни та доповнення, відповідно до яких ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 35 175 дол. США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцю позику, у порядку та строки визначеному договором, з остаточним поверненням до 19.06.2012 р.

24.06.2011 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення відповідних змін та доповнень до договору про задоволення вимог іпотекодержателя / Іпотечний договір.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

27.05.2016 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором (Договором про задоволення вимог іпотекодержателя), посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М.

При цьому, абз. 3 п. 1 вказаного Договору відступлення права вимоги, передбачено, що цей договір укладається з одночасним набуттям новим іпотекодержателем ОСОБА_2 , права вимагати від боржника належного виконання на його користь всіх без винятку зобов`язань, передбачених договором основного зобов`язання в сумі, обсягах та з урахуванням фактів, встановлених цим договором основного зобов`язання та рішенням відповідного суду, що набрало законної сили. Новий іпотекодержатель набуває право вимоги до боржника про сплату на його користь процентів за користування позикою, а також штрафів, пені, неустойки та інших платежів, передбачених законом у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржником своїх зобов`язань, навіть якщо вони прямо не згадані в договорі відступлення права вимоги або в договорі основного зобов`язання, але передбачені цивільним законодавством та звичаями ділового обороту.

В п. 5 вказаного договору вказано, що за даним договором до нового іпотекодержателя переходять всі права та обов`язки первісного іпотекодержателя за Іпотечним договором в обсязі і на мовах, що існували на момент переходу цих прав. З моменту укладення даного договору новий іпотекодержатель вважається стороною іпотечного договору, а первісний іпотекодержатель втрачає всі права за Іпотечним договором.

На виконання п. 7 вказаного Договору, 01.06.2016 року ОСОБА_3 як первісний кредитор засобами поштового зв`язку надіслав на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_4 повідомлення про відступлення прав вимоги за договором позики та Іпотечним договором.(а.с.169)

Направлені повідомлення були повернуті відправникові з довідкою на поштових конвертах «за закінченням встановленого строку зберігання». (а.с.171)

Отже, можна стверджувати, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 були належним чином повідомлені про відступлення первісним кредитором ОСОБА_3 права вимоги новому кредитору - відповідачу ОСОБА_2

05.08.2016 року ОСОБА_2 як новий кредитор направив боржнику ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за договором позики з вимогою про виконання зобов`язань у тридцяти денний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання, а також з вимогою про добровільне виселення з майна, що є предметом іпотеки. (а.с.172)

Рекомендований лист з вимогою був отриманий боржником особисто 12.08.2016 року, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було повернуто на адресу відправника - ОСОБА_2 (а.с.177)

Отже, можна вважати, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 належним чином були повідомлені новим кредитором про порушення боржником умов договору та обов`язку повернути йому позичені кошти, однак кошти у тридцятиденний строк не були повернуті, а іпотечне майно не звільнено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з усуненням перешкод у користуванні власністю ОСОБА_2 вимушений був звертатись з відповідним позовом до суду.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18.02.2018 р. усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні його власністю шляхом виселення ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 та інших мешканців квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення, звільнення квартири від їх речей та майна. Крім того, даним рішенням ухвалено вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.197-198)

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вбачається, що з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 27.05.2016 року саме до відповідача ОСОБА_2 перейшли права вимоги за Договором позики та Іпотечним договором від 19.03.2010 року.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-ІV (надалі - Закон №1952-ІV).

Нотаріус це спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат»).

Зі змісту Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вбачається, що нотаріус виконує функції державного реєстратора виключно у випадках, коли він при цьому вчинює нотаріальну дію з нерухомим майном і проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої нотаріальної дії.

Відповідно до статті 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до частини п`ятої статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв. Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

За приписами пункту 2 частини першої статті 9 Закону у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 10 Закону встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Статтею 15 Закону визначено порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження. Згідно пункту 67 Порядку №868, для проведення державної реєстрації відступлення прав за іпотечним договором заявник також подає укладений в установленому законом порядку договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно ч. 5 ст. 24 Закону, відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до нотаріуса із відповідною заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ОСОБА_2 подав наступні письмові документи, а саме: договір позики від 19.03.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М. за реєстровим № 483; Договір, про внесення змін та доповнення від 24.06.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М; Договір про задоволення вимог іпотекодержателя / Іпотечний договір від 19.03.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М.; Договір про внесення відповідних змін та доповнень до договору про задоволення вимог іпотекодержателя / Іпотечний договір від 24.06.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М.; справа по вказаній квартирі; технічний паспорт на дану квартиру; договір про відступлення права вимоги за Іпотечним договором від 27.05.2016 р., посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М.; інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27.05.2016 р. №60098619; звіт від 20.09.2016 р. про незалежну оцінку квартири; повідомлення ОСОБА_3 від 01.06.2016 р. про відступлення прав вимоги за договором позики та Іпотечним договором з чотирма поштовими конвертами повернутими відправнику за закінченням терміну зберігання; вимога ОСОБА_2 від 05.08.2016 р. по ст.35 Закону України «Про іпотеку» з рекомендованим повідомленням про вручення та трьома поштовими конвертами повернутими відправнику за закінченням терміну зберігання.

Із розрахунку тридцяти календарних днів, кінцевий термін для добровільного виконання боржниками їхніх порушених зобов`язань сплив 11.09.2016 року. До моменту прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав їх обтяжень, яке було прийнято нотаріусом 18.10.2016 року, боржник так і не виконала свої зобов`язання з повернення позичених коштів, а тому вказана письмова вимога ОСОБА_2 , разом у сукупності з іншими поданими письмовими документами, свідчить про виникнення у іпотекодержателя, ОСОБА_2 , беззаперечного права на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в рахунок погашення заборгованості за відповідними договорами позики.

Отже, приватний нотаріус КМНО Стрельченко О.В. здійснивши аналіз поданих ОСОБА_2 письмових документів, встановила, що заявником надано їй всі передбачені чинним Законодавством документи для здійснення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості і що у неї, як державного реєстратора, не було передбачених статтею 24 Закону № 1952-ІV підстав для відмови у державній реєстрації.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до частини 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 354, 355 ЦПК України, Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про іпотеку», «Про нотаріат», суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, ОСОБА_2 про скасування рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА