Ухвала суду № 88948497, 27.03.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

№ провадження 2/646/1328/2020

Справа № 646/1911/20

У Х В А Л А

27.03.2020 м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Єжов В.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Другого приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Державне підприємство «СЕТАМ» Міністерства Юстиції України, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малахова Ганна Іванівна, про встановлення факту, визнання права власності та визнання електронних торгів недійсними.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходиться вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою судді від 27.03.2020 відкрито провадження по даній цивільній справі.

Як вбачається з позовної заяви предметом спору є нерухоме майно а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №1-6 в літ. «А-1» загальною площею 111,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Одночасно із позовною заявою позивачем через канцелярію суду подано заяву про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема пп.1, 2, 7 зазначеної статті встановлені таки види забезпечення позову як накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, заборона вчиняти певні дії, а також передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Згідно роз`яснень, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням цих заходів.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідальності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до положень пп.1 та 7 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі шляхом накладення арешту на майно та/або передання речі, яка є предметом спору, на зберігання.

Згідно статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Проаналізувавши фактичні обставини по справі, характер спірних правовідносин, оцінивши надані докази, суддя дійшов висновку, що клопотання позивача про забезпечення позову до винесення рішення по справі є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 151, 152 і 153 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити позов шляхом заборони відчуження нежитлових приміщень 1-го поверху №1-6 в літ. «А-1» загальною площею 111,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала про забезпечення позову набирає чинності з моменту її підписання суддею, строк пред`явлення до примусового виконання ухвали становить три роки та обчислюється з наступного дня після її прийняття.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її складання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суддя В.А. Єжов