Вирок № 88945777, 27.04.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2045/20

Провадження №1-кп/639/322/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Кіся Д.П., за участю секретаря - Крбеян К.О., учасників кримінального провадження: прокурора - Богатирьова Д.К., обвинуваченого - ОСОБА_1 , захисника - Мельника І.В., потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/2045/20 (в ЄРДР №12020220500000122 від 22.01.2020 року) за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, неодруженого, не працюючого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-20 січня 2015 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 850 грн. штрафу;

-29 серпня 2016 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі та штрафу у розмірі 850,00 грн.;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у ніч з 04 на 05 січня 2020 року, більш точний час встановити не виявилось за можливе, перебуваючи в житловому будинку АДРЕСА_2 , в якому мешкають його батько ОСОБА_2 та мачуха ОСОБА_3 , 1963 року народження.

Саме в той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна, належного його мачусі ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи у залі зазначеного будинку, спочатку відшукав у шафі прикраси із золота, а саме: золото зубне, підвіску та брухт, а потім, оцінивши ситуацію, що склалася, використовуючи ту обставину, що за його діями ніхто не спостерігав, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого злочинного задуму, та, передбачаючи його наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди особі похилого віку, ОСОБА_3 , 1963 року народження, безперешкодно, шляхом вільного доступу, таємно заволодів зазначеними прикрасами та брухтом із золота, сховавши їх у кишені своїх штанів.

Таким чином ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на таємне заволодіння чужим майном, а саме золотом: зубним 850 проби, вагою 1,110 грама, вартістю 1064 грн. 42 коп., підвіскою 583 проби, вагою 1,530 грама, вартістю 1006 грн. 31 коп. та брухтом 585 проби, вагою 1,120 грама, вартістю 739 грн. 16 коп.

Після цього, ОСОБА_1 , звернувши на свою користь викрадене майно, з місця скоєння злочину зник та розпорядився ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 2809 грн.89 коп., що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № 4138 від 18.02.2020.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1 , передбачена ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 у ніч з 12 на 13 січня 2020 року, більш точний час встановити не виявилось за можливе, перебуваючи в житловому будинку АДРЕСА_2 , в якому мешкають його батько ОСОБА_2 та мачуха ОСОБА_3 .

Саме в той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна, належного його батьку ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи в залі зазначеного будинку, спочатку відшукав у шафі саморобний альбом, в середині якого знаходилась колекція монет, належна його батьку ОСОБА_2 , а потім, оцінивши ситуацію, що склалася, використовуючи ту обставину, що за його діями ніхто не спостерігав, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер свого злочинного задуму, та, передбачаючи його наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому, безперешкодно, шляхом вільного доступу, таємно заволодів зазначеними монетами у кількості 5 штук, сховавши їх у поліетиленовий пакет.

Таким чином ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї злочинної мети, спрямованої на таємне заволодіння чужим майном, а саме: монетою РСФРР номіналом 50 коп., 1922 року, монетою СРСР «Один полтинник», 1924 року, та трьома дрібними монетами доби М.Ф. Романова номіналом «копейка», які не належать до культурних цінностей, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, загальною вартістю 300 грн.

Після цього, ОСОБА_1 , звернувши на свою користь викрадені монети, приблизно о 07 годині ранку 13 січня 2020 року з місця скоєння злочину зник та розпорядився ними в подальшому на власний розсуд.

В результаті протиправного діяння ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 300 грн., що підтверджено висновком судово-мистецтвознавчої експертизи №4131/5025-5028 від 27.02.2020.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1 , передбачена ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив, що скоїв його при вищезазначених обставинах, він не оспорював фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, а також висновки експертиз. Зокрема, ОСОБА_1 показав, що в ніч з 04 на 05 січня 2020 року знаходився в житловому будинку АДРЕСА_2 , де мешкають його батько ОСОБА_2 та дружина батька ОСОБА_3 , та вирішив здійснити крадіжку виробів із золота, які він знайшов в однієї із кімнати будинку. Коли він брав вказані вироби, його ніхто не бачив. Батькові та мачусі він нічого не сказав. В подальшому вказані вироби він здав до ломбарду, а одержані кошти витратив на власні потреби. За аналогічних обставин у ніч з 12 на 13 січня 2020 року він викрав колекцію монет, належну його батькові ОСОБА_2 , яка знаходилась у тому ж будинку в шафі однієї з кімнат, яку також здав до ломбарду, а одержані гроші витратив на власні потреби. Свої дії ОСОБА_1 піддав критичній оцінці та висловив жаль щодо скоєного

Потерпілий ОСОБА_2 показав, що після звільнення з місць позбавлення волі його син ОСОБА_1 почав проживати разом з ним та його дружиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . На початку січня він виявив зникнення виробів з золота, належних ОСОБА_3 , які знаходились в шафі у вказаному будинку. Вони з дружиною зрозуміли, що вказані вироби взяв його син ОСОБА_1 , а тому він звернувся до сина з вимогою щоб той повернув їх. Проте, ОСОБА_1 в обумовлені строки вироби не повернув, хоча визнав, що взяв їх саме він. Більш того, через деякий час вони також виявили зникнення належної йому колекції монет, та після цього звернулись до правоохоронних органів з заявою про злочин.

Аналогічні показання надала потерпіла ОСОБА_3 .

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор, захисник та потерпілі.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, а також, що він не оспорює фактичні обставини скоєного ним кримінального правопорушення, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілих, дослідженням доказів, що характеризують особу ОСОБА_1 , а також матеріалів кримінального провадження щодо наявних процесуальних витрат та речових доказів.

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України), є доведеною. Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, не працює, дітей на утриманні не має, має місце проживання, раніше судимий, за місцем реєстрації характеризується посередньо.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , не встановлено.

При цьому суд відзначає, що саме лише визнання вини обвинуваченим не свідчить про його щире каяття, за умов, що ним не вжито жодних заходів щодо відшкодування потерпілим спричиненої шкоди, хоча він не був позбавлений такої можливості, враховуючи, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до нього був застосований лише 31.03.2020 року.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , передбаченою п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку, якою є ОСОБА_3 .

Призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є умисним корисливим злочином середньої тяжкості; відношення обвинуваченого до скоєного злочину; кількість епізодів злочинної діяльності - два; його конкретні обставини; стадію вчиненого злочину; особу винного, який раніше судимий за вчинення також аналогічних корисливих злочинів; обставину, яка обтяжує покарання, та вважає, що виправлення обвинуваченого, попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому є неможливе без реального відбування покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, яке буде достатнім та необхідним.

Строки давності виконання вироку Московського районного суду м. Харкова від 29.08.2016 року, передбачені ст. 80 КК України, в частині покарання у виді 850,00 грн. штрафу сплинули, а тому при призначенні остаточного покарання воно не враховується.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.02.2020р., відповідно до вимог ч. 4 ст. 174, абз. 12 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України.

Крім того, враховуючи наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не зникли, з метою забезпечення виконання вироку, а також, з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не знаходить підстав для звільнення ОСОБА_1 з-під варти відповідно до ч. 2 ст. 377 КПК України, а тому до набрання ним законної сили йому необхідно залишити без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місців обмеження волі.

Початок строку відбування ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі рахувати з моменту прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

Відповідно до ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання у виді обмеження волі строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) у період з 31.03.2020 року, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення (тримання під вартою) дорівнює два дні обмеження волі.

Після набрання вироком законної сили речові докази по кримінальному провадженню:

-монету «50 копеек 1922 пролетарии всех стран соединяйтесь РСФСР, чистого серебра...2... 10,5 долей», монету «1924 пролетарии всех стран соединяйтесь один плотник...чистого серебра...9 грам (23.10,5 д.)», три монети з нерозбірливим зображенням, - повернути власнику ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 34-35, 50);

- чек «ПТ «Донкредит» Ломбардне відділення №037 Харківська обл., м. Харків, площа Повстання 3, ІД 30416462 ОСОБА_5 Брухт дорогоцінних металів серебро 800.2 5,43 г./ 25,43г. 13.01.2020 17:09», - зберігати в матеріалах кримінального провадження (т. 2 а.с. 34-35, 50).

Процесуальні витрати в сумі 7027,92 грн. (сім тисяч двадцять сім грн.92 коп.) на залучення експертів стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (т. 2 а.с. 45, 71)

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.02.2020 року (справа №639/824/20, провадження №1-кс/639/368/20). (т. 2 а.с. 39-41)

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишити раніше обраний - у вигляді тримання під вартою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та не пізніше наступного дня направити потерпілим.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Д.П. Кісь