Рішення № 88943278, 23.04.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 192/898/19

Провадження №2-а/201/55/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Наумова О.С., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

15.09.2019р. (згідно зі штампом на поштовому конверті - а.с. 57) ОСОБА_1 звернувся до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення (а.с. 1-3).

Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської Стрельникова О.О. від 21.12.2019р. справу передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, яка надійшла до суду 15.01.2020р. (а.с. 15-17).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 16.01.2020р. відкрито провадження у справі і ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст.ст. 257, 268, 286 КАС України (а.с. 20-21).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Капарол Дніпро», за результатами якої складений акт перевірки від 26.03.2019р. №15826/04-36-14-33811506 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Капарол Дніпро» (ЄДРПОУ 33811506) податкового законодавства за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р., валютного - за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р.

В Акті були зроблені висновки про порушення ТОВ «Капарол Дніпро» п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: занижено єдиний внесок в сумі 4 388,3 грн. Ці ж порушення були відображені у протоколі про адміністративне правопорушення № 133/13-06 від 18.04.2019р. у відношенні позивача - генерального директора ТОВ «Капарол Дніпро», ОСОБА_2 . Як указано у протоколі, підприємством у 2018 році не нараховано, не утримано та не перераховано бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із додаткового блага, наданого фізичній особі, яка є працівником підприємства в сумі 4 388,3 грн., чим порушено п. 1 ч. 2 cт. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ч. 1, ч. 4 cт. 165-1 КУпАП.

На підставі протоколу посадовою особою ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесена постанова № 37/13-06 від 26.04.2019р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 165-1 КУпАП у вигляді штрафу.

Звернув увагу на те, що у протоколі йдеться про порушення ч. 1, ч. 4 ст. 165-1 КУпАП, а у постанові позивача притягнуто до адміністративної відповідали за ч. 1, ч. 3 ст. 165-1 КУпАП, що є порушенням п. 2 Розділу II Порядку притягнення до адміністративної відповідальності органами доходів і зборів визначений Інструкцією з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016р.

Позивач не погодився із підставами притягнення до адміністративної відповідальності, вважав, що в його діях відсутній склад правопорушень, адже акт перевірки не є достатнім і належним доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки ПК України передбачена можливість судового оскарження рішень ДФС України, винесених на підставі такого акту в порядку адміністративного судочинства України. Зазначив, що ТОВ «Капарол Дніпро» оскаржено прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, ухвалою суду відкрите провадження.

На підставі вищевикладеного, просив поновити йому строк на оскарження постанови, визнати протиправною і скасувати постанову ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.04.2019р. № 133/13-06 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На адресу відповідача судом надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій був встановлений п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву, а також копія позовної заяви і доданих до неї документів, які ним отримані 04.02.2020р. (а.с. 73).

У зв`язку із тим, що від відповідача тривалий час не надходив відзив на позов, судом повторно була направлена ухвала про відкриття провадження у справі, і було встановлено двотактово десятиденний строк для подання відзиву (а.с. 77).

20.02.2020р. від представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Юрасової Ю.А. (діє на підставі довіреності від 11.01.2020р. - а.с. 75) надійшло клопотання про заміну відповідача - ГУ ДФС у Дніпропетровській області - на ГУ ДПС у Дніпропетровській області (а.с. 74).

Оскільки згідно із Положенням про головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, затвердженого Наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019р. № 14, Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області у відповідних сферах діяльності, у відповідності до ч. 1 ст. 52 КАС України (з урахуванням розгляду справи у спрощеному (письмовому) провадженні) вважаю за необхідне замінити відповідача по справі з ГУ ДФС у Дніпропетровській області - на ГУ ДПС у Дніпропетровській області, у зв`язку із чим розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до належного відповідача - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, для якого усі дії учинені до його вступу - є обов`язковими.

У в`язку із цим, а також на виконання вимог ст. ч. 1 ст. 261 КАС України, від відповідача - ГУ ДПС у Дніпропетровській області в особі представника - Юрасової Ю.А. 16.04.2020р. до суду надійшов відзив (а.с. 79-81), в якому він не погодився із доводами позивача про безпідставність притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Капарол Дніпро» від 26.03.2019р. № 15826/04-36-14-02/33811506 складений протокол про адміністративне правопорушення від 18.04.2019р. №133/13-06 відносно директора ТОВ «Капарол Дніпро» ОСОБА_1 , яким установлено вчинення правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 165-1 КУпАП, яке полягає у порушенні п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо заниження єдиного внеску в сумі 4 388,3 грн. Підприємством у 2018 році не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із додаткового блага наданого фізичній особі, яка є працівником підприємства у сумі 4 388,3 грн.

26.04.2019р. за результатами розгляду протоколу та доданих до нього матеріалів справи про адміністративні правопорушення, акта перевірки ТОВ «Капарол Дніпро» від 26.03.2019р., ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 37/13-06, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 680 грн. Саме в акті перевірки зазначаються конкретні обставини й документи, на підставі яких посадовою особою складався протокол та постанова про накладання адміністративного стягнення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення винесена з урахуванням вимог ст. 234-2, ч. 2 ст. 255 КУпАП, з урахуванням вимог Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016р. № 566.

Також зауважив, що позивач пропустив десятиденний строк на оскарження постанови від 26.04.2019р., подавши позов 15.05.2019р.

На підставі вищевикладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач 23.04.2020р. на ел.адресу суду надав відповідь на відзив (а.с. 84-86), у якій з доводами відповідача не погодився, наполягав на задоволенні позову, додатково повідомивши, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019р. по справі № 160/3615/19 задоволений позов ТОВ «Капарол Дніпро» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019р. №0011491402, від 12.04.2019р. №0011501402, від 12.04.2019р. №0011451406. а також податкову вимогу від 09.04.2019р. №Ю-0011201306, рішення від 09.04.2019р. №0011191306 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Категорія адміністративного позову підпадає під правила розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 12, ст.ст. 257, 286 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що адміністративний позов слід задовольнити з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи про адміністративне правопорушення, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Капарол Дніпро» (код ЄДРПОУ 33811506) податкового законодавства за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р.у, валютного - за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016р. по 30.09.2018р..

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складений Акт перевірки № 15826/04-36-14-33811506 від 26.03.2019р. (далі - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення, зокрема: п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, а саме: занижено єдиний внесок в сумі 4 388,3 грн.

За результатами цієї перевірки 18.04.2019р. складений протокол про адміністративне правопорушення від 18.04.2019п. №133/13-06 відносно директора ТОВ «Капарол Дніпро» ОСОБА_1 , яким установлено вчинення правопорушення ч.ч. 1, 4 ст. 165-1 КУпАП, що полягає у порушенні п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо заниження єдиного внеску в сумі 4 388,3 грн. Підприємством у 2018 році не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із додаткового блага наданого фізичній особі, яка є працівником підприємства у сумі 4 388,3 грн. (а.с. 4).

Як видно з протоколу, він складений посадовою особою - головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів фізичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області Кузьміним Р.Б. - без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - директора ТОВ «Капарол Дніпро» ОСОБА_1

26.04.2019р. за результатами розгляду протоколу та доданих до нього матеріалів справи про адміністративні правопорушення, витягу з акта перевірки ТОВ «Капарол Дніпро» від 26.03.2019р., заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Сікіріною І.В. винесено постанову № 37/13-06 про накладення адміністративного стягнення, якою притягнуто директора ТОВ «Капарол Дніпро» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 3 ст. 165-1 КУпАП - у вигляді накладення штрафу у сумі 680 грн. - за порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо заниження єдиного внеску в сумі 4 388,3 грн. (а.с. 5).

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративні правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновків експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 280 вказаного Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясовувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, а в подальшому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесені з урахуванням складеного акту про результати документальної планової виїзної перевірки підприємства, яке очолює позивач, викладені в якому висновки щодо допущених вимог податкового законодавства податковим органом були покладені в основу доведеності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 165-1 КУпАП.

Між тим, акт перевірки тільки фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства, та не є остаточним документом, що зобов`язує до вчинення будь-яких дій, і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків. Акт перевірки це документ, в якому викладені певні обставини так, як їх бачить посадова особа податкового органу, що проводить перевірку, та не тягне за собою жодних наслідків без прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 86.7. ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до положень ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Крім того, положеннями п. 56.18 ст. 56 ПК України, надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржуються, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як установлено, ТОВ «Капарол Дніпро» звернулося до окружного адміністративного суду із вимогами щодо скасування податкових повідомлень-рішень, рішень й вимог податкового органу, прийнятих за результатами перевірки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019р. по справі № 160/3615/19 задоволений позов ТОВ «Капарол Дніпро» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 12.04.2019р. №0011491402, від 12.04.2019р. №0011501402, від 12.04.2019р. №0011451406. а також податкову вимогу від 09.04.2019р. №Ю-0011201306, рішення від 09.04.2019р. №0011191306 Головного управління ДФС у Дніпропетровській області )а.с. 89-97).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019р. відмовлено ГУ ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019р. у справі №160/3615/19 повернуто ГУ ДФС у Дніпропетровській області (а.с. 87-88).

Отже, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019р. по справі № 160/3615/19 набрало законної сили 28.11.2019р.

Як установлено окружним адміністративним судом у цій справі, на підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області ТОВ «Капарол Дніпро» виставлено вимогу про сплату недоїмки від 09.04.2019 року №Ю- 0011201306, яким встановлено заборгованість зі сплати недоїмки у сумі 4 388,30 грн. та винесено рішення від 09.04.2019р. № 0011191306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2 194,15 грн.

Надаючи правову оцінку в частині позовних вимог відносно визнання протиправним та скасування рішення від 09.04.2019р. № 0011201306 та рішення від 09.04.2019р. № 0011191306, окружний суд зазначив таке.

Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) врегульовано умови та порядок нарахування і сплати єдиного внеску.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 Закон № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичний осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання) послуг за цивільно-правовими договорами.

Статтею 9 Закону № 2464-VI врегульовано порядок обчислення єдиного внеску.

Так, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті, передбачених абзацами другим - четвертим частини п`ятої цієї статті), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Окружним судом було встановлено, що позивачем (ТОВ «Капарол Дніпро») були оформлені авансові звіти: № 42 від 21.05.2018 року; № 37 від 05.05.2018 року; № 64 від 20.07.2018 року; № 72 від 22.08.2018 року; № 71 від 22.08.2018 року.

Відносно авансового звіту № 42 від 21.05.2018 року на суму 4 566,50 грн., то останній було надано на підтвердження витрат, пов`язаних з витратами на харчування співробітників ТОВ «Капарол Дніпро», які приймали участь у спортивному заході, а саме: «Interpipe Dnipro Half Marathon», який відбувся 20.05.2018 року.

В зазначеному марафоні прийняли участь: ОСОБА_3 - інженер-лаборант; ОСОБА_4 - лаборант; ОСОБА_5 інженер з охорони праці та навколишнього природного середовища; ОСОБА_6 - директор; ОСОБА_7 - серкретар перекладач; ОСОБА_8 - головний технолог.

На підтвердження участі зазначених осіб у спортивному заході надано: платіжні доручення, спільне фото, фіскальний чек та реєстраційні документи закладу, де відбувалось харчування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010р. № 1170 затверджено перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Так, зокрема, п. 4 розділу ІІ Постанови № 1170 визначено витрати на харчування учасників спортивних заходів, у тому числі суддів, на час перебування на спортивних змаганнях та навчально-тренувальних зборах у межах установлених норм.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати по авансову звіту № 42 від 21.05.2018 року на суму 4 566,50 грн., що було надано на підтвердження витрат, пов`язаних з витратами, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців та на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Що стосується авансових звітів № 37 від 05.05.2018 року; № 64 від 20.07.2018 року; № 72 від 22.08.2018 року; № 71 від 22.08.2018 року, то вони надані на підтвердження представницьких витрат про що свідчать: фіскальні чеки, реєстраційні документи закладів, де відбувалось харчування, накази про проведення представницьких заходів та кошториси.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI визначено, що базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

В свою чергу нормативним документом, який визначає складові фонду оплати праці при нарахуванні єдиного внеску до Пенсійного фонду є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 5).

Пункт 2.3 Інструкції № 5 закріплює вичерпний перелік інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які є складовими фонду оплати праці і, відповідно на які, нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Компенсація представницьких виплат не входить до вичерпного переліку пункту 2.3 Інструкції № 5, не містить серед заохочувальних та компенсаційних виплат представницькі виплати, а отже зазначені витрати не визначені Інструкцією № 5 як складові фонду оплати праці.

Таким чином, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на виплати, пов`язані з компенсацією представницьких витрат, не нараховується та не утримується.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність та необґрунтованість винесеного рішення від 09.04.2019р. № 0011201306 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.04.2019 року № 0011191306.

Отже, у даному випадку, висновки, викладені в акті податкової перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Ці висновки не є обов`язковими ні для платника податків, ні для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки на момент розгляду даної справи, податкові зобов`язання, нараховані контролюючим органом визнані такими, що не відповідають закону, з чого слідує, що податкові зобов`язання не є неузгодженими (тобто - обов`язковими до сплати), відтак, факт допущення порушень ведення обліку не можна вважати встановленим, а відповідні твердження податкового органу, які відображають лише позицію однієї із сторін спору, не можуть бути підставою для висновку про наявність в діях платника податків вини у порушенні встановленого порядку нарахування, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у формі умислу або необережності і, відповідно, не може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Частина 1 ст. 165-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частина 3 ст. 165-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несплату або несвоєчасну сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 4 ст. 165-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судовим розглядом встановлено, що в оскаржуваній постанові зазначено підставами притягнення позивача до адміністративної відповідальності ч.ч. 1, 3 ст. 165-1 КУпАП, тоді як у протоколі його дії кваліфіковані як порушення ч.ч. 1, 4 ст. 165-1 КУпАП. При цьому кваліфікація дій за двома частинами одночасно (різними правовими нормами КУпАП) свідчить про відсутність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення, чого вимагає ст. 256 КУпАП.

Згідно з ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, при цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена відповідачем без достатніх на те підстав, а тому вважає адміністративний позов обґрунтованим.

Щодо дотримання строків, визначених статтею 289 КУпАП, то, як видно з матеріалів справи, позивач просив поновити пропущений строк на звернення до суду щодо оскарження постанови ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 26.04.2019р. №37/13-06, оскільки протокол було розглянуто без його участі, а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, яка була надіслана поштою адресу ТОВ «Капарол Дніпро», отримана підприємством лише 14.05.2019р., що підтверджується відбитком на конверті (а.с. 52).

Згідно ч. 1, 2 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також обставини, якими позивач обґрунтовує поважність причини пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, які визнаються поважними, суд вважає за можливе поновити позивачеві пропущений процесуальний строк для звернення з позовною заявою.

На підставі ст. 139 КАС України, враховуючи результат розгляду справи, а також враховуючи Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015р. № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VI «Про судовий збір» щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, приходжу до висновку, що судові витрати по справі відносяться на рахунок держави і стягненню не підлягають.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 14-2, 121, 122, 245 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 72-79, 139, 243, 255, 257, 268, 286 КАС України, суддя,

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанов Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 26 квітня 2019 року.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області Сікіріної Ірини Валеріївни від 26 квітня 2019 року № 37/13-06, винесену по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частинами 1, 3 ст. 165-1 КУпАП.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частинами 1, 3 ст. 165-1 КУпАП - закрити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. (ч. 4 ст. 286 КАС України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч.5 ст.250 КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину".

Суддя О.С. Наумова