Рішення № 8894280, 19.03.2010, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа №2-421/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2010р. Здолбунівський районний суд Рівненської обл. в складі

головуючого судді Бондаренко Н.В.

при секретарі Лозовицькій Ю.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та видачу свідоцтва про право на спадщину

В С Т А Н О В И В :

25.01.2010р. ОСОБА_4 звернулася до суду із позовною заявою в якій зазначає, що вона з відповідачами є спадкоємцями 1 черги за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 15.06.2008р. На момент відкриття спадщини вона постійно проживала із спадкодавцем. За кілька днів до закінчення шестимісячного строку встановленого для прийняття спадщини відповідачка ОСОБА_2 повідомила, що з метою отримання грошових вкладів в ощадбанку та коштів нарахованих центром зайнятості ОСОБА_6, але не одержаних ним, необхідно звернутися до Здолбунівської держнотконтори. 10.12.2008р. в державній конторі було відсутнє електропостачання, в зв’язку з чим вони троє(спадкоємці) звернулися до приватного нотаріуса. Перебуваючи у нотаріуса ОСОБА_2 запропонувала їй щоб вони обидві відмовилась від отримання цих коштів на користь неповнолітньої ОСОБА_5 10.12.08р. ними було оформлено заяву про відмову від прийняття спадщини. Підписуючи заяву, під тягарем втрати сина, вона допустила помилку і не врахувала, що синові згідно свідоцтва про право на спадщину належить земельна ділянка в с.Глинськ, якою користуються вони всі і, в разі відмови від коштів, вона позбавлена права на вказану земельну ділянку в порядку спадкування. Дану заяву вона до держнотконтори не подавала. Наступного дня вона поцікавилася чи отримала внучка гроші. ОСОБА_2 повідомила, що отримає за кілька днів. Державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ОСОБА_5, дочку спадкодавця майже через рік. Таким чином, ОСОБА_2 навмисно ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення по справі, в результаті чого вона позбавлена права на частку у спадковому майні сина, оскільки наміру відмовлятися від спадщини в неї не було. Просить визнати відмову від прийняття спадщини недійсною.

01.02.2010р. ОСОБА_4 збільшила позовні вимоги. Просить суд, крім вищевказаних вимог, ще й визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане на ім’я ОСОБА_5 щодо спадкового майна ОСОБА_6

09.03.2010р. позивач змінила свої позовні вимоги і просить суд визнати її відмову від прийняття спадщини недійсною та внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім’я ОСОБА_5, зазначивши, що останній належить 2/3 частини у спадковому майні ОСОБА_6 та зобов’язати нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину його спадкового майна.

Представник позивача ОСОБА_7 позов підтримала. Зазначила, що заяву про відмову від прийняття спадщини її довірителька підписала у нотаріуса через помилку та введення її в оману ОСОБА_2 Помилка заключається в тому, що вона під тягарем втрати сина не усвідомлювала до кінця значення такої дії та її наслідки. ОСОБА_2 ввела її в оману, оскільки вона мала намір відмовитись від прийняття спадщини тільки щодо грошових коштів, що належали спадкодавцю. Вона до нотаріуса ходила не по своїй волі та ініціативі. Крім цього, вважає, що відсутні докази і того, що ОСОБА_4 належним чином нотаріусом були роз’яснені наслідки вчинення цього правочину, оскільки в заяві дана обставина не зазначена. Заяву, яку підписувала, ОСОБА_4 не читала, оскільки не мала із собою окулярів, а нотаріус її зачитувала їй вголос. Текст заяви вона сприймала на слух і не звернула увагу на ключові слова, що були в ній зазначені, а саме, що вона відмовляється від прийняття спадщини щодо всього майна, що належало її покійному сину. Просить позов задовольнити.

Відповідачка та її представник позов не визнали. ОСОБА_2 пояснила, що після смерті ОСОБА_6 позивачка повідомила, що вона спадщини приймати не буде і вважає, що все майно, яке належало її покійному сину повинно перейти до неповнолітньої його дочки ОСОБА_5 10.12.2008р., за декілька днів до закінчення строку, вона дійсно звернулась до ОСОБА_4 з проханням піти до нотаріуса та написати заяву про відмову від прийняття спадщини. В цей день, у Здолбунівській державній нотаріальній конторі було відсутнє електропостачання, і вона, щоб не їхати ще раз у м.Здолбунів до нотаріуса, запропонувала звернутись до приватного нотаріуса з метою посвідчення такої заяви. Приватний нотаріус ОСОБА_8 три рази перепитала її та ОСОБА_4 про їх волевиявлення щодо спадкового майна ОСОБА_6 і пояснила, що у разі подачі такої заяви в держнотконтору все спадкове майно перейде до ОСОБА_5, а вони обоє не будуть мати право на нього. Був роздрукований приватним нотаріусом чорновий варіант цієї заяви, вони обоє з його текстом ознайомилися, а тоді ця заява була надрукована на бланку. Перед тим, як ставити підписи на заяві, нотаріус вчетверте роз’яснила їм наслідки їх відмови від прийняття спадщини і вони обоє добровільно, ознайомившись з заявою, підписали її. В зв’язку з тим, що оформляти дві окремі такі заяви для них було дорого, вони написали свої відмови в одній заяві, яку вона згодом подала до державної нот контори. На її підставі і було, видано свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом на ім’я ОСОБА_5 Вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник відповідачки вважає позов безпідставним, оскільки заява про відмову від прийняття спадщини оформлена відповідно до вимог діючого законодавства, на її підставі видане свідоцтво про право власності по закону на ім’я дочки спадкодавця ОСОБА_5 і просить в позові відмовити.

 Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер 15.06.2008р.,що стверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ГЮ №060132, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно. Заповіту спадкодавець за життя не залишив.

Спадкоємцями першої черги на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 є ОСОБА_4, матір спадкодавця, ОСОБА_2 –його дружина та ОСОБА_5- дочка (ст.1261 ЦК України).

Ч.3 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що 10 грудня 2008р. у приватного нотаріуса ОСОБА_8 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 оформили спільну заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь неповнолітньої ОСОБА_5, яку того ж дня відповідачка подала до Здолбунівської державної нотаріальної контори. Дана обставина підтверджується поясненнями сторін та заявою від 10.12.08р. 11.09.2009р. Здолбунівською державною нотаріальною конторою видане свідоцтво про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_5 на грошові вклади в «Ощадбанку», що знаходяться на основних та компенсаційному рахунках, належних померлому.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вважається такою, що не прийняла спадщини після смерті свого сина ОСОБА_6, оскільки у шестимісячний строк відмовилась від її прийняття, оформивши про це відповідну заяву, яка подана до нотконтори за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику  в  справах  про  визнання  угод  недійсними»  угода  може  бути  визнана недійсною  з  підстав,  передбачених  законом,  і  тому  суд  в  кожній  справі  повинен встановити  наявність  тих  обставин,  з  якими  закон  пов'язує  визнання  угоди  недійсною і  настання  певних  юридичних  наслідків.

Статтею  230  ЦК  України  передбачено,  що  якщо  одна  із  сторін  правочину навмисно  ввела  другу  сторону  в  оману  щодо  обставин,  які  мають  істотне  значення, такий  правочин  визнається  судом  недійсним.  Частиною  першою  статті  229  ЦК України  передбачено,  що  істотне  значення  має  помилка  щодо  природи  правочину, прав  та  обов'язків  сторін,  таких  властивостей  і  якостей  речі,  які  значно  знижують  її цінність  або  можливість  використання  за  цільовим  призначенням.  Обман  має  місце, якщо  сторона  заперечує  наявність  обставин,  які  можуть  перешкодити  вчиненню правочину,  або  якщо  вона  замовчує  їх  існування.  Тобто,  для  визнання  договору недійсним  внаслідок  обману  необхідно  довести,  що  дії  або  бездіяльність  сторони  в договорі  були  вчинені  з  прямим  умислом  обману  іншої  сторони.

Із заяви про відмову від прийняття спадщини вбачається, що ОСОБА_4М та ОСОБА_2 нотаріус при її підписанні роз’яснив правові наслідки відмови від прийняття спадщини. Дана обставина підтверджується самою завою в якій зазначено, що «вимоги закону про порядок прийняття спадщини та оскарження спадщини їм відомі» та поясненнями відповідачки ОСОБА_2 у судовому засіданні, яка була присутньою при підписанні заяви ОСОБА_4 у приватного нотаріуса.

Суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що ОСОБА_4 мала намір відмовитись від отримання грошових вкладів в ощадбанку та коштів нарахованих центром зайнятості, що належали спадкодавцю, а не від всієї частки у спадщині, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Законодавець передбачив відмову спадкоємця від прийняття всього обсягу спадщини, на яку він має право по закону або заповіту, а не від якоїсь конкретної речі чи грошових коштів. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.(ч.2 ст.1268 ЦК). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.(ч.1 ст.203 ЦК)

Суд  вважає,  що  відповідачем  не  доведено  вину  ОСОБА_2  у  введені  в оману шляхом не повідомлення про існування обставин, які мають істотне значення по справі, а в зв’язку з цим і відсутні підстави для визнання вищевказаного одностороннього правочину недійсним.

Позовні вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане на ім’я ОСОБА_5 та зобов’язання нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину його спадкового майна є похідними від вимог про визнання заяви про відмову від прийняття спадщини недійсною. Оскільки підстави для задоволення основної вимоги відсутні, то й не підлягають задоволенню і інші позовні вимоги ОСОБА_4

Керуючись ст. ст.3, 10, 11, 60,88, 212, 213, 215 ЦПК України ст.203, 205,208,215, 229, 230,1218,1220,1222, 1227,1261,1268,1273,1274,1275,1296,1298,1300 ЦК

ВИРІШИВ:

ОСОБА_4 в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та видачу свідоцтва про право на спадщину відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_4 29(двадцять дев’ять)грн.50коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, які необхідно внести на р/р 31214259700171 УДК в Рівнен. обл., МФО 833017 код ЗКПО 22586360.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області протягом 20днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Здолбунівський районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення

Суддя: