Постанова № 88941537, 27.04.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5498/18

Провадження № 1-кп/487/145/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2020 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м.Миколаєва, у складі колегії суддів:

головуючого судді – Бобрової І.В.,

суддів – Притуляк І.О., Карташевої Т.А.,

за участю секретаря судового засідання – Мазницької Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017150030003377, відносно

ОСОБА_1 , 1997 року народження ІНФОРМАЦІЯ_1 18, який народився в м. Баштанка Миколаївської області, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 березня 17, який народився в м. Миколаєві, громадянина України, маючого середню освіту, офіційно не одруженого, має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, не зареєстрованого, остання адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , в силу ст..89 КК України раніше не судимого.

обвинувачених у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України

сторони та інші участники кримінального провадження

прокурор Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 Балабан В.В.,

обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисники – адвокати Завадська Л.М., Матвєєв В.В.,

потерпілий ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним:

25.08.2017 року, приблизно о 00-05 годин, точного часу під час досудового розслідування та судового розгляду встановити не виявилось можливим, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 , знаходячись неподалік зупинки громадського транспорту «Бутоми», розташованої на перетині вулиць Крилова та Курортної (Бутоми) в місті Миколаєві, діючи умисно у групі осіб на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків з ОСОБА_4 , спричинили останньому тяжкі тілесні ушкодження, у вигляді: саден та численних забоїв м`яких тканин голови, контузіонних вогнищ з ділянками деструкції речовини головного мозку, крововиливу у під павутинний простір - шляхом завдання численний ударів руками та ногами в область голови останнього. Від отриманих тілесних ушкоджень 13.10.2017 року настала смерть ОСОБА_4 , шпиталізованого до нейрохірургічного відділення ЛШМД.

Дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України, та визнає їх винуватими в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Вказаних висновків суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.121 ч.2 КК України повністю не визнав, обвинувачений ОСОБА_1 – визнав частково.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин:

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду пояснив, що в ніч з 24.08 на 25.08.2017 року в проміжок часу з 23:00 до 01:00 години наступного дня, точно не пам`ятає, вони з ОСОБА_2 поверталися до дому після відпочинку зі знайомими та вийшли на зупинку громадського транспорту на вулиці Бутоми, де чекали маршрутне таксі. ОСОБА_2 стало погано, мабуть його нудило, тому останній відійшов і не знаходився в його полі зору. В цей час до нього підійшов потерпілий, який почав нецензурно лаятися в його бік, чіплятися, не реагував на його прохання припинити такі дії, а потім витяг зі своєї кишені ніж та наніс ним удар йому в бік. Внаслідок зазначених дій потерпілого він був змушений захищатися, в зв`язку з чим вдарив у відповідь 3-5 разів руками, кулаками в область обличчя та тулуба останнього. Після цього потерпілий впав. Він нахилився над ним, щоб впевнитися що з ним все гаразд. Потерпілий продовжував нецензурно висловлюватися, тому він вдарив його ще декілька разів ногою по ребрах. В цей момент повернувся ОСОБА_2 та спитав навіщо він б`є потерпілого, при цьому будь-яких ударів останньому ОСОБА_2 не наносив. Крім того, коли нахилявся над потерпілим побачив на землі телефон, який був дуже схожий на телефон ОСОБА_2 , тому підняв його і поклав собі у кишеню, коли з`ясував, що телефон ОСОБА_2 не належить, він його продав. Крім того забрав ніж, яким потерпілий його поранив, та викинув його у смітник на зупинці по вулиці Водопровідній. Щоб потерпілий втрачав свідомість не бачив, навпаки помітив як той підводився з землі. Зауважував, що не мав умислу на вбивство потерпілого, а діяв лише з цілю самозахисту. На досудовому слідстві змушений був визнавати свою вину під дією фізичного та психологічного впливу з боку слідчих та прокурора. В період зазначених подій, спиртних напоїв не вживав. Цивільний позов не визнав.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду пояснив, що 24.08.2017 року він разом з ОСОБА_1 та іншими знайомим відпочивали біля гуртожитку, та біля 23:50 год. вирішили повертатися додому. Вийшли на зупинку громадського транспорту по вулиці Бутоми та йому стало зле, тому він відійшов у провулок на метрів 300 від зупинки. Коли повернувся побачив, що на асфальті лежить чоловік, а ОСОБА_1 стоїть біля нього і тримається за грудну клітину зліва, на руці кров. Чоловік знаходився в стані алкогольного сп`яніння та щось бурчав. В цей час під`їхало маршрутне таксі, в яке вони удвох сіли. Коли їхали, ОСОБА_1 розповів що на зупинці на нього напав чоловік з ножем та він захищався. Ніж не бачив. На час зазначених подій працювали з ОСОБА_1 на будівництві у ОСОБА_5 .. Наступного дня йому стало відомо від ОСОБА_1 , що у того телефон, який він підняв біля потерпілого бо думав, що він його. В той вечір спиртних напоїв не вживав. Цивільний позов не визнав. Зазначив, що на досудовому слідстві до нього застосовувалися заходи фізичного впливу з боку працівників Заводського РВ ГУНП в Миколаївській області з метою отримання визнавальних показів.

Показання потерпілого ОСОБА_3 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив, що 25.08.2017 року біля 14:00 годин йому зателефонували з Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області та повідомили, що його син ОСОБА_4 знаходиться в Миколаївській лікарні швидкої допомоги. Приїхавши до лікарні він опізнав свого сина, який був у комі. До зазначених подій спілкувався з сином десь за 4-5 днів. Той ніколи не був агресивний. Не вживав спиртних напоїв. Цивільний позов підтримав у повному обсязі.

Показання свідка ОСОБА_6 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив, що наприкінці літа 2017 року в темний час доби, точної дати та часу не пам`ятає, він зі своєю подругою повертався додому. Перебуваючи на невеликій відстані від зупинки громадського транспорту, розташованої у напрямку до центру міста на повороті на вулицю Крилова з вулиці Бутоми, він почув шум, крик та побачив трьох осіб біля зупинки. Коли через декілька секунд виглянув з-за кутка, побачив що один чоловік вже лежить на землі, а чоловік вищого зросту відтягує від нього того що нижче. Коли чоловіки наносили удари потерпілому не бачив, але з їх поведінки зрозумів, що чоловіки які стояли завдавали ударів чоловіку, що лежав на землі.

Він хотів втрутитися та припинити протиправні дії, почав бігти в напрямок зазначених осіб, але вони встигли сісти в маршрутне таксі, що під`їхало і уїхали. Він в свою чергу викликав поліцію, швидку та залишався біля потерпілого до приїзду відповідних служб.

Показання свідка ОСОБА_7 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив що в серпні 2017 року він працював разом з ОСОБА_1 на будівництві. Одного дня, точної дати не пам`ятає, ОСОБА_1 запізнився на роботу, прийшов з запахом сильного «перегару» та виглядав якось збентежено. Розповідав, що вони зі своїм товаришем напередодні гуляли, була бійка та вони побили якогось чоловіка, стрибали у нього на голові. Розказував ніби хизувався. Казав, що під час бійки його зачепили ножем і показував подряпину під футболкою. Пропонував йому придбати мобільний телефон, але він відмовився.

Покази учасників кримінального провадження, щодо обставин події кримінальних правопорушень (злочинів), підтверджуються та узгоджуються з письмовими доказами по справі, дослідженими у судовому засіданні:

Витягом з ЄРДР, щодо реєстрації 25.08.2017 року кримінального провадження №12017150030003377 з правовою кваліфікацією ч.4 ст.187, ч.2 ст.121 КК України, згідно фабули 25.08.2017 року до ЛШМД за адресою: м. Миколаїв, вул. Корабелів,14 був доставлений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 25.08.2017 року, знаходячись на перетині вулиць Курортної (Бутоми) та Крилова в місті Миколаєві, отримав тілесні ушкодження, після чого був доставлений до ЛШМД. В подальшому ОСОБА_4 , не приходячи до тями, 14.10.2017 року, від спричинених йому тілесні ушкоджень, помер у лікарні.

Згідно рапорту старшого слідчого СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області Снитковської А.Ю. 25.08.2017 року, нею в складі СОГ було здійснено виїзд за адресою: вул. Корабелів,14, МЛШМД та встановлено, що о 00:45 год. цього ж дня з вулиці Крилова-Курортна до лікарні був доставлений невідомий чоловік з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, алкогольна інтоксикація. Чоловік не контактний. Зазначені обставини відображені також і в виписці з журналу №287 МЛШМД.

Протоколом огляду трупа від 14.10.2017 року разом з таблицею зображень, складеним слідчим СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області Соловей О. ОСОБА_8 . в присутності двох понятих, яким зафіксовано знаходження в приміщенні моргу в ЛШМД трупу чоловіка, в області голови якого наявні два операційні шрами та слід від зеленки на шкіряному покрові в області шиї.

Висновком експерта №3040 від 14.12.2017 року, зробленим при експертному дослідженні на підставі постанови слідчого СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області Соловей О.А. про призначення судово-медичної експертизи від 14.10.2017 року, згідно якого: смерть ОСОБА_4 настала внаслідок черепно-мозкової травми у вигляді лінійного (клінічно), субдурального крововиливу (клінічно), контузіонних вогнищ з ділянками деструкції речовини головного мозку, яка ускладнилася набряком та набуханням речовини головного мозку з подальшим вклиненням стволових структур у великий потиличний отвір, підтвердженого даними судово-гістологічного дослідження. При судово-медичному дослідженні трупа виявлені тілесні ушкодження у вигляді: саден та численних забоїв м`яких тканин голови (клінічно); субдурального крововиливу справа (клінічно); контузіонних вогнищ з ділянками деструкції речовини головного мозку; крововиливу у під павутинний простір (клінічно); лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа. Всі вищевказані тілесні ушкодження є прижиттєвими, на що вказує наявність крововиливів в місцях пошкоджень. Приймаючи до уваги дані медичної карти стаціонарного хворого (садна в ділянці обличчя, забоїв м`яких тканин та дані КТ), а також дані судово-медичного дослідження трупу, тілесні ушкодження в ділянці обличчя могли утворитися від неодноразових ударних дій тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею (руки, ноги) з подальшим приданням тілу прискорення та падінням з положення стоячи з ударом о тупий твердий предмет з необмеженою контактуючою поверхнею (тверде покриття землі, асфальту) з утворенням тілесних ушкоджень у вигляді лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа, контузіонних вогнищ речовини головного мозку. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження в ділянці голови, у своїй сукупності, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті. В момент заподіяння тілесних ушкоджень в ділянці голови були небезпечні для життя та здоров`я потерпілого. Після отримання тілесних ушкоджень в ділянці голови смерть потерпілого настала через деякий проміжок часу, так як потерпілий перебував 49 діб у лікарні швидкої допомоги. Після отримання тілесних ушкоджень потерпілий міг здійснювати будь-які дії самостійно у короткий проміжок часу, вираховує мий хвилинами. Будь-яких тілесних ушкоджень характерних для боротьби чи самозахисту у медичній картці стаціонарного хворого та при судово-медичному дослідженні трупа не виявлено. Приймаючи до уваги дані медичної карти стаціонарного хворого можна сказати, що в момент спричинення тілесних ушкоджень взаєморозташування потерпілого та нападаючого (нападаючи) могли знаходитись обличчям один до одного. При своєчасному надані кваліфікованої медичної допомоги життя потерпілому було збережено, так як потерпілий помер у лікарні швидкої медичної допомоги через 49 діб з моменту отримання тілесних ушкоджень. Приймаючи до уваги описання тілесних ушкоджень у медичній картки стаціонарного хворого, послідовність та кількість ударних дій визначити не є можливим.

При цьому експерт ОСОБА_9 , допитаний в судовому засіданні, пояснив, що розмежувати тілесні ушкодження, завдані кожним обвинуваченим та визначити кількість нанесених ударів, не представляється можливим, оскільки експертне дослідження проводилося лише через 49 діб після подій. Зауважив, що внаслідок придання тілу прискорення та падіння з положення стоячи з ударом о тупий твердий предмет з необмеженою контактуючою поверхнею (тверде покриття землі, асфальту), у потерпілого утворилися тілесні ушкодження у вигляді лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа та субдуральний крововилив справа, в той час, як тілесні ушкодження у вигляді: саден та численних забоїв м`яких тканин голови (клінічно); контузіонних вогнищ з ділянками деструкції речовини головного мозку; крововиливу у під павутинний простір (клінічно) могли утворитися від неодноразових дій тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути руки, ноги. Крім цього, експерт уточнив, що вживаючи у висновку вираз «тілесні ушкодження в ділянці голови» він мав на увазі всі вище зазначенні тілесні ушкодження, які є тяжкими та мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті потерпілого.

Заявою ОСОБА_10 від 09.09.2017 року на ім`я начальника Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області про добровільну видачу працівникам поліції мобільного телефону чорного кольору марки «Nomi», який він придбав близько двох тижнів до цього за сто п`ятдесят гривень у чоловіка на ім`я ОСОБА_11 , з яким раніше працював. Даний телефон того ж дня було оглянуто слідчим Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області Мартиченко О.І., що відображено в протоколі огляду предмета з фототаблицями, та постановою від 09.09.2017 року визнано речовим доказом.

Протоколами проведення слідчим СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області Затяжчуком О.Є. слідчого експерименту від 31.05.2018 року та 09.08.2018 року за участю понятих, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, в яких відображені покази ОСОБА_1 з приводу обставин 24.08.2017 року, при яких ним спільно з ОСОБА_2 були нанесені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 ..

Вказані докази, суд визнає належними, допустимими та достовірними, а їх взаємозв`язок достатнім та взаємоузгодженим, в розумінні критерію «поза розумним сумнівом» на підтвердження встановлених обставин умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень групою осіб – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4 ..

Разом з тим, суд критично ставиться до показів обвинувачених щодо непричетності до скоєння даного злочину ОСОБА_2 , оскільки вони були спростовані сукупністю досліджених при судовому розгляді належних та допустимих доказів. Та розцінює їх як намагання обвинувачених уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (злочин). Крім того, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 про застосування до нього з боку працівників Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області заходів психологічного та фізичного впливу з метою отримання визнавальних показів, оскільки вони спростовуються листом в.о. директора ТУ ДБР в місті Миколаєві Басалаєвої В. від 29.11.2019 року про не встановлення за результатами службового розслідування підтверджуючих фактів можливих неправомірних дій окремих працівників Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області у відношенні ОСОБА_1 , а також суперечать відеозаписам слідчих експериментів, на яких зафіксовані добровільні, послідовні покази ОСОБА_1 в присутності захисника щодо порядку та механізму нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .. Крім того, обвинувачені під час судового розгляду не заперечували, що в момент подій були лише удвох, будь-кого, окрім потерпілого, біля них не було, з місця події поїхали разом на маршрутному таксі, що узгоджується з показами свідка ОСОБА_6 та виключає можливість отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4 від інших осіб.

При цьому, неспроможними, на думку суду, є показання свідка ОСОБА_12 , допитаного за клопотанням захисника ОСОБА_13 , який безпосередньо при допиті під час судового розгляду, пояснив що він підшукував робітників на будівництво. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йому зателефонували самі та виявили бажання працювати. ОСОБА_1 працював десь з травня 2016-2017 року, точно не пам`ятає, іноді на роботу не з`являвся. Працював півроку, потім пішов і знову повернувся. Одногу разу зателефонував і сказав що запізнюється бо в нього проблеми зі здоров`я, що саме не казав. Ніяких травм чи тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 не бачив, оскільки вони не спростовують винуватості обвинувачених в інкримінованому їм злочині та не містять інформативного змісту в розрізі встановлення обставин скоєння даного злочину.

За положеннями ст..9 Конституції України, ч.2 ст.8 КПК України, ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.

Відповідно до положень ст..6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченим покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи кожного обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, викладену у справі «Еззе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003 року, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету – покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Так ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з урахуванням приписів ст.12 КК України, вчинили особливо тяжкий злочин.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинувачених, відповідно до положень ст.66 КК України – судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинувачених, відповідно до положень ст.67 КК України – судом не встановлено.

Крім того судом враховано, що:

- обвинувачений ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем реєстрації характеризується негативно, на обліку в Баштанській центральній районній лікарні та в Миколаївському обласному наркодиспансері у лікаря нарколога не перебуває, на обліку в Баштанській центральній районній лікарні перебуває у лікаря-психіатра з діагнозом: F70, проходив стаціонарне лікування в Миколаївській обласній психіатричній лікарні в 2005, 2006 році з діагнозом: «Легка розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю». Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №213 від 17.07.2018 року ОСОБА_1 , на момент інкримінованого правопорушення страждав та страждає легкою розумовою відсталістю з емоційно-вольовою нестійкістю. На момент інкримінованого правопорушення і на теперішній час ОСОБА_1 міг та може усвідомлювати характер своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

- обвинувачений ОСОБА_2 раніше в силу ст..89 КК України не судимий, за місцем реєстрації характеризується негативно, на обліку в Баштанській центральній районній лікарні та в Миколаївському обласному наркодиспансері у лікаря нарколога не перебуває, на обліку в Миколаївській обласній психіатричній лікарні не перебуває. Згідно висновку судово-психіатричної експертизи №200 від 04.07.2018 року ОСОБА_2 на момент інкримінованого правопорушення не страждав та не страждає психічним захворюванням. На момент інкримінованого правопорушення і на теперішній час ОСОБА_2 міг та може усвідомлювати характер своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Відповідно до положень ст..65 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості та вимог, щодо індивідуалізації та достатності покарання для виправлення засудженого та запобігання скоєнню ним нових злочинів, з врахуванням вищезазначених обставин, суд при обрані виду та міри покарання, вважає за необхідне та достатнє призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкцій ч.2 ст.121 КК України.

У кримінальному проваджені прокурором було заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення на суму 42 976,65 грн., а також потерпілим ОСОБА_3 - про стягнення з обвинувачених 5000,00 грн. матеріальної та 70 000 грн. моральної шкоди.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Отже, розглянувши заявлений прокурором цивільний позов відповідно до положень ст.1166 ЦК України, дослідивши матеріали справи, а саме: довідку з Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва №89 від 01.08.2018 року, щодо вартості лікування хворого ОСОБА_4 в нейрохірургічному відділенні у період з 25.08.2017 року по 13.10.2017 року на суму 42 976,65 грн., суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Разом з тим потерпілий ОСОБА_3 жодним чином не обґрунтував розмір позовних вимог щодо стягнення з обвинувачених 5000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, належних та допустимих доказів в підтвердження зазначеної суми, під час судового розгляду надано не було, в зв`язку з чим суд дійшов переконання про відмову у задоволенні позову в цій частині.

При цьому, згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвому становищі, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладене, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що позивач є особою похилого віку, внаслідок вчинення обвинуваченими злочину втратив сина, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та відшкодування моральної шкоди потерпілому на суму 50000 грн., які необхідно стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до положень ст..100 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.2,7,368,369,373,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.121 КК України - сім років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без зміни – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 31.05.2018 року, тобто з моменту затримання.

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.121 КК України - сім років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без зміни – тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 31.05.2018 року, тобто з моменту затримання.

Цивільний позов ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_3 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Цивільний позов прокурора Синєглазової Н.В. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради (ГУДСКУ в Миколаївській області, р/р 31551260143958, МФО 826013 ЄДРПОУ 05483090) 42976,65 грн. в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого.

Речові докази по справі:

-Паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , картку платника податків на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків з Державного реєстру фізичних осіб – платника податків НОМЕР_2 , пластикова карта «Скарбниця» № НОМЕР_3 , квитанція з ломбарду скарбниця договір №783-17009859 від 16.07.2017 року, приєднанні до матеріалів кримінального провадження згідно постанови слідчого від 01.06.2018 року - повернути ОСОБА_1

-Грошові кошти в сумі 32 гривні, 40 копійок, передані на зберігання захиснику Грищенка О.О. згідно постанови слідчого від 01.06.2018 року – повернути ОСОБА_1

-Паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , приєднаний до матеріалів кримінального провадження згідно постанови слідчого від 01.06.2018 року - повернути ОСОБА_2 ..

На вирок може бути подана апеляція до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченим.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя І.В. Боброва

Суддя І.О.Притуляк

Суддя Т.А. Карташева