Ухвала суду № 88940937, 27.04.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/19932/16-ц

Провадження 4-с/127/28/20

У Х В А Л А

27 квітня 2020 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Вохмінова О.С., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність органу примусового виконання, яку ухвалою суду від 14.04.2020 року було залишено без руху для приведення її вимогам ст.ст. 175, 449 ЦПК України, а також для підтвердження повноважень представника.

23.04.2020 року судом зареєстровані письмові пояснення представника заявника – ОСОБА_2 . На підтвердження своїх повноважень представник надав копію довіреності ОСОБА_1 від 20.02.2020 року, посвідченої заступником начальника МКП «УК «Київська» Чернюк В.М.

Частинами 1, 2 статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. У разі задоволення заявленого клопотання щодо посвідчення довіреності фізичної особи на ведення справи, що розглядається, суд без виходу до нарадчої кімнати постановляє ухвалу, яка заноситься секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, а сама довіреність або засвідчена підписом судді копія з неї приєднується до справи. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення.

Зі змісту статей 244, 245 Цивільного кодексу України вбачається, що

1. довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально;

2. довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем;

3. довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з`єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім`ї і члена сім`ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з`єднання, установи або закладу;

4. довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора;

5. довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами;

6. довіреність суб`єкта права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги;

7. довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.

Таким чином, чинне законодавство дозволяє посвідчення довіреностей фізичної особи за місцем проживання, крім нотаріуса, лише у населеному пункті (в якому проживає довіритель) уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, де немає нотаріусів.

За місцем проживання може бути посвідчена довіреність лише на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо).

На підставі пункту 1 ч.4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи наведені обставини і норми закону, суд дійшов висновку, що скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, оскільки повноваження представника заявника ОСОБА_2 належним документом не підтверджені, довіреність від 20.02.2020 року не відпвоідає вимогам ст. 62 ЦПК України, ст. 245 ЦК України, тому тому скаргу слід повернути ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Суд роз`яснює, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. ст. 62, 185 ч. 4 п. 1, ч.5, ч.6, 259, 260, 353 ч. 1 п. 6, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність органу примусового виконання - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається у строки та в порядку, що передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України, розділом XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, що дії з 15.12.2017 року).

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений статтею 354 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складене 27.04.2020 року.

Суддя: