Вирок № 88939626, 27.04.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/8000/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року

м.Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

судді Степаненка О.М.,

секретаря Чмих І.С.,

за участю прокурорів Варенка Р.О., Лук`яненка Р.В., Остапенко Ю.А., Бунь М.М., Козової А.Г.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників Попельнюха Р.О., Сандиги В.В., Кривов`яз І.Г., Кузьмінського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження №12018250000000065 від 23.03.2018 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сочі Краснодарського краю Російської Федерації, адреса проживання: АДРЕСА_1 , не судимої, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про смерть, виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 05.08.2019,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Золотоноша Черкаської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особам і визнане судом недоведеним.

Органом досудового розслідування висунуте обвинувачення ОСОБА_1 у тому, що вона надала службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища за наступних обставин.

Так, начальник Черкаського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_2 , який будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, прагнучи одержати від ОСОБА_1 неправомірну вигоду, 20.03.2018 повідомив заступника начальника - начальника відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Черкаського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_3 про необхідність отримати від ОСОБА_1 грошової винагороди за формальний підхід до складання актів з приводу усунення виявлених недоліків при здійснені державного контролю (нагляду) та сприяння у непритягненні ФОП ОСОБА_1 до передбаченої законодавством відповідальності, через виявлені порушення дотримання вимог санітарного законодавства та гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами в діяльності ФОП ОСОБА_1 , що призвели до отруєння представників баскетбольної команди м. Одеса.

Таким чином, залучивши ОСОБА_3 до своєї незаконної діяльності, ОСОБА_2 назвав ОСОБА_3 суму 10 000 (десять тисяч) гривень як бажану незаконну винагороду, до надання якої останній має схилити ОСОБА_1 та в подальшому отримати і передати йому.

У подальшому ОСОБА_1 , після повідомлення їй ОСОБА_3 вимог ОСОБА_2 щодо надання неправомірної вигоди останньому за вчинення в її інтересах дії з використанням ОСОБА_2 службового становища, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності, 30.03.2018 близько 14 години 40 хвилин, перебуваючи в автомобілі «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився біля митного посту «Черкаси - південний» по вул. Смілянській, 163 в м. Черкаси, надала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень як неправомірну вигоду для подальшої передачі ОСОБА_2 згідно попередніх домовленостей.

30.03.2018, близько 16 години 10 хвилин, в приміщенні ресторану «Вано», що по бульв. Шевченка, 275 в м. Черкаси, ОСОБА_3 , на виконання вказівок ОСОБА_2 , передав йому, а ОСОБА_2 одержав від нього грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень як неправомірну вигоду від ОСОБА_1 за вчинення в її інтересах дії з використанням ним службового становища.

Дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.3 ст. 369 КК України.

ОСОБА_2 пред`явлено обвинувачення в тому, що він як начальник Черкаського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області, тобто будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, прагнучи одержати від ОСОБА_1 неправомірну вигоду, 20.03.2018 повідомив заступника начальника - начальника відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Черкаського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_3 про необхідність отримати від ОСОБА_1 грошової винагороди за формальний підхід до складання актів з приводу усунення виявлених недоліків при здійснені державного контролю (нагляду) та сприяння у непритягненні ФОП ОСОБА_1 до передбаченої законодавством відповідальності, через виявлені порушення дотримання вимог санітарного законодавства та гігієнічних вимог щодо поводження з харчовими продуктами в діяльності ФОП ОСОБА_1 , що призвели до отруєння представників баскетбольної команди м. Одеса.

Залучивши ОСОБА_3 до своєї незаконної діяльності, ОСОБА_2 назвав ОСОБА_3 суму 10000 (десять тисяч) гривень як бажану незаконну винагороду, до надання якої останній має схилити ОСОБА_1 та в подальшому отримати і передати йому.

У подальшому ОСОБА_1 , після повідомлення їй ОСОБА_3 вимог ОСОБА_2 щодо надання неправомірної вигоди останньому за вчинення в її інтересах дії з використанням ОСОБА_2 службового становища, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності, 30.03.2018, близько 14 години 40 хвилин, перебуваючи в автомобілі «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився біля митного посту «Черкаси - південний» по вул. Смілянській, 163 в м. Черкаси, надала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень як неправомірну вигоду для подальшої передачі ОСОБА_2 згідно попередніх домовленостей.

30.03.2018, близько 16 години 10 хвилин, в приміщенні ресторану «Вано», що по бульв. Шевченка, 275 в м. Черкаси, ОСОБА_3 , на виконання вказівок ОСОБА_2 , передав йому, а ОСОБА_2 одержав від нього грошові кошти в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень як неправомірну вигоду від ОСОБА_1 за вчинення в її інтересах дії з використанням ним службового становища.

Дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.3 ст. 368 КК України.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор вважає, що вина обвинувачених повністю доведена отриманими під час досудового розслідування доказами, а саме:

показаннями свідка ОСОБА_3 ;

результатами проведеної негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину, відповідно до якого 30.03.2018 близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 в автомобілі 10000 грн.;

відомостями огляду автомобіля «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_1 , які зафіксовані в протоколі від 30.03.2018, та за якими зафіксовано в руках ОСОБА_3 гроші в сумі 10000 грн.;

результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину, відповідно до якої 30.03.2018 близько 15 год. 40 хв. ОСОБА_3 поклав гроші ОСОБА_2 , що було зафіксовано протоколом огляду місця події;

показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які підтвердили можливість складання ОСОБА_2 адміністративних протоколів про притягнення осіб до відповідальності;

документами Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області щодо перевірки в кафе готелю «ІНФОРМАЦІЯ_4»;

висновками експертів щодо досліджених грошових коштів, на яких виявлені написи спеціальною хімічною речовиною «СБУ», справжності цих грошових коштів;

матеріалами, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в тому числі й рішення слідчих суддів апеляційного суду Черкаської області.

Прокурор просив ухвалити вирок, яким

визнати ОСОБА_2 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки, з конфіскацією всього належного майна, а також позбавити його шостого рангу державного службовця;

визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, водночас в зв`язку з її смертю провадження закрити.

Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину не визнав, пояснив, що всі дії правоохоронних органів є провокацією відносно нього. Також показав, що 28.02.2018 він отримав наказ від ГУ ДПСС в Черкаській області та посвідчення на позапланову перевірку дотримання вимог санітарного законодавства в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та кафе щодо трьох випадків захворювання на гостру кишкову інфекцію баскетболістів з м. Одеса. В період з 26 по 27 лютого 2018 комісія в складі його, ОСОБА_8 та інших працівників провела об`єктивну перевірку та складено відповідні документи із зазначенням виявлених порушень, зокрема складено акт №3 від 27.02.2018 із зазначенням 23 порушень та підписано членами комісії. На підставі цього акту був видано припис від 27.02.2018 про усунення цих порушень із значенням терміну виконання. Від імені начальника ГУ ДПСС в Черкаській області ОСОБА_4 ним підготовлено два проекти протоколу від 27.02.2018, які були подані до юридичного відділу. Вподальшому ним був підготовлений супровідний лист на ім`я заступника начальника ГУ ДПСС ОСОБА_5 з проханням розглянути матеріали перевірки кафе-бару готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та притягнути до відповідальності ФОП « ОСОБА_1 . Таким чином ніякого сприяння з його боку у непритягненні ОСОБА_1 до відповідальності не було, а тому не було підстав для вимагання та одержання неправомірної вигоди від неї. З нею він спілкувався лише з приводу питань перевірки. Він не є державним інспектором, а тому не вправі приймати рішення щодо притягнення осіб до відповідальності. Просив виправдати його.

Захисники окремо доводили обґрунтування їх позиції, які у сукупності зводились до мотивації наявності провокації злочину з боку правоохоронних органів, а саме спонукання обвинувачених до вчинення злочину, якого не було б скоєно, якби не було спровоковано та невстановлено фактичних даних, які б свідчили про те, що ініціатива злочину йшла від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Просили їх виправдати.

ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про смерть, виданого Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 05.08.2019, водночас її син ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням про здійснення провадження стосовно його матері для її реабілітації.

Мотиви суду, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На підставі вимог ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Таким чином, суд при розгляді справи повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувавши та надавши їм оцінку.

Статтею 92 КПК України встановлено, що обов`язок доказування обставин, які підлягають доведенню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Так, за нормами ч. 1 ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, суд приходить до висновків про недоведеність того, що в діянні як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 є склади кримінальних правопорушень, які останнім інкриміновано (п.3 ч.1 ст. 373 КПК).

З цього приводу суд констатує наступне:

1.Що стосується діянь ОСОБА_1 суд робить наступні висновки.

ОСОБА_1 ставиться у вину надання ОСОБА_2 , тобто службовій особі, неправомірної вигоди за вчинення ним в її інтересах дії, а саме непритягнення її до адміністративної відповідальності з використанням ОСОБА_2 наданого службового становища.

Об`єктивна сторона цього злочину характеризується дією, в нашому випадку - надання такої вигоди.

Із суб`єктивної сторони передбачений ст. 369 КК України злочин характеризується лише прямим умислом.

Вагомим доказом, на який посилається сторона обвинувачення доводячи вину ОСОБА_1 - це є матеріали негласної слідчої (розшукової) дії, а саме відомості протоколу від 06.04.2018 за результатами негласних слідчих дій аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1. (т. 3 а.с. 86-91) на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області №1130т від 29.03.2018 (т.4 а.с. 175-176), яка була відкрита стороні захисту під час судового розгляду.

Суд, керуючись правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.01.2019 (провадження 13-37кс18), вирішував питання про допустимість доказів, отриманих в результаті НСРД, на основі комплексної оцінки.

Так, події, які зафіксовані в протоколі та відповідних електронних носіях, відбуваються 30.03.2018 в приміщенні кафе - бару готелю «ІНФОРМАЦІЯ_4». До ОСОБА_1 приїхав ОСОБА_3 , останні розмовляли з приводу перевірки. В ході розмови ОСОБА_3 першим розпочав розмову про необхідність передачі ОСОБА_2 «благодарності», зокрема цитата із протоколу (т.3 а.с. 88): … ОСОБА_10 , тут ще така ситуація, мене ОСОБА_11 уже днів три питає…..Він мені розказував, шо він говорив з вашим ОСОБА_12 там…про благодарность йому».

Суд при цьому зауважує, що ОСОБА_1 почувши це, не розуміє про що йде мова, на що вона відповіла: цитата ОСОБА_1 : «Ему лично чтоб написали благодарность?».

Водночас ОСОБА_3 наполегливо продовжував, на думку суду, залякувати: цитата (т.3 а.с. 88): не написати благодарность, а він же ОСОБА_13 казав, що у вас штраф мінімальний двадцять дев`ять тисяч, а п`ятдесят тисяч десь максимальний, ну по тих статьях більше ста тисяч виходить. То він мені говорить, хай люди отблагодарят, він каже, шо я ОСОБА_13 казав, вони домовлялись. Сума така, значить, він мені розказував, дуже велика, но озвучив він мені, сказав хотя би десять тисяч гривень».

При цьому ОСОБА_1 ніяк не реагує, а лише декілька разів питає « Надо сделать?», а після того, як ОСОБА_3 продовжив тиск: цитата: «…я з ними лояльно повівся, а міг би, і закрить і наказати їх, значить…Ну а прийти можем в любе время опять до вас. ОСОБА_14 …», «бо він мені днів три говорить вже, шо там не отблагодарили. Сначала говорить двадцять дев`ять багато, п`ятдесят багато, озвучив мені десять тисяч», повідомила, що таких грошей у неї немає, і їх їй потрібно десь взяти.

Незважаючи на це ОСОБА_3 продовжував тиснути: «Ну я ж зара прийду, то шо мені йому казать», «…ну понімаєте, в нього повноважень багато, може прийти сюда в любе время. Або напише заяву, заставить когось шось не те сделать».

На думку суду після повторних, наполегливих з елементами примусу пропозиціях надати неправомірну вигоду нібито ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вимушена була погодитись.

З цього приводу суд зауважує, що слідство в цілому має проводитися пасивно, тобто слід виключити повторні пропозиції хабара, наполегливі нагадування, тим більше примус, погрози тощо. Про це, зокрема, йдеться в рішенні ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви».

Суд зробив висновки, що заявник скоїв провокативні дії щодо ОСОБА_1 , так як задіяний працівниками органів безпеки ОСОБА_3 впливав на ОСОБА_1 з метою спровокувати її скоїти злочин, який в іншому випадку не відбувся б. Подібне визначення провокації ЄСПЛ дав і в рішенні від 12.11.2013 у справі «Сепіл проти Туреччини». У даному випадку доказом провокації служить встановлення того факту, що у ОСОБА_1 , яка вчинила діяння, не було на те умислу при невтручанні правоохоронних органів.

Стаття 86 КПК встановлює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Таким чином, відомості протоколу від 06.04.2018 за результатами негласних слідчих дій аудіо- відеоконтролю ОСОБА_1. (т. 3 а.с. 86-91) здобуті з порушенням порядку, встановленого КПК, оскільки отримані внаслідок провокації. Тому відповідно до вимог ст.86 КПК є недопустимими доказами.

Як доказ провокації для суду слугують показання свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що працював разом з матір`ю ОСОБА_1 барменом - офіціантом в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_4». Наприкінці лютого в готелі зупинилась дитяча баскетбольна команда, яка харчувалась в їх кафе. Декілька дітей звернулись до лікаря з харчовим отруєнням. Через це Черкаським міським управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області проводилась перевірка кафе - бару, за наслідками якої був виданий припис про усунення порушень вимог законодавства про усунення ФОП ОСОБА_1 виявлених порушень в строк до 15.03.2018. Зазначені в приписі недоліки були усунуті у встановлений термін. На початку березня до ОСОБА_1 приїхав заступник начальника Черкаського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_3 , який також в його присутності запропонував його матері познайомитись з людьми, які допоможуть у врегулюванні питання перевірок кафе - бару готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». На наступний день до кафе - бару приїхали двоє чоловіків, які представились працівниками СБУ, одного з яких звали ОСОБА_15 та запропонували співпрацювати з ними щодо документування злочинної діяльності керівника Черкаського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_2 , а взамін вони «закриють» всі приписи і акти та вони уникнуть штрафних санкцій та подальших перевірок. Особисто ОСОБА_2 у них нічого не вимагав, з ним зустрічались суто по робочих питаннях.

Застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, суд визнає недопустимим доказом інформацію, яка міститься в цьому ж протоколі, щодо негласного документування передачі грошових коштів ОСОБА_1 в цей же день, тобто 30.03.2018, в автомобілі «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також відомості протоколу огляду місця події від 30.03.2018, яким документувався цей факт (т.2 а.с. 13-15).

Окремо суд встановлює, що протокол огляду місця події в автомобілі «Рено» отриманий з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, так як фіксування пояснень осіб під час проведення огляду місця події не передбачено і регулюється іншими нормами кримінального процесуального закону. Так, у відомостях протоколу спостерігається, що слідчий у ньому фіксує відповіді на його питання, зокрема встановлює особи в автомобілі, запитує що за гроші знаходяться в руках ОСОБА_3 , фіксує пояснення останнього щодо їх призначення. Також в протоколі містяться пояснення і ОСОБА_1 .

Таким чином встановлені порушення є додатковими обставини для визнання судом вказаного протоколу огляду автомобіля недопустимим доказом.

Крім того, суд встановив, що попри те, що дозвіл на проведення негласних слідчої дії аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1 був отриманий на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області №1130т від 29.03.2018 (т.4 а.с.175-176), таке таємне отримання (фіксування) доказів відбулось до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №12018250000000065 від 23.03.2018 в реєстр внесені відомості про те, що службова особа вимагає неправомірну вигоду за вчинення дій. Приводом для внесення таких відомостей було повідомлення про злочин за заявою ОСОБА_3 , який повідомив Управління СБУ в Черкаській області про протиправні дії з боку його керівника ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 3), а саме в заяві зазначено, що 20.03.2018 до нього підійшов ОСОБА_2 і запропонував йому звернутись до ПП ОСОБА_17 за грошовою винагородою за закриття адміністративної справою. Кошти потрібно передати йому особисто.

Ні у заяві про злочин, ні у витягу з ЄРДР відсутні будь-які відомості щодо вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 .

Не містить інформацію про вчинення злочину ОСОБА_1 і рішення слідчого судді апеляційного суду Черкаської області №1130т від 29.03.2018 (т.4 а.с.175-176).

Проте, відповідно до витягу з ЄРДР кримінального провадження №12018250000000157 відомості про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення кваліфікованого за ч.3 ст. 369 КК України за фактом передачі неправомірної вигоди в сумі 10000 грн. ОСОБА_3 для ОСОБА_2 , який мав місце 30.03.2018 в автомобілі «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_1 , внесені лише 19.07.2018 (т.3 а.с. 22).

Тобто фіксування незаконних дій ОСОБА_1 відповідно до постанови прокурора від 29.03.2018 (т. 3 а.с. 92-93) про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту, а саме отримання від ОСОБА_18 неправомірної вигоди, доручення прокурора на його проведення оперативному підрозділу СБУ (т. 3 а.с. 94-95), його подальше реалізація, а також складання вищезгаданого протоколу за результатами НСРД (аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_1.) (т. 3 а.с. 86-91) та протоколу про результати контролю за вчинення злочину (т. 3 а.с. 96-97) були здійснені поза межами кримінального провадження стосовно останньої, тобто до внесення відомостей в ЄРДР.

Негайно такі відомості не були внесенні і після завершення огляду автомобіля «Рено» як місця події, що також не узгоджується із положеннями ч.3 ст. 214 КПК України.

Про відсутність умислу у ОСОБА_1 надати винагороду, а також встановлений судом факт провокації доводиться показаннями свідка ОСОБА_19 (засновника ТОВ «Альфа-22», яке володіє готелем «ІНФОРМАЦІЯ_4»), яка суду показала, що їй відомо про проведені перевірки у кафе-барі, яке орендувала ОСОБА_17 з приводу отруєння дітей. У неї із ОСОБА_20 була розмова, в ході якої їй стало відомо, що заступник начальника Черкаського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_3 вимагає від неї хабара нібито для його керівника. В кінці березня 2018 року їй стало відомо, що ОСОБА_17 надала неправомірну вигоду, зі слів ОСОБА_17 вона була вимушена це зробити, так як зі слів ОСОБА_8 її можуть оштрафувати на велику суму. Сама вона не шукала шляхів вирішити питання в її інтересах. У ОСОБА_17 не було грошей, 5000 грн. вона позичила.

Частина показань свідка ОСОБА_19 є показаннями з чужих слів, водночас враховуючи, що ОСОБА_17 померла, що позбавляє можливості суд перевірити їх шляхом її допиту , а тому, оцінивши їх у сукупності з іншими доказами, зокрема відомостями матеріалів НСРД щодо розмов між ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , суд допускає ці показання як доказ, так як вони викликають довіру щодо їх достовірності (ст. 97 КПК України).

За частиною 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Враховуючи наведені обґрунтування, суд встановлює недоведеність того, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України.

2.Щодо оцінки діянь ОСОБА_2 суд констатує наступне.

У доведенні вини ОСОБА_2 визначальними доказами, на які посилався прокурор, це є відомості отримані в результаті негласних слідчих (розшукових) дій, які проведені як на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області так і на підставі постанови прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину у виді спеціального слідчого експерименту. Такі процесуальні дії були реалізовані та оформленні відповідними протоколами.

Так, на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду Черкаської області від 27.03.2018 №1081т було надано дозвіл слідчому на проведення аудіо-, відео контролю ОСОБА_2 , зокрема зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентського номеру, а також спостереження за ним з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження (т.4 а.с.173-174).

Аналізуючи відомості, які містяться в протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 05.04.2018 (т.3 а.с. 48-61), які передають суть розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 28.03.2018 та 30.03.2018 встановлено наступне.

В ході зафіксованої розмови, яка мала місце 28.03.2018 ОСОБА_3 декілька разів задає ОСОБА_2 однотипні питання: «Що далі з нею?», «Що мені їй сказать?», «Ну що я їй скажу?», змушуючи ОСОБА_2 замислитись над його питаннями та сказати що необхідно робити. Останній не знає, що відповісти йому, але ОСОБА_3 продовжуючи розмову запевняє, що розмову необхідно розпочати про лояльну перевірку. ОСОБА_2 , уникаючи цієї розмови, намагається перевести її на іншого колегу та каже: «Ну спасібо ОСОБА_31..», але ОСОБА_3 знов його зупиняє та переводить тему розмови змушуючи дати відповідь на запитання: «Ну що? Ну що казать?» Враховуючи таку активну поведінку ОСОБА_3 щодо теми розмови, ОСОБА_2 , будучи втягнутий запитаннями ОСОБА_3 у незвичну для нього розмову, починає підтримувати нав`язану розмову та погоджується, що у разі притягнення відповідальної за діяльність кафе - бару до адміністративної відповідальності може, понести штраф від двадцяти до п`ятдесяти тисяч гривень. Також ОСОБА_2 передає ОСОБА_3 зміст своєї розмови зі ОСОБА_21 , в якій він сказав останньому: «Синок, не попадайся більше..., ми просто тебе пожаліли», а на питання ОСОБА_22 : «Так, а не будет штрафних санкцій на меня? Мне не куда?», відповів: «Так вже ж пішли тобі на зустріч, ти ж бігав тут», тим самим повідомляючи ОСОБА_3 , що перевірка кафе - бару в готелі « ІНФОРМАЦІЯ_4 » проведена, а порушення усунуті. В даній розмові відсутні будь які дані, що ОСОБА_2 з власної ініціативи бажав отримати від ОСОБА_1 неправомірну вигоду і тим більше уповноважував на це ОСОБА_3 . Разом з цим, ОСОБА_3 не отримавши від ОСОБА_2 бажаної відповіді, своїми активними діями намагається отримати від останнього відповідь щодо конкретної суми, яку необхідно озвучити за допомогу і каже: «Не, та я не за те...», «Не, ні вона мені скаже конкретно. Шо я їй буду говорить?», а також роз`яснює, що якби не такі наслідки перевірки: «...ходила б на біржі десь». І лише після цього, коли ОСОБА_2 починає погоджуватись, що за наслідками перевірки могли б бути зовсім інші наслідки, продовжує наполягати на озвученні суми, про що свідчать слова зафіксовані на аудіозапису: «То шо їй оцю суму озвучить та й...» та далі втягує його у розмову з цього приводу зазначаючи, що: «Та скажу оце, що ви сказали, штраф такий...», «То скільки скинуть?», «Та можливо вона найде», але ОСОБА_2 все ж таки не бажаючи до кінця погоджуватись з пропозицією ОСОБА_3 на отримання грошей, відповідає йому: «Та шоб не нашла в другому місті потом...», а потім уточнює: «Ну ви ж не з мамашою будете балакать, а з директоркою?», на що ОСОБА_3 твердо відповідає: «Да». Далі ОСОБА_24 чітко каже ОСОБА_3 : «Ну... З ними нізя, бо не дай Бог ...» і далі в ході обговорення розмірів штрафів, які могли бути накладені на них, запитує у ОСОБА_3 : «Може ще скосить?», маючи на увазі меншу суму, а ОСОБА_3 знов своїми питаннями «Ну то скільки?», «Ну що я їй буду говорить?», намагається отримати відповідь щодо конкретної суми та врешті решт після майже двадцяти хвилин таких розмов отримує від ОСОБА_2 відповідь: «Ну хай десять тисяч...».

У розмові між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка відбулась 30.03.2018 року о 15 годині 14 хвилин в ресторані «Вано», ініціаторами якої знов був ОСОБА_3 , спостерігається, що ОСОБА_2 не намагається дізнатись про результати зустрічі ОСОБА_3 , а розмовляє на виробничі та побутові теми. Крім цього, ОСОБА_2 зазначає, що поспішає оскільки ще багато справ, а ОСОБА_3 навпаки не дає змоги ОСОБА_2 піти. Наприкінці розмови він - ОСОБА_3 кладе гроші в барсетку ОСОБА_2 .

Таким чином, суд встановлює, що ОСОБА_3 діяв в у активний спосіб, і як би з боку ОСОБА_3 не було такої активної поведінки з приводу отримання відповіді від ОСОБА_2 про конкретну суму грошей та необхідності озвучити цю суму, останній ні в якому разі не замислився б про це. Отже суд констатує, що дії ОСОБА_3 були провокаційними.

Висновки суду узгоджуються із позиціями ряду рішень ЄСПЛ, зокрема рішення від 05.02.2008 у справі «Раманаускас проти Литви», рішення від 02.12.2015 у справі «Таранекс проти Латвії», рішення від 30.10.2014 у справі «Носко і Нефедов проти Росії» та інш.

Європейський суд в цих рішеннях відзначав, що негласні операції повинні проводитися пасивним шляхом за відсутності тиску на заявника для вчинення ним злочину за рахунок таких засобів, як прийняття на себе ініціативи в контактах із заявником, наполегливе спонукання тощо.

Таким чином, у зв`язку з провокацією зі сторони ОСОБА_3 у отриманні та дачі неправомірної вигоди, отримані в ході проведення негласних слідчих розшукових дій за ухвалами слідчого судді апеляційного суду Черкаської області №1081т від 27.03.2018 (т. 4 а.с. 173-174) протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дії про результати аудіо - відеоконтролю ОСОБА_2 від 05.04.2018 (т. 3 а.с. 48-61) і матеріальні носії інформації- флеш-накопичувачі, на яких зафіксовані аудіо - та відеозаписи щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дії щодо ОСОБА_2 та їх результатів, а також постанова прокурора від 29.03.2018 (т. 3 а.с. 62-63), його доручення на проведення НСРД від 29.03.2018 (т.3 а.с. 64-65), протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 31.03.2018 (т.3 а.с. 66-68) визнаються судом недопустимими доказами.

Варто уваги, що відповідно до протоколу від 30.03.2018 (т.3 а.с. 69-84) оперативний працівник УСБУ в Черкаській області разом із понятими оглянув та ідентифікував грошові кошти в сумі 10000 грн., проте рішення керівника органу досудового розслідування або прокурора в розумінні положень ст. 110 КПК, як того вимагає ч. 1 ст. 273 КПК України в матеріалах кримінального провадження відсутнє, що в свою чергу ставить під сумнів законність такої негласної дії, та решта дій, а саме вручення цих грошей ОСОБА_8 та вилучення їх під час огляду місця події у ОСОБА_26 за принципом «плодів отруйного дерева».

Судом також проаналізовані показання ОСОБА_3 , які він дав в суді, зокрема, він показав, що в лютому 2018 року відбулась перевірка у ОСОБА_1 з приводу отруєння учасників баскетбольної команди із м. Одеси. На підставі об`єктивної перевірки був складений акт, де вказані недоліки та направлений припис на їх усунення. Порушення та недоліки були усунуті. Відбулась розмова із ОСОБА_26 , суть якої зводилась до того, щоб не платила ОСОБА_17 штраф 36000 грн., йому треба заплатити 10000 грн. Розмову ініціював ОСОБА_11 . Коли ОСОБА_11 почав вимагати гроші від ОСОБА_17 , він звернувся до правоохоронних органів. Він приїхав до ОСОБА_17 і сказав, щоб приготувала ці гроші. Вподальшому він передав ці гроші ОСОБА_32 в кафе «Вано». Також ОСОБА_3 у своїх показаннях повідомив суду, що ОСОБА_17 ніколи не зверталась з питаннями пропозиції винагороди для ОСОБА_26 .

Показання ОСОБА_3 в частині вимагання ОСОБА_26 грошей у ОСОБА_17 суд відкидає і до уваги не бере, так як вони спростовані результатами негласних слідчих (розшукових) дій, якими зафіксовані розмови як між ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , так і між ОСОБА_8 і ОСОБА_26 , та в результаті аналізу суд встановив протилежне, а саме, те, що ініціатором розмов як із ОСОБА_17 так і з ОСОБА_26 був ОСОБА_27 , а також відсутні відомості щодо вимагання грошей.

Тому наявні обвинувальні показання свідка ОСОБА_3 , які він дав в суді, є явно недостатніми для ухвалення обвинувального вироку.

При цьому суд керується висновками Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Носко и Нефедов проти Росії» від 30.10.2014, на які посилається також і Верховний Суд у своїй постанові від 12.02.2019 у справа № 522/2256/13-к, відповідно до яких якщо обвинувачені висувають аргумент про підбурювання, внутрішньодержавні суди зобов`язані розглянути його в рамках змагальної, ретельної, всебічної і переконливої процедури, при цьому на сторону обвинувачення покладається тягар доведення відсутності підбурювання. Межі судової перевірки повинні включати мотиви прийняття рішення про негласний захід, про ступінь участі правоохоронного органу в скоєнні злочину, а також про характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник.

Водночас в судовому засіданні прокурор проявив пасивність, і не спростував доводи сторони захисту з приводу провокаційних дій з боку правоохоронних органів.

Не залишені поза увагою показання свідків:

- ОСОБА_28 - санітарного фельдшеру, яка повідомила, що приймала участь у проведенні перевірки у ПП ОСОБА_1 у кафе-бару готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з приводу отруєння спортсменів. Перевірка проведена об`єктивно. Були зауваження. Всі виявлені недоліки ОСОБА_17 усунула.

- Головного спеціаліста Черкаського міського управління ГУ Держпродспоживслужби, який повідомив, що він входив до групи, яка розслідувала причини спалаху харчового отруєння в кафе готелю «ІНФОРМАЦІЯ_4». За результатами були внесені пропозиції щодо усунення виявлених недоліків, які були виконані. Ніяких вказівок від ОСОБА_26 і ОСОБА_8 щодо повторної перевірки не було, як і не було ніякого тиску з приводу якості перевірки.

Такі показання судом віднесені на рахунок підтвердження відсутності доказів умислу як у ОСОБА_17 на необхідність надання неправомірної вигоди, так і у ОСОБА_26 , на її одержання, а лише в котрий раз підтверджує про створення штучних умов для провокативних дій по відношенню до обвинувачених.

Судом оцінені показання свідків як сторони обвинувачення так і сторони захисту, а саме начальника відділу правового забезпечення ГУ Держпродспоживслужби ОСОБА_6 , заступника начальника цього ж управління ОСОБА_30 , секретаря начальника Головного управління ОСОБА_33., провідного юрисконсульта управління ОСОБА_7 ., а також начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області ОСОБА_4 щодо з`ясування питання чи був ОСОБА_2 . Головним державним інспектором і чи мав він право підписувати та направляти до суду адміністративні протоколи, однак ці показання судом не використовувались під час ухвалення вироку враховуючи наступне.

Для суду було б достатньо оцінити суть розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_17 , зафіксовану за результатами матеріалів НСРД уразі допущення їх як докази та за відсутності встановленої провокації, де ОСОБА_17 завдяки активним діям ОСОБА_8 усвідомила для себе, що дає неправомірну вигоду ОСОБА_32 у зв`язку з можливостями його посади, та була переконана у тому, що запобіганню наступних перевірок буде досягнуто завдяки можливостям посади ОСОБА_26 . При цьому суд би керувався висновком Верховного Суду України у справі №5-149кс16.

Тому поняття «з використанням наданої їй влади чи службового становища» з погляду кваліфікації за статтею 368 КК, яку спростовувала сторона захисту з посиланням на положення Постанови Пленуму Верховного суду Украйни № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» допитуючи свідків, не обмежується діями (бездіяльністю) в межах службової компетенції і включає в себе використання службовою особою можливостей, обумовлених займаною посадою (Постанова Верховного Суду у справі № 712/4212/15-к від 06.02.2018).

Таким чином, показання цих свідків при умові встановленої недоведеності як надання неправомірної вигоди ОСОБА_17 так і її одержання ОСОБА_26 , не заслуговують на увагу при ухваленні вироку.

За принципом «плодів отруйного дерева», суд визнав недопустимим доказом відомості протоколу огляду місця події від 30.03.2018, складеного в приміщенні ресторану « Вано », та за яким у ОСОБА_2 були виявлені та вилучені 10000 грн. (т.2 а.с. 17-20); висновки експерта №2/780 від 05.06.2018, за якими на грошах, вилучених у ОСОБА_26 було виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини (т.2 а.с. 181-186); висновки експерта №1/1427 від 05.07.2018, за якими купюри номіналом 500 грн. в кількості 20 штук виготовлені підприємством, яке здійсню випуск гривень для Національного банку України (т.2 а.с. 193-195).

Суд при з`ясуванні обставин обвинувачення та перевірки їх доказами досліджував копії документів, які стали підставами для проведення перевірки в кафе готелю « ІНФОРМАЦІЯ_4 », та копії документів, які складені за результатами проведеної вказаної перевірки (т.2 а.с. 22-65, 114-141, 197-216, т. 3 а.с. 104-111), але враховуючи, що вказані обставини сторонами провадження не оспорювались, тобто всі визнали, що був факт отруєння громадян, проведення позапланової перевірки та виявлення порушеннь дотримання санітарного законодавства, тому їх оцінка в судовому рішенні недоцільна.

І на завершення, судом встановлено, що відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування, який організовує досудове розслідування, уповноважений визначити слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування. Слідчий, в свою чергу, відповідно до ч.2 ст. 40 КПК України уповноважений починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим кодексом.

В матеріалах кримінального провадження, які надані прокурором, міститься постанова начальника відділу СУ ГУНП в Черкаській області підполковника поліції Сергієць О.В. (т.2 а.с.4) про доручення досудового розслідування кримінального провадження №12018250000000065 слідчій групі в складі старшого слідчого Уланова М.Д. (старший групи) та старшого слідчого Сербіна О.В. Вказаний процесуальний документ датований 23.07.2018, відомості в ЄРДР цього кримінального провадженні внесені 23.03.2018, таким чином законність всіх процесуальних дій, включаючи доручення на проведення слідчих (розшукових дій) в порядку ст. 40 КПК (т.2 а.с. 10, 85); протоколи огляду місць подій від 30.03.2018 (т.2 а.с. 13-15, 18-20); складання підозри ОСОБА_2 (т.2 а.с. 100-102); винесення постанов про визнання речовими доказами (т.2 а.с. 112); внесення клопотань до слідчих суддів (т.2 а.с. 142-143, 148-149, 155-156, 159-160, 177-180, 182-183) та інші процесуальні дії, які проведені слідчим Улановим М .Д. з 23.03.2018 до 23.07.2018, які суд ставить під сумнів щодо їх допустимості як докази.

При цьому прокурором не доведено, що вказана дата постанови помилково визначена як описка. Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності відповідного рішення органу досудового розслідування не наділяє слідчого процесуальними повноваженнями у конкретному кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із рішенням Європейського Суду з прав людини у справі № 4291498 «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 тягар доказування винуватості лежить на стороні обвинувачення.

У п. 146 справи «Барбера, Мессегуэ и Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

При ухваленні вироку суд врахував висновки рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (п. 45), та при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпції щодо досліджуємих фактів.

Згідно сформованої судової практики з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку зазначається про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновків про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 мала умисел, надати службовій особі неправомірну вигоду, а ОСОБА_2 одержав таку вигоду, в зв`язку з чим суд приймає рішення визнати ОСОБА_1 невинуватою та виправдати її за недоведеністю того, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України; визнати ОСОБА_2 невинуватим та виправдати його за недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Цивільних позовів не пред`являвся.

Рішення щодо речових доказів.

Вирішуючи питання про речові докази, суд керується положеннями ч. 9 ст. 100 КПК України, а відтак

карти пам`яті micro SD інв. № 3047т, micro SD інв. № 3048т, оптичний носій DVD-R №3052т; карти пам`яті micro SD інв. № 3049т, micro SD інв. № 3050т, оптичний носій DVD-R № 3051т, протоколи про результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій №14/1317т від 05.04.2018, №14/1319т від 06.04.2018 залишаються в матеріалах кримінального провадження (т.3 а.с.98-99);

грошові кошти в сумі 10000 грн., які були використані для проведення контролю за вчиненням злочину і які були вилучені у ОСОБА_2 30.03.2018 в ресторані «Вано», повернути органу, який їх надав (т.2 а.с. 112);

грошові кошти в сумі 10000 грн., які ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 , та які були вилучені під час огляду місця події 30.03.2018 в автомобілі «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути спадкоємцю, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1 (т.3 а.с. 6);

Рішення щодо процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

В зв`язку з виправданням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 процесуальні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Заходи забезпечення кримінального провадження.

Питання про застосування чи продовження запобіжного заходу ОСОБА_2 під час судового розгляду не вирішувалось за відсутністю відповідних клопотань з боку прокурора, а тому будь-який запобіжний захід у ОСОБА_2 на момент ухвалення вироку відсутній.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_1 невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні за ч.3 ст. 369 КК України та виправдати її у зв`язку з недоведеністю того, що в її діянні є склад кримінального правопорушення.

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст. 368 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Речові докази: карти пам`яті micro SD інв. № 3047т, micro SD інв. № 3048т, оптичний носій DVD-R №3052т; карти пам`яті micro SD інв. № 3049т, micro SD інв. № 3050т, оптичний носій DVD-R № 3051т, протоколи про результати проведених негласних слідчих (розшукових) дій №14/1317т від 05.04.2018, №14/1319т від 06.04.2018 залишаються в матеріалах кримінального провадження; грошові кошти в сумі 10000 грн., які були використані для проведення контролю за вчиненням злочину і які були вилучені у ОСОБА_2 30.03.2018 в ресторані «Вано», повернути органу, який їх надав; грошові кошти в сумі 10000 грн., які ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 , та які були вилучені під час огляду місця події 30.03.2018 в автомобілі «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути спадкоємцю, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1 .

Процесуальні витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження також мають право на отримання в суді копії вироку.

Головуючий: О. М. Степаненко