Ухвала суду № 88939481, 27.04.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12344/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про відвід судді в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Лідії Костянтинівни про визнання договору дарування недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину,

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2018 року до Рівненського міського суду Рівненської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу від 22 травня 2018 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 липня 2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження і призначено підготовче судове засідання, а також сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2019 року залучено до участі у справі, в якості співвідповідача - Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Л.К.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу за даним позовом до розгляду по суті.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 січня 2020 року заяву позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Кучиної Н.Г. задоволено та передано справу до канцелярії Рівненського міського суду Рівненської області для вирішення питання про передачу іншому судді, у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 січня 2020 року вказану цивільну справу прийнято до провадження судді ОСОБА_5, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та повторно розпочати розгляд справи по суті.

Судові засідання були призначені на 25 лютого 2020 року, 17 березня 2020 року та 03 квітня 2020 року.

30 березня 2020 року позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 подали заяву про відвід судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_5, яку мотивували тим, що наявні обставини, які викликають сумнів у її неупередженості і об`єктивності.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2020 року заявлений ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 відвід судді визнано необґрунтованим та передано цивільну справу до канцелярії суду для визначення судді для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31 березня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про відвід судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_5 відмовлено.

01 квітня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про відкладення розгляду справу, в зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 05 травня 2020 року.

27 квітня 2020 року ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_5 Підставою для відводу судді вказано про наявність у учасника процесу навіть припущення, що суддя в силу певних чинників не може зберегти безсторонність. Суддя і прямо, і побічно заінтересована у результаті розгляду справи і у відповідності до ст. 36 ЦПК України не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), а саме так як позивачем 26 квітня 2020 року надіслано скаргу до Вищої ради правосуддя, в тому числі щодо судді ОСОБА_5 з приводу притягнення її до дисциплінарної відповідальності за умисне порушення нею у відповідності до ст.106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

В ч. 1 ст. 36 ЦПК України передбачені підстави для відводу (самовідводу).

Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.2 ст. 36 ЦПК України суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, п. 27, 28 і 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, п. 38).

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі «Феррантеллі та Сантанджело проти Італії» (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, п. 58).

Вказані висновки також містяться і в рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року у справі «Мироненко та Мартенко проти України».

Як вбачається з заяви позивача та її представника їх доводи щодо упередженості судді фактично ґрунтуються на незгоді з процесуальними рішеннями судді, однак ці обставини не можуть бути підставою для відводу, що прямо закріплено в ч. 4 ст. 36 ЦПК України. Прийняття суддею процесуальних рішень, зокрема щодо відхилення заяв та клопотань сторони позивача не можуть свідчити про зацікавленість, необ`єктивність та упередженість судді у розгляді цивільної справи.

Водночас, відповідно до Кодексу суддівської етики суддя повинен демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади. Неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Враховуючи той факт, що сторона позивача наполягає на відводі головуючого по справі, висловлює сумнів щодо об`єктивності та упередженості судді, оскільки не задоволена діями судді при розгляді справи, виключно з метою усунення цього сумніву, уникнення у сторін будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи в подальшому та підвищення довіри суспільства до судової влади, на підставі 36 ЦПК України суд вважає за доцільне задовольнити заявлений у справі відвід судді ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 36-41, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про відвід судді в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Лідії Костянтинівни про визнання договору дарування недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину задовольнити.

Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Лідії Костянтинівни про визнання договору дарування недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину до канцелярії Рівненського міського суду Рівненської області для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Першко