Ухвала суду № 88939152, 23.04.2020, Крюківський районний суд м. Кременчука

Справа № 537/125/20

Провадження №2-а/537/18/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2020 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Маслій М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи – капрала поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Дімітрової Ірини Сергіївни 1 батальйон 4 рота, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи – капрала поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Дімітрової І.С. 1-го батальйону 4 роти, згідно якого просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 10 000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб під час здійснення повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Під вимогою позову розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Суд зазначає, що позивачем, згідно змісту його позовної заяви, заявлено матеріально-правову вимогу, спрямовану на відшкодування за завдання неправомірним рішеннями, моральної шкоди в сумі 10 000 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Так, в даному випадку позивачем ОСОБА_1 заявлена вимога матеріально-правового характеру, а саме про стягнення моральної шкоди без заявлення вимоги про вирішення публічно-правового спору, та, як позивач зазначає, такий публічно – правовий спір вже було вирішено ухваленням судового рішення.

Таким чином, оскільки позивачем вимогу про вирішення публічно - правового спору не заявлено, суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства.

Водночас, за правилами частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

З огляду на те, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про стягнення моральної шкоди (матеріальної) у разі, якщо позовні вимоги заявлені без вимог про вирішення публічно-правового спору, а тому спір про стягнення моральної (матеріальної) шкоди, поданий фізичною особою, віднесено до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі №464/1874/17, відповідно до якої предметом спору у справі є стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, завданої (як стверджує позивач), у зв`язку з приниженням його честі, гідності та ділової репутації. Така вимога не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір, який за суб`єктним складом підпадає під дію статті 1 ГПК України у редакції, що діяла на час вирішення питання про відкриття провадження.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За викладених вище обставин, з урахуванням думки позивача ОСОБА_1 , який не заперечував проти закриття провадження у справі, оскільки заявлені позивачем вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Одночасно суд роз`яснює позивачу його право звернення до суду із даними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі №537/125/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції, за участю третьої особи – капрала поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області ДПП Дімітрової Ірини Сергіївни 1 батальйон 4 рота, про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади, - закрити.

Роз`яснити позивачу його право звернення до суду із позовом в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту.

Суддя: Д.О. Зоріна

Повний текст ухвали суду виготовлено 27 квітня 2020 року.