Вирок № 88937681, 24.04.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6683/19

Провадження № 1-кп/161/259/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 24 квітня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Полюшко А.В.,

за участю секретарів - Ярмолюк І.С., Соколової К.Ю.,

прокурора - Шубіна Д.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Піддубного О.О.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представників потерпілих - Засєкіної О.М., Столярука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018030010001675, що надійшов з Луцької місцевої прокуратури 17.04.2019 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луцька Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , українця, гр.України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючого, в порядку ст.89 КК України - судимості не має,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.358 ч.4, ст.187 ч.1, ст.289 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 27 грудня 2018 року близько 21.30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у під`їзді будинку АДРЕСА_4 , під час конфлікту, що виник внаслідок особистих неприязних відносин, умисно, наніс потерпілому ОСОБА_2 кілька (не менше чотирьох ударів) невстановленим предметом в тім`яну ділянку голови зліва, спричинивши тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку та забійними поверхневими ранами тім`яної ділянки голови зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи №64 від 28.01.2019 за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх лікування та загоєння необхідний час більше шести діб.

Відразу після цього, він же, перебуваючи за вищевказаною адресою, будучи у стані алкогольного сп`яніння, умисно, отримавши від потерпілого ОСОБА_2 , внаслідок завдання тілесних ушкоджень, ключів, в тому числі і від замка запалювання автомобіля марки «BMW 725» н.з. НОМЕР_1 , який перебував у користуванні ОСОБА_3 , всупереч волі останньої, а також і самого ОСОБА_2 , який з відому останньої ним користувався, знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_4, сів за кермо та запустив за допомогою вказаного вище ключа двигун, після чого здійснив ним керування вулицями м.Луцька, чим незаконно заволодів даним транспортним засобом. Під час руху автомобілем обвинувачений ОСОБА_1 пошкодив його та залишив по вул.Лідавській, 2Г м.Луцька , спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 49 282, 28 грн.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи №6 від 19.03.2019 ринкова вартість автомобіля марки «BMW 725», 1996 р.в., зареєстрованого у республіці Польща, аналогічного наданому на дослідження, станом на 27.12.2018 дорівнює 49 282, 28 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля внаслідок його пошкодження, дорівнює його ринковій вартості і складає 49 282, 28 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, що виразились в умисному нанесенні потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України. Своїми умисними діями, що виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 289 ч.1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.358 ч.4, ст.187 ч.1, ст.289 ч.2 КК України не визнав. Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав.

Суду дав показання, зокрема: по епізоду вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - про те, що в знайомого ОСОБА_4 був день народження, вони разом йшли з вокзалу в район 33-го кварталу, по дорозі зайшли на вул.Лазо (в закинуте приміщення), щоб випити пива. В цей момент їх оточили працівники Нацгвардії та попросили пред`явити документи. Оскільки документів він не мав, тому просто представився - ОСОБА_1 . У нього не було заборонених речей, тому його нічого не питали та не затримували, натомість почали оглядати речі, що були у ОСОБА_4 . Він передзвонив дружині, яка, з дозволу працівників поліції, забрала його додому. Про наявність у ОСОБА_4 паспорта з переклеєною фотокарткою йому нічого не відомо, цього документа не бачив, в руках не тримав, як і не брав жодного разу рюкзак ОСОБА_4 (в тому числі і Біблії). Про вилучення паспорта у ОСОБА_4 він дізнався згодом. Категорично ствердив, що паспорт, що вилучався у ОСОБА_4 , він особисто нікому не пред`являв та вказаним у ньому прізвищем не представлявся.

По епізодах вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.187, ч.2 ст.289 КК України дав показання, що у 2018 році його товариш на ім`я ОСОБА_5 попросив подивитись за належною йому квартирою, де тимчасово проживала ОСОБА_6 (з дозволу останнього). В один із днів (точної дати не пам`ятає) прийшов на вказану квартиру та виявив, що двері квартири пошкоджені. Остання повідомила, що двері пошкодив її чоловік - ОСОБА_2 і що вживатиме заходів, щоб той їх відремонтував. Приїхавши через кілька днів виявив, що двері не відремонтовані, тому сказав ОСОБА_6 зателефонувати останньому та попросити приїхати, щоб особисто з ним вирішити вказане питання. Коли приїхав ОСОБА_2 він, на прохання останнього вийшов на коридор та побачив, що останній був з товаришем, при цьому, перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння, тримав у руках 5-ти літрову пляшку з залишками якоїсь рідини. Він попросив товариша спуститися вниз та не заважати їх розмові, і коли останній пішов, почав з`ясовувати у потерпілого причину пошкодження дверей та вимагати їх ремонту, внаслідок чого між ними виник словесний конфлікт. Під час їх розмови у коридор виходила ОСОБА_6 , однак ОСОБА_2 сказав їй повернутись назад. Ствердив, що внаслідок словесного конфлікту, який виник між ними він двічі-тричі вдарив потерпілого рукою у затилок голови (на якій був капюшон), при цьому, внаслідок ударів той не падав, ран та крові у не було. Потерпілий попросив не бити його по голові, оскільки з його слів в нього вона була розбита. Жодних речей у потерпілого не забирав. Після цього потерпілий пообіцяв двері відремонтувати, однак для цього йому потрібно було взяти кошти. Оскільки той був у стані алкогольного сп`яніння, а всі фінансові питання вирішує його мати, тому він ( ОСОБА_1 ) запропонував поїхати до неї, щоб залагодити дану ситуацію. Вийшовши на вулицю потерпілий хотів сісти за кермо, однак він йому не дав цього зробити та сказав, що поїде сам за кермом, на що потерпілий спочатку не хотів давати ключі, однак потім витягнув ключ з кишені та дав йому, а сам сів на переднє пасажирське сидіння і вони поїхали. Чому поїхали до потерпілого додому на пр.Соборності з вул .Кравчука м . Луцька саме через вул.Лідавську пояснити не може (вибрав такий маршрут випадково), а коли їхав, то попав у вибоїну, яка була покрита водою, внаслідок чого автомобіль перестав їхати (зламався). Ствердив, що оскільки за кермом автомобіля був саме він, то автомобіль отримав механічні ушкодження через його необережне водіння, однак зробив це він не умисно, оскільки не знав, що в цьому районі пошкоджене дорожнє покриття, а внаслідок опадів на дорозі було багато калюж. Коли автомобіль зупинився, вони обоє вийшли, авто там залишили, та пішли у напрямку будинку потерпілого, однак коли вийшли на дорогу, то потерпілий різко побіг вправо та втік, він не став його наздоганяти та пішов у напрямку свого дому. По дорозі його зупинили працівники поліції, спочатку він почав втікати, оскільки не відразу зрозумів, що це поліцейські (вони не представлялись і були не у форменному одязі). Його наздогнали, збили з ніг, на вимогу представитись назвався прізвищем « ОСОБА_9 », оскільки квартира, де він фактично проживає, зареєстрована на це прізвище. В подальшому, без участі захисника, явку якого він вимагав забезпечити, було проведено його особистий огляд та вилучено ключі, серед яких і від автомобіля потерпілого та належний йому ( ОСОБА_1 ) гаманець.

Оскільки він не вчиняв кримінальних правопорушень, передбачених ст.358 ч.4, ст.187 ч.1, ст.289 ч.2 КК України, тому просив його виправдати.

Судовий розгляд проведено виходячи із вимог ст.337 КПК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Таким чином, незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.2, ст.289 ч.1 КК України, визнаних судом встановленими та доведеними, підтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового провадження доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_3 суду дала показання, що 27.12.2018 близько 22.00 год. вона отримала телефонний дзвінок від працівника АЗС «ОККО» про необхідність приїзду до АЗС, щоб забрати її автомобіль з вул.Лідавської м.Луцька. По приїзду виявила поліцію, карету швидкої допомоги, працівники якої надавали сину - ОСОБА_2 , який був у крові, першу медичну допомогу, після чого доставили його до лікарні. Після проведення усіх необхідних процедур у лікарні, вона поїхала з працівниками поліції на вул.Лідавську м.Луцька, де побачила свій вже розбитий автомобіль, в зв`язку з чим вона змушена була замовляти евакуатор. Ствердила, що автомобіль марки «BMW», 1996 р.в., був придбаний на її кошти (3 000 доларів США), з допомогою колишнього чоловіка, а тому власником є саме вона, при цьому, своєму синові вона дозволяла ним користуватись за потреби. Автомобіль був та залишився на даний час на польській реєстрації (розмитнення не провели у зв`язку з його пошкодженням). Коли була потреба у користуванні даним автомобілем синові, то особисто давала йому технічний паспорт і ключ. Зазначила, що 27.12.2018 син, після телефонного дзвінка, з її дозволу взяв автомобіль та разом з товаришем кудись поїхали. Пізніше, зі слів сина - ОСОБА_2 стало відомо, що він зустрічався з матір`ю його дитини, оскільки у квартирі, де вона проживає хтось вибив двері, і вона у цьому звинуватила саме його. З метою вирішення цієї ситуації син і їздив того дня на зустріч із ОСОБА_1 . Він поїхав разом з товаришем - ОСОБА_10 , якого ОСОБА_1 вигнав, а коли той пішов, то останній якимось предметом, зі слів сина - схожим на руків`я пістолета, наніс ряд ударів по голові. Після цього, вже коли вони спускалися по східцях вниз, обвинувачений забрав у нього телефон та ключі (чого той не заперечував, оскільки боявся) і наказав сісти йому на переднє пасажирське сидіння, самостійно сівши за кермо належного їй автомобіля. По дорозі умисно їхав по ямах, не зважаючи на прохання сина не розбивати автомобіль, а коли той зупинився внаслідок пошкодження, її син зміг втекти та добігти до заправки, звідки вже було повідомлено її, працівників поліції та викликано швидку допомогу. Збитки не відшкодовані, в зв`язку з чим цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди підтримала, просила його задовольнити. Щодо міри покарання - покладалася на погляд суду.

Потерпілий ОСОБА_2 суду дав показання, що у грудні 2018 по АДРЕСА_4 на 9 поверсі біля квартири, де він жив з ОСОБА_6 , мав зустріч з ОСОБА_1 . Зазначив, що ОСОБА_1 вийшов з квартири з якимось предметом, який був схожий на пістолет, а після словесного конфлікту, бив цим предметом його по голові, оскільки з його слів - він поламав двері у квартиру. Після цього наказав йому спускатись вниз, наказавши по дорозі віддати йому ключі від автомобіля. Оскільки він боявся повторного побиття, то віддав ключі, що були у нього. Тоді ж обвинувачений забрав і його телефон. При цьому ствердив, що прийшов на зустріч з товаришем ОСОБА_12 , якому ОСОБА_1 сказав піти і лише після того, як той вийшов з під`їзду, почав його бити. Вимог про передання майна (телефону, ключів) при нанесенні ударів обвинувачений не висловлював, оскільки сама розмова, словесний конфлікт та подальше побиття відбувалось через неприязні відносини між ними та пошкоджені двері. Вказані речі обвинувачений наказав віддати вже після його побиття, коли вони спускались вниз.

Вийшовши на вулицю ОСОБА_1 сів за кермо, а він, за його вказівкою, - на переднє пасажирське сидіння і на великій швидкості, не зважаючи на погану дорогу та великі ями, поїхали по вул.Лідавській. По дорозі було побито піддон автомобіля та зірвано бампер. Внаслідок ушкоджень автомобіль зупинився, після цього ОСОБА_1 наказав вийти, він пішов спереду, а ОСОБА_1 позаду. Коли дійшли до проїзної частини, він раптово побіг та зміг втекти на АЗС «ОККО», працівники якої викликали поліцію та швидку. Збитки не відшкодовані, в зв`язку з чим цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди підтримав повністю, просив його задовольнити, щодо покарання - покладається на розсуд суду.

Під час проведення слідчого експерименту - протокол від 25.03.2019 (проведеного за участю понятих), потерпілий ОСОБА_2 , розповів про обставини нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 , а також про те, що телефон і речі забрав у нього вже після побиття, коли вони спускались східцями вниз.

Показання потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 щодо обставин незаконного заволодіння належним ОСОБА_3 автомобілем обвинуваченим ОСОБА_1 та факту нанесення тілесних ушкоджень невстановленим предметом, внаслідок словесного конфлікту, судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого в цій частині, які суд вважає неправдивими та такими, що дані виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Такі показання потерпілих, кожного зокрема, об`єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.

Свідок ОСОБА_10 суду дав показання, що зимою 2018 року до нього приїхав ОСОБА_2 і запропонував поїхати випити пива. По дорозі потерпілий, який був за кермом автомобіля його матері, попросив заїхати на розмову до ОСОБА_1 у будинок поблизу Варшавського ринку. Вже в під`їзді ОСОБА_2 вжив трохи спиртного, яке було у нього з собою у 5-ти літровій каністрі (на дні). Піднявшись на 9 поверх, постукали в двері, обвинувачений вийшов (ствердив, що в руках у нього жодних предметів не бачив, був одягнений в футболку, спортивні штани (в кишенях теж нічого не бачив) та попросив (не наказав), щоб він спустився вниз та не заважав їх розмові, що він і зробив. Суперечки не чув, почекав 5-10 хвилин на вулиці та поїхав додому. Ствердив, що як їхали до ОСОБА_1 , то у потерпілого жодних тілесних ушкоджень не було. Через тиждень після вказаних подій, він бачив потерпілого ОСОБА_2 і той розповів, що посварився та побився з ОСОБА_1 , про те, що обвинувачений щось у нього забирав - не повідомляв.

Свідок ОСОБА_13 , допитана за клопотанням сторони захисту, дала показання, що взимку 2018 року ОСОБА_2 (з яким у них спільна дитина) пошкодив двері у квартирі ( АДРЕСА_4) , де вона тимчасово проживала. Оскільки за квартирою наглядав ОСОБА_14 , тому він попросив зателефонувати потерпілому, щоб той їх відремонтував. ОСОБА_2 приїхав, щоб поговорити і розібратись з цим, був, при цьому, в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 вийшов до потерпілого в коридор (жодних предметів у руках чи кишенях він не мав) і між ними відбулась суперечка (деталей вона не чула та не бачила), лише чула як потерпілий просив не бити його по голові. Потім обвинувачений зайшов у квартиру, одягнув куртку і вони разом поїхали за грошима на двері до матері ОСОБА_2 . Окрім цього ствердила, що у потерпілого був телефон марки «Самсунг» з темно-коричневою кришкою, якого вона, вже після цієї події, бачила у нього дома (пр.Соборності, 22 м.Луцька) на кухні у шафі, при цьому його скло було розбите, а кришка подерта.

Показання потерпілого та вищевказаних свідків щодо наявності словесного конфлікту та побиття обвинуваченим потерпілого, саме внаслідок неприязних відносин (зокрема через ушкоджені двері), об`єктивно стверджується і протоколом огляду місця події від 28.12.2018, де під час огляду в першому під`їзді будинку по АДРЕСА_4 на площадці між 8 та 9 поверхами були виявлені сліди бурого кольору, ззовні схожі на кров. Відповідний додаток до даного протоколу - ДВД-диск був об`єктом безпосереднього дослідження в ході судового розгляду.

Посилання сторони захисту на недопустимість даного доказу не заслуговуючи на увагу, оскільки даний протокол проведений відповідно до норм та вимог чинного КПК України з дотриманням вимог, що визначені законом.

З висновку судово-медичної експертизи №64 від 28.01.2019 вбачається, що у потерпілого ОСОБА_2 виявлено наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з струсом головного мозку та забійними поверхневими ранами тім`яної ділянки голови. Дані тілесні ушкодження виникли від травмуючої дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючої поверхнею, індивідуальні особливості якого в характері ушкоджень не відобразились, цілком можливо в час вказаний обстежуваним та в ухвалі суду, за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для лікування та загоєння необхідний час більше шести днів. Вищевказані ушкодження не мали ознак небезпеки для життя, виникнення їх в результаті падіння з висоти власного зросту, зважаючи на характер, кількість та локалізацію - виключається. Виходячи з кількості рубців /сліди заживших ран/ виявлених у тім`яній ділянці голови зліва гр. ОСОБА_2 , йому було спричинено не менше чотирьох ударів.

Згідно висновку імунологічної експертизи №29 від 26.03.2019 вбачається, що кров підозрюваного ОСОБА_1 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А системи АВ0. На наданих на дослідження змивах, а саме: фрагменті марлевої серветки зі змивом з стіни та фрагменті марлевої серветки зі змивом з підлоги, вилучених 28.12.2018 в ході огляду місця події (на 9 поверсі першого під`їзду багатоповерхового будинку АДРЕСА_4) виявлено кров людини. При визначені групої належності крові на вказаних об`єктах виявлено антиген А та ізогемаглютинін анти-В системи АВ0, дана кров належить до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В системи АВ0 та може походити від потерпілого ОСОБА_2 .

Беручи до уваги висновки вказаних експертиз, суд приходить до висновку, що виявлені у потерпілого тілесні ушкодження, зважаючи на їх характер (а це рани та загоєні рубці), обвинувачений ОСОБА_1 не міг нанести кулаком або ж долонею руки. Враховуючи також показання потерпілого ОСОБА_2 та свідків, відсутність предмету, схожого на пістолет під час проведених оглядів місця події та особистого обшуку ОСОБА_1 (зважаючи, що ключі потерпілого були при ньому, а по дорозі, як вбачається з показань свідків - поліцейських, він нічного не викидав), суд приходить до висновку, що нанесення тілесних ушкоджень потерпілому відбулось невстановленим органом досудового розслідування предметом.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дав показання, що в грудні 2018 року, вночі на заправку «WOG» по вул.Конякіна, 17 м.Луцька, де він працює оператором прибіг хлопець, на голові та шиї якого була кров, та попросив викликати працівників поліції, оскільки його побив ОСОБА_1 , говорив ще щось про телефон та автомобіль (однак нічого конкретного не пам`ятає). Поліція та швидка допомога приїхали за 5-10 хв., потерпілого госпіталізували.

З протоколу огляду місця події від 28.12.2018 (з фототаблицями) вбачається, що під час огляду автодороги навпроти гаража по вул.Лідавській, 2Г м.Луцьк, було виявлено транспортний засіб марки «BMW» н.з. НОМЕР_1 з пошкодженням переднього та заднього бамперів.

З протоколу огляду місця події від 06.02.2019, а також відповідних додатків, що були предметом безпосереднього дослідження в ході судового розгляду, вбачається, що під час перегляду відеозаписів з камер відео спостереження ТОВ «Гурт Оіл» за адресою м.Луцьк вул.Лідавська, 2Г, встановлено наявність на них записів руху автомобіля, який рухається на великій швидкості, не гальмуючи на жодній із вибоїн (про що свідчить відсутність світіння «стопів» при в`їзді у вибоїни та велике розбризкування води, що там наявна), який зупиняється в кінці огляду відеокамери, після чого з нього виходить двоє чоловіків, за статурою схожих на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та швидкою ходою один за одним проходять вулицею. Вказане підтверджує той факт, що керуючи транспортним засобом, не гальмуючи на жодній із перешкод, ОСОБА_1 діяв умисно, виключно з метою пошкодження майна потерпілого, яким незаконно заволодів, а не з метою поїздки до матері потерпілого, як він показав суду.

Оптичний диск вилучено, оглянуто та визнано речовим доказам у справі, відповідно до постанови слідчого від 07.02.2019.

З висновку автотоварознавчої експертизи №6 від 19.03.2019 вбачається, що ринкова вартість автомобіля марки «BMW 725» 1996 року виготовлення, зареєстрованого у Республіці Польща, аналогічного наданому на дослідження, станом на 27.12.2018 дорівнює 49 282, 28 грн. Вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля внаслідок його пошкодження, дорівнює його ринковій вартості і складає 49 282, 28 грн. Вартість відновлювального ремонту із урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 55 297,94 грн.

Свідок ОСОБА_16 суду дав показання, що точної дати не пам`ятає, однак під час здійснення патрулювання у м.Луцьку, на планшет надійшов виклик про вчинення розбою і що особа, підозрювана у його вчиненні може перебувати у районі вул.Конякіна -Соборності м .Луцька . На вказаному місці вони побачили чоловіка, який почав втікати у напрямку «Княжого двору», а потім побіг до вул.Воїнів Інтернаціоналістів, по дорозі впав, тому його затримали. Він сфотографував затриманого та відправив командиру, який був із заявником, при цьому останній підтвердив, що саме ця особа вчинила відносно нього кримінальні правопорушення. Особу затриманого було встановлено вже у міськвідділі, оскільки спочатку він назвався прізвищем ОСОБА_9 . Як його наздоганяли, то не бачили, щоб він викидав якійсь предмети. Оскільки він намагався втекти, тому застосовували фізичну силу. Після цього, з метою особистої безпеки, до приїзду СОГ, попросили викласти останнього все з кишень, пам`ятає, що у нього були ключі.

Протоколом огляду місця події від 27.12.2018 по АДРЕСА_2 стверджується, що в особи чоловічої статі, яка представилась ОСОБА_9 при проведенні поверхневого огляду, серед інших речей, було виявлено ключі, що належали потерпілому.

Докази, що проаналізовані вище, відповідно до ст.85, 86 КПК України є належними та допустимими, а тому суд кладе їх в основу даного вироку та приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.1 ст.289 КК України.

Поряд з цим, органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, що зазнала нападу та погрозою застосування такого насильства (розбій). У зв`язку з цим, дії останнього, за ст.289 КК України, органом досудового розслідування кваліфіковані за кваліфікуючою ознакою - повторність (ч.2 ст.289 КК).

Оцінивши в сукупності дослідженні по справі докази та даючи їм юридичну оцінку, суд дійшов до висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.187 КК України, та за ч.2 ст.298 (кваліфікуючою ознакою - повторність), не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Згідно ППВСУ «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10 розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров`я, охоплюються: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або ж незначну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, замах на вбивство, вбивство.

При цьому, під нападом за ст.187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства. Розбій вважається закінченим з моменту вчинення нападу.

Судом встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_2 наносились обвинуваченим ОСОБА_1 виключно внаслідок неприязних відносин, через наявність між ними конфлікту (зокрема, з приводу пошкодження дверей та особистих неприязних відносин), а не з метою заволодіння належним йому майном. Вказане стверджується дослідженими та проаналізованими вище доказами, що покладені судом в основу даного вироку.

Так, ключі, в тому числі і від автомобіля, потерпілий надав на вимогу обвинуваченого вже після нанесених йому, внаслідок словесного конфлікту, ударів. При цьому, згідно обвинувального акту, ключі (як матеріальний об`єкт) матеріальної цінності для потерпілого не становили та не становлять на момент розгляду обвинувального акту. Що стосується мобільного телефону, то після затримання ОСОБА_1 такого телефону у нього не було вилучено, як і не було його виявлено у автомобілі, яким той керував, натомість встановлено, що на момент затримання обвинуваченого телефон потерпілого був активним та з нього здійснювались телефонні дзвінки, а згодом, у його ж квартирі (у побитому вигляді) його бачила свідок ОСОБА_18 , про що вона дала показання (які ніким не спростовані) в ході судового розгляду. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що обвинувачений вчиняв напад по потерпілого з метою заволодіння його майном, а також, що майно, що має певну цінність - зокрема телефон, взагалі передавався та перебував (хоча б певний час) у обвинуваченого ОСОБА_1 .

При цьому, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він наносив удари потерпілому по голові виключно рукою, і що у потерпілого могли бути наявні інші тілесні ушкодження, оскільки той перебував у капюшоні на голові, оскільки вони є суперечливими (суперечать дослідженим доказам у справі), зокрема, висновку судово-медичної експертизи, щодо наявності ран на голові, які не могли виникнути від удару рукою, протоколу огляду місця події, яким зафіксовано наявність плям бурого кольору, ззовні схожих на кров у місці конфлікту, що свідчить про наявність ран на голові, які кровили, та показанням свідка ОСОБА_10 , який ствердив про відсутність будь-яких ушкоджень у потерпілого до моменту вказаного конфлікту. Такі показання обвинуваченого суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за фактично вчинене ними кримінальне правопорушення.

Таким чином, дії обвинуваченого щодо нанесення ударів потерпілому ОСОБА_2 слід кваліфікувати, з врахуванням висновку експерта №64 від 28.01.2019 за ст.125 ч.2 КК України, наявності заяви потерпілого ОСОБА_2 про нанесення йому тілесних ушкоджень та вчинення щодо нього кримінального правопорушення, як умисне нанесення потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Зважаючи на зміну правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 з ч.1 ст.187 КК України на ч.2 ст.125 КК України, така кваліфікуюча ознака як повторність у його діях за ст.289 КК України, відсутня, тому його дії за ст.289 КК України слід кваліфікувати за ч.1 - як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Окрім того, органами досудового розслідування та згідно обвинувального акту ОСОБА_1 , обвинувачується також і у тому, що 04.05.2018 близько 18.30 год., перебуваючи на території Луцького КХП №1, по вул.Привокзальній, 12 м.Луцька, достовірно знаючи, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є завідомо підробленим документом, представився ОСОБА_19 та підтвердив вказаним документом свою особу поліцейському роти №2 БУПП у Волинській області ДПП капралу поліції ОСОБА_32 та заступнику командира 2-ї патрульної роти по роботі із особовим складом в/ч 1141 Національної гвардії України старшому лейтенанту ОСОБА_33, чим вчинив використання завідомо підробленого документа.

Згідно висновку судової технічної експертизи документів №199 від 09.08.2018 на паспорті громадянина України з серійним номером НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_19 , має місце переклейка фотокартки.

На думку суду, обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.4 КК України, не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не доведено його винуватості поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, ствердивши про те, що не використовував вказаний документ, не представлявся ОСОБА_22 та взагалі не знав про такий документ (до того як дізнався про це від працівників поліції). Такі показання обвинуваченого суд, згідно ст.23 КПК України, бере до уваги, оскільки вони підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд вважає належними та допустимими.

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, сторона обвинувачення посилається на показання свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , протоколи пред`явлення особи для впізнання від 27.11.2018, протокол огляду місця події від 04.05.2018, висновок технічної експертизи №199 від 09.08.2018, які були предметом ретельного дослідження в ході судового розгляду.

Однак докази, зібрані органом досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення на підтвердження винності останнього не підтверджують поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Так, свідок ОСОБА_23 суду дав показання, що в квітні 2018 року заступив на піше патрулювання, пішли на територію колишнього зерносховища, де помітили 2 особи в закинутому приміщенні, які вели себе підозріло, що виражалось у невиразній мові та тремтінні рук, при цьому, відмовилися відповідати на їх запитання та представитися. Згодом обвинувачений представився ОСОБА_19 , взяв з сумки паспорт (де було фото обвинуваченого, а прізвище ОСОБА_19 ). Коли оглядали іншого громадянина, виявили магазин з набоями у брюках, тому викликали СОГ. Не запитання суду хто саме попросив з них пред`явити паспорт - не пам`ятає, однак це був точно не він. В подальшому зазначив, що паспорт для огляду дали його колезі, вже самі працівники поліції, а не обвинувачений. Він також був присутній при огляді місця події, де проводилась відеозйомка.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні дав показання, що в грудні 2018 року патрулювали в екіпажі - оглядали закинуті приміщення. Ними було виявлено двоє громадян, під час проведення огляду місця події було виявлено «Біблію», в якій знаходився паспорт з фотографією обвинуваченого ОСОБА_1 , а прізвище - інше. Ствердив, що не пам`ятає яким прізвищем представлявся ОСОБА_1 , однак при цьому він не показував жодного документа для засвідчення своєї особи. Зазначив, що паспорт було виявлено ними самостійно, під час огляду місця події. Одночасно стверджував, що особисто запитував в обвинуваченого, чи це його документ, на що отримав ствердну відповідь, в подальшому паспорт (який, з його слів - лежав на бетоні) залишився там до приїзду слідчо-оперативної групи.

Показання вказаних свідків містять конкретні відомості щодо факту виявлення паспорта з переклеєним фото, однак жоден з них в судовому засіданні не вказав про те, що обвинувачений для підтвердження своєї особи особисто надав працівникам поліції вказаний документ. Такі показання вказаних свідків не можуть слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, оскільки вони суперечливі як між собою, так і суперечать іншим дослідженим в цій частині обвинувачення доказам.

Так, з протоколів пред`явлення осіб для впізнання від 27.11.2018 вбачається, що свідки ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , серед пред`явлених до впізнання інших осіб, вказали на особу, відповідно під №2 та №4 - ОСОБА_1 , як такого, який 04.05.2018, пред`явив документ, що посвідчує особу - паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_19 .

Тоді як в судовому засіданні вказані свідки вказали про те, що безпосередньо обвинувачений такого документу їм самостійно не пред`являв.

Вказане стверджується і показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 святкував день народження. Зустрілись з ОСОБА_1 та пили пиво в закинутому приміщенні. До них підійшли працівники поліції та почали обшукувати. Під час цього, у його рюкзаку, у Біблії виявили паспорт, який йому передав хлопець для передачі ОСОБА_1 , однак він забув віддати його останньому.

З протоколу огляду місця події від 04.05.2018 (з фото таблицями) вбачається, що під час огляду на території по АДРЕСА_11 , серед інших речей, були виявлені та вилучені, зокрема в рюкзаку, належного ОСОБА_4 , в Біблії - паспорт на ім`я ОСОБА_19 з вклеєною фотокарткою ОСОБА_1 .

Вказане стверджується і дослідженим безпосередньо в судовому засіданні додатком - диском до даного протоколу, з якого вбачається, що вказаний документ було вилучено у рюкзаку ОСОБА_4 (при цьому, вже за відсутності ОСОБА_1 ) у Біблії. На момент проведення вказаної дії документ не знаходився на бетоні, як про це вказав свідок ОСОБА_24 , і зважаючи на репліки працівників поліції, під час його виявлення, до цього моменту - про його наявність, а також про прізвище, що у ньому було вказано, їм відомо не було, тобто, ОСОБА_1 не міг його пред`являти та не пред`являв працівникам поліції для посвідчення своєї особи, а тому і не використовував вказаний документ за обставин, вказаних у обвинувальному акті.

Сам по собі висновок технічної експертизи №199 від 09.08.2018, згідно якого бланк паспорта громадянина України з серійним номером НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_19 , відповідає встановленому зразку аналогічного бланку паспорта громадянина України, що перебуває в офіційному обігу на території України. На першій сторінці паспорту громадянина України з серійним номером НОМЕР_2 , виданому на ім`я ОСОБА_19 , має місце переклейка фотокартки, не може слугувати підтвердженням винуватості ОСОБА_1 , за відсутності інших належних та допустимих доказів, у використанні завідомо підробленого документа.

Так, використання полягає у наданні підробленого документа підприємствам, установам або організаціям або пред`явленні їх відповідним уповноваженим особам, при цьому такий злочин вважається закінченим з моменту пред`явлення (надання) підробленого документа, чого в судовому засіданні не встановлено та не доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться лише на її користь.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

На підставі викладеного, провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримавшись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримавшись принципу диспозитивності, тобто діючи виключно у межах своїх повноважень та компетенції, суд вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи, при цьому, об`єктивність та неупередженість та створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків, приймає рішення про виправдування ОСОБА_1 за ст.358 ч.4 КК України - на підставі ч.1 п.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Враховуючи, що досліджені та проаналізовані вище докази є послідовними, відповідають обставинам справи та дослідженими в судовому засіданні доказами, які, відповідно до ст.85, 86 КПК України, є належними та допустимими, тому суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.2, ст.289 ч.1 КК України.

При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і дані про особу винного.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст.66 КК України, суд не вбачає.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , відповідно до ст.67 КК України, суд, враховуючи наявність консультативного висновку спеціаліста №3436 від 28.12.2018, відносить вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, визнаних судом доведеними не визнав, а тому і не розкаявся у вчиненому, збитки потерпілим не відшкодував, однак має постійне місце проживання, одружений, на його утриманні та вихованні перебуває двоє малолітніх дітей - ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , потерпілі, кожен зокрема, не зважаючи на те, що збитки наразі не відшкодовані, щодо міри покарання покладались на розсуду суджу, не наполягаючи на його суворому покаранні, вчинені ним правопорушення, згідно ст.12 КК України, відносяться до категорії відповідно, невеликої та середньої тяжкості, зважаючи також і на особу обвинуваченого, який в порядку ст. 89 КК України судимості не має, а тому, врахувавши наведені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та йому слід призначити покарання у межах санкцій ст.125 ч.2, 289 ч.1 КК України у виді, відповідно арешту та позбавлення волі, з застосуванням ст.70, 75, 76 КК України.

На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.1166, 1167 ЦК України цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілої ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в сумі 49 282 (сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 28 (двадцять вісім) коп. - вартість пошкодженого автомобіля та 2 000 (дві тисячі) грн. витрат по наданню послуг щодо перевезення транспортного засобу, а всього - 51 282 (п`ятдесят одну тисячу двісті вісімдесят дві) грн 28 (двадцять вісім) коп.

Матеріальна шкода за даним позовом судом стягується відповідно до розміру завданих збитків в межах пред`явленого обвинувачення, визнаного судом доведеним, з врахуванням висновку автотоварознавчої експертизи №6 від 19.03.2019 щодо вартості пошкодженого автомобіля та квитанціями про транспортування автомобіля до арештмайданчика.

В решті позовних вимог потерпілої ОСОБА_3 - відмовити.

Відмовляючи в позові про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди в сумі 50 000 грн в користь потерпілої ОСОБА_3 суд виходив із того, що в цій частині позов не підтверджений, не обґрунтований, а тому і не доведений в ході судового розгляду.

На підставі ст.ст.128, 129 КПК України, ст.1166, 1167 ЦК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

В решті позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 - відмовити.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд виходив із засад розумності, виваженості, справедливості та вважає, що визначена сума моральної шкоди відповідає обсягу та характеру спричинених страждань потерпілого та характеру вимушених змін у його життєвих стосунках.

Відмовляючи в позові про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 15 525, 84 грн в користь потерпілого ОСОБА_2 суд виходив із обвинувачення, визнаного судом доведеним, а також того, що спричинення такої шкоди в ході судового розгляду не підтверджено.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний ухвалою від 11.03.2020, залишити до вступу вироку в законну силу.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 28.12.2018 (з моменту затримання) по 29.12.2018 (дата обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту) включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази, згідно ст.100 КПК України, відповідно, повернути за належністю законному володільцеві, залишити у матеріалах кримінального провадження та знищити.

Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , виходячи із підтвердженого в ході судового провадження обвинувачення.

При цьому, судові витрати за проведення судової технічної експертизи документів (висновок експерта №199 від 09.08.2018), згідно ч.2 ст.122, ч.2 ст.124 КПК України, слід віднести на рахунок держави, оскільки ці витрати пов`язані із обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.4 ст.358 КК України, в частині якого судом відносно нього ухвалюється виправдувальний вирок.

Арешт, накладений на майно, відповідно до ухвал слідчих суддів від 03.01.2019 - скасувати.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинувачені за ст. 358 ч.4 КК України та виправдати на підставі ч.1 п.1 ст.373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Судові витрати в сумі 1144 грн. за проведення технічної експертизи документів (висновок експерта №199 від 09.08.2018) - прийняти за рахунок держави.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.125 ч.2, ст.289 ч.1 КК України та призначити покарання:

-за ст.125 ч.2 КК України - 3 (три) місяці арешту;

-за ст.289 ч.1 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 користь потерпілої ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в сумі 49 282 (сорок дев`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн 28 (двадцять вісім) коп. - вартість пошкодженого автомобіля та 2 000 (дві тисячі) грн. витрат по наданню послуг щодо перевезення транспортного засобу, а всього - 51 282 (п`ятдесят одну тисячу двісті вісімдесят дві) грн 28 (двадцять вісім) коп.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Речові докази:

- посвідчення водія, видане на ім`я гр. ОСОБА_31 серії НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий на ім`я ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , медичну довідку серії НОМЕР_4 , екзаменаційну картку, видані ОСОБА_19 - залишити у матеріалах кримінального провадження;

- змиви із керма та рукоятки перемикання коробки передач та контрольних передач та контрольний змив (спецпакет №7001906), мікрооб`єкти із підголовника сидіння водія (спец пакет №7001907), шапку чорного кольору (спецпакет №7001868), сліди бурого кольору ззовні схожі на кров, металеву пружину, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області - знищити;

- три ключі, гаманець коричневого кольору, перчатки чорного кольору, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області та були вилучені в ході особистого обшуку ОСОБА_1 , повернути за належністю законному володільцеві - ОСОБА_1 ;

- автомобіль марки «BMW 725» н.з. НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_1 номер кузова НОМЕР_5 , що переданий на зберігання потерпілій - залишити за належністю законному володільцеві - ОСОБА_3 ;

- оптичний DVD-R диск для лазерних систем зчитування марки «Verbatim» об`ємом 4,7 Гб №МАР632VD16064846, з відеозаписами з камер відеоспостереження ТОВ «Гурт Оіл», за адресою: м.Луцьк, вул.Лідавська, 2Г - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в доход держави 8506 (вісім тисяч п`ятсот шість) грн. 47 коп. судових витрат у справі за проведення автотоварознавчої та імунологічних експертиз.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний ухвалою від 11.03.2020, залишити до вступу вироку в законну силу.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 28.12.2018 (з моменту затримання) по 29.12.2018 (дата обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту) включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт, накладений на майно, відповідно до ухвал слідчих суддів від 03.01.2019 - скасувати.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Полюшко