Ухвала суду № 88937559, 24.04.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4798/18

Провадження № 1-кс/461/2515/20

УХВАЛА

24.04.2020 року слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова Стрельбицький В.В., за участю секретаря Івасюти Н.В., розглянувши клопотання директора приватного підприємства «Буд Інвест Капітал» ОСОБА_1 Л.В ОСОБА_2 про скасування арешту майна,

встановив:

директор приватного підприємства «Буд Інвест Капітал» ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить повністю скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25.10.2018 року в межах кримінального провадження №42018140000000196 від 18.06.2018 року на об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 ,а саме: будівлю інженерної споруди загальною площею2155 кв. м.; будівлюспортивного майданчика, загальною площею330кв.м.;будівлю ТП загальною площею 47,5кв.м.; споруду загальною площею37.5кв.м., із забороною пошкодження, знищеннята перетворення.

Мотивує клопотання тим, що кримінальне провадження №42018140000000196 від 18.06.2018 року закрито постановою слідчого, у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України. Відтак, на даний момент відпала потреба у застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки майно є власністю підприємства та не являється предметом будь-яких злочинних дій.

Заявник, згідно клопотання, просив розгляд справи проводити без його участі.

Слідчий подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали клопотання, приходжу до наступного висновку.

Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження..

Частиною 1, 2 ст.174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як видно з матеріалів клопотання, заявник звертається до суду, посилаючись на правові норми КПК України, які регламентують питання скасування арешту на стадії досудового розслідування. Зокрема, керуючись ст.174 КПК України, просить зняти арешт з майна, що є його власністю, при цьому не оскаржуючи дій (бездіяльності) слідчого, які пов`язаних із винесенням постанови про закриття провадження або будь-які дії (бездіяльність) органу досудового розслідування.

Частиною 1 ст.26 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Слідчим суддею встановлено наступне.

Постановою слідчого кримінальне провадження №42018140000000196 від 18.06.2018 року закрито, у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини 3 ст. 174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Частиною 4 ст. 174 КПК України, визначено право суду на вирішення питання про скасування арешту майна за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Таким чином, правом на вирішення питання про скасування арешту майна закон наділяє слідчого суддю або суд, в залежності від стадії кримінального провадження, а також прокурора, але тільки у випадку закриття саме ним кримінального провадження.

При цьому, питання про зняття арешту з майна може бути вирішено слідчим суддею виключно на стадії досудового розслідування, яке відповідно до норми п. 1 ч. 2 ст. 273 КПК України закінчується закриттям кримінального провадження.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Пунктом 18 ч.1 цієї ж статті КПК України встановлено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя.

Таким чином, процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі, закритій органом досудового слідства КПК України не передбачає. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє кримінальні процесуальні відносини. Зокрема, після прийняття процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами. З огляду на зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження, з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна в такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Наведене цілком узгоджується з висновком ВП Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.05.2019 року у справі №372/2904/17-ц (провадження №14-496цс18).

Зважаючи на наведене, приймаючи до уваги той факт, що кримінальне провадження на даний момент постановою слідчого закрито, тобто досудове розслідування по справі завершено, вважаю, що вирішення питання про зняття арешту з майна виходить за межі компетенції слідчого судді, а тому у задоволенні клопотання директора приватного підприємства «Буд Інвест Капітал» ОСОБА_3 про скасування арешту майна слід відмовити, оскільки таке подано поза межами кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170-174 КПК України, -

постановив:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Стрельбицький В.В.