Рішення № 88937315, 08.04.2020, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 336/673/17

пр. № 2/336/15/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2020 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Брагіній І.В., за участі представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гречиха С.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нароха Ольга Василівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Валентина Миколаївна про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння,—

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , вказавши, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2004 року. У 2014 році ОСОБА_2 поїхала до Російської Федерації, де і мешкала з того часу, до України протягом 2014-2016 років не поверталась. Однак, згодом ОСОБА_2 дізналась про те, що 10.05.2016 року квартиру АДРЕСА_1 було відчужено ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 10.05.2016 року, за яким ОСОБА_2 як продавець була представлена ОСОБА_3 на підставі довіреності від 22.04.2016 року. В подальшому ОСОБА_4 за договору купівлі-продажу від 09.09.2016 року продав квартиру ОСОБА_1 . Вказуючи, що довіреності на ім`я ОСОБА_3 не надавала, а квартира вибула з її власності поза її волею, позивач просила визнати недійсною довіреність від 22.04.2016 року. за якою ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 були її представником, визнати недійсним договір-купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та поновити державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08.01.2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

Ухвалою суду від 22.02.2017 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 22.02.2017 року з урахуванням виправленої ухвалою суду від 22.02.2017 року описки, задоволено заяву позивача про забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які правочини щодо квартири.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 31.05.2017 року ухвала Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.02.2017 року скасована, заяву про забезпечення позову повернуто для нового розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 05.09.2017 року частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову, заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які правочини щодо квартири АДРЕСА_1 .

31.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з ОСОБА_2 витрати, які були здійснені ним в ході ремонту квартири.

Ухвалами суду від 05.09.2017 року клопотання ОСОБА_1 про зменшення суми судового збору за подання зустрічної позовної заяви залишено без задоволення, зустрічна позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху.

Ухвалою суду від 21.02.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду за його заявою.

22.02.2018 року відповідачем ОСОБА_1 наданий відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , відповідно до якого відповідач проти позову повністю заперечує, вказуючи на його безпідставність та недоведеність тих обставин, на які позивач посилалась в позовній заяві.

Так, ОСОБА_1 зазначав, що позивачем не вказано за яких обставин без її відома міг бути отриманий дублікат договору, яким чином у ОСОБА_4 , який продав квартиру ОСОБА_1 , могли опинитись технічний паспорт на квартиру, квитанції про сплату житлово-комунальних послуг та ключі від квартири, які передані ОСОБА_1 при укладенні договору 09.09.2016 року.

Ухвалою суду від 26.07.2018 року у позивача ОСОБА_2 витребувані оригінали письмових доказів, а саме оригінал договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 03.11.2004 року та ориганіл технічного паспорту на зазначену квартиру, а у Запорізького обласного державного нотаріального архіву ГУЮ Запорізької області інформацію про особу, якій 12.03.2013 року був виданий дублікат договору купівлі-продажу від 03.11.2004 року. Строк виконання ухвали встановлений судом до 15.09.2018 року.

У визначений судом строку Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом була надана витребувана інформація, сутність якої наводиться нижче.

Позивачем ОСОБА_2 витребувані судом документи надані не були з причин, зазначених в заяві від 14.09.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.02.2019 року у зв?язку із звільненням судді ОСОБА_5 у відставку проведено повторний автоматизований розподіл справи та справу передано у провадження судді Дацюк О.І.

Ухвалою судді Дацюк О.І. від 11.03.2019 року цивільну справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про витребування з архіву Шевченківського районного суду м. Запоріжжя матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування кватирою.

Також судом вирішувались клопотання учасників про ознайомлення з матеріалами справи, про встановлення додаткового строку для надання доказів.

Судом відхилене клопотання представника позивача адвоката Ями Д.М. про відкладення розгляду справи у зв?язку з обмеженнями до закінчення карантинних заходів.

Відмовляючи у задоволенні такого клопотання суд виходив з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справа перебуває у провадженні суду з лютого 2017 року, строк для надання доказів сплинув та, на переконання суду, у учасників справи було достатньо часу для надання суду доказів в обґрунтування своїх позицій.

На переконання суду, сторони мають прагнути найскорішого вирішення спору по суті, для чого вживати заходів для своєчасного вчинення необхідних процесуальних дій, уникнення безпідставного відкладення розгляду справи.

Між тим, представником позивача подане клопотання про відкладення розгляду справи, яке не має жодного обґрунтування. При цьому заявлено про відкладення розгляду справи на невизначений строк, а саме «до закінчення карантинних заходів», які, відповідно до публічних висловлювань Прем`єр-міністра України, фактично можуть тривати протягом невизначеного строку. Суд також враховує і те, що адвокат ОСОБА_7 Д ОСОБА_8 М., який представляв інтереси позивача в попередньому судовому засіданні, в період дії карантину неодноразово приймав участь в розгляді інших справ в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя.

Передбачених ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, адже неявка представника позивача в судове засідання є не першою (позивач та представник позивача не з?являлись 01.08.2019 року). При цьому представник позивача був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, тож у суду наявні визначені ст. 223 ч. 2 ЦПК України підстави для розгляду справи за відсутності учасника справи, що не з?явився.

Інші заяви чи клопотання учасниками справи не подавались, а судом не вирішувались.

В судових засідань 29.05.2019 року, 19.12.2019 року представники позивача на позові наполягали, вказуючи, що у 2014 році ОСОБА_2 поїхала до Російської Федерації, де з того часу і мешкає, на територію України не поверталась, на час видачі довіреності у 2016 році також перебувала на території РФ, тому довіреність видати не могла, з ОСОБА_3 не знайома.

Позивач особисто до суду не з?явилась, пояснень по суті спору не надала.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечував, вказуючи, що обставини, на які позивач посилається в позові, не доведені належними та допустимими доказами, а протягом розгляду справи представники позивача постійно змінювали пояснення щодо обставин в залежності від тих доказів, які здобувались та надавались відповідачем ОСОБА_1 , а також надавались на спростування доказів позивача. Так, представник відповідача зауважував, що у поясненнях представників та обставинах, які зазначені у позові, є явні суперечності, які представники позивача пояснити не змогли. Зокрема, ОСОБА_2 вказувала, що перед переїздом до РФ вона передала правовстановлюючі документи на квартиру своєму сину, натомість з його офісу такі документи були викрадені, однак, підтвердження тому немає. Також представники позивача не змогли пояснити підставу та необхідність в отриманні ОСОБА_2 у 2013 році дублікату договору-купівлі-продажу, за яким вона придбала квартиру, натомість як означений дублікат ОСОБА_2 отримала особисто. ОСОБА_2 не зверталась з приводу викрадення свого паспорту. Крім того, ОСОБА_2 не довела того, що на момент видачі довіреності вона була відсутня на території України, хоча мала можливість та обов?язок довести цю обставину. Також представник відповідача посилався, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, з 2016 року фактично використовує квартиру для свого проживання, зробив там капітальний ремонт, тож відсутні правові підстави для витребування у нього цього житла.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду не з?явились, про місце та час розгляду справи сповіщались в установленому порядку, ОСОБА_3 направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, пояснивши в цій заяві про те, ОСОБА_2 вона не знає, а виступити від її імені у договору купівлі-продажу майна її попросили знайомі, які пояснили, що власник майна відсутній в Україні, тому не може самостійно укласти договір.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Нароха О.В. направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – приватного нотаріуса Нарохи О.В. адвокат Сердюк Р.В. проти позову заперечував, вказуючи, що договір купівлі-продажу квартири від 10.05.2016 року укладений у відповідності до вимог чинного законодавства, є дійсним та відсутні підстави для визнання його недійсним.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Деллалова В.М. до суду направила письмові пояснення, відповідно до яких 22.04.2016 року до неї звернулась особисто ОСОБА_2 , яка надала паспорт громадянки України НОМЕР_1 , виданий 12.10.1999 року, який не міг ознак підробки. На прохання ОСОБА_2 нотаріус оформила довіреність, яка була підписана ОСОБА_2 особисто в присутності нотаріуса. Після відкриття провадження у справі судом нотаріус перевірила на веб-сайті МВД України за номером паспорта паспорт з даними, який був наданий ОСОБА_2 , та з?ясувала, що паспорт з таким номером значиться серед викрадених або втрачених.

Судом досліджувались письмові докази, надані учасниками справи, допитаний свідок.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_1 , приймав участь коли ОСОБА_1 перед покупкою декілька разів оглядав квартиру АДРЕСА_1 . Господар квартири мав від неї ключі, правовстановлюючі документи на квартиру. На момент огляду у вересні 2016 року квартира була у стані, не придатному для проживання, адже була відсутні електроенергія, сантехнічне обладнання не працювало, шпалер та плити для приготування їжі не було. Також господар вказував, що наявна значна заборгованість за житлово-комунальні послуги. Квартира була придбана ОСОБА_1 приблизно за 12500 доларів США.

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2004 року (т. 1 а.с. 13.15).

10.05.2016 року між ОСОБА_2 , від імені якої діяла ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . за яким ОСОБА_4 придбав у власність вказану квартиру (т. 1 а.с. 16).

Як зазначено у тексті вищевказаного договору ОСОБА_3 діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М. 22.04.2016 року № 425.

При оформленні вказаної угоди на підтвердження права власності продавця на відчужувану квартиру було надано дублікат договору купівлі-продажу, який видано Державним нотаріальним архівом Головного управління юстиції у Запорізькій області 12.04.2013 року.

09.09.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 17).

Згідно з відповіддю начальника Дніпровського РВ у м. Запоріжжя УДМС в Запорізькій області від 25.04.2017 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортом громадянки України в Дніпровському РВ у м. Запоріжжя УДМС в Запорізькій області не документувалась.

Відповідно до повідомлення т.в.о. начальника Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 10.03.2020 року за період з 17.01.2012 року до цього часу відсутня реєстрація заяв або повідомлень про втрату чи викрадення паспорту громадянина України НОМЕР_1 .

Відповідно до листа начальника відділу Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області від 23.02.2018 року (т. 1 а.с. 203) 29.05.2002 року ОСОБА_2 отримала паспорт НОМЕР_2 на ім?я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв?язку із загальним обміном паспорту. Паспорт виданий на підставі паспорту НОМЕР_3 , виданого Ленінським РВВС в Запорізькій області 14.11.1980 року.

Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом на виконання ухвали суду від 26.07.2018 року листом від 03.09.2018 року повідомлено, що 12 квітня 2013 року за реєстровим номером № 2-31 було видано дублікат договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменко Ю.П. 03.11.2004 року. Даний дублікат був виданий ОСОБА_2 , якою наданий дублікат картки фізичної особи-платника податків ДПІ по Заводському району на ім?я ОСОБА_2 , виданий 29.11.2004 року, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 29.05.2002 року.

Оцінюючи досліджені докази в ракурсі пояснень учасників, суд дійшов наступних висновків.

Позивачем всупереч вимогам ст. 12,13 ЦПК України не надано доказів на підтвердження тих обставин, на які вона посилалась в обґрунтування своїх вимог, а саме позивачем не надано доказів на підтвердження того, що у 2014 році вона виїхала за межі України та з того часу на територію України не поверталась. На переконання суду, будь-яких складнощів у позивача надати суду докази цього не було, адже відмітки про виїзд з України та в?їзд на територію РВ мають паспорті ОСОБА_2 для виїзду за кордон. Також позивач могла самостійно або через представників отримати від органів Державної прикордонної служби України інформацію щодо дати виїзду за межі України та відсутності перетину кордону України у 2016 році, коли була оформлена оспорювана довіреність, натомість протягом трьох років розгляду справи доказів на підтвердження цих доводів позивачем надано не було.

Також на підтвердження доводів щодо того, що вона не підписувала оспорюваної довіреності, позивач могла клопотати про призначення експертизи підпису у довіреності, однак, таким своїм правом позивач також не скористалась.

Суд також враховує непослідовність тверджень позивача щодо обставин подій, які стосуються місця перебування правовстановлюючих документів та дій позивача щодо цих документів.

Так, в тексті позовної заяви, поданої до суду 07.02.2017 року позивач нічого не вказувала про місце знаходження правовстановлюючих документів на квартиру, а рівно і не зазначала про втрату оригіналу договору купівлі-продажу. Водночас, при цьому ОСОБА_2 в позовній заяві наголошувала на тому, що договір від 10.05.2016 року був укладений з наданням дублікату договору від 03.11.2004 року, що на думку позивача, було частиною зловмисної змови відповідачів.

Однак, після постановлення судом ухвали від 26.07.2018 року про витребування у ОСОБА_2 оригіналів договору купівлі-продажу квартири від 03.11.2004 року та технічного паспорту на квартиру, представником позивача ОСОБА_10 14.09.2018 року було повідомлено про неможливість надання оригіналів цих документів, оскільки сам оригінал договору був загублений, а замість нього у ОСОБА_2 був дублікат технічного паспорту на квартиру, витяг з права власності на дану квартиру, що зберігався у сина позивача ОСОБА_11 .

Факт отримання дублікату договору особисто ОСОБА_2 у 2013 році підтверджується також наданням ОСОБА_2 копії означеного дублікату та копії витягу про реєстрацію права власності позивача на квартиру 19.04.2013 року, в якості додатку до позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, з якою ОСОБА_2 звернулась особисто 08.08.2013 року.

Також представником позивача зазначено, що 28.04.2014 року з офісу сина позивача ОСОБА_2 , розташованого по АДРЕСА_2 були викрадені, зокрема, дублікат технічного паспорту на квартиру та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно на вказану квартиру.

На підтвердження цього представником ОСОБА_2 була надана довідка слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП України в Запорізькій області від 13.09.2018 року, з якої слідує, що 28.04.2014 року до Орджонікідзевського РВ надійшла заява про те, що невстановлена особа за адресою: АДРЕСА_2 , проникнувши до приміщення ТОВ «Аржесталь» викрала майно та документи, серед яких були дублікат технічного паспорту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , витяг з право власності на дану квартиру, договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Однак, зазначена довідка суперечить твердженням позивача, висловлених її представником, про те, що оригінал договору купівлі-продажу квартири від 03.11.2004 року вона втратила, а замість нього ще у 2013 році отримала дублікат договору.

Факт викрадення цих документів з офісу сина позивача спростовуються довідкою т.в.о. начальника СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 19.07.2019 року (т. 2 а.с. 128), відповідно із якою 28.04.2014 року було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014080060001831 за ст. 185 ч. 3 КК України за фактом крадіжки з офісного приміщення по АДРЕСА_2 майна, однак, у переліку майна, про викрадення якого було заявлено, відсутні документи щодо квартири ОСОБА_2 , від потерпілого з цього приводу заяв не надходило.

При цьому представниками позивача так і не надано пояснень з приводу того, коли та за яких обставин був загублений оригінал договору купівлі продажу квартири від 03.11.2004 року та куди подівся отриманий особисто ОСОБА_2 у 2013 році дублікат цього договору, а також технічний паспорт на квартиру.

Також позивач не вказала за яких обставин та коли саме вона дізналась про те, що квартира вибула з її власності, не надала будь-яких доказів на підтвердження цих обставин, між тим як між продажем квартири ОСОБА_1 та наданням ОСОБА_2 довіреності на представлення її інтересів в суді пройшов незначний проміжок часу.

Водночас за твердженням ОСОБА_1 він після придбання квартири здійснив там капітальний ремонт, при цьому не зрозуміло як факт проживання у квартирі іншої особи та здійснення в квартирі ремонту залишився непоміченим сином позивача, який, зі слів представника позивача, мав доглядати квартиру, а крім того, і сплачувати комунальні послуги, зокрема, і за лічильниками, показання яких слід дізнаватись щомісячно безпосередньо при відвідуванні квартири.

Крім того, твердження позивача ОСОБА_2 , викладені в позовній заяві, про те, що вона за фактом шахрайського заволодіння її квартирою звернулась до правоохоронних органів, спростовані довідкою слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 30.05.2019 року (т. 2 а.с. 117), згідно із якою за даними ІПС «Армор» та ЄДРДР, ОСОБА_2 до Шевченківського чи інших відділень Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області з усними заявами або повідомленнями щодо незаконного заволодіння або привласнення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , не зверталась.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов`язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК, за якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказує ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи вищевказані обов?язки сторін, позивач мала довести або факт фізичної неможливості підписати оспорювану довіреність у зв?язку з перебуванням на момнент її видачі в іншому місці, на території іншої держави, або довести, що підпис на довіреності належить не їй.

Однак, жодну з цих обставин позивач не довела належними та допустимими доказами.

Посилання позивача на те, що у довіреності вказані реквізити паспорту, виданого у 1999 році, натомість як позивач паспорт отримала у 2002 році, не виключають можливості отримання позивачем паспорту як у 1999 році, так і у 2002 році, адже паспорт 1999 року зазначений за відомостями МВД України як викрадений або втрачений.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу.

Пунктом 23 рішення Європейського суду з прав людини за заявою «Проніна проти України» (заява N 63566/00) від 18 липня 2006 року) вказано, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом не знайдено законних підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними довіреності та договору купівлі продажу від 10.05.2016 року, тож є недоцільним надавати оцінку доводам представника відповідача про неможливість витребування у ОСОБА_1 квартири з тієї підстави, що він є добросовісним набувачем та набув права власності на квартиру у відповідності до положень ст. 330 ЦК України. Так, попередні висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення перших вимог унеможливлюють і задоволення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, яка є похідною та прямо залежить від задоволення перших двох вимог.

Підсумовуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цілому.

Сторонами суду не надавались документи щодо судових витрат та не заявлялось про їх розподіл, у зв?язку з чим судом це питання не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, —

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нароха Ольга Василівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Валентина Миколаївна про визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна із чужого незаконного володіння залишити без задоволення.

Заходи забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які правочини щодо квартири АДРЕСА_1 , застосовані ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2017 року, скасувати.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачі:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, АДРЕСА_7 .

приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Нароха Ольга Василівна, АДРЕСА_8 .

приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллалова Валентина Миколаївна, м. Дніпро, вул. Чернишевського, 11а. офіс 37.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя О.І. Дацюк

Повне рішення суду виготовлено до 23 квітня 2020 року

08.04.20