Рішення № 88934447, 27.04.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/1286/20

Номер провадження: 2/225/468/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Мигалевича В.В.,

за участю

секретаря судового засідання - Голубової О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою представника позивача - адвоката Молодцової Олени Олександрівни (м.Торецьк, вул. Маяковського 25/56), яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області (м.Торецьк, вул. Дружби,22) про зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

В березні 2020 року до суду звернулася представник позивача - адвокат Молодцова О.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , з позовною заявою до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання виплатити недоотриману суми пенсії в порядку спадкування, в розмірі 9603,20 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 , та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 100322,54 грн. Вказаний розмір недоотриманої пенсії утворився за період з 25.07.2016 року по 30.06.2019 року.

При зверненні до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області позивачу було виплачено недоотриману суму пенсії в розмірі 90719,34 грн., таким чином сума невиплаченої пенсії становить 9603,20 грн.

Позивач вважає, що після прийняття спадщини сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і вже не є пенсією, недоотриманою пенсіонером, а є коштами, які увійшли до складу спадщини, тож подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюється нормами ЦК України про спадкові відносини, тож позивач вважає, що у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягає ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що регулює правовідносини щодо виплати пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Ухвалою суду від 03.03.2020 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 30 березня 2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, представником позивача надано письмову заяви про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, заявлені позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій заявлені позовні вимоги не визнав, оскільки вважає їх необґрунтованими і недоведеними в суді, при цьому просив розглянути справу за його відсутності. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що між Торецьким ОУПФУ і ОСОБА_1 виник публічно-правовий спір який належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивачем заявлена позовна вимога про зобов`язання вчинити певні дії.

Крім того, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером по день його смерті. У разі не звернення членів сім`ї померлого пенсіонера за виплатою вказаної суми в визначений цим Законом строк, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. При цьому, згідно ч. 1 ст. 46 цього Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, днем звернення за виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається, день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Отже, розмір недоотриманої пенсії розраховується з дня звернення спадкоємця із заявою та виплачується не більше ніж за три роки. З огляду на це, позивачу по справі була обрахована та виплачена сума недоотриманої пенсії батька, яка склала 90719,34 грн. Виходячи з цього, не має законних підстав для виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 в сумі 9603,20 грн. З цих підстав, просить суд повністю відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

У своїй відповіді на відзив від 16 квітня 2020 року представник позивача зазначила, що позивач не спростував її твердження стосовно суті позовних вимог, оскільки після прийняття спадщини сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і вже не є пенсією недоотриманою пенсіонером, а має статус коштів, які увійшли до складу спадщини, тож подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюється нормами Цивільного Кодексу України, в даному випадку, про спадкові відносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків:

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини, які регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом померлий ОСОБА_2 є батьком позивача (а.с.7,8).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді недоотриманої ним суми пенсії за період з 25.07.2016 по 30.06.2019 в розмірі 100322,54 грн. 75 коп., яка зберігається в Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.12.2019 року приватним нотаріусом Торецького міського нотаріального округу, єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька ОСОБА_1 .

Відповідно до заяви від 24.07.2019 року позивач звернулася до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про виплату одноразової грошової допомоги на поховання ОСОБА_2 .

Згідно з заявою від 02.01.2020 позивач через представника звернулася до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про виплату недоотриманої пенсії батька.

Відповідно до талону до разового доручення № 914210187855/18 вбачається, що позивач ОСОБА_1 отримала від Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області недоотриману її батьком пенсію в розмірі 90719,34 грн.

Судом з`ясовано, що сума недоотриманої пенсії нарахована та виплачена позивачу за період з 01.01.2017 по 30.06.2019.

За інформацією № 6118/05 від 29.11.2019 року, відповідач повідомив позивача, що недоотримана ОСОБА_2 сума пенсії станом на 26.07.2019 за період з 25.07.2016 по 30.06.2019 становить 100322,54 грн. 75 коп. Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії

З огляду на це, суд зазначає таке:

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Таке ж саме право непорушності передбачено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, тощо визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, із змінами і доповненнями (надалі - Закон України № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, із змінами і доповненнями).

Згідно ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року, із змінами і доповненнями (далі Закон України № 1058-ІV), нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більше як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно ч. 1 ст. 52 цього Закону, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Проте, частиною другою цієї статті визначено, що члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, із змінами і доповненнями, у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В статті 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

З огляду на це, вбачається, що зміст ч. 3 ст. 52 Закону України № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, із змінами і доповненнями узгоджується із змістом ст. 1227 ЦК України.

Крім того, зміст зазначених вище норм Закону узгоджується із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме із частиною першою статті 91, відповідно до якої суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Суд зазначає, що Цивільний кодекс України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання платежів.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, із змінами і доповненнями, які є спеціальними щодо правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що суми пенсії, неодержані померлим за життя, передаються членам його сім`ї у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.

При цьому, норми ч. 1 ст. 46 Закону України № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, із змінами і доповненнями, які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які увійшли до складу спадщини.

Оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, то сума недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, що належала йому за життя і залишилась недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини. Тому, позивач, прийнявши спадщину від померлого батька, має право на отримання всієї суми недоотриманої пенсії.

Отже, суд доходить висновку, що правовідносини з приводу нарахування та обліку недоотриманої пенсії померлого пенсіонера мають регулюватись спеціальною нормою статті 52 Закону України № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, із змінами і доповненнями, без урахування норм статті 46 цього Закону.

Таким чином, у виниклих спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як члена сім`ї померлого пенсіонера, на отримання невиплаченої за життя батька пенсії.

Щодо заявленої позовної вимоги «зобов`язати відповідача виплатити позивачу недоотриману та невиплачену пенсію у сумі 9603,20 грн., яка є спадком та належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 » та доводів представника відповідача щодо необхідності розгляду такої вимоги в порядку адміністративного судочинства суд відмічає:

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція). У §145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom» (заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю способів, що передбачаються національним правом.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувалися в національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності « небезпідставної заяви « за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча Держави-учасниці мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути « ефективним « як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом у зв`язку із невиконанням відповідачем у повному обсязі обов`язку, який встановлений Законом, щодо виплати спадкоємцю померлого суми пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю.

За таких обставин, наведені норми матеріального права (ст. 1227 ЦК України, ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») у сукупності з положеннями статті 16 ЦК України щодо способів захисту цивільних прав та інтересів, не обмежує позивача обрати будь-який законний спосіб для відновлення прав, у тому числі і звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд вважає встановленою наявність обставин по справі, якими обґрунтовуються вимоги позивача.

Проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням викладених позовних вимог, суд вважає за необхідне зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої та невиплаченої пенсії в розмірі 9603,20 грн., що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як це буде ефективним способом захисту порушеного права позивача.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Так, в матеріалах справи наявна квитанція про сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 840,80 грн.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, ЄДРПОУ 42170475 (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби, буд.22) виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму недоотриманої та невиплаченої пенсії в розмірі 9603 (дев`ять тисяч шістсот три) грн. 20 коп., яка є спадком та належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, ЄДРПОУ 42170475 (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби, буд.22) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

представник позивача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

відповідач - Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, ЄДРПОУ 42170475 (85200, Донецька область, м.Торецьк, вул.Дружби, буд.22).

Суддя: