Рішення № 88931991, 27.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 квітня 2020 року справа №640/13555/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі по тексту - позивач, Регіональне відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях)доВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач, Відділ примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м. Києві)про1) визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича; 2) скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про накладення штрафу від 09 липня 2019 року ВП №51728171; 3) скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про стягнення виконавчого збору від 09 липня 2019 року ВП №51728171; 4) скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 09 липня 2019 року ВП №51728171

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані постанови, у зв`язку із наступним. Регіональним відділенням ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях вжито вичерпних заходів з метою виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2014 року у справі №2а-7649/12/2670, яким зобов`язано вчинити дії, визначені Законом України «Про приватизацію державного майна» щодо викупу майна згідно листа колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» 14 лютого 2020 року №9; позивач зазначає що приватизація державного майна є тривалою та складною процедурою, що здійснюється поетапно та у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» і тому не може ніяким чином бути здійснена за 10 днів, враховуючи також те, що стягувач - Комунальне підприємство «Українське спеціалізоване управління зв`язку», ухиляється від вчинення спільних дій, що визначені вказаним законом, у зв`язку з чим затягує строки з завершення процедури викупу майна. Крім того, позивач вказує про поважність причин не виконання зазначеного виконавчого документа, оскільки такі обставини не залежали виключно від його волевиявлення та відзначає про вчинення всіх дій, від нього залежних, з метою поетапного виконання рішення суду у відповідності до вимог Законом України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/13555/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року суд задовольнив клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про заміну первинного позивача на правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.

Відповідач надав до суду матеріали виконавчого провадження та відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що ним не одноразово направлялись позивачу вимоги про виконання рішення суду, однак, рішення суду станом на 09 липня 2019 року ним так і не виконано; процес приватизації ще триває з 90-х років і дії, що вчиняються позивачем, свідчать про початок нової приватизації, а не про її продовження; крім того, позивачем так і не укладено договір купівлі-продажу майна, орендованого Комунальним підприємством «Українське спеціалізоване управління зв`язку», з урахуванням сплачених 31 січня 1992 року підприємством грошових коштів за викуп допоміжного приміщення на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2а-7649/12/2670, тому вважає, що позивач не виконав рішення суду і просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про накладення штрафу від 09 липня 2019 року ВП №51728171 на підставі приписів статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" за невиконання рішення суду без поважних причин вирішено накласти на боржника - Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області, штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Амборським Андрієм Вікторовичем також винесено постанову про стягнення з виконавчого збору від 09 липня 2019 року ВП №51728171, якою, згідно з частиною третьою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 16 692,00 грн.; та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 09 липня 2019 року ВП №51728171, якою згідно зі статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження», вирішено стягнути з боржника витрати на провадження виконавчих дій у розмірі 300,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 3 частини другої, статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з абзацом першим частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте, не зробив цього.

У статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року №522/6739/17.

Як встановлено вище, постановою державного виконавця про накладення штрафу від 09 липня 2019 року ВП №51728171 на Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області накладено штраф за невиконання рішення суду.

Наявні у матеріалах виконавчого провадження документи свідчать, що Колективне підприємство «Українське спеціалізоване підприємство зв`язку» 20 липня 2016 року звернулось до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року в адміністративній справі №2а-7649/12/2670, яким зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області вчинити дії, визначені Законом України «Про приватизацію державного майна» щодо викупу майна згідно листа Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» від 14 лютого 2012 року №9.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Дякона Назарія Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 25 липня 2016 року ВП №51728171 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі №2а-7649/12/2670 про зобов`язання Регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області вчинити дії, визначені Законом України «Про приватизацію державного майна» щодо викупу майна згідно листа Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» від 14 лютого 2012 року №9.

Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області подало до органу виконавчої служби заяву від 02 серпня 2016 року, в якій підтвердив наміри виконати рішення суду самостійно, додавши документи на 13 аркушах, у тому числі звернення до Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» та відповіді на них.

За визначенням статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, що діяла на дату відкриття виконавчого провадження) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

У статті 4 Закону України «Про приватизацію державного майна» визначено, що державна програма приватизації розробляється Фондом державного майна України, затверджується законом України строком на три роки і діє до завершення її виконання.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про приватизацію державного майна» порядок приватизації державного майна передбачає:

опублікування списку об`єктів, які підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації та місцевій пресі;

прийняття рішення про приватизацію;

опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта;

проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується;

проведення у випадках, передбачених законодавством, екологічного аудиту об`єкта приватизації;

затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, та корпоратизації, та їх реалізацію.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна» строк проведення приватизації не повинен перевищувати двох років з моменту прийняття рішення про його приватизацію.

Відповідно до норм статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (в редакції що діяла на дату відкриття виконавчого провадження) з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України;

готують та публікують інформацію про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації;

проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства;

замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту;

замовляють проведення робіт із землеустрою.

Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану зазначеного підприємства.

Строк підготовки об`єкта малої приватизації до продажу, крім об`єктів, набуття права власності на які пов`язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Аналіз наведених норм свідчить, що приватизація є довготривалою у часі процедурою, що складається з декількох послідовних етапів, для проходження яких необхідне волевиявлення як органу приватизації, так і суб`єкта приватизації.

Матеріали справи підтверджують, що Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області неодноразово зверталося до Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» з приводу сприяння у виконанні рішення суду, зокрема: листом від 06 лютого 2012 року №05-14-330, у якому повідомлено про не надання запитуваних документів для розгляду заяви про включення об`єкта до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, у зв`язку з чим такі обставини унеможливлюють включення цілісного майнового комплексу до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

У листі від 22 жовтня 2013 року №03-14-5585 до Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області вказувало про те, що виконання рішення суду в частині укладення ними договору купівлі-продажу майна має здійснюватися в порядку, визначеному Фондом державного майна України від 27 червня 2012 року №3046 «Про затвердження примірних договорів купівлі-продажу об`єктів державної групи А.Д.Ж. », а також відзначав на необхідності подання ним заяви з переліком документів, передбачених наказом від 17 квітня 1998 року №772.

Відповідно до листа 29 вересня 2015 року №01-14-3549 Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області просило Колективне підприємство «Українське спеціалізоване управління зв`язку» надати у стислі терміни пропозиції щодо приватизації вказаного підприємства.

Також Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області у листі від 01 серпня 2016 року №14-01-3404 просило Колективне підприємство «Українське спеціалізоване управління зв`язку» з проханням надати йому документи для розгляду питання приватизації єдиного майнового комплексу Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку», розташованого за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Ушакова, 23.

Як зазначає позивач, у зв`язку із прийняттям Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області зазнало труднощів у подальшому здійснювати виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року №2а-7649/12/2670.

Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області подало до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2012 року у справі №2а-7649/12/2670 щодо того, які дії на має вчинити позивач на теперішній час у зв`язку із втратою чинності Закону України «Про приватизацію майна».

Окружний адміністративний суд міста Києва в ухвалі від 22 травня 2018 року у справі №2а-7649/12/2670 роз`яснив, що у зв`язку із втратою чинності Законом України «Про приватизацію державного майна» від 04 березня 1992 року №2163-XII, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області необхідно здійснити відповідні заходи стосовно укладення договору купівлі-продажу майна, орендованого Колективним підприємством «Українське спеціалізоване управління зв`язку» з урахуванням сплачених 31 січня 1992 підприємством грошових коштів за викуп допоміжного приміщення, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18 січня 2018 року №2269-VIII. Однак, вказана ухвала скасована постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, а в задоволенні заяви позивачу відмовлено.

На виконання вимоги державного виконавця від 19 лютого 2019 року №51728171/6 Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області надало документальне підтвердження вжиття заходів з вчинення дій з поетапної приватизації об`єкта на виконання виконавчого листа, а саме: 1) наказ від 05 березня 2018 року №119 «Про прийняття рішення про включення об`єкта державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації»; 2) лист до Фонду державного майна України від 06 березня 2019 року №46-02-1182 по направлення наказу з метою включення об`єкта державної власності - окремого майна - групи інвентарних об`єктів, визначених у листі Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» від 14 лютого 2012 року №9.

У зв`язку з закінченням строку дії договору оренди від 15 квітня 1991 року №11-ЦМК, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області на виконання вимог Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786, видало наказ від 08 лютого 2019 року №54 про створення комісії з інвентаризації та оцінки об`єкта оренди - єдиного майнового комплексу господарської асоціації «Електроспецбуд», та визначило дату оцінки станом на 28 лютого 2019 року. Вказаним наказом позивач зобов`язував Колективне підприємство «Українське спеціалізоване управління зв`язку» провести інвентаризацію та надати зведений акт інвентаризації об`єкта оренди з оформленим в установленому порядку інвентаризаційними описами та іншими матеріалами інвентаризації у строк, що не перевищує 15 днів від дати інвентаризації.

В матеріалах справи міститься також копія листа Консалтингової компанії ТОВ «САМСОН» від 21 березня 2019 року №03-11/19, в якому повідомлено про підготовку проекту 3-х стороннього договору про надання послуг на проведення незалежної оцінки вказаного об`єкта державної власності, однак, проект вказаного договору не підписаний представником Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» у зв`язку з перебуванням директора на лікарняному. Також зазначається про відсутність доступу представника оцінювача до об`єкта оцінки для його ідентифікації, візуалізації та фотофіксації.

Консалтингова компанія ТОВ «САМСОН» у листі від 28 березня 2019 року №03-13/19 повідомила Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області про направлення ним на адресу Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» листа щодо надання ним вихідних матеріалів для оцінки об`єкту оренди та забезпечення допуску на підприємство для проведення його ідентифікації, візуалізації та фотофіксації, а також про направлення на підписання договору на проведення оцінки; та зазначила, що відповідь на лист Колективним підприємством «Українське спеціалізоване управління зв`язку» не надано.

Наведене свідчить, з моменту відкриття виконавчого провадження до дати винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, боржник вживав дії з поетапної приватизації об`єкта на виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі №№2а-7649/12/2670 у порядку, що визначений Законом України «Про приватизацію державного майна» та Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а також звертався до суду з метою роз`яснення судового рішення з метою належного його виконання та виконання вимог державного виконавця.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що процес приватизації об`єкта є тривалим в часі поетапним процесом, що визначений в Законі України «Про приватизацію державного майна» та в Законі України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», у зв`язку з чим вважає, що Регіональне відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях позбавлений можливості здійснити повний комплекс всіх дії з приватизації в строки, що визначені Законом України «Про виконавче провадження», з незалежних від нього обставин.

В матеріалах справи також відсутні докази про намір Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» співпрацювати з позивачем в напрямку приватизації об`єкта, оскільки такі дії з приватизації є взаємопов`язаними з діями Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку», як суб`єкта приватизації, в силу вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Так, зі змісту листів Консалтингової компанії ТОВ «САМСОН» від 28 березня 2019 року №03-13/19 та від 11 квітня 2019 року №03-16/19, адресованих Регіональному відділенню, не вбачається зацікавленості у Колективного підприємства «Українське спеціалізоване управління зв`язку» в продовженні орендних відносин з позивачем з наступною приватизацією об`єкта оренди.

Крім того, суд звертає увагу, що державний виконавець звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва із заяву про роз`яснення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2012 року у справі №2а-7649/12/2670, у якій просив роз`яснити, які саме дії має вчинити Регіональне відділення Фонду державного майна України у Київській області у зв`язку із втратою чинності Закону України «Про приватизацію майна», однак, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2019 року у задоволенні заяви державного виконавця відмовлено.

При цьому у своїй заяві державний виконавець вказував, що боржником надаються підтверджуючі документи щодо вжиття заходів для фактичного виконання рішення суду, проте, при виконанні рішення суду виники певні труднощі.

Отже, державний виконавець фактично визнав факт вжиття Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Київській області заходів для фактичного виконання рішення суду та складнощі із виконанням рішення суду через об`єктивні обставини.

Таким чином, з аналізу положень законодавства в контексті цієї справи, суд вважає, накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника до вчинення дій, є одним з видів юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання виконати судове рішення.

Однак, така відповідальність настає за умови, якщо судове рішення не виконано боржником без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. При цьому, даючи оцінку правомірності накладення штрафу на боржника за невиконання судового рішення, суд має з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина такого невиконання судового рішення у встановлений строк. При цьому, сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування оцінки і причин цього невиконання не може вважатися підставою для притягнення до відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Поважність причини невиконання судового рішення оцінюється у кожному окремому випадку через призму того, наскільки це об`єктивно перешкоджало виконати судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №821/1568/16.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не довів, що невиконання позивачем всіх дій з виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року №2а-7649/12/2670 сталося із неповажних причин в контексті положень статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», накладення штрафу є безпідставним, а постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про накладення штрафу від 09 липня 2019 року ВП №51728171 підлягає скасуванню.

В частині правомірності стягнення із боржника виконавчого збору та витрат на провадження виконавчих дій суд звертає увагу на наступне.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на дату прийняття оскаржуваної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

В пункті 8 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі по тексту - Інструкція з примусового виконання рішень) вказано, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 22 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Доказів вчинення відповідачем виконавчих дій з виконання позивачем виконавчого документа, а також документів про закриття провадження виконавчого провадження або повернення виконавчого документа згідно з статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» матеріали справи не містять.

Відповідачем також не надано суду доказів, які б підтверджували настання наслідків закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа відповідно до положень статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки про них вказано в оскаржуваній постанові.

З огляду на те, що постанова про накладення штрафу від 09 липня 2019 року ВП №51728171 підлягає скасуванню, а виконавчі дії по виконанню боржником виконавчого документа не здійснені і документального підтвердження наслідків закінчення виконавчого провадження матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про стягнення виконавчого збору від 09 липня 2019 року ВП № ВП №51728171 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції передбачено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься, зокрема, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.

Відповідно до розділу І «Види витрат виконавчого провадження» до видів та розмірів витрат виконавчого провадження, належать:

1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.

5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.

6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.

8. Сплата судового збору.

9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до розділу ІІ «Розміри витрат виконавчого провадження» Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5, визначено:

1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)».

2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта».

3. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 5 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості розшукових дій, визначених законодавством.

4. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України «Про судовий збір».

5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.

Так, зі змісту постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 09 липня 2019 року ВП №51728171 вбачається що вирішено стягнути з боржника витрати на провадження виконавчих дій у розмірі 300,00 грн., з яких: внесення інформації про вчинення виконавчих дій до АСВП - 69,00 грн.; вартість поштових відправлень - 16,25 грн., вартість поштових відправлень (рекомендована) - 20,00 грн., конверти - 4,50 грн., обкладинка виконавчих проваджень - 6,00 грн., матеріально-технічне забезпечення - 70,00 грн., оформлення документів виконавчого провадження - 84,25 грн., обслуговування оргтехніки - 30,00 грн.

При цьому, відповідачем не надано до суду доказів обґрунтованості понесених витрат виконавчого провадження та їх документального підтвердження відповідними документами, що, в свою чергу, позбавляє можливості суд здійснити їх перевірку на правильність та обґрунтованість при стягненні їх з позивача, як боржника.

Оскільки стягнення витрат виконавчого провадження не підтверджене належними та допустимими доказами, а також не підтверджено правильності їх розрахунку та обґрунтованості, згідно з вимогам Інструкції №512/5, суд вважає, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 09 липня 2019 року ВП №51728171 є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом із цим, суд не погоджується із позовними вимогами щодо визнання протиправними дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича, оскільки позивач не вказує які саме дії державного виконавця є протиправними та не обґрунтовує позовні вимоги в цій частині.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Регіонального відділення ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про накладення штрафу від 09 липня 2019 року ВП №51728171.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про стягнення виконавчого збору від 09 липня 2019 року ВП № ВП №51728171.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Амборського Андрія Вікторовича про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 09 липня 2019 року ВП №51728171.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6. Стягнути на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, Київ, вул. проспект Голосіївський, 50; ідентифікацій код 19028107);

Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (03056, Київ, вул. Виборзька, 32, ідентифікацій код 34691374).

Суддя В.А. Кузьменко