Рішення № 88931986, 27.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 квітня 2020 року справа №640/3281/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач; ОСОБА_1 )доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС)провизнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення ГУ ДФС від 14 лютого 2019 року №0054181310В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає неправомірним застосування штрафу у розмірі 10% в сумі 1 182,00 грн. за затримку сплати позивачем зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 1 календарний день.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/3281/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки податкове зобов`язання сплачене із затримкою на 1 календарний день, що є порушенням вимог підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України; зазначає, що Податковий кодекс України не містить норм, які б дозволяли перенести строк сплати зобов`язання на наступний робочий день, якщо останній день строку сплати податкового зобов`язання припадає на вихідний або святковий день.

У запереченні на відзив позивач зазначає про своєчасність сплати ОСОБА_1 податкового зобов`язання; податкове-повідомлення рішення з визначення їй зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 11 820,00 грн. отримане особисто в приміщенні податкового органу і порушень строків його сплати не допускала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

На підставі підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статті 19, підпункту 20.1.1 та 20.1.4. пункту 20 статті 20, статті 31, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76, пункту 86. статті 86, підпункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, головним державним ревізором - інспектором відділу адміністрування податку на нерухоме майно та транспортного податку управління податків та зборів з фізичних осіб ГУ ДВС Мельником Дмитром Сергійовичем проведено камеральну перевірку платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб громадянки ОСОБА_1 щодо дотримання нею вимог чинного законодавства в частині своєчасної сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб; за результатом перевірки складено акт про результати камеральної перевірки даних щодо несвоєчасної сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб від 30 січня 2019 року №368/26-15-13-10/ НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення строків сплати нарахованої суми грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, визначених в підпункті 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України в сумі 11 820, 00 грн. на 1 календарний день.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення строків сплати нарахованої суми грошового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб, передбачених підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, а саме:

- за звітний період 2016 року узгоджену суму податкового зобов`язання в сумі 3 644,20 грн. з граничним терміном сплати 29 серпня 2017 року сплачено 27 листопада 2017 року з затримкою 90 днів;

- за звітний період 2017 року узгоджену суму податкового зобов`язання в сумі 11 820,00 грн. з граничним терміном сплати 22 липня 2018 року сплачено 23 липня 2018 року з затримкою 1 день.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС прийняло податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року №0054181310, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 10% на суму 1 182,00 грн. за несвоєчасну сплату зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з фізичних осіб за 2017 рік.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 126.1 статті 126 зазначеного Кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 266.1.1 п.266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що 60 денний строк сплати позивачем визначеного відповідачем зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки починає свій відлік від дня, що настає за днем отримання позивачем податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов`язання із вказаного податку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з цим, відповідач не надав суду доказів на підтвердження висновків атка перевірки щодо сум визначених податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також дати їх виникнення та граничних строків сплати, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити наявність чи відсутність порушення граничних строків їх сплати позивачем.

Суд відхиляє позицію відповідача, викладену у відзиві про те, що позивач самостійно отримав 23 травня 2015 року податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2018 року №0153940-5113-0608 на суму 4140 грн., від 25 квітня 2018 року №0153942-51130608 на суму 3847, 20 грн.; від 25 квітня 2018 року №0153943-5113-0608 на суму 3 832,80 грн. на загальну суму - 11 820,00 грн. за 2017 рік і здійснила їх оплату з затримкою в 1 календарний день в порушення вимог підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки такі висновки не встановлені в акті перевірки, а також не підтверджені належними та допустимими доказами матеріалів справи.

У свою чергу відповідно до абзац другий частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Отже, не надання доказів на підтвердження виявлених порушень та не зазначення в акті перевірки повної інформації про підстави виникнення податкових зобов`язань, їх розміру, дати виникнення і граничних строків сплати унеможливлює суд встановити порушення ОСОБА_1 строків сплати податкового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки акта перевірки про порушення ОСОБА_1 підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України в частині строку сплати податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 11 820, 00 грн. на 1 календарний день, помилковими, а тому податкове повідомлення-рішення від 14 лютого 2019 року №0054181310 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь ОСОБА_1 належить присудити сплачену нею суму судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14 лютого 2019 року №0054181310.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко