Ухвала суду № 88931931, 24.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

24 квітня 2020 року м. Київ№ 826/15771/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особиДеснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Симонов Валентин Вікторович, ОСОБА_2 проскасування постанови ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі також - позивачка, ОСОБА_1.) з позовною заявою до державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Танащук Олесі Миколаївни (далі також - відповідач, державний виконавець Танащук О.М.), в якому просила суд: скасувати постанову державного виконавця від 29.08.2018 у виконавчому провадженні №39092737 про накладення арешту на легковий автомобіль Volkswagen Polo 1.4, номер кузова НОМЕР_1 .

В обґрунтування поданого позову позивачка зазначила, що їй від своєї доньки ОСОБА_3 стало відомо про прийняття державним виконавцем Танащук О.М. постанови від 29.08.2018 у виконавчому провадженні №39092737, згідно якої було накладено арешт на транспортний засіб. Як стверджує позивачка з посиланням на наявне у неї свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, починаючи з 30.03.2018 вказаний арештований автомобіль належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. У зв`язку з цим, позивачка вважає, що у державного виконавця Танащук О.М. не було правових підстав для накладення арешту на частину цього рухомого майна в рамках виконавчого провадження, учасником якого ОСОБА_1 не являється.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №826/15771/18 за вказаним позовом, залучено до участі у цій справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - учасників виконавчого провадження №39092737: ОСОБА_6 (боржника) і ОСОБА_2 (стягувача), та дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 здійснено заміну первинного відповідача - державного виконавця Танащук О.М. належним - Деснянським районним відділом Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - Деснянське РВ ДВС у м. Київ ГТУЮ у м. Києві).

Представником відповідача на виконання вимог суду подано копію матеріалів виконавчого провадження №39092737, та водночас правом на подання до суду письмового відзиву на позов він не скористався.

Від третьої особи ( ОСОБА_2 ) до суду надійшли заява від 20.11.2018 та клопотання від 19.02.2019 щодо зупинення провадження у справі №826/15771/18 з на наступних причин: до набрання законної сили рішенням районного суду у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та скасування реєстрації такого транспортного засобу; до вирішення Верховним Судом питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 06.11.2018 у справі №754/12234/17 та перегляду вказаної постанови суду апеляційної інстанції по суті. Зокрема, в тексті заяви від 20.11.2018 ОСОБА_2 висловила свою позицію щодо правомірності оспорюваної постанови державного виконавця від 29.08.2018.

Інша третя особа ( ОСОБА_6 ) правом на подання до суду пояснень щодо позовної заяви та додаткових матеріалів не скористався, хоча був належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань.

Присутній у призначених судових засіданнях представник позивачки підтримав заявлені позовні вимоги повністю з мотивів, що наведені у позовній заяві, та з посиланням на обставину скасування згідно із постановою Київського апеляційного суду від 06.11.2018 ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2018 у справі №754/12234/17 про визнання за боржником ОСОБА_6 1/2 частини транспортного засобу та прийняття рішення про відмову у задоволенні подання старшого державного виконавця Танащук О.М. про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності в межах примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 в рахунок погашення основного боргу в частині визнання за названим боржником Ѕ частини відповідного транспортного засобу.

Третя особа ( ОСОБА_2 ) у судових засіданнях заперечувала проти задоволення позову та просила зупинити провадження у справі з підстав, що наведені у поданих нею до суду заяві від 20.11.2018 та клопотанні від 19.02.2019.

19.02.2019 судом у судовому засіданні ухвалено про відмову у задоволенні поданих ОСОБА_2 заяви та клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, 19.02.2019 суд, на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 4 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами і третьою особою документи та матеріали, заслухавши усні пояснення представника позивача і третьої особи (Балацької Н.В.), всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наданих сторонами матеріалів та згідно даних з Автоматизованої системи виконавчого провадження, починаючи з 30.07.2013 на примусовому виконанні в Деснянському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження №39092737 з примусового виконання виконавчого листа №2-879/11, виданого 17.04.2012 року Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення основного боргу з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2008 року по березень 2011 року в сумі 20 5994,62 грн., а також судового збору в розмірі 1 700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн., всього 207 814,62 грн.

В рамках цього виконавчого провадження державним виконавцем ОСОБА_7 було прийнято постанову від 30.07.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. А саме відповідно до цієї постанови від 30.07.2013 ВП №39092737 накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_6 у межах суми звернення стягнення 207 814,62 грн.

20.09.2017 року старший державний виконавець Деснянського РВ ДВС у м. Київ ГТУЮ у м. Києві Танащук О.М. в рамках виконавчого провадження №39092737 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з поданням про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, в межах примусового виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 в рахунок повернення основного боргу з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2008 по березень 2011 року 205 944,64 грн. та судові витрати, по виконавчому провадженню №39092737. У цьому подані державний виконавець, зокрема просив в порядку поділу майна подружжя визнати за боржником ОСОБА_6 право власності на наступне рухоме майно: 1/2 частину транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN POLO 1.4», тип кузова: хетчбек-в, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , 2003 року випуску, який зареєстрований за ОСОБА_3 ; частину транспортного засобу: IVECO DAILY 35-10, тип ТЗ кузова: фургон, номер кузова: НОМЕР_4 , 2002 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_5 , білого кольору, дата реєстрації: 14.04.2015, який зареєстрований за ОСОБА_8 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.07.2018 у цивільній справі №754/12234/17 зазначене подання старшого державного виконавця було задоволено, визнано за боржником ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , в т.ч. 1/2 частину транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO 1.4, тип кузова: хетчбек-в, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , 2003 року випуску, місце реєстрації: ВРЕР-8 УДАІ в м. Києві, дата операції 10.10.2003, який зареєстрований за ОСОБА_3 (адреса власника: АДРЕСА_1 ).

З урахуванням цієї ухвали районного суду від 20.07.2018 у справі №754/12234/17, старшим державним виконавцем Танащук О.М. 29.08.2018 прийнято постанову про арешт майна боржника ВП №39092737. За змістом цієї постанови державним виконавцем накладено арешт на майно, що належить боржнику: 1/2 частину транспортного засобу: VOLKSWAGEN POLO 1.4, тип кузова: хетчбек-в, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , 2003 року випуску; 1/2 частину транспортного засобу: IVECO DAILY 35-10, тип ТЗ кузова: фургон, номер кузова: НОМЕР_4 , 2002 року випуску, державний номерний знак: НОМЕР_5 , білого кольору. Відомості про арешт цього рухомого майна у відповідних частинах внесені державним виконавцем до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (запис №17049935).

Вважаючи дану постанову в частині накладення арешту на 1/2 частину транспортного засобу: VOLKSWAGEN POLO 1.4, тип кузова: хетчбек-в, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , 2003 року випуску, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась з позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо розгляду справи по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом норм ч. 7 розд. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 цієї статті Закону).

Відповідно до ст. 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

Разом з тим, як було зазначено вище, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом про скасування постанови від 29.08.2018 про арешт майна боржника ВП №39092737 стало те, що державним виконавцем накладено арешт на частину транспортного засобу, який за даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з 30.03.2018 зареєстровано за позивачкою на праві приватної власності, та яка не є стороною виконавчого провадження.

У контексті з цим, суд звертає увагу на положення ч. 1 і 2 ст. 59 Закону №1404-VIII, де встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Аналізуючи правовий зміст ч. 1 ст. 59 Закону №1404-VIII Верховний Суд у своїй постанові від 04.12.2019 у справі №810/497/18 дійшов висновку, що у зазначеній нормі закону законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно або його частка, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

Разом з тим, з поданих ОСОБА_2 копій документів та за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, суду стало відомо, що наразі за наслідками розгляду по суті цивільного позову ОСОБА_2 до відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_6 і Симонової О.П. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації транспортного засобу Деснянським районним судом м. Києва було прийнято рішення від 15.11.2019 у справі №754/16202/18, яким таку позовну заяву задоволено, а саме: Деснянський районний суд м. Києва визнав недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №8044/2018/880385 від 30.03.2018 та скасувати державну реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Polo 1.4, номер кузова НОМЕР_1 за ОСОБА_1 .

Станом на час розгляду цієї справи вказане рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15.11.2019 у справі №754/16202/18 законної сили не набуло. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.03.2020 було відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 з перегляду рішення Деснянським районним судом м. Києва від 15.11.2019 у справі №754/16202/18 та зупинено дію цього рішення районного суду до закінчення апеляційного розгляду.

Наведені обставини свідчать про те, що спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби з приводу арешту рухомого майна, не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а з огляду на суб`єктний склад учасників судового процесу та відповідно до ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, має розглядатися судами за правилами цивільного судочинства.

При цьому, у розглядуваному випадку саме по собі оскарження до Окружного адміністративного суду міста Києва рішення (постанови) державного виконавця, спрямованого на арешт спірного рухомого майна позивачкою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак вказує на наявне речове право на таке майно, не призведе до належного захисту її прав. Оскільки, як вже було зазначено вище, спосіб захисту поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване в рамках виконавчого провадження майно, визначено у ст. 59 Закону №1404-VIII, як звернення до суду із позовом про визнання визнання права власності на це майно.

З огляду на наведені норми та сукупність обставин у цій справі суд вважає, що спір за даним позовом ОСОБА_1 не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 2 ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, суд дійшов до висновку, що провадження у цій справі підлягає закриттю, оскільки правовідносини даної справи мають вирішуватися у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 238, 239, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №826/15771/18.

Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою вимогою не допускається.

Копію цієї ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок