Рішення № 88931926, 27.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року місто Київ №826/16461/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс» до третя особаслужбової особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України старшого держаного виконавця Сіренка Сергія Володимировича «NIBULON S.A.»провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до службової особи Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України старшого держаного виконавця Сіренка Сергія Володимировича, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача, вчинені в межах виконавчого провадження №55583162 по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс», які виявляються у направленні запиту державного виконавця від 03.09.2018 №55583162/20.1-4/23.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державний виконавець, вчиняючи виконавчі дії щодо витребування у позивача, який не є стороною виконавчого провадження, відомостей щодо перебування в Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс» майна та коштів, яке належить Приватному акціонерному товариству «Компанії «Райз» (боржника в виконавчому провадженні), діяв протиправно, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено обов`язку особи, яка не є стороною виконавчого провадження та не є особою, яка залучалася до проведення виконавчих дій, надавати таку інформацію.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 адміністративну справу №826/16461/18 прийнято до провадження суддею Літвіновой А.В. та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, запропоновано відповідачу протягом визначеного судом строку надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду 15.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс», з огляду на те, що у державного виконавця обґрунтовано виникло припущення щодо можливого існування у позивача дебіторської заборгованості перед боржником у ВП№55583162, що є підставою для застосування до позивача статті 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Через канцелярію суду від представника компанії «NIBULON S.A.» 26.10.2018 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2018 з метою розгляду заяви про вступ у справу третьої особи, призначено адміністративну справу №826/16461/18 до судового розгляду у судовому засіданні.

Від представника позивача 26.11.2018 до суду надійшло заперечення на заяву представника компанії «NIBULON S.A.» про вступ у справу в якості третьої особи.

В судовому засіданні 06.12.2018 представник позивача також заперечував проти залучення третьої особи.

Відповідачем підтримано клопотання про залучення компанії «NIBULON S.A.» в якості третьої особи.

Суд розглянувши в судовому засіданні 06.12.2018 клопотання про залучення третьої особи протокольною ухвалою залучив в якості третьої особи компанію «NIBULON S.A.».

Також, в судовому засіданні 06.12.2018 вирішено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі частин третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від представника третьої особи компанії «NIBULON S.A.» до суду 10.12.2018 надійшли пояснення, в яких представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс», оскільки, позивачем не зазначено, яке саме його право та законний інтерес було порушено оспорюваними діями державного виконавця та вказано на те, що позивачем в порушення приписів статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» не надано відповідачу інформацію.

Від представника позивача 12.12.2018 до суду надійшли письмові пояснення, в який позивачем підтримано позовні вимоги та вказано на те, що статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право відповідача отримувати необхідну йому інформацію щодо майна, рахунків, доходи та кошти боржника лише у органів доходів і зборів, а не від будь-яких осіб.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та додаткові пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 28.12.2017 №759/16206/14-ц щодо визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення апеляційної колегії арбітражного суду Міжнародної організації торгівлі зерном та кормами GAFTA від 23 травня 2014 року №4323А(і), згідно з яким рішення арбітражного суду першого рівня змінюється, відповідно до висновків цього рішення. Продавці-Апелянти - Публічне акціонерне товариство «Компанія Райз» повинні сплатити Покупцям-Відповідачам - «NIBULON SA» 17 536 000,00 (сімнадцять мільйонів п`ятсот тридцять шість тисяч) доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України гривни щодо долара США станом на 06 грудня 2017 року становить 476 354 918,40 в якості відшкодування збитків, а також складні відсотки на цю суму, що розраховуються поквартально, за ставкою 4% (чотири відсотки) з дати невиконання зобов`язань - 11 січня 2011 року, і до дати повної сплати відшкодування збитків.

За даним виконавчим листом постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 22.01.2018 було відкрито виконавче провадження №55583162.

В рамках виконавчого провадження №55583162, старшим державним виконавцем Сіренком С.В. 03.09.2018 був направлений письмовий запит №55583162/20.1-4/23, в тому числі на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс», яким вимагалось протягом трьох днів з моменту отримання цього запиту подати до відділу примусового виконання рішень Департаменту: відомості про належне Публічному акціонерному товариству «Компанія Райз», майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які він повинен передати Публічному акціонерному товариству «Компанія Райз»; довідку про стан заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс» перед Публічним акціонерним товариством «Компанія Райз», письмові щодо підстав і строків її виконання та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів.

Позивач, вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статі 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною першою та пунктом 2 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Зокрема, пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

При цьому, відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Правовий аналіз наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку про те, що державний виконавець наділений достатнім обсягом прав на вжиття передбачених цим Законом заходів з примусового виконання рішень шляхом отримання, в тому числі й від підприємств, що не являються безпосередньо учасниками виконавчого провадження, інформації безвідносно до ознак її конфіденційності.

Пунктом 11 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 02.04.2012 за №489/20802) визначено, що запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою.

Таким чином, оскаржуваний в даній адміністративній справі запит державного виконавця не є виконавчою дією, не стосується вжиття заходів примусового виконання рішення і використовується виключно із службовою метою, оскільки відповідач, складаючи та направляючи на адресу позивача вищевказаний запит, діяв виключно з метою розшуку майна недобросовісного боржника на підставі та в порядку, визначеному статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною першою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Отже, в силу наведених правових норм, державний виконавець може звернутись до осіб, в розпорядженні яких перебуває майно чи кошти боржника, та на запит отримати від таких осіб відповідні відомості про належне боржнику майно.

Дослідивши та проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд встановив, що державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва від 28.12.2017 №759/16206/14-ц, до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України направлено запит від 23.01.2018 №55583162/20.1-4/23 щодо надання інформації про наявність і розмір дебіторської заборгованості Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (код ЄДРПОУ 13980201) в розрізі платників податків-дебіторів.

Також, відповідно до викликів державного виконавця від 23.01.2018 №5558312/20.1-4/23 викликано керівника Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» для надання підтверджуючих документів про сплату боргу, та надання пояснень та інших документів та від 15.02.2018 №5558312/20.1-4/23 повторно викликано керівника Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз».

Зокрема, державним виконавцем 13.07.2018 направлено вимоги до Державної фіскальної служби України та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про надання витягу з Єдиного реєстру податкових накладних щодо виданих та отриманих Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» податкових накладних за звітні періоди 2014 - 2018 років.

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 17.07.2018 №12601/5/99-99-12-03-06-16 відповідача повідомлено про те, що згідно з даними обліково-звітної інформації системи органів Державної фіскальної служби України, Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» подано останню фінансову звітність за результатами фінансово-господарської діяльності першого кварталу 2018 року, а саме форму №1 «Баланс», де відображено на кінець звітного періоду суму у рядку 1040 «Довгострокова дебіторська заборгованість» - 10 000 грн., рядку 1125 «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги» - 164 912 грн., рядку 1130 «Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами» - 482 355 грн., рядку 1135 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» - 27 445 грн., рядку 1136 «Дебіторська заборгованість за розрахунками у тому числі з податку на прибуток» - 16 614 грн., рядку 1140 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів» - 1 904 грн., рядку 1145 «Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків» - 14 815 209 грн., рядку 1155 - «Інша поточна дебіторська заборгованість» - 2 022 411 грн.

Відповідачем наголошено на тому, що листом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 20.07.2018 №8680/9/28-10-41/08-06, отриманого на запит щодо надання витягу з Єдиного реєстру податкових накладних Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз», державний виконавець встановив, що в період 2014 - 2018 роки Публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз» реалізувало позивачеві товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 119 124 666 грн.

У свою чергу, з метою підтвердження вказаної інформації та з`ясування ймовірної заборгованості позивача перед Публічним акціонерним товариством «Компанія «Райз» за поставлені товари (роботи, послуги), стягувач (NIBULON SA) звернувся до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича з клопотанням від 03.09.2018 про надсилання до суб`єктів господарювання, в тому числі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс», запиту державного виконавця в порядку, передбаченому статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі отриманої інформації від Державної фіскальної служби України та Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, на виконання клопотання сторони виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком Сергієм Володимировичем надіслано запит від 03.09.2018 №55583162/20.1-4/23 до підприємств, зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс».

З наведеного вбачається, що старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко Сергій Володимирович надіслав запит на адресу позивача не як стороні виконавчого провадження, а як особі, у якої може знаходитись майно чи кошти, які належать боржнику.

Суд зазначає, що незважаючи на те, що позивач не є учасником чи стороною виконавчого провадження, державний виконавець має право відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» звернутися до нього із запитом щодо надання інформації, яка необхідна йому для подальшого здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 у справі №823/2541/18 та від 15.07.2019 у справі №826/16444/18 та .

Посилання позивача в позовній заяві на те, що відповідач не мав права витребовувати від нього інформацію та документи про дебіторську заборгованість, суд відхиляє, оскільки, як зазначалося вище, пунктом 3 частини третьої статті 18 та частиною першою статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», державному виконавцю надано повноваження на вчинення таких дій без жодних умов чи обмежень.

Враховуючи наведені вище обставини, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій старшого держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича, вчинених в межах виконавчого провадження №55583162 по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагро Плюс», які виявляються у направленні запиту державного виконавця від 03.09.2018 №55583162/20.1-4/23.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 287, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.