Рішення № 88931862, 23.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року м. Київ № 640/21879/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна»до Київської митниці Держмитслужбипровизнання протиправним та скасування рішеннявстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 21 березня 2019 року №UA100000/2019/300070/2.

Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою відповідача в митному оформленні частини ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав необхідний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, який відповідачем безпідставно не взято до уваги. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідачем скориговано митну вартість на частину товару, ввезеного позивачем на митну територію України, розмір якої склав 23335,14 доларів США, тоді як позивачем було визначено митну вартість товару в розмірі 17214,67 доларів США.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про те, що декларантом до митного органу подано митну декларацію для здійснення митного оформлення з документами, які не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, надані позивачем додаткові документи унеможливлювали перевірку митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність отримання від декларанта визначених статтею 53 Митного кодексу України додаткових документів та відомостей. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані), не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв`язку з чим було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2020 року допущено процесуально правонаступництво, а саме змінено первісного відповідача - Київську міську митницю ДФС на Київську митницю Держмитслужби.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» було подано в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 №UA100130/2019//220551 на товари за 61 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження такої складової митної вартості товару як ціна товару позивачем було надано митному органу (копії додаються):

- контракт № CH-MIU/28/0411 від 28 квітня 2011 року;

- додаткові угоди серед яких додаткові угоди №4 від 28 лютого 2014 року, №7 від 20 грудня 2016 року, №10 від 01 квітня 2018 року;

- комерційний інвойс №19-0112-К137 від 25 січня 2019 року;

- специфікацію до комерційного інвойсу№19-0112-К137 від 25 січня 2019 року;

На підтвердження вартості перевезення оцінюваних товарів надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13 грудня 2013 року та довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» про вартість перевезення до митного кордону України №SODS0002259 від 14 березня 2019 року, в якій також зазначено, що страхування товару не здійснювалось.

Проте 21 березня 2019 року Київською міською митницею ДФС надіслано позивачу картку відмови в прийнятті, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2019/00026 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2019/300070/2.

Рішення про коригування прийнято відповідачем вибірково щодо наступних позицій задекларованих товарів:

- рукавички трикотажні спеціальні покриті гумою для садових робіт (товар № 7/1);

- гамак подвісний 3 100% бавовни (Товар 8/1);

- пилки ручні, не електричні, не електромеханічні (Товар 18/1);

- ножиці для різання металу (Товар 22/1);

- інструменти для пробивання отворів у цегляній кладці (Товар 29/1);

- інструменти змінні (насадки) для ручного інструменту (робоча частина не містить природних та штучних алмазів, не містить дорогоцінного каміння), зубило канальне (Товар 33/1);

- замки висячі, з недорогоцінних металів, які використовуються для дверей будівель (Товар 36/1);

- механічні пристосування для підключення шланга для поливу в садівництві. Набір для підключення шланга (Товар 42/1);

- талі ланцюгові, ручні (Товар 43/1);

- підіймачі для підіймання транспортних засобів (Товар 45/1); Несамохідні транспортні засоби, нові. інші. Стенд для двигуна (Товар 51/1); Меблі для сидіння з металевим каркасом які не перетворюються на ліжка, сидіння (Товар 55/1);

- щітки ручні (Товар 60/1).

Відповідно до рішення про коригування вартість 1 позицій задекларованого товару збільшено з 17 214,67 доларів США до 23 335,14 доларів США, тобто на 6120,47 доларів США.

З оскаржуваним рішенням позивач не погодився та оскаржував його в адміністративному порядку.

Позивачем 28 березня 2019 року подано скаргу до Київської міської митниці ДФС України №52, в якій позивач просив скасувати прийняте митницею рішення.

Листом Київської міської митниці ДФС України від 04 квітня 2019 року №3300/10/26-70-19-01 в задоволенні скарги позивачу відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

У подальшому відповідачу на його вимогу надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів. При цьому, така його вимога не містила причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач.

Згідно з графою 33, а саме з додатковим повідомленням до графи 33, оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач уважає, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.2-3 статті 53 Митного кодексу України.

Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваного рішення та у відзиві на позовну, суд зазначає наступне.

Підставами для коригування митної вартості зазначено те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме зазначено наступні причини.

Пунктом 5 контракту від 28 квітня 2011 року №CH-MIU/28/0411 передбачені такі умови оплати «покупатель осуществляет оплату следующим образом: 100% стоимости отправленной партии товаров должны быть оплачены в течении 30 календарных дней после отгрузки...», в комерційному інвойсі від 25 січня 2019 pоку №19-0112-К137 зазначено « 100% стоимости отправленной партии товаров должны быть оплачены в течении 180 календарных дней после отгрузки.».

Отже, на момент подачі митної декларації у позивача були відсутня можливість документально підтвердити інформацію щодо ціни, що сплачена за товар, що оцінюється, проте ціна чітко визначена в комерційному інвойсі від 25 січня 2019 року №19-0112/К137 на ті товари щодо яких у відповідача виникли сумніви.

Між тим, такі висновки відповідача щодо нібито розбіжності в документах, поданих позивачем стосовно строків оплати товару, спростовуються умовами додаткової угоди №4 від 28 лютого 2014 року до контракту від 28 квітня 2011 року №CH-MIU/28/0411. укладеного між позивачем та продавцем товару - MATRIZE Handels-GmbH.

Пунктом 5 додаткової угоди №4 від 28 лютого 2014 р. до контракту №CH-MIU/28/0411 від 28 квітня 2011 року визначено, що «оплата за товар происходит в один этап: 100% стоимость отправленной партии товаров должны быть оплачены в течении 180 календарных дней после отгрузки, подтвержденной копиями отгрузочных документов, а именно международной морской накладной (коносаментом) выписанной на имя Покупателя».

Вказану додаткову угоду надано позивачем серед інших документів на підтвердження заявленої митної вартості, що підтверджується зазначенням вказаного документа в картці відмови в прийнятті, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100130/2019/00026 як «додат. угода № 4 28.02.2014».

Отже, вказаний документ також був у розпорядженні відповідача при перевірці заявленої позивачем митної вартості.

Відвантаження продукції мало місце 19 березня 2019 року згідно коносаменту (Bill of lading) MRFB19014154. а отже, враховуючи положення додаткової угоди №4 від 28 лютого 2014 року до контракту, оплата повинна бути здійснена позивачем протягом 180 днів - до 18 вересня 2019 року.

Як вже зазначалось судом, на момент декларування товару 20 березня 2019 року строк для оплати товару, визначений чинним положенням пункту 5.1 контракту з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 4 від 28 лютого 2014 року не настав.

Отже, на момент декларування були відсутні розбіжності між відомостями, зазначеними в контракті та комерційному інвойсі, а інформація щодо ціни, яка підлягає сплаті була документально підтверджена позивачем.

Відповідач зазначає в оскаржуваному рішенні про відсутність інформації чи проводилось страхування товару та чи включені витрати на страхування до ціни товару. Таким чином, на думку відповідача, позивачем не виконані вимоги, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Однак посилання відповідача на неподання позивачем відомостей щодо страхування товару не відповідають дійсності, оскільки разом з іншими документами позивачем було подано довідку №SODS0002259 від 14 березня 2019 pоку, видану Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика», згідно з якою страхування вантажу не проводилось, чим спростовуються посилання відповідача в рішенні про коригування про відсутність інформації, чи проводилось страхування товару та чи включені витрати на страхування до ціни товару.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема:

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Враховуючи, що страхування товару не здійснювалось і позивачем було подано про це довідку, висновок відповідача про недотримання положень частини другої статті 53 Митного кодексу України є необґрунтованим.

В рішенні також зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано довідку про транспортні витрат та договір на перевезення. Далі в оскаржуваному рішенні міститься посилання на Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599.

На підтвердження транспортних витрат позивачем надано відповідачу договір транспортного експедирування на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-676 від 13 грудня 2013 pоку, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» та довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ Логістика» про вартість перевезення до митного кордону України № SODS0002259 від 14 березня 2019 року, згідно з якою вартість морського перевезення контейнеру 1х40НС № TEMU7566398 за коносаментом №MRFB7566398 з порту Ningbo (China) до митного кордону України становить 46596,61 грн.

В подальшому позивачем було додатково надано відповідачу рахунок на оплату №1918 від 14 березня 2019 року, згідно з яким вартість морського перевезення складає 46596,61 грн.

В рішенні про коригування вказано надання позивачем договору на перевезення та довідки про транспортні витрати, однак не вказано, що подання цих документів було недостатнім для підтвердження транспортних витрат або що вони містили суперечливі відомості.

Отже позивачем були надані документи, передбачені пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, що підтверджують вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу до кордону України.

В рішенні зазначено про неналежну якість наданого контракту від 28 квітня 2011 року №СН- MIU/28/0411, щодо якого вказано відповідачем, що «якість наданого скану зовнішньоекономічного договору (контракту) не дає можливості ідентифікувати печатки га підписи продавця та покупця».

Позивач вважає, що ним було надано скан-копію контракту від 28 квітня 2011 року №CH-MIU/28/0411 належної якості.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, останній на стадії прийняття оспорюваних рішень не вказував на необхідність подачі більш якісних копій будь-якого з наданих документів, що свідчить про те, що на стадії розгляду документів відповідача задовольняла якість скан-копій наданих документів.

Також в рішенні зазначено, що декларантом не надано додаткові угоди, незважаючи на те, що документи з кодом 4103 зазначені в графі 44 митної декларації як такі, що надавалися митному органу в попередніх випадках митного оформлення, але відсутні в наявних в базі даних сканах.

Додаткові угоди до контракту від 28 квітня 2011 року №СН-МШ/28/0411 подані позивачем та зазначені не лише в графі 44 митної декларації, але також в картці відмови в прийнятті, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що свідчить про їх надання позивачем.

Позивач підтверджує, що ним багаторазово здійснювалось та здійснюється декларування товарів, поставлених за контрактом від 28 квітня 2011 року №СН-МШ/28/0411 та неодноразово надавались митному органу як сам контракт, так і додаткові угоди до нього.

Таким чином всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товарів, ввезених на митну територію України.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.

Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем товару, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської міської митниці ДФС від 21 березня 2019 року №UA100000/2019/300070/2.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 1, код ЄДРПОУ 37311013) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, вулиця Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2501,54 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко