Рішення № 88931817, 23.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року м. Чернігів Справа № 825/1334/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області) про визнання протиправними і скасування наказів ГУНП в Чернігівській області від 10.01.2018 та від 22.01.2018 у частині звільнення ОСОБА_1 з поліції, поновлення ОСОБА_1 у званні сержанта та на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області, стягнення з ГУНП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. недоплаченої заробітної плати за період з 01.11.2017 по 13.01.2018 включно та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що оскаржувані накази є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки останні винесені всупереч вимог чинного законодавства України, що, у свою чергу, стало підставою для незаконного звільнення ОСОБА_1 зі служби у поліції.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 20.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем, у встановлений судом строк, подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки наказ ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017 №1667, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, є чинним, в установленому законодавством порядку протиправним не визнано та не скасовано, а тому він підлягав обов`язковому виконанню. Оскарження позивачем вказаного наказу в судовому порядку не є підставою для зупинення його виконання. Також зазначив, що позовну вимогу про стягнення з ГУНП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. недоплаченої заробітної плати за період з 01.11.2017 по 13.01.2018 включно позивач обґрунтовує нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». При цьому, відповідно до довідок про тимчасову непрацездатність, що були надані в різний час позивачем до ГУНП в Чернігівській області, ОСОБА_1 тривалий час в період з 12.09.2017 по 12.01.2018 перебував на лікарняних. Зі змісту адміністративного позову та його обґрунтування не зрозуміло що саме вимагає стягнути позивач - допомогу по тимчасовій непрацездатності чи грошове забезпечення за час перебування на лікарняному. Як вбачається з довідки УФЗБО ГУНП в Чернігівській області позивачу у листопаді 2017 (наказ від 24.11.2017 №308 о/с), грудні 2017 (наказ від 22.12.2017 №335 о/с) та січні 2018 (наказ від 25.01.2018 №25 о/с) ОСОБА_1 розмір щомісячних премій встановлено 0%. За вказаних обставин вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 10.05.2018 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №825/1398/17 (адміністративне провадження №К/9901/28556/18) за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 12.03.2020 поновлено провадження у справі.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Судове засідання здійснювалося в порядку, передбаченому частиною 4 статті 229 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач проходив службу в органах Національної поліції та займав посаду помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.

Листом від 12.09.2017 №1903-Р/124/20/02-2017 відповідач повідомив позивачу, що 29.08.2017 відносно нього Прокуратурою Чернігівської області винесено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та наказом ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017 №1667 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.40).

Відповідно до довідки начальника СКЗ Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_2 від 10.01.2018 №468/124/45-2018 станом на 10.01.2018, зі слів начальника Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області підполковника поліції ОСОБА_3 , помічник чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області старший сержант поліції ОСОБА_1 на робочому місці відсутній, про місце перебування не повідомляв, остання довідка про тимчасову непрацездатність закрита 22.12.2017 (а.с.41).

На підставі наказу ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017 №1667 та висновку службового розслідування ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017, наказом начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 від 10.01.2018 №5 о/с «По особовому складу» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, звільнено зі служби в поліції з 10.01.2018 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дія якого поширюється на поліцейських Національної поліції України) (а.с.45).

В цей же день листом №75/124/20/01-2018 відповідачем повідомлено позивача про звільнення зі служби в поліції та запропоновано прибути до ГУНП в Чернігівській області для отримання трудової книжки і інших документів або надати письмову згоду на направлення їх поштою (а.с.42).

13.01.2018 до ГУНП в Чернігівській області надійшла заява ОСОБА_1 , якою він повідомив про те, що на дату його звільнення зі служби в поліції - 10.01.2018 він перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою Носівської центральної районної лікарні від 25.12.2017 №96 про тимчасову непрацездатність з 25.12.2017 по 12.01.2018 (а.с.43,51).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 13.01.2018 та довідки Носівської центральної районної лікарні від 25.12.2017 №96 відповідачем видано наказ від 22.01.2018 №12 о/с «По особовому складу», яким внесено зміни до наказу ГУНП в Чернігівській області від 10.01.2018 №5 о/с, а саме - дату звільнення позивача зі служби в поліції змінено на 13.01.2018 (а.с.45).

Також судом встановлено, що позивач, не погоджуючись з наказом ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017 №1667 в частині щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскаржив останній до суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №825/1398/17, залишеною без змін постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 та Верховного Суду від 28.02.2020, у задоволенні позову відмовлено (а.с.112-125).

Вважаючи оскаржувані накази протиправними та такими, які підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді із виплатою відповідних сум грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) та Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV.

У свою чергу, у відповідності до частини 1 статті 3 Закону №580-VIII, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

У разі вчинення протиправних діянь, згідно з частиною 1 статті 19 Закону №580-VIII, поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Закону №580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Однак на момент виникнення спірних правовідносин Дисциплінарний статут Національної поліції України не було прийнято, в установленому Законом порядку, як нормативно-правовий акт.

Проте пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.12.2015 №901- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Відтак до спірних правовідносин, що виникли на момент прийняття оскаржуваних наказів, підлягав застосуванню Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), який регулює питання дисципліни поліцейських.

У свою чергу, згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту, останній визначає сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

У свою чергу, статтею 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідальність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Отже недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, і звільнення з органів внутрішніх справ.

На підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З системного аналізу вищевказаних норм чинного законодавства України вбачається, що єдиною підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, зокрема, у вигляді звільнення зі служби у поліції, є відповідний наказ начальника, прийнятий на підставі висновку службового розслідування.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №825/1398/17, судами встановлено, що на підставі висновку службового розслідування ГУНП в Чернігівській області прийнято наказ від 06.09.2017 №1667 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських Носівського ВП Ніжинського ВП ГУ НП в Чернігівській області», пунктом 2 якого за порушення службової дисципліни, вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, поширеного на поліцейських Законом України №901-VIII, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також вимог «Правил етичної поведінки поліцейських», затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, Присяги працівника поліції, помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що саме вищевказаний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача несе для останнього відповідні наслідки, зокрема, у вигляді звільнення зі служби у поліції та підлягає оскарженню, у разі незгоди з ним позивача.

Як встановлено судом вище, позивач, не погоджуючись з наказом ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017 №1667 в частині щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскаржив останній до суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №825/1398/17, залишеною без змін постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 та Верховного Суду від 28.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.

При цьому, як випливає з постанови Верховного Суду від 28.02.2020, останній погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний позивачем наказ ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017 №1667, в частині щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, прийнятий відповідачем на підставі, у спосіб, в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, та з урахуванням вини позивача, ступеню тяжкості вчиненого ним проступку та співрозмірності застосованого заходу впливу, як того вимагає Закон №580-VIII, Дисциплінарний статут та Інструкція №230 (а.с.112-125).

Водночас суд враховує, що у даній справі наказ начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 від 10.01.2018 №5 о/с «По особовому складу», яким старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Носівського відділення поліції Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, звільнено зі служби в поліції з 10.01.2018 за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дія якого поширюється на поліцейських Національної поліції України) та наказ від 22.01.2018 №12 о/с «По особовому складу», яким внесено зміни до наказу ГУНП в Чернігівській області від 10.01.2018 №5 о/с, а саме - дату звільнення позивача зі служби в поліції змінено на 13.01.2018, які позивач просить визнати протиправними та скасувати, є лише законною реалізацією наказу ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017 №1667, в частині щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, правомірність якого встановлена постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №825/1398/17, залишеною без змін постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 та Верховного Суду від 28.02.2020.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 у справі №825/1398/17, залишеною без змін постановами Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 та Верховного Суду від 28.02.2020, встановлено, що наказ ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017 №1667, в частині щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, прийнятий відповідачем на підставі, у спосіб, в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, та з урахуванням вини позивача, ступеню тяжкості вчиненого ним проступку та співрозмірності застосованого заходу впливу, як того вимагає Закон №580-VIII, Дисциплінарний статут та Інструкція №230, а у даній справі позивач просить визнати протиправними та скасувати накази ГУНП в Чернігівській області від 10.01.2018 та від 22.01.2018 у частині звільнення ОСОБА_1 з поліції, які є законною реалізацією наказу ГУНП в Чернігівській області від 06.09.2017 №1667, то встановлені у вищевказаних рішеннях суду у справі №825/1398/17 обставини мають преюдиційне значення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними і скасування наказів ГУНП в Чернігівській області від 10.01.2018 №5 о/с «По особовому складу» та від 22.01.2018 №12 о/с «По особовому складу» у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, і для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення останнього у званні сержанта і на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції Носівського ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області та стягнення з ГУНП в Чернігівській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то останні також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної вимоги, у задоволенні якої судом було відмовлено.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУНП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. недоплаченої заробітної плати за період з 01.11.2017 по 13.01.2018 включно, суд враховує таке.

Як вказує позивач у позові, з листопада 2017 року його заробітна плата була зменшена вдвічі, хоча в період тимчасової втрати працездатності сплачується середня заробітна плата з розрахунку розміру виплаченої заробітної плати, що передував тимчасовій втраті працездатності.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), відповідно до статті 94 Закону №580-VIII, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Так, відповідно до пункту 3 Розділу III Порядку №260, поліцейським, звільненим від виконання службових обов`язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, або тим, які перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, що вони отримували на день хвороби, з розрахунку посадового окладу, встановленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць, але не більше ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.

При цьому, згідно з пунктом 12 Розділу II Порядку №260, керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення. Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що встановлення премій поліцейським є правом, а не обов`язком керівника територіального органу Національної поліції, визначення розміру премії перебуває в прямій залежності від особистого внеску поліцейського в загальні результати служби та наявності проступків, які можуть вплинути на розмір встановлення щомісячної премії.

Отже поліцейському, звільненому від виконання службових обов`язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, за період тимчасової непрацездатності в обов`язковому порядку виплачується грошове забезпечення, до складу якого входять обов`язкові виплати, які він мав на день хвороби (посадовий оклад, оклади за вислугу років та за спеціальне звання). Також до вказаного обов`язкового грошового забезпечення може бути додатково виплачена щомісячна премія за кожен з місяців перебування на лікарняному - за умови її встановлення у встановленому порядку щомісячно керівником територіального органу поліції.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок про тимчасову непрацездатність особи рядового та начальницького складу від 02.08.2017 №46, від 12.09.2017 №62, від 30.10.2017 №114, від 13.11.2017 №166, від 23.11.2017 №80, від 04.12.2017 №85, від 25.12.2017 №96 та листків непрацездатності від 16.10.2017 серії АДР №377114 і від 23.10.2017 серії АДР №377128, позивач перебував на лікарняних в період: з 02.08.2017 по 12.08.2017, з 12.09.2017 по 13.10.2017, з 16.10.2017 по 20.10.2017, з 23.10.2017 по 27.10.2017, з 30.10.2017 по 10.11.2017, з 13.11.2017 по 22.11.2017, з 23.11.2017 по 02.12.2017, з 04.12.2017 по 22.12.2017, з 25.12.2017 по 12.01.2018 (а.с.47-51).

Відповідно до довідки начальника УФЗБО ГУНП в Чернігівській області про розміри та складові грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по січень 2018 року, грошове забезпечення позивача у листопаді 2017 року - січні 2018 року зменшилось, порівняно з вереснем-жовтнем 2017 року, у зв`язку з відсутністю премії у листопаді 2017 року (наказ від 24.11.2017 №308 о/с), грудні 2017 року (наказ від 22.12.2017 №335 о/с) та січні 2018 року (наказ від 25.01.2018 №25 о/с) (а.с.44).

Враховуючи вищенаведене та той факт, що поліцейському, звільненому від виконання службових обов`язків на підставі документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, за період тимчасової непрацездатності може бути додатково виплачена щомісячна премія за кожен з місяців перебування на лікарняному - за умови її встановлення у встановленому порядку щомісячно керівником територіального органу поліції, а розмір премії позивача у листопаді 2017 року - січні 2018 року встановлено у розмірі 0,00 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ГУНП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 10000,00 грн. недоплаченої заробітної плати за період з 01.11.2017 по 13.01.2018 включно, і для задоволення позовних вимог у цій частині.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат, у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення недоплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 27.04.2020.

Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (просп. Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 40108651).

Суддя В.В. Падій