Рішення № 88931786, 27.04.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року Чернігів Справа № 620/613/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зайця О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання справу за адміністративним позовом Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави до Рожнівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просить визнати протиправною бездіяльність Рожнівської сільської ради з питання затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме обладнання (елементів) дитячого ігрового майданчика, розташованого по вул. Незалежності, 3 в с. Рожнівка Ічнянського району Чернігівської області, зобов'язавши Рожнівську сільську раду вчинити дії щодо розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації обладнання (елементів) дитячого ігрового майданчика, розташованого по вул. Незалежності, 3 в с. Рожнівка Ічнянського району Чернігівської області.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рожнівська сільська рада, будучи суб'єктом, який здійснює управління об'єктами благоустрою населеного пункту, не виконала покладені законодавством повноваження, не вжила заходів щодо затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єкту благоустрою населеного пункту, а саме дитячого ігрового майданчика, який розташований в с. Рожнівка по вул. Незалежності, 3, допускаючи протиправну бездіяльність.

Ухвалою суду від 21.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що визнає позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов слід задовольнити, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадку та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з ст. 53 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України прокурор, звертаючись до суду, самостійно визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. п. 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Відповідно до пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 прокурори і їх заступники мають право звертатись до суду з позовними заявами в інтересах держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 Конвенції про права дитини, прийнятою Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XІІ від 27.09.1991, держави-учасниці Конвенції вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 31 Конвенції про права дитини, передбачено, що держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 21, 22 Конституції України закріплено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані.

З преамбули Закону України «Про охорону дитинства» вбачається, що цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Згідно з ст.ст. 5, 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері.

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, формуванню навичок здорового способу життя тощо.

Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Так, прилуцькою місцевою прокуратурою встановлено, що усупереч вимог законодавства Рожнівською сільською радою не проведено планової технічної інвентаризації та паспортизації об'єкту благоустрою населеного пункту, а саме: дитячого ігрового майданчика, розташованого по вул. Незалежності, 3 в с. Рожнівка, Ічнянського району, Чернігівської області, у зв'язку із не затвердженням планів паспортизації та інвентаризації об'єктів благоустрою населеного пункту.

Статтею 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Отже, оскільки відповідачем є відповідна сільська рада, самоврядний контроль у даному випадку виключається.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25 вересня 2018 року за результатами розгляду справи № 804/2244/18 за позовом керівника Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області до Новопідкрязької сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Тому, звертаючись до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Рожнівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, прокурор має статус позивача з огляду на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Маючи свої специфічні потреби, інтереси, володіючи притаманними лише їй характеристиками, дитина потребує не тільки законодавчого закріплення, а і дотримання своїх прав, оскільки неспроможна захистити себе самостійно. Тому питання захисту прав дітей є частиною формування відповідної політики держави.

Крім того, невиконання вимог законодавства щодо належного захисту прав дітей підриває авторитет держави, якою гарантовано захист прав дитини з боку держави.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» засади внутрішньої і зовнішньої політики визначають принципи та пріоритети державної політики у відповідних сферах. Засади внутрішньої і зовнішньої політики базуються на безумовному додержанні Конституції України, забезпеченні в Україні прав і свобод льодини і громадянина та гарантуванні прав і свобод, проголошених Конституцією України. Внутрішня політика ґрунтується на таких принципах, зокрема, верховенства права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, поваги до гідності кожної особи, забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав.

В Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, закріплено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини держави-учасниці Конвенції зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

З урахуванням викладеного, прокурор звертається до суду з вказаним позовом на захист інтересів держави, яка відповідно до міжнародних норм, вимог ст. ст. 46, 52 Конституції України та, прийнятих на її основі інших нормативно-правових актів, гарантує, забезпечує та охороняє права і свободи дітей.

Крім того, зважаючи на цільове призначення таких об'єктів, невиконання суб'єктами благоустрою своїх обов'язків у цій сфері унеможливлює ведення необхідної документації з приводу обстеження та перевірки технічного стану конструктивних елементів дитячих майданчиків, їх огляд, ремонт, демонтаж. Вказане призводить до безконтрольності за технічним станом елементів дитячих конструкцій та несе загрозу здоров'ю дітей, може завдати тяжких наслідків, тобто порушує права користувачів цих об'єктів на безпечні умови для життя і розвитку.

Встановлено, що Рожнівською сільською радою за договором № 4892.3 від 06.12.2018 придбано дитячий ігровий майданчик згідно доданої до договору специфікації, а саме: дитячий ігровий майданчик в складі: ігровий комплекс «Малюк», карусель, гойдалка-балансир, гойдалка на пружині «Поні», гойдалка на пружині «Метелик», дві гойдалки подвійна на металевих стійках, три лавки фанерних, загальною вартістю 71541,67 грн.

Згідно інформації, наданої Рожнівською сільською радою від 10.01.2020 вих. № 9, вказаний дитячий ігровий майданчик розташований за адресою: вул. Незалежності, 3, с. Рожнівка, Ічнянського району Чернігівської області. Дитячий ігрового майданчик прийнятий до комунальної власності та взятий на баланс Рожнівської сільської ради згідно рішення сесії сільської ради від 21.12.2018 «Про прийняття у комунальну власність та взяття на баланс об'єкта комунальної власності «Дитячий майданчик».

При цьому, планова технічна інвентаризація та паспортизація дитячого ігрового майданчика в с. Рожнівка Ічнянського району Чернігівської області не проводилась, що негативно впливає на організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель та інженерних споруд та може завдати тяжких наслідків здоров'ю дітей.

Так, згідно вказаної інформації Рожнівської сільської ради паспорти та інвентаризаційні документи на ігровий майданчик по вул. Незалежності, 3 в. с. Рожнівка, Ічнянського району Чернігівської області відсутні. Рожнівською сільською радою заходи щодо затвердження планів інвентаризації та паспортизації вказаного дитячого майданчика не вживалися та не плануються вживатися.

Відповідно до п. а ч. 7 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено питання, вирішення яких віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради. Відповідно до пункту 44 частини першої цієї статті виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-IV) організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Благоустроєм населених пунктів, відповідно до визначення, закріпленого у статті 1 Закону № 2807-IV є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Під заходами з благоустрою населених пунктів, відповідно до цієї ж статті, слід розуміти роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2807-IV благоустрій населених пунктів передбачає: 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.

За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 13 Закону № 2807-IV об'єктами благоустрою населених пунктів, серед іншого, є території загального користування та прибудинкові території.

Елементами (частинами) об'єктів благоустрою, відповідно до пункту 8 частини першої статті 21 Закону № 2807-IV, є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків.

Пунктом 5 частини другої статті 18 Закону № 2807-IV передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

На виконання наведених вище положень статті 18 Закону № 2807-IV Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 29 жовтня 2012 року № 550 затвердило Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населених пунктів (далі - Інструкція № 550).

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 550 під паспортизацією об'єктів благоустрою слід розуміти складання технічних паспортів об'єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації; під технічною інвентаризацією об'єктів благоустрою - сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об'єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об'єкті благоустрою.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 550 технічна інвентаризація та паспортизація об'єктів благоустрою проводяться власником, балансоутримувачем або виконавцем на підставі договору із замовником або самостійно.

Пунктом 1.5 Інструкції № 550 передбачено, що технічна інвентаризація об'єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою. Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного, організацію благоустрою території села Рожнівка повинна забезпечувати Рожнівська сільська рада, до компетенції якої віднесено, зокрема, затвердження правил і заходів благоустрою населеного пункту.

Для підтримання об'єктів благоустрою у належному стані Закон № 2807-IV зобов'язує, зокрема, підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів проводити їх планову інвентаризацію та паспортизацію. Однією з необхідних умов для належного виконання цього обов'язку є наявність затвердженого плану проведення таких заходів з благоустрою населеного пункту.

За змістом наведених вище положень Закону № 2807-IV та прийнятої на його виконання Інструкції № 550, затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою на території с. Рожнівка є компетенцією сільської ради.

Однак, Рожнівською сільською радою у порушення вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів» плани паспортизації та інвентаризації не затверджено, як наслідок паспорт та інвентаризаційні документи на дитячий ігровий майданчик по вул. Незалежності, 3 в с. Рожнівка, Ічнянського району відсутні.

Отже, в порушення наведених вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Рожнівською сільською радою не було забезпечено виконання вимог законодавства в частині затвердження планів інвентаризації та паспортизації об 'єкту благоустрою населеного пункту.

Причиною не вжиття заходів щодо організації благоустрою території с. Рожнівка є бездіяльність відповідача, яка виразилась у відсутності затверджених планів проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єкту благоустрою населеного пункту, а саме дитячого ігрового майданчика, розташованого по вул. Незалежності, Зве. Рожнівка, Ічнянського району.

Рожнівська сільська рада не затвердила плани інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою, зокрема дитячого ігрового майданчика, що знаходиться в с. Рожнівка, на території населеного пункту, та перебуває на балансі Рожнівської сільської ради, є об'єктом благоустрою, та підлягає паспортизації та інвентаризації.

З наведеного вище вбачається бездіяльність Рожнівської сільської ради, так як за відсутності затверджених планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою (їх частин), не проведено планову інвентаризацію та паспортизацію відповідно до вимог ст. 18 Закону № 2807-IV, закріпленого об'єкту благоустрою, а саме дитячого ігрового майданчика, розташованого в с. Рожнівка по вул. Незалежності, 3 Ічнянського району.

Відсутність затверджених планових заходів щодо інвентаризації об'єктів благоустрою (дитячих майданчиків) свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка своєю чергою слугує підставою для невжиття у сфері благоустрою заходів щодо належного їх утримання.

Таким чином, Рожнівська сільська рада, будучи суб'єктом, який здійснює управління об'єктами благоустрою населеного пункту, не виконала покладені законодавством повноваження, не вжила заходів щодо затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єкту благоустрою населеного пункту, а саме дитячого ігрового майданчика, який розташований в с. Рожнівка по вул. Незалежності, 3, допускаючи протиправну бездіяльність.

Враховуючи викладене, бездіяльність відповідача щодо не розроблення та не затвердження відповідних планів інвентаризації призводить до порушення у свою чергу покладених на Рожнівську сільську раду обов'язків проводити інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ним об'єктів благоустрою, зокрема, дитячих майданчиків, розташованих на території с. Рожнівка, а також порушує передбачені положення ст.ст. 3, 27 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 31 Конвенції ООН про права дитини, права дітей села на життя, охорону здоров 'я, безпечні умови життя і здорового розвитку, отримання можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Рожнівської сільської ради з питання затвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення (їх частин), а саме обладнання (елементів) дитячого ігрового майданчика, розташованого по вул. Незалежності, 3 в с. Рожнівка Ічнянського району Чернігівської області, зобов'язавши Рожнівську сільську раду вчинити дії щодо розроблення та затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації обладнання (елементів) дитячого ігрового майданчика, розташованого по вул. Незалежності, 3 в с. Рожнівка Ічнянського району Чернігівської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 квітня 2020 року.

Суддя О.В. Заяць