Ухвала суду № 88931526, 27.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

27 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/2372/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області в особі Генічеського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 (далі - заявники), звернулись до суду з вказаним позовом, у якому просять:

- визнати протиправною відмову Генічеського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі - Генічеський РВ УДМС) у видачі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з досягненням нею 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ;

- зобов`язати Генічеський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області оформити та видати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з досягненням нею 16-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Генічеського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області, яка полягає в неприйнятті рішення за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 та її матері - ОСОБА_1 від 03.10.2019 року (вхідний №220/1/6520-19).

Зобов`язано Генічеський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та її матері - ОСОБА_1 від 03.10.2019 року (вхідний №220/1/6520-19) про видачу паспорта громадянина України у формі книжечки з урахуванням висновків, викладених судом у справі.

24.04.2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання протиправними дій вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду та порушення прав позивача, підтверджених цим рішенням суду.

Частиною 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Відповідно ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

З приводу зазначеного, окрім іншого, в заяві викладено клопотання про поновлення строків звернення до суду з даною заявою. Клопотання обґрунтовано тим, що результати виконання Генічеським районним відділом Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області рішення суду від 27.04.2020 року заявники намагались оскаржити шляхом подання нового позову щодо визнання протиправним рішення відповідача про відмову в видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки. Однак, суд першої та апеляційної інстанції в рамках справи №540/212/20 вказали на те, що захист своїх прав та інтересів позивачі мають здійснювати в інший спосіб - шляхом подачі заяви в порядку ст. 383 КАС України. Отримавши рішення суду апеляційної інстанції з наведеним висновком 14.04.2020 року (вбачається з копії конверту, що містив судове рішення), заявники звернулись до суду з даною заявою. Вважають строк звернення до суду пропущеним з поважних підстав у зв`язку з намаганням захистити свої права в інший спосіб.

Розглянувши клопотання про поновлення строків звернення до суду з даною заявою, суд дійшов наступного.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Тому, в разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Звертаючись до суду з клопотанням про поновлення строку звернення до суду, позивачі обґрунтовують його намаганням захистити права у інший спосіб.

На сьогодні в адміністративному процесуальному законодавстві немає чіткої норми, яка б визначала поняття "поважна причина", її загальні ознаки. Також немає переліку поважних причин чи певного кола обставин, які можна вважати підставою для поновлення пропущених процесуальних строків.

Натомість законодавець передбачив, що причини поважності пропуску процесуального строку суд оцінює, зважаючи на обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів. Така оцінка відбувається з дотриманням норм ст.90 КАС України, яка встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному розгляді.

Як правило, поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

В даному конкретному випадку суд вважає, що оцінку поважності причинам пропуску строку звернення до суду слід надавати з врахуванням вкрай стислого строку такого звернення, передбаченого ст. 383 КАС України, а також те, що первинний позов ОСОБА_1 та її дочки направлений на захист базових прав особи, а саме, отримання документа про її належність до громадянства країни, а також специфіку адміністративного судочинства, зокрема, наявність такого способу захисту порушених прав, як звернення до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Наведене в сукупності, на думку суду, робить намагання позивачів захистити свої права в інший спосіб поважною причиною пропуску строку звернення до суду з заявою в порядку ст. 383 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На підставі викладеного, суд, наразі, вважає за можливе поновити пропущений строк на звернення з заявою в порядку ст. 383 КАС України.

Отже, суд дійшов висновку, що заяву подано з додержанням ст.383 КАС України.

З огляду на викладені у заяві обставини та приймаючи до уваги, що заявником не обґрунтована необхідність розгляду заяви саме у судовому засіданні з викликом сторін, суд не вбачає підстав для розгляду заяви у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, вказану заяву слід розглядати в порядку письмового провадження.

Крім того, з метою повного і всебічного з`ясування всіх обставин в даній справі та ухвалення законного рішення, суд вважає за необхідне зобов`язати сторін надати додаткові докази.

Керуючись ст.ст. 121, 243, 248, 383 КАС України,

ухвалив:

Призначити розгляд заяви в порядку письмового провадження в межах строків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України.

Зобов`язати позивачів в строк до 30.04.2020 року надати до суду завірені належним чином копії наступних матеріалів:

- всіх документів, наданих відповідачу з метою виконання ним рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 року до прийняття ним рішення за результатом повторного розгляду заяви позивачів від 03.10.2019 року разом з доказами надання таких документів відповідачу;

Зобов`язати відповідача надати суду в строк до 30.04.2020 року завірені належним чином копії матеріалів, прийнятих ним до уваги при повторному розгляді заяви позивачів від 03.10.2019 року, здійсненого на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 13.12.2019 року в справі №540/2372/19, а також копії усіх матеріалів, поданих позивачами до моменту прийняття відповідачем рішення за результатом повторного розгляду заяви.

Рекомендувати учасникам справи, у зв`язку з обмеженими строками розгляду даного роду заяв, здійснити направлення запитаних судом документів засобами електронної пошти.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, оскарженню не підлягає та є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Надіслати особам, які беруть участь у справі копію даної ухвали.

Суддя О.В. Ковбій