Рішення № 88931460, 27.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 р. № 520/1173/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 за № Ф-1161-25 на суму 13 231,41 грн (недоїмка - 2 753,24 грн, штраф - 1 335,89 грн, пеня - 9 142,28 грн);

- визнати протиправним та скасувати рішення за № 0198765706 від 25.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальному розмірі: 5 555,42 грн (штраф - 653,13 грн, пеня - 4 902,29 грн);

- судові витрати покласти на відповідача у даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що нею помилково було подано звіт про суми єдиного внеску за 2014 та 2015 роки, оскільки з 2005 року отримує пенсію, відтак в силу положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звільнена від сплати єдиного внеску, про що повідомлялось відповідача, однак залишено ним поза увагою.

Ухвалою суду від 04.02.2020 року відкрито провадження по справі за загальними правилами, призначено проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року продовжено строк підготовчого провадження до 90 днів.

Ухвалою суду від 07.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Представник відповідача в поданому письмовому відзиві зазначив, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, якщо вони отримують пенсію за віком, проте можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування шляхом самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску. При цьому, у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці формують та подають до контролюючих органів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску. Відтак стверджує, що отримання особою статусу пенсіонера звільняє від сплати єдиного внеску, проте не забороняє бути платником єдиного внеску при самостійному визначенні бази нарахування єдиного внеску та поданні звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 5. Вважає, що це є добровільною згодою такої особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З огляду на викладене відповідач зазначає, що відомості зі звітів позивача, що були самостійно подані за 2014 та 2015 роки, свідчать про самостійне визначення бази нарахування єдиного внеску, тому сплата єдиного внеску наразі здійснюється на загальних підставах. У зв`язку з викладеним просить суд відмовити в позові повністю.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань з приводу причин неявки суду не надав.

Беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована з 21.01.1999 та на теперішній час перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області (Московський район) на спрощеній системі оподаткування.

03.01.2015 року позивачем було подано "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску" за 2014 рік, з сумами нарахованого внеску в розмірі 5071,80 грн.

Також, 03.01.2016 року позивачем було подано "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованої особи та суми нарахованого єдиного внеску" за 2015 рік, з сумами нарахованого внеску в розмірі 5293,88 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачу з 2005 року призначено пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

На звернення позивача від 13.12.2019 до Головного управління ДПС у Харківській області із скаргою на рішення № 0198765706 від 25.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (вх. № 47617/ФОП/57) відповідачем направлено відповідь відповідно до якої, скарга позивача була залишена без задоволення.

Позивач, вважаючи, що рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу(недоїмки) є безпідставними та прийнятими з порушенням норм чинного законодавства України, звернулась до суду з даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначають єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI містить застереження, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.

Отже, добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення такою особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Судом встановлено та представниками сторін по справі не заперечувалось, що між ними не укладався договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, а помилкова подача позивачем звіту за 2014 та 2015 роки не свідчить про її добровільну участь у системі страхування.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Як встановлено судом, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 та 2015 роки, в якому визначено ЄСВ за 12 місяців кожного періоду відповідно, позивач подала помилково. Відсутність у Порядку № 435 механізму виправлення помилки, внаслідок чого позивач має зайво сплатити ЄСВ, суд вважає надмірним тягарем, що не відповідає принципу верховенства права. Тому, оскільки з 2005 року позивачу призначена пенсія за віком, позивач не повинен сплачувати єдиний внесок за 2014 та 2015 роки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до керівництва податкового органу з заявами про помилково подані звіти по єдиному соціальному внеску та зняти помилкові нарахування, проте відповідачем було повідомлено, що суми самостійно визначеного ЄСВ, у томи числі особами, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не можуть бути скасовані.

Частиною одинадцятою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини третьої статті 25 цього Закону суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 вказаного Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Разом з тим абзацом 2 частини першої вказаної статті встановлено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Враховуючи відсутність у позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску, суд приходить до висновку про безпідставність застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 0198765706 від 25.11.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Варто зауважити, що вимога у цій справі сформована відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI, якою вимагається сплатити недоїмку з ЄСВ.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 14.1.153 і 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з ЄСВ не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон № 2464-VI.

Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов`язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов`язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.

Отже, з фактом подання звітів з ЄСВ не виникає обов`язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.

Так, з огляду на зміст норм Закону № 2464-VI він відносить до платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців як тих, які перебувають на загальній системі оподаткування, так і тих, які обрали спрощену систему. Застереження, які містяться у частині четвертій статті 4 Закону № 2464-VI, стосуються фізичних осіб - підприємців незалежно від того, яку систему оподаткування вони обрали. Система оподаткування має значення для визначення бази нарахування єдиного внеску, правила визначення якої встановлює стаття 7 цього Закону, у разі, якщо така особа не підпадає під виключення, встановлені частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI.

Так, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено правомірності винесеної вимоги про сплату боргу №Ф-1161-25 від 15.01.2020.

Таким чином, оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) слід визнати такою, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Отже, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2020 за № Ф-1161-25 на суму 13 231,41 грн (недоїмка - 2 753,24 грн, штраф - 1 335,89 грн, пеня - 9 142,28 грн).

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області за № 0198765706 від 25.11.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальному розмірі: 5 555,42 грн (штраф - 653,13 грн, пеня - 4 902,29 грн).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 квітня 2020 року.

Суддя Севастьяненко К.О.