Рішення № 88931259, 27.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 р. Справа № 520/1802/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Т0330 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини Т0330, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т0330 Міністерства оборони України, щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та невиплату ОСОБА_1 в день виключення зі списків частини (11.05.2019 року) компенсації за нестримане речове майно;

- стягнути з Військової частини Т0330 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 12 травня 2019 року по 06 лютого 2020 року у сумі 161 326,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 01.04.2014 року по 11.05.2019 року позивач проходив кадрову військову службу у військовій частині Т0330 Міністерства оборони України. Наказом командира ВЧ Т0330 від 11.05.2019 року № 95 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення з 11.05.2019 року і направлено для зарахування на військовий облік до Слобідського РВК м. Харкова. Так, наказом командира ВЧ Т0330 від 11.05.2019 року № 95 (по стройовій частині) затверджено виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно на підставі довідки від 26.04.2019 року №85 про вартість речового майна, що належить до видачі в розмірі 54 437,84 грн. Проте, лише 06.02.2020 року було зараховано на рахунок позивача в АТ «Ощадбанк» компенсацію за неотримане речове майно при звільненні в сумі 53621,28 грн., тобто через 271 день, а не в день виключення зі списків особового складу та виплати всіх видів забезпечення. Позивач вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно за період із 12 травня 2019 року по 06 лютого 2020 року у сумі 161 326,30 грн.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що компенсація за неотримане речове майно не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а відтак не підпадає під дію статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та статей 116,117 Кодексу законів про працю України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати працівників підприємств, установ і організацій усіх форм власності. При цьому зазначений Порядок не передбачає розрахунку розміру середньомісячного та середньоденного грошового забезпечення військовослужбовців. Крім того, позивачем в рапорті від 07.04.2019 року зазначено, що він претензій до військової частини Т0330 та Державної спеціальної служби транспорту не має. Таким чином, відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та невиплату в день виключення зі списків частини компенсації за неотримане речове майно, а також стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), в період з 01.04.2014 року по 11.05.2019 року проходив кадрову військову службу у військовій частині Т0330 Міністерства оборони України.

Згідно копії посвідчення Серії НОМЕР_3 від 23.04.2013 року, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Наказом командира військової частини Т 0330 (по стройовій частині) № 95 від 11.05.2019 року, підполковника ОСОБА_1 , начальника служби загорджень 36 шляхо - відновлювального загону, звільненого наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 06 травня 2019 року № 19 з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" за підпунктом "А" пункту 2 частини шостої (за станом здоров`я), з 11 травня 2019 року виключено із списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Слобідського ОРВК, м. Харкова.

Підстава: витяг із наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 06 травня 2019 року № 19.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач рапортами від 24.04.2019 року, в яких просив видати йому довідку про вартість речового майн, що належить до видачі та виплатити йому компенсацію вартості за неотимане речове майно на підставі постанови КМУ від 16.03.2016 року № 178.

Згідно довідки № 85 від 26.04.2019, вартість речового майна, що належить до видачі підполковнику ОСОБА_1 , складає 54 437,84 грн.

В листі від 16.12.2019 року, направленому до командира військової частини Т0330, позивач просив провести з ним у грудні 2019 року розрахунок по виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 54 437,84 грн.

У відповіді від 24.12.2019 року № 1210 на звернення позивача військовою частиною Т0330 зазначено, що проведення розрахунку з позивачем за неотримане речове майно у сумі 43 822,45 грн. (нараховано компенсації 54 437,84 грн. - податок на доходи 9 798,82 грн. - військовий збір 816,57 грн.) буде здійснено протягом січня 2020 року.

Згідно копії виписки по картковому рахунку Головного управління з обслуговування клієнтів, 06.02.2020 року на рахунок ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» перераховано грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 53 621,28 грн.

Позивач вважає, що відповідач повинен виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно за період із 12.05.2019 року по день фактичного розрахунку 06.02.2020 року (271 день), сума якого складає 161 326,30 грн.

По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до статті першої Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування. Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України. Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі - Порядок №178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Відповідно до пункту 3, 4 Постанови №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (по особовому складу) від 06 травня 2019 року № 19 з військової служби у запас Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини Т 0330 (по стройовій частині) № 95 від 11.05.2019 року позивача виключено із списків особового складу військової частини, тоді як грошова компенсація за неотримане речове майна фактично була виплачена позивачу на його рахунок 06 лютого 2020 року.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оскільки зазначені нормативно-правові акти, які визначають порядок та умови виплати компенсації за не отримане речове майно, не містять норм, які б регулювали питання строку розрахунку при звільненні та відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно виходити з приписів трудового законодавства щодо оплати праці.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2019 року по справі №825/598/17, яка враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що несвоєчасно виплачена позивачу грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та не підпадає під дію статтей 116 та 117 КЗпП України, суд вважає безпідставними, оскільки вказаний факт не впливає на право позивача на отримання середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні по день фактичного розрахунку.

Так, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

Також, необґрунтованим є посилання скаржника на приписи Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», оскільки позивачем не заявлено вимог щодо стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а спірні правовідносини виникли з приводу відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні щодо вартості неотриманого речового майна.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини Т0330 щодо несвоєчасного розрахунку з ОСОБА_1 з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, пунктом 2 розділу 2 якого визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Проте, матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Військову частину Т0330 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 12 травня 2019 року по день фактичного розрахунку 06 лютого 2020 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Суд зазначає, що позовна вимога щодо стягнення з Військової частини Т0330 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 12 травня 2019 року по 06 лютого 2020 року у сумі 161 326,30 грн., є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки суми в межах задоволених позовних вимог не нараховані відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Згідно пункту 1 постанови КМУ №211 від 11.03.2020 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 291) установлено з 12 березня 2020 р. до 11 травня 2020 р. на всій території України карантин.

Так, в пункті 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (з урахуванням доповнень) зокрема зазначено, що під час дії карантину, встановленого КМУ, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, п.3 Прикінцевих положень, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини Т0330 (код ЄДРПОУ 38426944, адреса: вул. Клубна, буд. 87, м. Конотоп, Сумська область, 41600) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини Т0330 щодо несвоєчасного розрахунку з ОСОБА_1 з виплати компенсації вартості за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину Т0330 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 12 травня 2019 року по день фактичного розрахунку 06 лютого 2020 року відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Обчислення строків оскарження рішення суду здійснюється з урахуванням п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Суддя Шевченко О.В.