Рішення № 88931250, 27.04.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 р. Справа № 520/4156/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бідонька А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344) щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.07.2016 року;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.07.2016 року відновити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) призначеної їй пенсії за віком, а також утримуватись від подальшого призупинення виплати їй пенсії з підстав не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію за один місяць негайно після проголошення судового рішення.

- скасувати як незаконне рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання судового рішення у цій справі.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років. Пенсію їй нараховує Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Розпорядженням від 13.02.2015 ОСОБА_1 взята на облік по електронній пенсійній справі. Позивач зазначає, що фактично не проживає в Україні та має посвідку на постійне право проживання в Республіці Італія. З 01.07.2016 року позивачу припинена виплата пенсії, у зв`язку з чим позивач звернулась до відповідача із запитом для отримання відповідних роз`яснень.

Згідно з додатковою відповіддю відповідача від 05.03.2020 № 2659/02.18- 20 з 01.07.2016 р. нарахування і виплату пенсії позивачу призупинено, оскільки остання при взятті на облік пенсійної справи надала заяву про виплату пенсії через ПАТ КБ «Приватбанк» і не надала заяву про відкриття рахунку для виплати пенсії через ПАТ «Державний ощадний банк України». Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Представником відповідача, надано відзив на позовну заяву, в якому він адміністративний позов не визнав, зазначив що відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 633 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», згідно з яким виплата пенсій, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Оскільки ОСОБА_1 при взятті на облік пенсійної справи надала заяву про виплату пенсії через КБ "Приватбанк" і не надала заяву про відкриття рахунку для виплати пенсії через ПАТ "Державний ощадний банк України", то з 01.07.2016 року виплата пенсії була призупинена. Враховуючи зазначене, Управління діяло правомірно щодо призупинення виплати пенсії позивачу, а отже позовні вимоги є незаконними, та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 є громадянкою України (місце реєстрації АДРЕСА_2 ) і отримує пенсію за вислугу років.

Пенсію їй нараховує Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Відповідач). Розпорядженням від 13.02.2015 ОСОБА_1 взята на облік по електронній пенсійній справі.

Позивач з 2008 року постійно проживає в Італії, місто Кальдогно, Віченца. Отже, ОСОБА_1 фактично не проживає в Україні та має посвідку на постійне право проживання в Республіці Італія.

З 01.07.2016 року позивачу припинена виплата пенсії, у зв`язку з чим позивач та її представник звернулися до відповідача із запитом для отримання відповідних роз`яснень.

Згідно з відповіддю відповідача від 13.02.2020 № 1548/0424-20 пенсія позивачу не нараховувалась, починаючи з 01.07.2016 року .

Згідно з додатковою відповіддю відповідача від 05.03.2020 № 2659/02.18- 20 з 01.07.2016 р. нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 призупинено, оскільки остання при взятті на облік пенсійної справи надала заяву про виплату пенсії через ПАТ КБ «Приватбанк» і не надала заяву про відкриття рахунку для виплати пенсії через ПАТ «Державний ощадний банк України». Також відповідач зазначав, що відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 633 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», виплата пенсій, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Дана справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі по тексту - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст.47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Варто зазначити, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у цьому рішенні зауважив, що всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавлено цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

Як встановлено судом з відзиву відповідача, останній посилається на підставу припинення виплати пенсії позивачу є неподання ОСОБА_1 заяви про відкриття рахунку для виплати пенсії через ПАТ «Державний ощадний банк України» та неподання особисто заяви про поновлення виплати пенсії.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-1V. припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону. Неподання заяви про відкриття рахунку для виплати пенсії через певний банк чи фінансову установу не є підставою, передбаченою ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд приходить до висновку, що позивачу безпідставно управлінням Пенсійного фонду зупинено виплату пенсії починаючи з 01.07.2016 року.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що за положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії, в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Суд зауважує, що подання заяви про відкриття рахунку для виплати пенсії через ПАТ «Державний ощадний банк України», подання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена відповідачем без законних на те підстав створюватиме для позивача на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду, наявність відповідного рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України". З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відсутність у позивача рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України" для отримання пенсії не може позбавляти її права на отримання пенсії за вислугу років через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та наявністю рахунку в ПАТ "Державний ощадний банк України".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності рішення та підстав для припинення виплати пенсії позивачу.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що ст. 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, ст. 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України" (Заяви №23759/03 та №37943/06) від 14 жовтня 2010 року, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цьому рішенні Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 цього Закону.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, не приймаючи рішення відповідно до ч.1 ст.49 Закону України № 1058-ІV, з 01.08.2018 року припинив виплату пенсії позивачу за відсутності визначених законом підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV. Доказів наявності рішення про зупинення виплати пенсії позивачу сторонами суду не надано.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. (ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.07.2016 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним, а тому, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.07.2016 року та зобов`язання ГУПФУ у Харківській області поновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.07.2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 від 03.05.2018 р. (провадження № Пз/9901/20/18).

Стосовно вимоги позивача допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 КАС України шляхом стягнення суми судового збору у розмірі 840,80 грн., що відповідає ставкам Закону України "Про судовий збір, виходячи з того, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь держави враховуючи факт відстрочення позивачу сплати судового збору ухвалою суду від 01.04.2020 року.

Керуючись ст.ст.246,257,258,263, 255,295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022 код ЄДРПОУ 14099344) щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) з 01.07.2016 року.

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.07.2016 року відновити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) призначеної їй пенсії за віком, а також утримуватись від подальшого призупинення виплати їй пенсії з підстав не передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 40387920; пл. Свободи, буд.5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, 61022) на користь держави (отримувач коштів: ГУК у. м.Києвї/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 квітня 2020 року.

Суддя Бідонько А.В.