Ухвала суду № 88931145, 27.04.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

Справа № 500/1022/20

27 квітня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Приватного підприємства «Охорона-Захід-Центр» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Охорона-Захід-Центр» до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Охорона-Захід-Центр» звернулося до суду з позовом до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), у якому просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) ОСОБА_1 та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06.04.2020 ВП №61677142.

Ухвалою суду від 27.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін суддею одноособово, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призначено судове засідання, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Держпраці у Тернопільській області.

Одночасно з позовною заявою Приватним підприємством «Охорона-Захід-Центр» (далі - Підприємство, позивач, заявник) подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить заборонити Тернопільському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) вчиняти будь-які дії щодо стягнення (списання) коштів з рахунку Підприємства № НОМЕР_1 , UAН, відкритого у Тернопільській філії АТ КБ «Приватбанк» м.Тернопіль, МФО 338783.

Заява Підприємства про забезпечення позову та матеріали, які надійшли разом із такою заявою, відповідають вимогам статті 152 КАС України.

З урахуванням наведеного вирішується питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що згідно з оскаржуваною постановою про арешт коштів боржника від 06.04.2020, прийнятою головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Семенчук К.І. у виконавчому провадженні ВП №61677142, арешт коштів накладено на рахунки Підприємства, з яких здійснюються виплати заробітної плати працівникам підприємства, що призводить до порушення їх конституційних прав, а також арешт накладено на грошові коштів позивача без обмеження їх суми. Оскаржувана постанова несе очевидну загрозу заподіяння шкоди правам та інтересам працівникам Підприємства, оскільки унеможливлює виплату заробітної плати, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, є очевидними ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача.

Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову згідно з частиною другою статті 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).

Дослідивши подану Підприємством заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення та вжиття заходів забезпечення позову з огляду на таке.

Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність дій головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Семенчук К.І. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 06.04.2020 ВП №61677142 та самої постанови про арешт коштів боржника.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Семенчук К.І. 01.04.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61677142 про стягнення з Підприємства на користь Управління Держпраці у Тернопільській області штрафу в сумі 250380,00 грн. Одночасно з боржника стягнуто виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 25038,00 грн.

06.04.2020 державним виконавцем в межах цього виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Визначено, копію постанови направити на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження. У змісті постанови відсутня інформація про відкриті банківські рахунки боржника, на які накладається арешт.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» від 16.04.2020 №9 Підприємство станом на 16.04.2020 має відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 , валюта UAН, у Тернопільській філії АТ КБ «Приватбанк» м.Тернопіль, МФО 338783. Як зазначено у довідці даний рахунок використовується клієнтом для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам, сплати податків, зборів та інших платежів.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1404-VIII).

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Аналогічні положення щодо заборони звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено у частині другій статті 48 Закону №1404-VIII.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина друга статті 52 Закону №1404-VIII).

Згідно із частиною третьою статті 52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Пунктом 8 розділу VІІІ «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Згідно з постановою державного виконавця від 06.04.2020 про арешт коштів боржника державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Зазначені вище положення Закону № 1404-VIII визначають, які кошти не підлягають арешту, зокрема, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

Разом з тим, у випадку накладення державним виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання.

Державним виконавцем у постанові про арешт коштів боржника від 06.04.2020 вказано про обмеження накладеного арешту шляхом вказівки «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом».

Звертаючись з заявою про забезпечення позову заявником не надано суду відомостей та доказів про те, що на поточний рахунок № НОМЕР_1 у Тернопільській філії АТ КБ «Приватбанк», який використовується Підприємством для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам, сплати податків, зборів та інших платежів накладено арешт, чим унеможливлено виплату заробітної плати працівникам, а також не надано суду інформації чи вжито відповідних заходів, передбачених законом, банком.

Представлена позивачем довідка АТ КБ «Приватбанк» від 16.04.2020 №9 підтверджує лише використання відповідного рахунку для виплати заробітної плати заробітної плати та інших виплат працівникам, сплати податків, зборів та інших платежів.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів обґрунтованості заяви, у тому числі, що банківською установою відмовлено у здійсненні операцій по виплаті заробітної плати.

Заявником, на якого відповідно до статті 77 КАС України покладено обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не наведено будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, правам свободам та інтересам третіх осіб або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі.

Також, на переконання суду, наведені у заяві позивача ознаки, як такі, що вказують на очевидність протиправності не є обґрунтованими, оскільки встановлення такої протиправності є предметом розгляду адміністративної справи.

Посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиплати заробітної плати працівникам Підприємства, яке є припущенням заявника, судом не приймається, оскільки, як зазначено вище, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень абзацу другого частини другої, частини третьої, пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом; у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець; підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням визначених КАС України скорочених строків розгляду вказаної категорії заяв, підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, у визначений позивачем спосіб, відсутні.

За таких обставин, заява про забезпечення адміністративного позову до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяву Приватного підприємства «Охорона-Захід-Центр» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Охорона-Захід-Центр» до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 27.04.2020.

Суддя Чепенюк О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Чепенюк О.В.