Рішення № 88930761, 27.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 523/1844/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, буд. 44, м. Одеса, 65014) в особі Суворовського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області (вул. Кримська, буд. 62, м. Одеса, 65069) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 04.02.2020 року передана за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду справа №523/1844/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеської області (далі ГУ ДМС) в особі територіального підрозділу Суворовського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області (далі Суворовський відділ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії (а.с.20).

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 02.03.2020 року та згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями передана для розгляду судді Катаєвій Е.В. (а.с.22).

Ухвалою суду від 06.03.2020 року позов залишений без руху, наданий строк позивачу для усунення недоліків (а.с.26).

Ухвалою суду від 11.03.2020 року прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута у за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.262 КАС України (а.с.43-45).

Позивач у позові (а.с.33-36) просив:

- визнати протиправною відмову ГУ ДМС в особі Суворовського відділу у видачі ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (далі Положення №2503-ХІІ);

- зобов`язати ГУ ДМС в особі Суворовського відділу оформити та видати ОСОБА_2 , 2005 року народження, у зв`язку із досягненням нею 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що він є батьком ОСОБА_2 , 2005 року народження, та як її законний представник разом з донькою звернулись до Суворовського відділу з письмовою заявою від 14.01.2020 року про видачу ОСОБА_2 , у зв`язку з досягненням нею 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ. В заяві повідомлено про відмову від оформлення паспорту у формі ІD-картки документа Реєстру, про незгоду на обробку персональних даних, та обґрунтовано право на отримання паспорта-книжечки прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови по зразковій справі.

Проте Суворовський відділ відмовив у видачі такого паспорта неповнолітній ОСОБА_2 , про що повідомив у листі від 17.01.2020 вих.№5116-86/5116.1-20, посилаючись на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

На думку позивача, така відмова грубо та безпідставно порушує основоположні права ОСОБА_2 , як людини і громадянина, у зв`язку із цим він звернувся з даним позовом до суду.

Позивач посилаючись також на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19.09.2018 року у зразковій справі №806/3265/17, просив їх застосувати при вирішенні даного спору та позов задовольнити.

26.03.2020 року за вх.№13422/20 представник ГУ ДМС до суду подав відзив на позов (а.с. 60-65), в якому зазначив, що вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача вказує, що 14.01.2020 року до Суворовського відділ звернулась ОСОБА_2 із заявою, в якій вказала, що просить прийняти документи для оформлення паспорта у вигляді паспортної книжечки та відмовляється від обробки персональних даних у зв`язку із релігійними переконаннями.

Суворовський РВ у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» надав позивачу письмову відповідь на заяву, в який роз`яснив, що право на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ виникає у особи після досягнення 16-річного віку, за умови звернення з відповідною заявою, передбаченою цим Положенням.

Заявнику були надані роз`яснення щодо затверджених постановою КМУ№320 зразків бланків, зокрема, щодо подання заяв, дій працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорту.

Представник відповідача зауважує у відзиві, що ГУ ДМС рішення про відмову в оформленні паспорта не приймалося та не могло бути прийняте, враховуючи той факт, що з заявою встановленого зразку про отримання паспорта громадянина України позивачі не зверталися.

Також представник відповідача зазначив, що на день звернення позивачів із заявою, у ГУ ДМС були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки, оскільки відповідно до п. 2-4 Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства після досягнення 16-річного віку. Частиною 1-4 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VI (далі Закон України №5492-VI) визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Також представник відповідача вважає необґрунтованими доводи позивача щодо дискримінації громадян з боку ГУ ДМС за релігійною, віковою ознакою або порушення права на ім`я.

З урахуванням наведеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с.70-72), в якому наполягав на задоволенні позовних вимог, а також зазначив, що аргументи відповідача, наведені у відзиві, є необґрунтованими, непереконливими та підлягають відхиленню. У письмовій відповіді Суворовського РВ відсутні роз`яснення відносно того, що паспорт у вигляді книжечки виникає відповідно до Положення №2503-ХІІ у особи після досягнення нею 16- річного віку за умови звернення з відповідною заявою, передбаченою цим Положенням №2503-ХІІ. У той же час у відповіді зазначено, що згідно зі ст.21 Закону України №5492-VI кожен громадянин України, якій досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Позивач зазначив, що ст.21 Закону не містить положення, що діти віком до 16 років повинні отримувати виключно паспорт у вигляді карки.

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 , видане Першим Суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, а.с.37).

14.01.2020 року ОСОБА_2 звернулася до Суворовського відділу, що є територіальним підрозділом ГУ ДМС, із заявою, в якій просила прийняти її документи на оформлення паспорта громадянки України у вигляді книжечки у зв`язку з релігійними переконаннями та зазначила, що вона відмовляється від обробки персональних даних (а.с.40).

У листі Суворовського відділу від 17.01.2020 вих.№5116-86/5116.1-20 на ім`я ОСОБА_2 зазначено, що за результатами її заяви від 14.01.2020 року про оформлення паспорту громадянина України у вигляді книжечки, зразка, затвердженого Положенням №2503-ХІІ, Суворовський відділ повідомляє заявника, що правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, регулюються Законом України №№5492-VI. Заявнику також роз`яснено, що порядок оформлення, видачі, обміну паспорту здійснюється у порядку, встановленому КМУ. Постановою КМУ№301 зокрема затверджені зразок бланка, його технічний опис, порядок подання заяв, організація його видачі, дії працівників під час прийому заяв, оформлення та видачі паспорту. Суворовський відділ повідомив заявника, що відсутні підстави для оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 року (а.с.9-10).

Позивач ОСОБА_1 не погодившись із відповіддю Суворовського відділу на ім`я ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з даним позовом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року.

Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III) відповідно до його преамбули визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.

Згідно зі ст.1 Закону громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках.

Відповідно до ст.ст.6,7 Закону громадянство України набувається, зокрема, за народженням. Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

ОСОБА_2 народилась в Україні, її батьки є громадянами України.

Статтею 5 Закону №2235-III визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

До прийняття Закону України №5492-VI єдиним нормативним актом, який визначав порядок формування, видачи паспорту громадянина України, було Положення №2503-ХІІ, відповідно до п. 1 -3, 5, якого визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.

Пунктами 8-10 встановлено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.12,13 Положення видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25 -і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Для одержання паспорта громадянин подає: - заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

20.11.2012 року був прийнятий Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI.

Статтею 13 Закону №5492-VI визначено, що до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, та за функціональним призначенням посвідчують особу та підтверджують громадянство України, відноситься зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до початковій редакції ст.21 Закону України №5492-VI визначала, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України. Кожен громадянин України незалежно від віку зобов`язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом. Паспорт громадянина України оформляється всім особам, починаючи від народження та незалежно від віку, на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Оформлення і видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру.

Згідно з Перехідними положеннями документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов`язковій заміні.

Законом України від 14.07.2016 року №1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» були внесені зміни в законодавчі акти, зокрема, в Закон України №5492-VI.

Відповідно до ст.21 Закону України №5492-VI в редакції Закону від 14.07.2016 року №1474-VIII паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років";

Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Паспорт громадянина України видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання або не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його термінове отримання. Паспорт громадянина України вперше видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети на його отримання.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що документи, видані до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом строку, на який вони видані; паспорти громадян України надають громадянам право в`їзду в Україну, в тому числі паспорти, в які громадяни України в установленому законодавством України порядку не вклеїли нову фотокартку після досягнення ними 25- або 45-річного віку.

Пунктом 6 установлено, що в разі, якщо під час розгляду заяви-анкети для внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру вперше така особа не подала документів, що посвідчують особу та підтверджують її громадянство, розпорядник Реєстру здійснює її ідентифікацію, а якщо особу не буде ідентифіковано, розпорядник Реєстру в межах повноважень, визначених цим Законом, та виключно для цілей ідентифікації особи з метою оформлення, видачі, обміну передбачених цим Законом документів отримує прямий доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, в обсязі інформації про особу, встановленомуч.1 ст.7 цього Закону. Доступ до інформації здійснюється з дотриманням вимог законів України «Про захист інформації в інформаційно - телекомунікаційних системах» та «Про захист персональних даних».

Пунктом 7 доручено КМУ у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

На виконання абз.2 ч. 2 ст.21 Закону України №5492-VI постановою КМУ від 25.03.2015 року №302 затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Згідно з п. 2-3 Порядку №302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Відповідно до п. 7 Порядку №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються, зокрема, особі, яка досягла 14-річного віку на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Таким чином, особа, яка бажає оформити паспорт громадянина України у вигляді книжечки чи у вигляді картки повинна дотриматися порядку оформлення паспорта та подачі документів: 1) особа звертається до територіального органу ДМС самостійно; 2) подає особисто заяву-анкету за встановленою формою; 3) надає необхідний повний пакет документів.

Зміст викладених правових норм свідчить про те, що подана з метою отримання паспорту громадянина України заява та додані документи повинні бути перевірені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта щодо їх повноти та відповідності їх оформлення вимогам законодавства. У разі встановлення факту подання особою відповідних документів не у повному обсязі або оформлення яких не відповідає вимогам чинного законодавства, суб`єкт владних повноважень інформує заявника про відмову у прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови.

Правова позиція щодо права особи на отримання паспорта в формі паспортної книжечки сформована в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року в зразковій справі № 806/3265/17.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону України №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На переконання Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання в право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позбавлення особи можливості отримання паспорта в традиційній формі - у вигляді паспортної книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

На час звернення ОСОБА_2 до Відділу УДМС діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягнені відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID -картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч.3 ст.21 Закону України №5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09. 2018 року в зразковій справі №806/3265/17 ознаками типової справи визначено:

а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

б) відповідач - територіальні органи ДМС України;

в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

Велика Палата Верховного Суду визначила, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

Таким чином, висновками Великої Палати Верховного Суду є неправомірність відмови територіального органу ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки фізичній особі, яка має право на це відповідне право згідно з Положенням.

Вирішуючи спірні правовідносини суд дійшов висновку, що обставини у цій адміністративній справі не є тотожними з обставинами у типовій справі №806/3265/17, оскільки ОСОБА_2 не зверталась із відповідною заявою про видачу паспорту з наданням відповідних документів до заяви. Відповідно територіальний орган ДМС не приймав рішення про відмову у видачи їй паспорту.

Згідно наданої до позову копії заяви ОСОБА_2 у довільній формі вона просить прийняти документи на оформлення паспорту громадянина України у вигляді книжечки. В заяві не зазначено які саме документи. Також не зазначено про те, що до вказаної заяви буть-які документи додані.

При таких обставинах суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача, що оскільки ОСОБА_2 не зверталась із заявою відповідної форми з наданням відповідних документів щодо видачи їй паспорта, будь-яке рішення ГУ ДМС не приймалось, а відповідь надана у відповідності до Закону України «Про звернення громадян».

На необхідність дотримання порядку подання заяви та відповідних документів для вирішення спору по суті та можливість застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду в зразковій справі №806/3265/17 неодноразово вказував Верховний Суд.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №0840/3992/18 зазначено, що суд апеляційної інстанцій слушно звернув увагу, що звернення позивача від 17 липня 2018 року надійшло відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і саме за правилами цього Закону. Дніпровський районний відділ у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області його розглянув і надав відповідь. В обсязі встановлених в цій справі обставин є також підстави погодитися з тим, що таке звернення позивача за суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України.

У постанові від 05.03.2020 року по справі №807/88/18 Верховний Суд зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій установлено те, що до заяви від 21.12.2017 неповнолітньою ОСОБА_2 та її законним представником не додано необхідних документів, отже, не дотримано порядок оформлення паспорта за вказаною у заяві формою. Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не були враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі №806/3265/17, є безпідставними, тому що обставини у цій адміністративній справі не є тотожними з обставинами у типовій справі №806/3265/17. Позивачами не додано до заяви копії свідоцтва про народження неповнолітньої особи та фотографій, а надана суб`єктом владних повноважень відповідь містить роз`яснення щодо порядку отримання паспорта громадянина України (вперше) у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм. Верховний Суд погоджується із указаним висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що подання заявниками відповідної заяви, однак, без належного комплекту документів, із наміром отримати паспорт у вигляді книжечки, є підставою для надання заявнику вмотивованої відмови у прийнятті таких документів із зазначенням обґрунтувань такої відмови. Чинним законодавством не передбачено таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, за умови дотримання заявником порядку і способу оформлення останнього.

У постанові Верховного Суду від 19.07.2019 року по справі №2340/2876/18 зазначено, що правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_2 має право на отримання паспорту громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII. Разом з тим, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 до відповідачів із заявою-анкетою про видачу паспорту не зверталася та документів, необхідних для оформлення паспорта, до відповідачів не подавала. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що заяви про вчинення певних дій, з якими позивач звертався до відповідачів, в яких просив вести облік його дитини ОСОБА_2, згідно Положення № 2503-ХІІ (в редакції 2012 року), без використання номера УНЗР та просив на дані заяви надати відповідь письмово, у термін згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» та скарга ОСОБА_2 на протиправні дії посадової особи, не є заявами для видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2019 року по справі №807/85/18 зазначив, що суди попередніх інстанцій констатували, що до суду не надано доказів того, що позивачі зверталися до відповідного територіального органу ДМС України із заявою та необхідним переліком документів, та їм відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки. Листи відповідача таких посилань не містить, до поданої позивачами заяви не додано документів, необхідних для оформлення паспорта вперше, в порядку, передбаченому Положенням № 2503-XII, не додано.

ОСОБА_3 до відповідачів із заявою-анкетою про видачу паспорту не зверталася та документів, необхідних для оформлення паспорта, до відповідачів не подавала. В заяві лише вказано, що копію свідоцтва про народження і дві фотокартки для оформлення паспорта у формі книжечки буде подано у разі позитивної відповіді на заяву.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про передчасність заявлених позивачем вимог, адже право позивача на оформлення та видачу паспорта відповідачами на даний час не порушене. Судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.

Оскільки позивачі разом з неповнолітньою дитиною не зверталися до відповідачів із заявою, сформованою відповідно до вимог Положення та з доданими до такої обов`язкового переліку документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд поданої позивачами заяви відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням прав позивача та її неповнолітньої дитини з боку відповідачів.

Відсутність факту відмови відповідачів у оформленні паспорта на підставі поданих позивачами заяви, робить передчасним звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Міжгірського районного сектору ГУ ДМС України в Закарпатській області та ГУ ДМС України в Закарпатській області щодо неоформлення ОСОБА_3 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, та зобов`язання відповідачів оформити та видати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без внесення будь-яких даних про неї і її батьків до ЄДДР, в т.ч. без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР) та без використання будь-яких засобів ЄДДР.

Листи відповідачів, з якими висловили незгоду позивачі, не є рішенням суб`єктів владних повноважень у розумінні КАС України.

При цьому, ОСОБА_3 не позбавлена права на звернення до суду за судовим захистом у разі, коли нею буде дотримано всіх необхідних процедур, проте за наслідками буде відмовлено у задоволенні потреби у видачі паспорту у формі книжечки.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Відповідно до ч. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази надані сторонами з урахуванням встановлених обставин по справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 2,3,6,7,8,9,12,139,241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_5 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Одеській області (вул. Преображенська, буд. 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) в особі Суворовського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області (вул. Кримська, буд. 62, м. Одеса, 65069) про визнання протиправною відмову у видачі ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ та зобов`язання оформити та видати ОСОБА_2 , 2005 року народження, у зв`язку із досягненням нею 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ .

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.