Ухвала суду № 88930734, 27.04.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/167/20

УХВАЛА

27 квітня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП № 59159874 від 09.12.2019.

Ухвалою судді Завальнюка І.В. від 24.01.2020 позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови повернуто позивачеві.

Постановою 5ААС від 07.04.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено; ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 скасовано; справу передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

22.04.2020 вищезазначена справа № 420/167/20 повернулась до ООАС після апеляційного розгляду та передана раніше визначеному автоматичним розподілом судді Завальнюку І.В.

Вивчивши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що не може брати участі в розгляді даної справи та підлягає самовідводу.

Так, повертаючи адміністративний позов ГУ ПФУ в Одеській області ухвалою від 24.01.2020, суддя виходив із приписів підпункту 19 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Так, 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII.

Підпунктом 11 пункту 16-1 «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

При цьому, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а норми Конституції України є нормами прямої дії (закріплено в ст. 8 Основного Закону), відтак представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 1 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Розглядуваний адміністративний позов було подано 08.01.2020 та підписано Олійник Надією Володимирівною - представником Головного управління ПФУ в Одеській області за довіреністю від 02.01.2020 № 40/08, яка за встановлених судом обставин не має статусу адвоката.

Отже, враховуючи те, що документів, що свідчать про те, що Олійник Надія Володимирівна є особою, яка діє відповідно до статуту, положення чи іншого акта, на підставі якого вона здійснює представництво ГУ ПФУ в Одеській області у порядку її самопредставництва також не надано, то відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України суддя вважав позов підлягаючим поверненню позивачу, як такий, що підписаний неуповноваженою особою.

Однак судом апеляційної інстанції зазначено, що судом першої інстанції не перевірено чи є справа малозначною, в якій юридичну особу може представляти фізична особа (не адвокат) за довіреністю виданою юридичною особою за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Апеляційний суд дійшов висновку, що 08.01.2020 до Одеського окружного адміністративного суду був поданий позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від імені та в інтересах якого діяла уповноважена на те особа - Олійник Надія Володимирівна , на підставі довіреності від 02.01.2020 № 40/08, копія якої була додана до позову.

В той же час, варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані саме питання представництва. Про "самопредставництво" в Конституції України не йдеться, воно передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом право на самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18 грудня 2019 року № 390-IX розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Відповідно до частини першої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч. 3 ст. 9 Закону).

При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Аналогічна правова позиція була викладена пізніше КАС/ВС в ухвалі від 03 лютого 2020 року по справі № 160/6823/19.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (джерело: https://usr.minjust.gov.ua) керівником ГУ ПФУ в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) вказано О.Є . Буряченко . Відомості про особу, що підписала заяву про в Реєстрі відсутні.

Поряд із тим, у Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні відомості про те, що Олійник Надія Володимирівна має статус адвоката і такого документа до позовної заявою не додано.

Також суд висновок суду узгоджується із висловленою пізніше КАС/ВС позицією в ухвалі від 11.02.2020 по справі № 260/988/19, згідно з якою у сфері державної реєстрації діє принцип мовчазної згоди, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій навіть без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості.

Крім того, документи про призначення співробітника установи на відповідну посаду, розпорядження про затвердження посадових інструкцій тощо, самі по собі не містять доказів самопредставництва такої особи від імені державного органу або органу місцевого самоврядування, про що зазначено в ухвалі ВС від 21.02.2020 по справі № 911/25/19.

Однозначне розуміння та передбачуване застосування запроваджених до законодавства змін обумовили саме такий висновок суду та постановлення відповідного процесуального рішення щодо повернення адміністративного позову, який підписано неуповноваженою особою з урахуванням змін законодавства, що почали діяти з 01.01.2020.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно з ч.1 ст.40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв`язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання. На переконання суду, кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що в учасників процесу не повинно виникати сумнівів у неупередженості судді.

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Аналогічна теза міститься в п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23), який передбачає, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

При цьому, починаючи з 01.01.2020 суддею Завальнюком І.В. систематично та не вибірково здійснюється саме таке правозастосування КАС України (19 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення») у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

В цьому аспекті судова практика має формуватись з урахуванням передбачуваності щодо наслідків її застосовування, тобто бути сформульованою у спосіб, який дає змогу кожній особі регулювати свою поведінку і сприяти юридичній визначеності у правовідносинах.

Вищеозначені факти обумовлюють необхідність головуючим суддею усунути ймовірну недовіру до суду, забезпечивши в очах розумного спостерігача впевненість у відсутності невідповідного упередження або впливу на суд.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлення суддею Завальнюком І.В. під час вирішення питання про відкриття провадження по справі № 420/167/20 неналежного уповноваження представника позивача - суб`єкта владних повноважень - юридичної особи публічного права на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні статті 59 КАС України, у зв`язку із чим відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява була повернута заявнику, головуючий суддя Завальнюк І.В. вважає необхідним, в силу ст.39 КАС України, заявити собі самовідвід до відкриття провадження по справі № 420/167/20.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 39, 40, 41 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Заявити та задовольнити самовідвід головуючого судді Завальнюка І.В. до відкриття провадження у справі № 420/167/20 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови.

Матеріали адміністративної справи № 420/167/20 передати для визначення головуючого судді у справі в порядку, встановленому частиною першою статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Завальнюк