Ухвала суду № 88930541, 24.04.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3126/20

У Х В А Л А

про забезпечення позову

24 квітня 2020 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Костецький Н.В., розглянувши клопотання позивача та представника позивача про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання незаконною і протиправною перевірки та скасування постанови про накладення штрафу, -

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просить:

- визнати незаконною та протиправною перевірку у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проведену 21.01.2020 - 29.01.2020;

- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.03.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС про накладення штрафу у розмірі 425070,00 грн.

Разом із позовною заявою позивач та представник позивача подали до суду клопотання від 23.04.2020 (вх. № 21068) про забезпечення позову, в якому просить суд зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.03.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС про накладення штрафу передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексом законів про працю України у розмірі 425070,00 грн та заборонити Головному управлінню Держпраці у Львівській області здійснювати стягнення за такою постановою до набрання судовим рішенням законної сили.

Заява обґрунтована тим, що Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено постанову про накладення штрафу від 19.03.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС. Згідно оскаржуваної постанови, вона прийнята на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, отже, є виконавчим документом і пред`являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом. За правилами ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Тому, факт оскарження постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.03.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС не зупиняє її дію та примусове виконання у межах виконавчого провадження. Відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» відкриття виконавчого провадження може призвести до накладення арешту на майно боржника та оголошення його в розшук, до накладення арешту на банківський рахунки позивача та подальше безспірне списання грошових коштів з них до розгляду питання щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови. Це, в свою чергу, може призвести до негативних фінансових наслідків для позивача, серед яких, але не виключно, виникає загроза перешкоджання господарській діяльності позивача шляхом накладення арешту на єдиний банківський рахунок, який використовується позивач для виплати заробітної плати працівникам підприємства та виплати податків, зборів та обов`язкових платежів, і фактично являється рахунком із спеціальним режимом. Відкриття виконавчого провадження органами державної виконавчої служби може призвести до непропорційних негативних наслідків у майновому стані позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та набранням ним законної сили. Відтак, звертає увагу, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання оскаржуваної постанови .

Згідно з ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

При постановленні ухвали суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, суд зазначає, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Нормами ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2, Пленум надав роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Згідно з абз.4 п.11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються: органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Таким чином, оскаржувана постанови є самостійними виконавчими документом, який може бути пред`явлена до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як встановлено судом, постановою Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 19.03.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС на ФОП ОСОБА_1 на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України накледено штраф в розмірі 425070,00 грн.

Відповідно до ст.10 Закону №1404-VIII встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Суд звертає увагу, що ні Порядок № 509, ні Закон України "Про виконавче провадження" у разі оскарження у судовому порядку не передбачають зупинення дії постанови органів Держпраці про накладення штрафів та зупинення стягнення на підставі такої постанови.

На підставі наведеного суд зазначає, що після відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно зупинення виконавчих дій можливе лише на підставі рішення суду. У разі відсутності такого, арештовані кошти підлягають зарахуванню на рахунки, відкриті головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування. У разі недостатності коштів звертається стягнення на майно боржника та в подальшому здійснюється його реалізація.

Таким чином, примусове виконання оскаржуваної постанови може призвести до значної шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді звернення стягнення на кошти, майно тощо, накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить їй на праві власності, у тому числі коштами, або обмеження у користуванні таким майном. При цьому без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії постанови та зупинення стягнення на підставі постанови не скасовує чинність останньої, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору, оскільки, як уже зазначено, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.

Розглянувши подане позивачем та представником плзивача клопотання про забезпечення позову, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов`язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає клопотання позивача та представника позивача про забезпечення позову таком, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Клопотання позивача та представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити повністю.

Зупинити дію постанови Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.03.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та заборонити Головному управлінню Держпраці у Львівській області здійснювати стягнення за постановою Головного управління Держпраці у Львівській області від 19.03.2020 № ЛВ0238/894/НД/АВ/ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами до набрання судовим рішенням законної сили, ухваленим за наслідками розгляду справи № 380/3126/20.

Для звернення даної ухвали до виконання стягувачем є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), боржником є Головне управління Держпраці у Львівській області (пл. Міцкевича, 8, м. Львів, код ЄДРПОУ 39778297).

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбаченоцим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законноїсили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Суддя Костецький Н.В.