Рішення № 88930472, 27.04.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1498/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2019 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (далі - відповідач, Нижньодуванська селищна рада), в якому позивач просив суд:

- визнати відмову Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про відвідення ОСОБА_1 земельної ділянки у загальному розмірі 2,38 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення - сінокоси та пасовища відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0068989 від 03.01.1997, виданого на підставі рішення Троїцької районної державної адміністрації від 11.12.1996 № 494, яка утворена при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. Калініна, та знаходиться на території села Новочервоне Троїцького району Луганської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з передачею у приватну власність і надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,38 умовних кадастрових га протиправною;

- зобов`язати Нижньодуванську селищну раду Сватівського району Луганської області прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у загальному розмірі 2,38 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення - сінокоси та пасовища відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0068989 від 03.01.1997, виданого на підставі рішення Троїцької районної державної адміністрації від 11.12.1996 № 494, яка утворена при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. Калініна, та знаходиться на території села Новочервоне Троїцького району Луганської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з передачею у приватну власність та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,38 умовних кадастрових га.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 має право на земельну ділянку (пай) розміром 9,77 умовних кадастрових гектарів, що підтверджується сертифікатом серії ЛГ № 0068989, зареєстрованого 25.01.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 194.

15.01.2019 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Луганській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Новочервоненської сільради Троїцького району Луганської області та додав графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки. У відповідь на заяву надійшов лист від 14.02.2019 № П-105/0-272/37-19, яким повідомлено, що ГУ Держгеокадастру в Луганській області не має правових підстав для задоволення клопотання, оскільки земельна ділянка, зображена на графічному матеріалі, віднесена до земель комунальної власності.

22.01.2019 позивач звернувся до відповідача заявою про виділення земельної частки (паю) в натурі на місцевості для ведення особистого селянського господарства. Але у відповідь отримав лист від 18.02.2019 № 02-25/234, яким відповідач відмовив у виділенні земельної частки в натурі та у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, і повідомив, що земельна ділянка може бути виділена лише по результатам розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) із земель, що належали КСП ім. Калініна на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

З посиланням на статті 14, 41 Конституції України, пункт 5.2 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005, п.5 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», статті 78, 81, 122 та пункт 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, норми Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», пункт 3 Порядку організації робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою КМУ від 04.02.2004 № 122, позивач вважає, що має місце протиправна відмова відповідача, яка полягає у неприйнятті ним відповідно до статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів, а саме рішення про виділення позивачеві земельної ділянки у загальному розмірі 2,38 умовних кадастрових гектарів у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення - сінокоси та пасовища відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ЛГ № 0068989 від 03.01.1997, виданого на підставі рішення Троїцької районної державної адміністрації від 11.12.1996 № 494, яка утворена при розпаюванні земель колективної власності КСП ім. Калініна, та знаходиться на території села Новочервоне Троїцького району Луганської області за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства з передачею у приватну власність та ненаданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,38 умовних кадастрових га.

Системний аналіз норм Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95, постанови КМУ від 04.02.2004 № 122 «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)», Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», дає підстави стверджувати про наявність у відповідача повноважень щодо виділу земельної частки (паю) в натурі та їх передачу у приватну власність при виділенні в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 у справі № 360/1498/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (т.1 арк.спр. 63-67, 138-140).

Постановою Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 360/1498/19 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 арк.спр. 196-211).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 у справі № 360/1498/16 прийнято до провадження суддею Секірською А.Г. зазначену справу, вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, витребувано від відповідача докази з урахуванням висновків Верховного Суду (т.1 арк.спр. 216-217).

Ухвалою суду від 07.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (т.2 арк.спр. 23).

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заяву від 27.04.2020 за вх. № 16694/2020 про розгляд справи без його участі, та письмові пояснення від 07.04.2020 за вх. № 13856/2020 (арк.спр. 16-18), в яких зазначено таке.

Позиція відповідача обумовлена тим, що розподіл земельних ділянок між членами колишнього КСП можливий лише за згодою не менше як двох третин власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а на момент звернення позивача (22.01.2019) заяви про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення (сінокоси та пасовища) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) подали лише 19 громадян.

Разом з тим, зі змісту протоколу загальних зборів власників сертифікатів колишнього КСП Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочерненського старостинського округу Троїцького району Луганської області від 14.07.2018 вбачається наявність рішення 418 власників сертифікатів укласти договір про розробку «Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочерненського старостинського округу Троїцького району Луганської області» з проектно - землевпорядною організацією ДП «Луганський науково - дослідницький та проектний інститут землеустрою», а також створено ініціативну групу щодо організації та збору вихідних даних, необхідних для розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна.

Не зважаючи на те, що протокол був сфальсифікований відповідачем, про що позивач неодноразово наголошував, суд першої інстанції послався на цей протокол, обґрунтовуючи своє рішення. Відповідач надає недостовірну інформацію щодо кількості власників сертифікатів колишнього КСП ім. Калініна, які станом на 22.01.2019 подали заяви про виділення земельних часток (паїв) у межах колишнього КСП ім. Калініна (19 або 418 осіб). Крім того, починаючи з 14.07.2018 договір на розробку проекту не був укладений, що є порушенням з боку відповідача приписів частини четвертої статті 3 Закону № 899 щодо прийняття рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у липні 2018 року.

Бездіяльність відповідача обґрунтовується тим, що Закон № 899 вимагає прийняття рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) відповідними органами виключно за умови подання заяв більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного підприємства. Відповідачем не надано достовірної інформації та належних доказів щодо кількості власників сертифікатів колишнього КСП ім. Калініна, які подали заяви на виділення ним земельних часток.

Також представник позивача зазначив, що посилання відповідача на пункт 54 постанови Верховного Суду від 26.02.2020 без врахування приписів пункту 53 цієї ж постанови, є нікчемними. Єдиною підставною для вчинення дій, посилання на які міститься в п. 53, є наявність заяв про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) більшості власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства.

Відповідачем зазначено, а позивач не заперечує проти того факту, що власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна є 774 особи, відповідно більшість власників становить 388 осіб (774/2+1).

З наданого до відзиву протоколу загальних зборів від 13.09.2019 вбачається, що на цих зборах були присутні нібито 395 осіб, які з усіх питань порядку денного голосували одноголосно. На порядок денний винесено питання про розробку Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочерненського старостинського округу Троїцького району Луганської області. Враховуючи приписи Закону № 899 рішення про розробку такого Проекту приймається у разі наявності заяв про виділення земельних ділянок частки (паю) в натурі (на місцевості), поданих більшістю власників земельних часток (паїв).

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що станом на дату звернення позивача (22.01.2019) або станом на дату проведення зборів (13.09.2019) більшість власників сертифікатів подали заяви, аналогічні заяві позивача, що зумовило необхідність розробки Проекту. Отже, відповідачем не доведено правомірність винесення на розгляд загальних зборів власників сертифікатів питання № 2 порядку денного. Більше того, зі змісту розгляду питання № 2 вбачається голосування за питанням щодо передачі у приватну власність сінокосів, що не відповідає питання за порядком денним.

Крім того, зі змісту протоколу від 14.07.2018 вбачається наявність нібито рішення 418 власників сертифікатів укласти договір про розробку Проекту землеустрою, отже, є незрозумілим, в чому необхідність винесення на порядок денний цього ж питання повторно на зборах 13.09.2019. Відповідачем не надано доказів того, що станом на 14.07.2018 власники сертифікатів у кількості 418 осіб подали заяви, аналогічні тій, що була подана позивачем.

З огляду на копію заяви ОСОБА_2 , який 27.09.2018 подав заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, є незрозумілим коли та в який спосіб вказана особа була обрана головою ініціативної групи пайщиків колишнього КСП ім. Калініна, яким документом йому делеговані повноваження подати від імені пайщиків колишнього КСП ім. Калініна заяву від 27.09.2019, яку кількість пайщиків представляє ця особа. До цієї заяви було додано протокол зборів власників сертифікатів, але жодного ідентифікатора протоколу не має (дата, номер, тощо).

Є також незрозумілим призначення поданого разом із заявою такого документу як Список власників сертифікатів. Якщо вважати, що це Список власників сертифікатів, які подали заяви про виділення ним земельної частки в натурі, то цей Список суперечить відомостям щодо кількості осіб, які містяться в протоколі від 14.07.2018. Крім того, в цьому Списку відсутня інформація про позивача як власника сертифікату, який також подав заяву про виділення земельної ділянки. Якщо цей Список складений як реєстраційний лист учасників зборів на підтвердження кількості осіб, які були присутні на зборах - не відома дата таких зборів.

Щодо відношення цього Списку до зборів власників сертифікатів, які мали місце 13.09.2019, він суперечить відомостям, що містяться в протоколі. Так, Список власників сертифікатів складає 398 осіб. Навпроти прізвищ містяться 367 підписів осіб. Згідно протоколу на зборах були присутні 395 осіб. Отже, загалом містяться підписи 367 осіб, що не складає більшість власників. За деяких осіб підписувались інші особи, щодо наявності таких повноважень відомості відсутні.

Зі змісту рішення відповідача від 03.10.2019 № 35/22 не вбачається, що здійснювався розгляд заяви уповноваженої особи пайщиків колишнього КСП ім. Калініна, не зазначено кількість розглянутих заяв власників сертифікатів. Зі змісту рішення вбачається, що відповідач надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) конкретній фізичній особі - ОСОБА_2 , а не власникам відповідної кількості сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна. Інформація про стан виконання такого рішення відповідачем не надана. До того ж, наявність цього рішення жодним чином не розповсюджується на правовідносини, які виникли між сторонами станом на січень 2019 року, тому не може бути належним доказом по справі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав заяву від 01.04.2020 за вх. № 12800/2020 про розгляд справи без його участі, 23.04.2019 за вх. № 23036/2019 (т.1 арк.спр. 31) та 24.03.2020 за вх. № 11491/2020 (т.1 арк.спр. 222-223) надав відзиви на позовну заяву, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 3 Закону № 899 прийняття рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) можливе у разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв).

На дату звернення позивача до відповідача заяви про розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у натурі (на місцевості) із земель сільськогосподарського призначення (сінокоси та пасовища) відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) подали 19 громадян, що не є більшістю від загальної кількості колишніх членів КСП ім. Калініна, яким видані сертифікати на право на земельну частку (пай).

Технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку власників земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП ім. Калініна, затвердженою розпорядженням голови Троїцької РДА від 17.04.2003 № 216, розподілені земельні ділянки - рілля серед колишніх членів КСП ім. Калініна. На ці ділянки видані державні акти на право власності на землю, інші види угідь (сіножаті і пасовища) так і залишилися у спільній частковій власності всіх членів колишнього КСП ім. Калініна.

Загальними зборами власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна від 14.07.2018 було прийнято рішення замовити розробку Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна. Станом на 22.04.2019 ініціативна група, сформована на зборах, займається організацією та збором вихідних даних, необхідних для розробки цього Проекту.

В своїй заяві ОСОБА_3 просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,38 умовних кадастрових га з зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. А відповідно до положень статті 9 Закону № 899 розподіл земельних ділянок між членами колишнього КСП ім. Калініна можливий за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв) на зборах таких власників згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Таким же чином спірні правовідносини врегульовує й Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затверджений постановою КМУ від 04.02.2004 № 122. Такий же висновок міститься у постанові Верховного Суду від 26.02.2020 (справа № 360/1489/19) - саме затверджений селищною радою протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Загальними зборами власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна від 13.09.2019 було прийнято рішення замовити розробку Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ради Луганської області.

27.09.2019 голова ініціативної групи, сформованої на зборах, подав заяву до відповідача про надання дозволу на розробку Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ради Луганської області.

03.10.2019 рішенням тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Нижньодуванської селищної ради № 35/22 було надано дозвіл на розробку Проекту.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 194 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (т.1 арк.спр. 11, 12), має право на земельну частку (пай) із земель, які перебували у колективній власності КСП ім. Калініна, розміром 9,77 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на підставі сертифікату ЛГ № 0068989, зареєстрованого 28.01.1997 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 194 (т.1 арк.спр. 12).

15.01.2019 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,38 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту в Новочерненській сільській раді Троїцького району Луганської області (т.1 арк.спр. 17).

Листом від 14.02.2019 № П-105/0-272/0/37-19 «Про розгляд заяви» ГУ Держгеокадастру у Луганській області повідомило ОСОБА_1 про відмову у задоволенні клопотання, оскільки зазначена на графічному матеріалі земельна ділянка відповідно до Проекту роздержавлення та приватизації земель КСП ім. Калініна віднесена до земель спільної сумісної власності співвласників земельних часток (паїв). Також зазначено, що у відповідності до статті 5 Закону № 899 рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) за межами населених пунктів приймають сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень (т.1 арк.спр. 20).

22.01.2019 позивач звернувся до голови Нижньодуванської селищної ради Сватівського району із заявою про виділення йому земельної ділянки із земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно сертифікату серії ЛГ № 0068989 від 03.01.1997 загальною площею 2,38 умовних кадастрових гектара (сінокоси та пасовища) із земель колишнього КСП ім. Калініна, та просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,38 умовних кадастрових га (т.1 арк.спр. 13).

До заяви було додано копію паспорту, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копію сертифікату ЛГ № 0068989 та графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Листом за підписом селищного голови В. Росляк від 18.02.2019 № 02-25/234 Нижньодуванська селищна рада повідомила позивача з посиланням на норми Закону № 899, що земельні ділянки (сінокоси та пасовища) можуть бути виділені в натурі лише по результатам розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) із земель колишнього КСП ім. Калініна на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (т.1 арк.спр. 41).

14.07.2018 відбулись загальні збори власників сертифікатів колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочерненського старостинського округу Троїцького району Луганської області, на яких прийнято рішення про розробку Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочервоненського старостинського округу Троїцького району Луганської області, а також створено ініціативну групу щодо організації та збору вихідних даних, необхідних для розробки проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, що підтверджується протоколом загальних зборів власників сертифікатів колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочерненського старостинського округу Троїцького району Луганської області від 14.07.2018 (т.1 арк.спр. 32-34).

З зазначеного протоколу вбачається, що всього власників сертифікатів - 774 особи, що також не заперечується сторонами і не є спірним питанням у даній справі.

Тобто, більшість власників сертифікатів становить 387 +1 особа.

Згідно із списком власників сертифікатів колишнього КСП Калініна, які присутні на загальних зборах 14.07.2018, кількість присутніх власників склала 339 осіб (т.1 арк.спр. 35-39). У протоколі зазначено «були присутні - 418 чол.», проте без конкретизації, чи малися на увазі саме 418 власників сертифікатів, чи взагалі присутні особи на зборах.

Вирішуючи справу по суті позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ №720/95), з метою забезпечення реалізації невідкладних заходів щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва та відповідно до частини другої статті 25 Конституційного Договору між Президентом України та Верховною Радою України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" постановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У цьому ж пункті Указу №720/95 зазначено, що паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Також, за змістом пунктів 2, 3, 5, 6 вищезгаданого Указу право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон №899-IV.

Частиною першою статті 1 наведеного вище Закону встановлено, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

В свою чергу, у розумінні частини першої статті 2 Закону №899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

З вищенаведеними приписами Закону №899-IV і Указу №720/95 перекликаються й пункти 8, 16, 17 розділу IX "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" ЗК України, які передбачають таке.

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Окрім цього, за змістом статті 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Згідно з положеннями статті 3 Закону №899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) закріплені у статті 5 Закону №899-IV, частиною першою якої передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та виготовлення відповідної документації із землеустрою, якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку (пай), або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки (паї), проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом.

Законом України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набрав чинності 01.01.2019, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону №899-IV, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 (справа №815/1415/16).

При касаційному перегляді справи, що розглядається, Верховним Судом у постанові від 26.02.2020 зазначено також наступне.

Системний аналіз наведених вище правових норм, в контексті встановлених судами обставин цієї справи, дає підстави для висновку, що позивач, якому видано сертифікат на право на земельну частку (пай), має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), подавши до Селищної ради відповідну заяву.

За результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) Селищна рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У випадку ж, якщо заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) подані більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства (у даному випадку - колишнього КСП ім. Калініна), то прийняттю рішення передуватиме процедура, визначена у статтях 7-10 Закону №899-IV, а саме: прийняття Селищною радою рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); погодження Селищною радою проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), розробленого суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, і його затвердження на зборах більшістю власників земельних часток (паїв), оформлення цих дій відповідним протоколом; здійснення Селищною радою розподілу (за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування) земельних ділянок за місцем їх розташування на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); оформлення результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідним протоколом і його затвердження Селищною радою (пункт 53).

Саме затверджений Селищною радою протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) (пункт 54).

Таким же чином спірні правовідносини врегульовує й Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122.

У пунктах 56, 57, 58 постанови Верховного Суду від 26.02.2020 зазначено таке:

«56. Разом з тим, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що реалізація гарантованого позивачу права одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості), повинна відбуватись саме у порядку розподілу земельних ділянок у межах колишнього КСП ім. Калініна згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), однак, не встановили, чи були подані до Селищної ради заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах вищезгаданого сільськогосподарського підприємства і не перевірили такі обставини належними, допустимими, достатніми і достовірними доказами.

57. Своєю чергою, протокол загальних зборів власників сертифікатів колишнього КСП ім. Калініна, розташованих за межами населених пунктів на території Новочервоненського, Старостинського округу Троїцького району Луганської області від 14.07.2018, на який в оскаржуваних судових рішеннях посилаються суди першої та апеляційної інстанцій, не містить інформації стосовно кількості заяв про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), поданих власниками земельних часток (паїв), у межах колишнього КСП ім. Калініна станом на день звернення позивача 22.01.2019 з аналогічною заявою. Не містять таких даних й матеріали справи і про це не зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.

58. Не встановивши вищеназваних обставин справи та не здійснивши перевірку їх доказами, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 ».

На виконання постанови Верховного Суду від 26.02.2020 судом першої інстанції ухвалою від 12.03.2020 витребувано від відповідача, зокрема, інформацію стосовно того, чи були подані до селищної ради заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах колишнього КСП ім. Калініна, з підтвердженням відповідними належними письмовими доказами; інформацію стосовно кількості заяв про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), поданих власниками земельних часток (паїв), у межах колишнього КСП ім. Калініна станом на день звернення ОСОБА_1 22.01.2019 з аналогічною заявою, з підтвердженням відповідними належними письмовими доказами.

Відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2020 було надано засвідчені копії заяв про виділення земельних ділянок із земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) згідно сертифікатів та надання дозволів на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення:

- від 22.01.2019 за вх. № 27 - ОСОБА_4 (т.1 арк.спр. 242);

- від 22.01.2019 за вх. № 26 - ОСОБА_5 (т.1 арк.спр. 243);

- від 22.01.2019 за вх. № 25 - ОСОБА_6 (т.1 арк.спр. 244);

- від 22.01.2019 за вх. № 24 - ОСОБА_7 (т.1 арк.спр. 245);

- від 22.01.2019 за вх. № 23 - ОСОБА_8 (т.1 арк.спр. 246);

- від 22.01.2019 за вх. № 21 - ОСОБА_9 (т.1 арк.спр. 247);

- від 22.01.2019 за вх. № 20 - ОСОБА_10 (т.1 арк.спр. 248);

- від 22.01.2019 за вх. № 19 - ОСОБА_11 (т.1 арк.спр. 249);

- від 22.01.2019 за вх. № 18 - ОСОБА_12 (т.1 арк.спр. 250);

- від 22.01.2019 за вх. № 17 - ОСОБА_13 (т.2 арк.спр. 1);

- від 22.01.2019 за вх. № 16 - ОСОБА_14 (т.2 арк.спр. 2);

- від 22.01.2019 за вх. № 15 - ОСОБА_15 (т.2 арк.спр. 3);

- від 22.01.2019 за вх. № 14 - ОСОБА_16 (т.2 арк.спр. 4);

- від 22.01.2019 за вх. № 13 - ОСОБА_17 (т.2 арк.спр. 5);

- від 22.01.2019 за вх. № 12 - ОСОБА_18 (т.2 арк.спр. 6);

- від 22.01.2019 за вх. № 11 - ОСОБА_19 (т.2 арк.спр. 7);

- від 22.01.2019 за вх. № 9 - ОСОБА_20 (т.2 арк.спр. 8);

- від 22.01.2019 за вх. № 8 - ОСОБА_21 (т.2 арк.спр. 9);

- від 22.01.2019 за вх. № 7 - ОСОБА_22 (т.2 арк.спр. 10).

Тобто, станом на дату прийняття оскаржуваної відмови, оформленої листом від 18.02.2019, з урахуванням заяви позивача подано 20 заяв, що не становить більшості від власників сертифікатів, і, відповідно, з урахуванням пунктів 53 та 54 постанови Верховного Суду від 26.02.2020, відповідач не міг посилатися на те, що земельні ділянки (сінокоси та пасовища) можуть бути виділені позивачеві в натурі (на місцевості) із земельної частки (паю) лише по результатам розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних ділянок (паїв) у натурі (на місцевості) із земель, що належали КСП ім. Калініна на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Також суд зазначає, що доводи представника позивача про фальсифікацію відповідачем протоколу та про недоліки заяви ОСОБА_2 від 27.09.2019 і рішення відповідача від 03.10.2019 № 35/22 суд оцінює критично, оскільки належних та допустимих доказів фальсифікації протоколу суду не надано (зокрема, звернення до правоохоронних органів та наслідки такого звернення), а рішення відповідача від 03.10.2019 № 35/22 не є предметом оскарження та не існувало під час надання відповідачем відповіді на заяву ОСОБА_1 від 18.02.2019 № 02-25/234.

Відповідачем разом з відзивом від 24.03.2020 за вх.№ 11491/2020 надано суду копію заяви ОСОБА_2 від 27.09.2019 за вх. № 299 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ОТГ Сватівського району Луганської області (т.1 арк.спр. 226), з доданими копіями протоколу зборів власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна від 13.09.2019 (т.1 арк.спр. 227-228), списку власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) в розмірі 9,77 умовних кадастрових гектарах із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Новочервоненського старостинського округу Нижньодуванської селищної ради (т.1 арк.спр. 229-241) та копії рішення тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області від 03.10.2019 № 35/22 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) кормових угідь власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Калініна, розташованих на території Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (т.1 арк.спр. 225).

Суд зауважує, що у відповідності до положень частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки вищезазначених доказів не існувало на дату надання позивачеві відповіді від 18.02.2019, в силу вимог статті 77 КАС України відповідач не може на низ посилатися, і відповідно судом не надається таким доказам оцінка.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина друга статті 9 КАС України).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина перша статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно із частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, пунктом 34 частини першої статті 26 зазначеного Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання - вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища регламентовано статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 19 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільський, селищний, міський голова здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів.

З огляду на наведені норми, вирішення питання, порушеного в заяві ОСОБА_1 від 22.01.2019, відноситься до виключної компетенції відповідача, і має вирішуватися виключно на пленарному засіданні ради.

Пунктами 2, 3, 4 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Натомість, судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.01.2019 вх. № 22 надіслано позивачеві лист від 18.02.2019 № 02-25/234 та не надано доказів прийняття відповідного рішення на пленарному засіданні селищної ради, що свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідь надана поза межами, визначеними Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень, тому в даному випадку суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог з метою відновлення порушеного права позивача, визнавши протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.01.2019 вх. № 22, та зобов`язавши відповідача розглянути заяву на пленарному засіданні Нижньодуванської селищної ради та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 земельної ділянки та надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначено вище, відповідачем взагалі не розглядалася відповідна заява позивача на пленарному засіданні, тоді як вирішення порушеного питання відноситься до виключної компетенції відповідача, і суд не може перебирати на себе повноваження сільської ради.

Таким чином, позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн (т.1 арк.спр. 3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (код ЄДРПОУ 04335683, місцезнаходження: 92612, Луганська область, Сватівський район, смт. Нижня Дуванка, вул. Каштанова, буд. 79) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 січня 2019 року, зареєстрованої за вх. № 22.

Зобов`язати Нижньодуванську селищну раду Сватівського району Луганської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 січня 2019 року, зареєстровану за вх. № 22, на пленарному засіданні Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Г. Секірська