Рішення № 88930388, 24.04.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1019/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Олександрійським МВ УМВС України у Кіровоградській області 24.05.2012 року; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача:

Кіровоградського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07827576; адреса: вул.Кавалерійська, 17/19, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградського обласного військового комісаріату (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 33 617,50 грн. за втрату ним 25% професійної працездатності;

- зобов`язати Кіровоградський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 33617,50 грн. за втрату 25% професійної працездатності.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що під час проходження ним військової служби в Збройних Силах України набув 25% втрати професійної працездатності, вважаючи, що має право відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на отримання ним одноразової грошової допомоги в розмірі, встановленого законом, звернувся до Кіровоградського обласного військового комісаріату із відповідним запитом, на який листом отримав відмову. Не погоджуючись із такою позицією Кіровоградського обласного військового комісаріату, просить суд задовольнити адміністративний позов.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін (а.с.20).

Вказана ухвала сторонам була направлена відповідно до вимоги Кодексу адміністративного судочинства України засобами поштового зв`язку, та отримана відповідачем про що свідчать відповідні поштові повідомлення про вручення судової кореспонденції (а.с.21-24).

Відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позов скористався, подавши його до суду із викладенням позиції Кіровоградського обласного військового комісаріату, в якому наголошено, що військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території; вказує на відсутності будь-яких протиправних дій відносно позивача з боку Кіровоградського обласного військового комісаріату (а.с.26-30).

Згідно до ст. ст. 262, 263 КАС України, дану справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Олександрійським МВ УМВС України у Кіровоградській області 24.05.2012 року; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) проходив військову службу у Збройних Силах України, як мобілізованого Олександрійським ОМВК, має статус учасника бойових дій, що посвідчується відповідними копіями наказів та копією посвідчення серії НОМЕР_3 видане 21.12.2015 р., та копією відповідного військового квитка (а.с.6-7,10-16).

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА №007891 від 08.07.2019 року виданої обласною МСЕК у ОСОБА_1 наявне 25% втрати професійної працездатності (а.с.9).

Позивач в своєму адміністративному позові вказує, що Кіровоградський обласний військовий комісаріат при його звільненні не провів розрахунку щодо виплати одноразової грошової допомоги за втрату 25% професійної працездатності, тому надіслав відповідний інформаційний запит до військового комісара Кіровоградського ОВК.

В матеріалах справи міститься лист Кіровоградського обласного військового комісаріату адресований ОСОБА_1 від 29.11.2019 року №4347 відповідь за змістом якої, повідомлено, що грошові виплати, які були нараховані та виплачені при звільненні зазначені у грошовому атестаті. Відповідно до пункту 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року №45 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат. Станом на 02.12.2019 року зазначеного наказу до Кіровоградського обласного військового комісаріату не надходило (а.с.17).

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із втратою частини працездатності, вважаючи, що має право на отримання такої одноразової грошової допомоги, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону № 2011-ХІІ, та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Між тим, відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, частиною 1 статті 16 Закону №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.16 Закону №2011- ХІІ, встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, серед інших, за пунктом 9 вказаної статті: отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

За змістом частини другої статті 16-2 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

За змістом пункту дев`ятого статті 16-3 Закону № 2011-XII Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону№ 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі -Порядок).

Відповідно до підпункту 7 пункту 6 Порядку передбачено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:

-70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

-50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

-50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Згідно пункту 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктами 11 та 13 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (пункт 15 Порядку).

Відповідно до вищенаведеного, пропозиції даної комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України і є рішенням розпорядника коштів.

Згідно пункту 15 Порядку рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржене в установленому порядку.

При цьому, суд зауважує, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975 є відповідний висновок МСЕК.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов`язок щодо виплати одноразової грошової допомоги, також у разі встановлення їм відповідного відсотку непрацездатності.

Тобто, рішення про виплату одноразової грошової допомоги чи рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги приймає лише Розпорядник бюджетних коштів, а виплату коштів, у зв`язку з прийняттям рішення про можливу виплату одноразової грошової допомоги здійснює уповноважений орган.

Судом встановлено, що позивачем на виконання вищевказаних приписів Порядку до уповноваженого органу не було подано, відповідної заяви та пакету документів щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Також, матеріали справи не містять жодного рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 прийнятого уповноваженим органом (відповідною комісією Міністерства оборони України) з огляду на втрату 25% часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності набутого під час проходження військової служби.

З огляду на встановлення фактичних обставин справи, у взаємозв`язку із вищевказаними положеннями чинного законодавства, суд приходить до висновку про наявність у ОСОБА_1 підстав для отримання одноразової грошової допомоги за втрату 25% професійної працездатності під час проходження військової служби.

Таким чином, виходячи із вищевказаного, у даному випадку, суд резюмує відсутність бездіяльності Кіровоградського обласного військового комісаріату.

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язального характеру, то суд вважає, що дана вимога є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідною Комісією Міністерства оборони України не приймалося рішення відносно позивача, щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги в разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Суд звертає увагу позивача на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати присудженню у відповідності до положень статті 139 КАС України не підлягають. Судових витрат, які б підлягали стягненню відповідно до ст.139 КАС України, судом також не встановлено.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 206-263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , національний паспорт серії НОМЕР_1 виданий Олександрійським МВ УМВС України у Кіровоградській області 24.05.2012 року; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Кіровоградського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07827576; адреса: вул. Кавалерійська, 17/19, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько